Рішення № 114133111, 11.10.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. справа № 300/4512/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним припинення нарахування і виплати пенсії з 01.01.2020 по 07.12.2021; зобов`язати нарахувати та виплатити пенсіюз 01.01.2020 по 07.12.2021.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.03.2019 йому було оформлено виїзд на постійне місце проживання до Чеської Республіки. Перед виїздом позивачу було виплачено пенсію за 6 місяців наперед (тобто з 01.07.2019 по 31.12.2019) згідно поданої заяви. Надалі, починаючи з 01.01.2020 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 припинено. Також позивач зазначає, що у квітні 2022 року звернувся до пенсійного органу із заявою про виплату заборгованості пенсії, проте відповідач відмовив у задоволенні прохання позивача, зазначивши, що виплата пенсії за час проживання за кордоном не може бути здійснена через відсутність законних підстав. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що 20.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії за 6 місяців наперед у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання закордон, тобто з 01.07.2019 по 31.12.2019. 09.12.2021 позивач звернувся до Калуського сервісного центру із заявою про поновлення виплати пенсії. Виплату пенсії позивачу було поновлено з 08.12.2021. Стверджує, що відповідно до пункту 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішення суду припиняється, зокрема, на весь час проживання пенсіонера закордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України згода на обов`яковість якого надана Верховною радою України. У разі повернення громадянина України з-за кордону на постійне місце проживання в Україну, виплата пенсії, що була призначена до виїзду, поновлюється відповідно до п.2 ст.49 Закону №1058. Вважає, що для перерахунку і виплати позивачу пенсії з 01.01.2020 по 07.12.2021 немає законних підстав. Просить у задоволенні позову відмовити (а.с.54).

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, в якій покликається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2003 №25-рп/2009, яким п.2 ч.1 ст.49, друге речення ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визнано неконституційними (а.с.60).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

20.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії за разовим дорученням за 6 місяців наперед у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання закордон (а.с.69).

Зі змісту довідки №759 Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради про зняття з місця реєстрації слідує, що ОСОБА_1 з 06.06.2019 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання до Чехії (а.с.70-72).

Згідно відомостей атестату №3303 ОСОБА_1 здійснено виплату пенсії по грудень 2019 , а також у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Чехії виплату пенсії по особовому рахунку № НОМЕР_1 припинено (а.с.73).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 09.02.2021 №535-244/Ш-02/8-0900/21 на звернення позивача щодо виплати пенсії повідомило про те, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.07.2020 про виплату пенсії за разовим дорученням за 6 місяців наперед у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Чеської Республіки та довідки №759 про зняття з реєстрації місця проживання з 06.06.2019 ОСОБА_1 було виплачено пенсію в сумі 7418,00 грн. за період з 01.08.2019 по 31.12.2019 (за липень 2019 року пенсія була виплачена через відділення поштового зв`язку в липні 2019 року). Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян №7 із заявою про поновлення виплати пенсії, паспортом, що засвідчує місце реєстрації на території України, ідентифікаційним кодом (а.с.5).

09.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії (про взяття на облік) (а.с.74). До вказаної заяви, серед іншого, було додану довідку про реєстрацію місця проживання особи, згідно із якою ОСОБА_1 зареєстрований з 08.12.2021 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.79).

20.12.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення №1432 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . Зі змісту цього рішення слідує, що у зв`язку із оформленням документів на постійне місце проживання закордон виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01.07.2019. Пенсіонер 09.12.2021 звернувся до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії. До заяви ОСОБА_1 було долучено копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного номера, а також довідку про реєстрацію місця проживання з 08.12.2021. Зазначено, що керуючись ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний орган вирішив поновити виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з січня 2022 року в розмірі 1934,00 грн. щомісяця (а.с.80).

Відповідач на звернення позивача щодо виплати пенсії листом від 14.05.2022 №1756-1624/Ш-02/8-0900/22 повідомив ОСОБА_1 , що з серпня 2019 року виплата йому пенсії припинена відповідно до листа управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області. 20.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Калуського сервісного центру із заявою про виплату пенсії за 6 місяців наперед у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон, тобто з 01.07.2019 по 31.12.2019. 09.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Калуського сервісного центру із заявою про поновлення виплати пенсії. До заяви було додано паспорт громадянина України та довідку про реєстрацію місця проживання, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , 08.12.2021. Відповідно виплату пенсії поновлено з 08.12.2021. Зазначено, що провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 07.12.2021 немає законних підстав (а.с.7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України).

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване Законом України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також Закон №1058-IV), якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частинами 3, 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначалось, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Разом з тим Конституційний Суд України зазначив, що визнання оспорюваних положень Закону (1058-15) неконституційними має наслідки лише для пенсіонерів, які проживають (перебувають) у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, і не перешкоджає подальшому унормуванню питань соціального захисту пенсіонерів шляхом укладення міжнародних договорів з цими державами та виплаті пенсій у порядку, встановленому чинними міжнародними договорами.

Таким чином, з 07.10.2009, дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказанні правові норми та правові норми, прийняті із врахуванням положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону № 1058-ІV, застосуванню не підлягають.

Відносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Чеською Республікою регулюються Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001, який набрав чинності з 1 квітня 2003 (надалі також - Договір від 04.07.2001), та Адміністративною угодою про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 25.06.2003.

Відповідно до статті 3 Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001 положення цього Договору поширюються на:

а) громадян Договірних Сторін, що підпадають або підпадали під дію правових норм однієї або двох Договірних Сторін;

б) інших осіб, якщо їхні права виникають на підставі прав громадян Договірних Сторін, згаданих у пункті а).

Цей Договір поширюється на здійснення таких видів грошових виплат, зокрема, відповідно до правових норм України й на виплату пенсії за віком (стаття 2 Договору).

Особа не може бути позбавлена права на допомогу та допомога не може бути зменшена, змінена, зупинена або відмінена тільки через те, що ця особа проживає на території іншої Договірної Сторони, якщо в цьому не буде передбачено інше (стаття 5 Договору).

Особливостей щодо виплати призначеної пенсії за віком у разі проживання пенсіонера на території іншої Договірної Сторони вказаний Договір не містить.

Отже, станом на час спірних відносин п.2 ч.1 ст.49 та друге речення ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з підстав визнання їх Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001 передбачено, що допомога не може бути зупинена тільки через те, що ця особа проживає на території іншої договірної сторони.

Як встановлено судом, відповідачем з 01.07.2019 припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з підстав виїзду на постійне місце проживання за кордон, здійснивши виплату його пенсії за період з 01.07.2019 по 31.12.2019.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.12.2021 №1432 поновлено виплату пенсії позивачу з січня 2022 року в розмірі 1934,00 грн. щомісяця.

Пенсійний орган листом від 14.05.2022 №1756-1624/Ш-02/8-0900/22 відмовив позивачу у виплаті пенсії за період з 01.01.2020 по 07.12.2021. Як підставу для відмови у виплаті пенсії за вказаний період наведено зміст частини 1 статті 49 України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема й пункт 2, який 07.10.2009 визнаний неконституційним.

Суд зауважує, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Позивач до виїзду за кордон перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за віком за Законом №1058-IV, громадянство не втрачав. Тому, проживаючи в Чеській Республіці, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України отримувати пенсію в Україні, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Таким чином, відповідач протиправно не виплачував пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 07.12.2021, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18, Верховного Суду, викладені в постанові від 20.08.2020 по справі № 560/1119/19, постанові від 20.01.2021 у справі № 607/6805/17-а, а також висновками Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Пічкур проти України".

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Законом України Про судовий збір визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги про визнання протиправним припинення нарахування і виплати пенсії з 01.01.2021 по 07.12.2021 та зобов`язання нарахувати та виплатити пенсіюз 01.01.2020 по 07.12.2021 є однією позовною вимогою немайнового характеру.

Зважаючи на зазначене, позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Натомість, позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір в розмірі 2080,00 грн., що підтверджується квитанцією №3 від 04.11.2022.

Таким чином, з вказаної суми судового збору 2080,00 грн. позивачем зайво сплачено 1089,60 грн. (2080,00-992,40=1089,60 грн.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Частиною 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 3 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду в постанові вказати про повернення судового збору.

Судом перевірено та встановлено, що кошти сплачені згідно квитанції №3 від 04.11.2022, зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України із призначенням платежу судовий збір, за позовом на постанову про накладення штрафу, Івано-Франківський окружний адміністративний суд, рахунок отримувача UA698999980313111206084009612; отримувач УК у м. Івано-Франківську/22030101, код отримувача 37952250.

З огляду на вказане, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а зайво сплачений судовий збір в сумі 1089,60 грн. підлягає поверненню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним припинення нарахування і виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 пенсії за віком в період з 01.01.2020 по 07.12.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) недоотриману пенсію за віком за період з 01.01.2020 по 07.12.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зайво сплачений судовий збір згідно квитанції №3 від 04.11.2022 в розмірі 1089,60 грн. (одна тисяча вісімдесят дев`ять гривень 60 копійок), що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.