Рішення № 114133486, 12.10.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року № 640/13961/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Національний банк України та Антимонопольний комітет України, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", про визнання протиправною та скасування постанови в частині.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ЄДРПОУ 00032106), Антимонопольний комітет України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.08.2022 № 923 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332», якою доповнено новим підпунктом 20 пункт 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року №332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 09.08.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №923 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332" (далі-Постанова №923), підпунктом 2 пункту 1 якої доповнено вказану постанову новим підпунктом 20, за яким фінансові зобов`язання учасників ринку за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії забезпечуються шляхом грошових коштів та/або у вигляді банківських гарантій, оформлених фінансовими установами, що входять до переліку системно важливих банків відповідно до рішення Правління Національного банку України від 09 березня 2022 року № 120-рш «Про визначення системно важливих банків».

Позивач не погоджується з правомірністю підпункту 2 пункту 1 Постанову №923, оскільки вказаним пунктом встановлено відповідну перевагу для фінансових установ, що входять до переліку системно важливих банків, у той час як Законом України "Про банки та банківську діяльність" не передбачено жодних переваг для системно важливих банків порівняно з іншими банками.

Позивач зауважив, що нормами чинного законодавства не передбачені повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг по визначенню порядку надання фінансового забезпечення оплати послуг транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, у тому числі, вимог до банківських гарантій.

Позивач зазначив, що підпунктом 2 пункту 1 Постанови №923 обмежено позивача у вільному виборі банку-гаранту, що свідчить про втручання відповідача у господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. До участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Національний банк України та Антимонопольний комітет України.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

01.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 прийнято до провадження дану адміністративну справу, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засіданні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" про об`єднання справ в одне провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в силу вимог чинного законодавства має повноваження щодо прийняття рішень для забезпечення ефективного функціонування ринку електричної енергії, з метою досягнення балансу інтересів всіх учасників ринку та забезпечення енергетичної безпеки.

Відповідач зазначив, що метою прийняття Постанови №923 є забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії в період дії в Україні воєнного стану.

Відповідач зауважив, що Постановою №923 передбачені положення, які поширюються виключно на учасників ринку електричної енергії, та які, відповідно, не надають переваг одним учасникам ринку над іншими, а отже не впливають на конкуренцію на ринку електричної енергії.

Відповідач зазначив, що необхідність внесення відповідних змін до Постанови №332 була обумовлена збільшенням на ринку електричної енергії кількості випадків заборгованості учасників ринку перед НЕК "Укренерго", які використовують в якості фінансового забезпечення банківські гарантії та надходженням до нього ряду відповідних звернень.

Національний банк України у письмових поясненнях по справі зазначив, що в силу вимог чинного законодавства Національний банк України визначає та встановлює вимоги та критерії до банків України, видає нормативно-правові акти, що регулюють банківську діяльність та банківські операції.

Антимонопольний комітет України у поясненнях по справі зазначив, що третя особа здійснювала збір та аналіз інформації щодо питання прийняття Постанови №332 за зверненнями юридичних осіб-суб`єктів господарювання на предмет наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами розгляду Антимонопольним комітетом України були надані відповідачу рекомендації щодо припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють від 08.12.2022 №6-рк.

Так, у рекомендаціях від 08.12.2022 №6-рк рекомендовано відповідачу привести положення Постанови №332 в частині вимог до фінансових зобов`язань учасників ринку за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії у відповідність вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, визначивши шляхи фінансового забезпечення грошовими коштами в розмірі не менше 50%, при цьому, передбачивши, що інша частина фінансового забезпечення покривається банківськими гарантіями, оформленими в будь-якій фінансовій установі.

Третя особа зазначила, що 02.03.2023 на засіданні Антимонопольного комітету України було схвалено виконання відповідачем наданих рекомендацій.

Усною ухвалою суду від 26.09.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи на 10.10.2023 на 11 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 10.10.2023, з`явились представника сторін та третіх осіб.

Присутній у судовому засіданні 10.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 10.10.2023 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Присутні у судовому засіданні 10.10.2023 представники Національного банку України та Антимонопольного комітету України просили суд вирішити справу з урахуванням наданих пояснень.

Присутній у судовому засіданні 10.10.2023 представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заперечував проти задоволення позовних вимог.

Присутні у судовому засіданні 10.10.2023 представники учасників процесу заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вказані клопотання представників сторін та третіх осіб, усною ухвалою суду від 10.10.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" (ідентифікаційний код 41447959, місцезнаходження: 01135, м.Київ, пр.Перемоги, буд.5-а, кім.509) зареєстровано 07.07.2017 як юридична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.08.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №923 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332".

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови №923 встановлено доповнити постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» новим підпунктом такого змісту:

« 20) фінансові зобов`язання учасників ринку за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії забезпечуються шляхом грошових коштів та/або у вигляді банківських гарантій, оформлених фінансовими установами, що входять до переліку системно важливих банків відповідно до рішення Правління Національного банку України від 09 березня 2022 року № 120-рш «Про визначення системно важливих банків».

ОСП (у ролі АР) має право відмовити учаснику ринку у прийнятті банківської гарантії за відповідним договором про врегулювання небалансів електричної енергії, якщо фінансова установа, що її оформила:

не віднесена Національним банком України до переліку системно важливих банків;

не виконала зобов`язання за відповідною банківською гарантією та/або відображена в переліку банків, що не виконали зобов`язання, оприлюдненому на сайті ОСП.».

Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її прийняття, крім підпункту 2 пункту 1 цієї постанови, який набирає чинності з 01 вересня 2022 року.

Не погоджуючись зі змістом підпункту 2 пункту 1 Постанови №923, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави, принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 №1540-VIII (далі-Закон №1540, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1540 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1540 регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Частиною другою статті 3 Закону №1540 встановлено, що регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону №1540 основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Частиною четвертою статті 14 Закону №1540 встановлено, що регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

Згідно з абзацом 3 частини п`ятої статті 14 Закону №1540 рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Частинами шостою - дев`ятою статті 14 Закону №1540 передбачено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.

Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

Рішення Регулятора, крім тих частин рішень, що містять таємну інформацію, підлягають оприлюдненню протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття на офіційному веб-сайті Регулятора. Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається Регулятором на підставі клопотання заінтересованих осіб з урахуванням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №1540 для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Частиною другою статті 17 Закону №1540 передбачено, що регулятор має право, зокрема, приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VIII (далі-Закон №2019) державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Частиною четвертою статті 6 Закону №2019 встановлено, що регулятор, зокрема, має право: приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку); вживати заходів для запобігання неефективному функціонуванню ринку електричної енергії, зокрема внаслідок дій та будь-якої поведінки учасників ринку, спрямованих на завищення цін та заподіяння економічної шкоди споживачам.

Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що спірним підпунктом Постанови №923 безпідставно надано перевагу для фінансових установ, що входять до переліку системно важливих банків, у той час як Законом України "Про банки та банківську діяльність" не передбачено жодних переваг для системно важливих банків порівняно з іншими банками.

Позивач зауважив, що нормами чинного законодавства не передбачено повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг по визначенню порядку надання фінансового забезпечення оплати послуг транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, у тому числі, вимог до банківських гарантій.

Позивач зауважив, що підпунктом 2 пункту 1 Постанови №923 обмежено позивача у вільному виборі банку-гаранту, що свідчить про втручання відповідача у господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365".

Вирішуючи питання про можливість задоволення позову з указаних вище підстав, суд враховує, що станом на день розгляду справи по суті та прийняття у ній рішення оскаржувана постанова втратила чинність.

Так, 27.01.2023 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг була прийнята постанова №150 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332", пунктом 1 якої постановлено:

- підпункт 20 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викласти в такій редакції:

« 20) фінансові зобов`язання учасників ринку за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії забезпечуються шляхом надання грошової гарантії у розмірі не менше 50% від необхідного обсягу фінансової гарантії такого учасника ринку на торговий день d за умови забезпечення непокритого грошовою гарантією обсягу фінансової гарантії такого учасника ринку шляхом надання фінансової гарантії банку.

ОСП (у ролі АР) має право відмовити учаснику ринку у прийнятті банківської гарантії за відповідним договором про врегулювання небалансів електричної енергії, якщо фінансова установа, що її оформила, не виконала зобов`язання за відповідною банківською гарантією або відображена в переліку банків, що не виконали зобов`язання, оприлюдненому на сайті ОСП.».

Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що ця постанова набирає чинності з 01 березня 2023 року.

Отже, під час розгляду справи Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову від 27.01.2023 №150, якою викладено у новій редакції пункт 20 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року №332, тобто замінено формулювання вказаного пункту постанови №332, яке було визначено підпунктом 2 пункту 1 постанови №923.

Вимога щодо оформлення банківських гарантій виключно фінансовими установами, що входять до переліку системно важливих банків, з якою категорично не погоджувався позивач, що й стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, змінена редакція пункту 20 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 не містить.

Вказане свідчить про те, що спірний пункт постанови №923 фактично втратив чинність під час розгляду справи.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої-третьої вищевказаної статті, її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

При цьому, приписами частини другої статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акта в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зважаючи на такі приписи законодавства, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.

З огляду на вищевказане імперативне положення Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акта нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі №640/6699/20, в якій наголошено, що юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Конституційний Суд України в пп.3.6 п.3 Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Водночас відсутність чинного оспорюваного положення нормативно-правового акта свідчить про відсутність предмету спору, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 826/24498/15.

Тлумачачи положення частини третьої статті 264 КАС України у справі з подібними правовідносинами (предметом якої був НПА, що втратив чинність) Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі 640/18067/18 зазначив, що:

…суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

34. …до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.

35. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

39. З наведеного можна зробити висновок, що оскаржуваний акт, який на момент, прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чинним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку.

Цей же висновок Верховний Суд повторив у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 640/2412/20.

Тотожний підхід до питання визнання нечинним в судовому порядку нормативно-правового акта, що втратив чинність внаслідок визнання його нечинним органом, що його прийняв, викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №640/10978/19, у якій зазначено, що …оскаржуваний акт, який на момент, прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чинним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку.

Такий самий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 640/18067/18.

Суд звертає увагу позивача на відсутність процесуального механізму скасування оскаржуваних положень постанови, оскільки даний нормативний документ втратив свою юридичну силу (юридичну значимість), а отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, враховуючи фактичні обставини справи за наслідками їх офіційного з`ясування судом, не призведе до поновлення порушених, на думку позивача, його прав та інтересів.

Аналогічного висновку щодо унеможливлення в такому випадку судового захисту прав та інтересів позивача у спосіб визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (пункт 1 частини другої статті 245 КАС України), що є підставою для відмови у задоволенні позову, дійшов Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 у справі № 640/12090/19.

Отже, з урахуванням того, що оскаржувані положення підпункту 2 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.08.2022 № 923 втратили чинність у зв`язку з новою редакцією підпункту 20 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332, в якій відсутні оскаржувані позивачем положення, то на момент прийняття рішення у цій справі предмет спору у межах спірних правовідносин відсутній, що виключає можливість задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365".

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264-265 КАС України, суд

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 264-265 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.