Рішення № 114133491, 12.10.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року м.Київ справа №320/11095/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного Управління Державної податкової служби у Київській області ,про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління державної податкової служби в Київській області (далі відповідач), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14604-17 (далі оскаржуване рішення).

Позивач свої позовні вимоги в судовому засіданні підтримав. Свої позовні вимоги обґрунтовує, тим що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив принципи об`єктивності, добросовісності да участі позивача у прийнятті рішення оскаржуваного рішення. Позивач також посилався на порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного рішення. Зазначене в позовній заяві є достатніми на думку позивача підставами для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зміст відзиву складають посилання відповідача на нормативне регулювання порядку стягнення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, визначення суми заборгованості та суми штрафних санкцій, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з порушенням позивачем шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду.

З метою уникнення судом надмірного формалізму та забезпечення права особи до судового захисту, враховуючи добросовісне та тривале оскарження позивачем свого порушеного права як с порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку, - суд відхиляє клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи в судовому засіданні, суд встановив наступні обставини.

18.11.2021 позивачем було отримало від відповідача рішення №26875/2413 від 09.11.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, штраф у розмірі 977,67 грн, штраф у розмірі 5440,70 грн, за період 26.07.2020 до 22.08.2013 та нарахування пені у розмірі 21033,49 грн за період з 26.07.2013 по 27.08.2020, а всього 27 451,86 грн.

25.01.2022 позивач отримав від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14604-17 від 19.01.2022 щодо сплати заборгованості недоїмки в розмірі 5871,36 грн, штраф в розмірі 6418,37 грн та пеня 21 033, 49 грн, а всього 33 323,22 грн (далі оскаржуване рішення).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач 01.02.2022 звернувся зі скаргою до відповідача. Однак відповідач повідомив позивача листом, що не уповноважений розглядати скаргу.

30.05.2022 позивач звернувся до Державної податкової служби України. На зазначене звернення позивачу була надана відповідь від 17.06.2022 вих.№5795/6/99-00-06-02-01-06. З цієї відповіді слідує відмова позивачу у розгляді звернення у зв`язку з пропуском 10-денного строку на оскарження.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки воно стосується нарахування єдиного внеску за період, в якому позивач не отримував доходу щодо якого такий внесок міг би нараховуватись. Позивач вказує, що за період, за який відповідачем було нараховано йому єдиний внесок, позивач подавав до контролюючого органу декларацію з нульовими показниками, що не спростовується відповідачем.

Відповідач в судовому засіданні не простував належними і допустимими доказами аргумент позивача, що щодо нарахованого оскаржуваним рішенням боргу з єдиного внеску відповідачем не проводились податкові перевірки та не складались акти щодо виявлення порушень податкового законодавства, не вчинялись інші дії для надання можливості позивачу заперечень чи вчинення заходів захисту свого права як добросовісного платника податків. З зазначеного приводу відповідач також не надав пояснень у відзиві на позов.

Відповідач також не спростував тієї обставини, що йому було відомо, що позивачем у період з 2014 по жовтень 2016 було припинено підприємницьку діяльність. В той же час заборгованість з єдиного внеску позивачу нараховується з 2013 року, що не було спростовано відповідачем. При цьому відповідач не надав доказів того, що в періоді припиненої позивачем підприємницької діяльності позивачу на нараховувалась пеня на заборгованість з єдиного внеску.

Також відповідач не вказав, яким чином при винесенні оскаржуваного рішення було враховано сплату позивачем 25.08.2020 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 28 235 грн.

Відтак суд приходить до висновку, що нарахування як суми заборгованості, так і штрафних санкцій позивачу не відповідають принципу обґрунтованості, оскільки було вчинене без урахування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення (п.3 ч.2 с.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон України №2464), - порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, - адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.1та ч.4 ст.25 Закону України №2464, - рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України №2464, - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України №2464, - єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто норма закону, яка є спеціальною для статусу фізичної особи підприємця на спрощеній системі оподаткування не містить обов`язку нараховувати та сплачувати єдиний внесок за відсутності доходу у такого підприємця.

Законодавством України не передбачено безпосередньо застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування стосовно сплати єдиного внеску незалежно від отримання ними доходу. Суд погоджується з доводами позивача, що з вищезазначених норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України слідує, що єдиний внесок нараховується на визначену суму доходу і обмежений граничними розрахунками (мінімумом і максимумом) відрахувань єдиного внеску з отриманого ФОП доходу.

Як наслідок, - у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницької діяльності), не виникає обов`язок сплачувати єдиний внесок навіть у мінімальному обсязі.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.9 Закону України №2464, - обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 3,4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953, - податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідачем не було спростовано аргументу позивача, що податковим органом не проводились передбачені податковим законодавством перевірки, зокрема ні камеральна, ні документальна.

Відповідно, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення допустив порушення принципу діяльності виключно в межах повноважень, визначених законом (п.1 ч.2 ст.2 КАС України), принципу добросовісності (п.5 ч.2 ст.2 КАС України) та принципу забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України)

Вищезазначене приводить суд до висновку про обгрунтованість і задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми судового збору.

Керуючись 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної податкової служби в Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14604-17 від 19.01.2022.

3. Стягнути з Головного управління державної податкової служби в Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.