Постанова № 11415571, 20.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2010 року 17:59 № 2а-1796/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Прохорчука Р.В. (довіреність від 20.11.2009р. б/н),

відповідача Гіріч Я.В. (довіреність від 01.02.2010р. № 59), Штогрина П.А. (довіреність від 11.01.2010р. № 1),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий затон»

до1. Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва,

2. Головного Управління Державного казначейства України у місті Києві,

за участю Прокуратури Дарницького району міста Києва, -

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004032304/0/50546 від 20 листопада 2009 року, зобовязання прийняти рішення про відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1331833, 00 грн. та надати висновок про відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1331833, 00 грн., стягнення з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1331833, 00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Княжий затон»були заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12 квітня 2010 року) про нечинним податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2009 року № 0004032304/0/50546, зобовязання ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийняти рішення про відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1331833, 00 грн. та надати до відповідного органу державного казначейства в порядку, передбаченому законодавством, висновок про відшкодування заявленої суми податку на додану вартість у розмірі 1331833, 00 грн., стягнення з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1331833, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновок податкового органу про позбавлення його права на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є таким, що суперечить законодавству, оскільки ним здійснювалось придбання (будівництво, спорудження) основних фондів в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач 1 проти позову заперечив та надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач 1 посилався на те, що позивач не має право на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки розміщення тимчасової споруди не є придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач 2 проти позову заперечив та надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач 2 посилався на те, що обовязковою умовою для відшкодування податку на додану вартість є надання висновків та реєстру по відшкодуванню податку на додану вартість до органів Державного казначейства України на підставі судового рішення, що в даному випадку не відбулось, а тому ним не порушені права та інтереси позивача.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судових засіданнях заперечував проти позову та підтримав доводи, викладені у запереченні.

Представник відповідача 2 у судових засіданнях заперечував проти позову та підтримав доводи, викладені у запереченні.

Представник прокуратури підтримав позицію податкового органу.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

ТОВ «Княжий затон»зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 09 серпня 1996 року, про що було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 271004 від 28 грудня 2009 року до видів діяльності ТОВ «Княжий затон»за КВЕД відноситься, зокрема 45.21.1 «Будівництво будівель», 65.23.0 «Інше фінансове посередництво», 70.20.0 «Здавання в оренду власного нерухомого майна».

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Княжий затон»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахункових рахунок підприємства в установі банку за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за ІІ квартал 2009 року, за результатами якої було складено акт № 5687/2304/24093093 від 13 листопада 2009 року.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Княжий затон»для здійснення діяльності по розміщенню тимчасового оптово-роздрібного ринку за адресою 11 мікрорайон житлового масиву «Позняки»у Дарницькому районі м. Києва відповідно до п. 13.2 Правил забудови міста Києва, затверджених Рішенням Київської міської ради № 11/2587 від 27 січня 2005 року, та Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 462/1518 від 21 травня 2009 року, має Договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 20 липня 1999 року (із змінами), зареєстрований у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 20 липня 1999 року за № 90-05-00050, Висновок щодо можливості тимчасової споруди № 02-0320 від 04 червня 2009 року, Дозвіл на розміщення тимчасової споруди № 20-0320 від 04 червня 2009 року.

ТОВ «Княжий затон»має Дозвіл на розміщення тимчасової споруди № 20-0320 від 04 червня 2009 року тимчасового оптовогороздрібного ринку за адресою 11 мікрорайон житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва, термін дії якого закінчується 03 червня 2014 року. Роботи по розміщенню тимчасових споруд не є будівництвом у розумінні чинного законодавства. ТОВ «Княжий затон»здійснює поетапне розміщення обєктів тимчасового оптового-роздрібного ринку та планує закінчити їх розміщення в термін до 26 березня 2010 року.

У ТОВ «Княжий затон»відсутній Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту тимчасового оптово роздрібного ринку за адресою 11 мікрорайон житлового масиву «Позняки», оскільки оформлення Акта не передбачене Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради № 462/1518 від 21 травня 2009 року, розміщення тимчасової споруди не є будівництвом обєкту нерухомості, Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів»№ 1243 від 22 вересня 2004 року, якою передбачалась оформлення акта, втратила чинність 01 січня 2009 року.

Тимчасова споруда тимчасового оптового роздрібного ринку за адресою 11 мікрорайон житлового масиву «Позняки»у Дарницькому районі м. Києва обліковується ТОВ «Княжий затон»на рахунку 1512, як капітальні інвестиції у виготовлення (реконструкцію, модернізацію, придбання) обєктів необоротних матеріальних активів.

Згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 15 «Капітальні інвестиції»станом на 01 квітня 2009 року значиться сума у розмірі 16907283, 71 грн., станом на 31 липня 2009 року значиться сума в розмірі 26628366, 98 грн.

Згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 «Основні засоби та інвестиційна нерухомість»станом на 01 квітня 2009 року значиться сума у розмірі 70173, 00 грн., станом на 31 липня 2009 року значиться сума у розмірі 82082, 17 грн.

Згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2009 року основних засобів на підприємстві не обліковується.

З посиланням на те, що тимчасовий обєкт нерухомості не є основним засобом, а також на те, що протягом останніх дванадцяти місяців ТОВ «Княжий затон»мало обсяги оподатковуваних операцій менше заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в акті перевірки було зроблено висновок про порушення ТОВ «Княжий затон»вимог підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.12.2, підпункту 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року у розмірі 1331833, 00 грн.

20 листопада 2009 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0004032304/0/50546, яким на підставі підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відмовила у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 1331833, 00 грн.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивачем згідно Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 20 липня 1999 року б/н, укладеного з Київською міською державною адміністрацією, позивач прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 9, 2608 га, в тому числі під громадською забудовою, строком на 49 років для будівництва та експлуатації тимчасового оптового роздрібного ринку в 11 мікрорайоні житлового масиву «Позняки»у Харківському районі.

Згідно Висновку № 02-0320 від 04 червня 2009 року Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо можливості розміщення тимчасової споруди (тимчасовий оптово-роздрібний ринок) за адресою: 11 мікрорайон масиву полянки, Дарницький район м. Києва, заявник: ТОВ «Княжий затон», - розміщення тимчасової споруди (тимчасовий оптово-роздрібний ринок) можливе за умови виконання вимог розміщення та отримання дозволу в установленому порядку.

Відповідно до Дозволу на розміщення тимчасової споруди Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 04 червня 209 року № 20-0320 (термін дії дозволу з 04 червня 2009 року по 03 червня 2010 року, з 04 червня 2010 року по 03 червня 2014 року) ТОВ «Княжий затон»дозволено розмістити тимчасовий оптовороздрібний ринок (до 11796, 0 м2) за адресою: 11 мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі.

Згідно Дозволу (ордеру) від 24 вересня 2009 року № 09020023 Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ТОВ «Княжий затон»надано дозвіл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у звязку з розміщенням тимчасового оптово-роздрібного ринку за адресою: 11 мікрорайон житлового масиву «Полянки».

Крім того, 27 січня 2009 року ТОВ «Княжий затон»(Замовник) було укладено з ТОВ «Девіжн Констракшн»(Генпідрядник) договір генерального підряду № 27/01-09, згідно п. 1.1 якого Генпідрядник зобовязується виконати роботи по будівництву тимчасового оптово-роздрібного ринку в 11 мікрорайоні житлового масиву «Позянки» у Дарницькому районі м. Києва на земельні ділянці за адресою: м. Київ, район Дарницький, набережна Дніпровська (11 мікрорайон, жилий масив «Позянки»), площею 5, 0623 га та спільно з Замовником у визначеному чинним законодавством порядку вести обєкт будівництва в експлуатацію, а Замовник зобовязується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Склад і обсяг Робіт визначається відповідно до кошторисів, що підписуються Сторонами та є Додатками до цього Договору. При цьому вказані кошториси складаються Генпідрядником та передаються на затвердження/підписання Замовнику. У будь-якому разі Генпідрядник приступає до виконання Робіт лише після підписання Замовником щодо таких Робіт відповідного кошторису. (п. 1.2 Договору)

Генпідрядник зобовязується виконати Роботи власними силами та засобами або залученими силами, в обсязі визначеному в кошторисах, у строки визначені в графіку виконання Робіт, що підписується Сторонами та є додатком до цього Договору у відповідності із затвердженою проектною документацією, технічними умовами та чинним законодавством України (в тому числі державними будівельними нормами та правилами). (п. 1.3 Договору)

Власником результату Робіт за цим Договором є Замовник. (п. 1.4 Договору)

Факт належного виконання Генпідрядником Робіт за цим Договором підтверджується Актом державної приймальної комісії про введення обєкту будівництва в експлуатацію підписанням та затвердженим в установленому чинними законодавством порядку. (п. 1.5 Договору)

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, тобто є спеціальним законом з податку на додану вартість, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезгаданого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, який визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 цього ж пункту якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Абзацом другим підпункту «а»підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 встановлено, що не має право на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Суд тлумачить зазначені норми таким чином, що платник податку, який мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування у випадку, якщо бюджетне відшкодування виникло в результаті нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії VІ скликання від 21 травня 2009 року № 462/1518 «Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд», тимчасова споруда - споруда, призначена для здійснення торгівлі, надання послуг, для задоволення побутових та споріднених з ними потреб населення міста, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій тощо.

Частиною другою ст. 139 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів (ч. 3 ст. 139 Господарського кодексу України).

Пунктом 1.17 ст. 1 вищезазначеного Закону передбачено, що терміни «основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації»розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

- група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, повязані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, компютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесення матеріальних цінностей до основних фондів не ставиться в залежність від введення їх в експлуатацію, а лише визначається три основні ознаки, які дозволяють визначити чи відносяться матеріальні цінності до основних фондів в розумінні податкового обліку, а саме: призначення для використання у господарській діяльності більше 365 днів з дати введення в експлуатацію, вартість більше 1000 гривень і поступове її зменшення у звязку з фізичним або моральним зносом.

На відсутність зазначених ознак у тимчасової споруди - тимчасового оптово-роздрібного ринку за адресою 11 мікрорайон житлового масиву «Позняки»у Дарницькому районі м. Києва податковий орган не посилався на не довів таку відсутність під час судового розгляду.

Крім того, згідно з частиною другою ст. 3 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XІV (в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно даних бухгалтерського обліку позивача первісна вартість основного засобу в розмірі сум сплачених генпідряднику за виконані будівельно-монтажні роботи ведеться по дебету рахунку «Капітальні інвестиції».

Абзацом восьмим п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 (в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності, і норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції (пункт 5 Положення).

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання обєктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва (абзац шістнадцятий п. 4 вищезазначеного Положення).

Отже, незавершені капітальні інвестиції є групою основних засобів (підпункт 5.3 п. 5 цього Положення).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції»відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими обєктами капітальних вкладень (інвентарними обєктами).

Пунктом другим Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2001 року № 205, який визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, повязані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності, визначено, що будівництво - спорудження нового обєкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт обєктів, виконання монтажних робіт.

Обєкт будівництва - сукупність будівель і споруд або окремі будівлі і споруди, будівництво яких здійснюється за єдиним проектом.

Отже, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»спорудження позивачем тимчасової споруди тимчасового оптово-роздрібного ринку визнається спорудженням основних фондів, а тому позивач не позбавлений права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки сума бюджетного відшкодування виникла у позивача в результаті нарахування податкового кредиту внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів, що підтверджується податковим та бухгалтерським обліком.

Вимоги ТОВ «Княжий затон»про зобовязання ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийняти рішення про відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1331833, 00 грн., надати до відповідного органу державного казначейства в порядку, передбаченому законодавством, висновок про відшкодування заявленої суми податку на додану вартість у розмірі 1331833, 00 грн. та стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1331833, 00 грн. суд визнає такими, що задоволенню не підлягають з огляду на викладене.

Відповідно до підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобовязаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм свідчить, що наслідком закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення рішення, яким платнику податку було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, у випадку прийняття рішення на користь такого платника податку, є надання податковим органом висновку до органу державного казначейства із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Обовязок податкового органу по передачі відповідного висновку до органу державного казначейства та відповідне право платника податку на отримання з Державного бюджету сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування, прийнятого за наслідками позапланової виїзної перевірки (документальної), виникає лише після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження цього рішення, а саме протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Субєкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

На момент розгляду справи процедура судового оскарження податкового повідомлення рішення не закінчилась, як і не збіг пятиденний строк після прийняття рішення, а тому у податкового органу не виникло обовязку по передачі відповідного висновку до органу державного казначейства, а у останнього обовязку по вчинення відповідних дій на відшкодування сум податку на додану вартість, тобто у позивача не виникло права на отримання з Державного бюджету сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а отже воно не може вважатись порушеним.

Крім того, суд зазначає, що дії по поданню податковим органом висновку про відшкодування податку на додану вартість до органу державного казначейства стосуються виключно сфери взаємодії цих державних органів, а не їхнього обовязку щодо платника податку, право якого на отримання бюджетного відшкодування в разі його порушення підлягає захисту у спосіб, який передбачає стягнення цих сум з бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене,

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 1, 13 грн. з Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 20 листопада 2009 року № 0004032304/0/50546.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий затон»(місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16в, ідентифікаційний код 24093093) 1 (одна) грн. 13 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 07 вересня 2010 року.