Ухвала суду № 114156416, 21.08.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34864/18

Провадження № 1-кп/761/517/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши підготовче судове засідання, в режимі відеоконференції, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22014000000000263 від 24 липня 2014 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Березовського Кемеровської області, рф, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

за участю:

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ :

11 вересня 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів щодо ОСОБА_4 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Ухвалою від 14 вересня 2018 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні оголосила письмове клопотання, в якому просила постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у порядку спеціального судового провадження. До клопотання долучила документи на підтвердження того, що обвинуваченій відомо про кримінальне провадження щодо неї.

Захисник заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, мотивуючи це тим, що обвинувачена позбавлена можливості приїхати до України, адже перебуває у російській федерації, через що не може прибути до суду. Крім того за таких обставин обвинувачена не може узгодити свою позицію із захисником. Клопотань не заявляв.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судове засідання на неодноразові виклики, здійснені у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 323 КПК України, не прибула, про причини своєї неявки суд не повідомляла.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України, ухвали Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в рамках цього судового провадження, підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Як встановлено в судовому засіданні, досудове розслідування у кримінальному провадженні №22014000000000263 від 24 липня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

При цьому, відповідно до положень ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 КПК України у кримінальному провадженні щодо злочинів, окрім інших, передбачених і статтею 258-3 КК України.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що обвинувачена проживає та здійснювала свою злочинну діяльність, яка інкримінується останній, в місті Донецьку Донецької області, при цьому, відповідно до актуального, станом на день проведення підготовчого судового засідання, Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), вся територія Донецького району Донецької області є тимчасово окупованою з 07.04.2014 року.

У справі SEJDOVIC v. Italy (№ 56581/00) ЄСПЛ вирішив, що у випадках, коли обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення особа не була особисто повідомлена, то лише з її статусу втікача (latitante), обґрунтованого презумпцією з недостатньою фактологічною основою, не можна зробити висновок про те, що така особа відмовилася від свого права з`явитися до суду або захищати себе (див. Colozza, цит. в цій справі, § 28). ЄСПЛ також мав нагоду зазначити, що перш ніж стверджувати про те, що обвинувачений імпліцитно, своєю поведінкою, відмовився від важливого права, передбаченого статтею 6 Конвенції, необхідно продемонструвати, що він міг би розумно передбачити наслідки своєї поведінки (див. Jones, цит. в цій справі) (пункт 87 рішення).

В контексті надання оцінки вказаному питанню, судом враховуються і правові позиції, наведені у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі SOMOGYI v. Italy (N 67972/01), Високий Суд зазначив, що з урахуванням важливого місця права на справедливий суд у демократичному суспільстві (див., серед інших справ, Delcourt v. Belgium, рішення від 17 січня 1970 року, Series A no. 11, pp. 14 - 15, § 25 in fine) стаття 6 Конвенції покладає на кожен національний суд обов`язок перевіряти, чи мав обвинувачений можливість бути поінформованим / ознайомленим із провадженням щодо нього, коли, як і в цій справі це оскаржується з підстав, які відразу не видаються явно необґрунтованими.

Водночас, межі такого обов`язку, на думку суду необхідно визначати аналізуючи у сукупності положення як національного законодавства так і міжнародних стандартів прав людини, встановлених, зокрема, і ЄСПЛ.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що інформування особи про порушене щодо неї обвинувачення є правовим актом такої важливості, що воно має здійснюватися згідно з вимогами матеріального та процесуального права, здатними гарантувати ефективне здійснення обвинуваченим своїх прав, про що, зокрема, свідчить підпункт (a) пункту 3 статті 6 Конвенції; розпливчастого та неофіційного повідомлення недостатньо (див. T. v. Italy, цит. в цій справі, p. 42, § 28) (пункт 75 рішення).

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора про розгляд даного обвинувального акту в порядку спеціального судового розгляду та долучених до нього додатків, на стадії досудового розслідування таких вимог було дотримано органом досудового розслідування, що свідчить про обізнаність обвинуваченої із самим фактом здійснення щодо неї кримінального провадження та суті пред`явлених ОСОБА_4 звинувачень.

Встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 поза розумним сумнівом була обізнана із змістом повідомлення про підозру, та змістом повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри оскільки отримувала відповідні документи особисто, а також неодноразово викликалась для проведення з нею процесуальних та слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування, зокрема і шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження після оголошення останньої в розшук.

01.12.2014 року постановою слідчого ГСУ СБ України підозрювана ОСОБА_4 була оголошена у розшук.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2018 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно підозрюваної ОСОБА_4 .

Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, ОСОБА_4 поза розумним сумнівом усвідомлюала, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона особисто отримала оголошену підозру та відповідні виклики, була обізнана із своїми правами.

Водночас, на етапі судового розгляду, судом зі свого боку вживаються вичерпні заходи для повідомлення обвинуваченої про кожне судове засідання у рамках цього кримінального провадження, в межах повноважень, наданих суду чинним КПК України, зокрема повістки про виклик публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду. Крім того, додатково судом направляються повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 і до Офісу Генерального прокурора для публікації на відповідному сайті.

Відповідно до положень ст. 323 КПК України з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

При цьому, судом враховується і послідовна правова позиція Верховного Суду викладена зокрема і в рішенні від 10 березня 2020 року у справі 242/3982/16-к, відповідно до якої у разі, якщо відповідні повістки публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавного значення та на інтернет-порталі судової влади, обвинувачений вважається таким, що мав можливість отримувати інформацію щодо часу і місця судового розгляду кримінального провадження, а тому мав можливість взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження як особисто, так і шляхом залучення захисника за власним вибором, якщо б мав таке бажання. Такий висновок Верховного Суду є усталеним, що вбачається і з подальших рішень Верховного Суду, зокрема у справі 759/7443/17 від 27.10.2021 та в справі №461/4987/16-к від 25.01.2021.

Отже судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 повідомлялась про підозру, а також викликалась до слідчого, прокурора та до суду у встановлений законом спосіб, однак ні до слідчого, прокурора, ні до суду не з`являлась, жодних клопотань, заяв, скарг не подавала.

Шляхом системного тлумачення норм відповідного національного законодавства, зокрема положень чинного КПК України, зокрема положень ст. 323 КПК України, в сукупності із вищезазначеними стандартами ЕСПЛ, щодо інформування особи згідно з вимогами чинного, зокрема і процесуального права, суд, виконуючи свій обов`язок перевірити, чи мала обвинувачена можливість бути поінформованою / ознайомленою із провадженням щодо неї, вважає, що ОСОБА_4 обізнана із суттю висунутих їй звинувачень, водночас вона також належним чином повідомлена як про загальний факт здійснення щодо неї судового провадження в рамках даного кримінального провадження, так і про час та дату конкретних судових засідань, що відбуваються в рамках цього судового провадження.

Як визначено ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Враховуючи наявні в кримінальному провадженні дані, суд вважає, що ОСОБА_4 відомо про здійснення відносно неї кримінального провадження, вона тривалий час переховується від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуває на тимчасово окупованій території України, отже наявні підстави для здійснення щодо обвинуваченої ОСОБА_4 спеціального судового провадження (in absentia).

Судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

В судове засідання необхідно викликати наступних осіб: прокурора, захисника та обвинувачену. Повідомити обвинувачену про судовий розгляд кримінального провадження в порядку ст. 297-5, 323 КПК України.

Враховуючи, що захисником обвинуваченої не заявлено клопотання про здійснення кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів, суд, керуючись положеннями ч.2 ст. 31 КПК України, дійшов висновку про необхідність здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції суддею одноособово.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314-316, 323 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, на 13 год. 30 хв. 29 серпня 2023 року, про що повідомити зацікавлених осіб.

Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження - задовольнити.

Здійснювати спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, захисника та обвинувачену.

Повідомити обвинувачену про судовий розгляд кримінального провадження в порядку ст. 297-5, 323 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголосити 25 серпня 2023 року об 11 год. 45 хв.

Судді