Рішення № 114133245, 12.10.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2023 р. справа № 300/3763/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України), Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) (Відповідач-1), Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (Відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 07.11.2015 по 07.11.2019 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №5 (м. Слов`янськ) управління захисту економіки в Донецькій області, а з 07.11.2019 по 22.04.2020 - на посаді старшого оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Донецькій області ДСР НПУ. Зазначає, що в період проходження служби в органах Національної поліції України йому був наданий допуск до роботи з документами, що мали ступені секретності "таємно" та "цілком таємно", однак відповідна надбавка за роботу з вказаними документами в розмірі 15% посадового окладу, відповідачами не виплачувалася. Вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, та такою що призвела до недоплати йому грошового забезпечення за період служби.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду, 27.06.2023 Кіяшко Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд"), згідно заяви про усунення недоліків від 26.06.2023 подано суду копію платіжної інструкції, виданої АТ КБ "ПриватБанк" за № 0.0.3068877449.1 від 26.06.2023 про сплату позивачем судового збору в сумі 2147,20 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, встановивши після відкриття провадження, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до приписів частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України 12.07.2023 постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Представнику позивача надано п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду належного документа про сплату судового збору, у встановленому законом порядку та розмірі.

14.07.2023 від Кіяшко Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного цифрового підпису, надійшла заява про усунення недоліків від 14.07.2023, до якої долучено платіжну інструкцію АТ КБ "ПриватБанк" за № 0.0.3095930567.1 від 14.07.2023 про сплату судового збору в сумі 2147,20 грн.

У зв`язку з усуненням представником позивача недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 постановлено продовжити розгляд справи №300/3763.

24.07.2023 на адресу суду від Відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву (а.с.84-90, 103-109). Відповідачі вказують на те, що позивач помилково ототожнює надання допуску до роботи в умовах режимних обмежень з постійною роботою з відомостями (документами), що становлять державну таємницю. Наявність допуску до роботи в умовах режимних обмежень не є безумовною підставою для призначення та виплати надбавки. Просили в задоволенні позову відмовити.

Від Відповідача-1 26.07.2023 на адресу суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмових доказів (а.с.122-124).

Позивач своїм правом на подання відповідей на відзиви, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, судом встановлено таке.

В період з 07.11.2015 по 07.11.2019 ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №5 (м. Слов`янськ) управління захисту економіки в Донецькій області, а з 07.11.2019 по 22.04.2020 - на посаді старшого оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Донецькій області ДСР НПУ.

Під час проходження служби ОСОБА_1 , надавався допуск до та доступ до державної таємниці згідно облікових карток від 10.12.2015 за №28, від 23.12.2015 за №206, від 14.12.2018 за №320. Крім того, допуск за формою 2 надано розпорядженням за №74 д/дск від 15.02.2012 та переоформлено повторно розпорядженням за №25 д/дск від 01.02.2019, що відображено в листі управління режиму та технічного захисту інформації Національної поліції України від 21.04.2023 за №13/665 (а.с.51,52).

Наказом начальника департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2020 за №101 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.36).

На запити представника позивача, відповідачі листами від 21.04.2023 направили розрахункові листи ОСОБА_1 , за періоди проходження ним служби в органах Нацполіції (а.с.15-40).

З вказаних розрахункових листів, представником позивача встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження служби в органах Національної поліції України не виплачувалась компенсація за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу, у зв`язку з чим звернулась із відповідними заявами до відповідачів з проханням провести нарахування та виплату вказаної компенсації (а.с.41-44).

Листом від 24.05.2023 Відповідач-2 повідомив представника позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу (а.с.45-47).

Відповідач-1 відповіді на заяву представника позивача не надав.

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати компенсації за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу, протиправними, представник позивача звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України від 21 січня 1994 року №3855-XII "Про державну таємницю" (далі - Закон України "Про державну таємницю"), Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. №414 (далі - Положення №414), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі Порядок №260).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про державну таємницю" залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України "Про державну таємницю" допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною сьомою статті 22 Закону України "Про державну таємницю" визначено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Судом встановлено, що під час проходження служби ОСОБА_1 , надавався допуск до та доступ до державної таємниці згідно облікових карток від 10.12.2015 за №28, від 23.12.2015 за №206, від 14.12.2018 за №320. Крім того, допуск за формою 2 надано розпорядженням за №74 д/дск від 15.02.2012 та переоформлено повторно розпорядженням за №25 д/дск від 01.02.2019, що підтверджується листом управління режиму та технічного захисту інформації Національної поліції України від 21.04.2023 за №13/665 (а.с.51,52).

Отже у період проходження служби в органах Національної поліції України ОСОБА_1 надавався доступ до державної таємниці з режимом секретності "таємно" та "цілком таємно".

Наказом начальника департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2020 за №101 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.36).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про державну таємницю" у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за період служби не встановлювалася надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що сторонами не заперечується.

Положення №414 визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень) (пункт 1 Положення №414).

Відповідно до пункту 5 Положення №414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Аналіз наведених норм вказує на те, що надання доступу до державної таємниці не є підставою для встановлення відповідної надбавки, оскільки надбавка за роботу в умовах режимних обмежень встановлюється лише особам, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.

Ні позивачем ні відповідачем до суду не надано доказів того, що позивач постійно працював з документами, що мали гриф секретності "таємно" або гриф секретності "цілком таємно".

Також в матеріалах справи відсутні докази подання мотивованих рапортів керівництва підрозділів в яких проходив службу позивач до Головного управління національної поліції України в Донецькій області, у зв`язку з чим не нараховувалась і не виплачувалась надбавка.

Враховуючи наведені обставини справи, наявні у матеріалах справи докази, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 постійно працював з документами, що мали гриф секретності "таємно" або гриф секретності "цілком таємно".

Згідно пункту 2 Положення №414, у редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, особам, які працюють в умовах режимних обмежень (тобто постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю відповідно до пункту 1 Положення №414), установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 7 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським №260, поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації, а саме: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Згідно абзаців першого-четвертого пункту 7 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським №260, поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Отже, з наведених норм вбачається, що надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації встановлюється лише особам, які мають відповідний допуск та постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, тобто сам по собі допуск до державної таємниці не є підставою для встановлення надбавки.

Абзацами дев`ятим, десятим пункту 7 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським №260, на час виникнення спірних правовідносин, було врегульовано, що установлення надбавки поліцейським за службу в умовах режимних обмежень здійснюється на підставі затверджених керівниками органів поліції номенклатур посад поліцейських, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень установлюється поліцейським за займаною посадою наказом по особовому складу на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів відповідного органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 7 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським №260, у редакції, що була чинною в період проходження позивачем служби, установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями.

Згідно абзацу дев`ятого пункту 7 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським №260, установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

Абзацом тринадцятим пункту 7 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським №260, визначено, що установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів заступників керівника органу - керівникам структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції - іншим поліцейським, погоджених з режимно-секретним органом, за умови надання допуску таким поліцейським та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

Зважаючи на те, що мотивовані рапорти керівництва підрозділів в яких проходив службу позивач до Головного управління національної поліції України в Донецькій області не подавались, то відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 у період проходження служби, постійно працював із документами, що становили державну таємницю, зокрема із документами з грифом секретності "таємно" та "цілком таємно".

Як наслідок, суд констатує відсутність протиправної бездіяльності відповідачів, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) (код ЄДРПОУ 40111732, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601), Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.