Ухвала суду № 114130569, 12.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 жовтня 2023 року Справа № 160/24763/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., перевіривши матеріали адміністративного позову Представництва «Ілф Консалтінг Інженірс Польща СП З О.О.» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

27.09.2023 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Представництва «Ілф Консалтінг Інженірс Польща СП З О.О.» до: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з вимогами про:

- Визнати протиправними і скасувати податкову вимогу №0001189-1305-0436 від 11.04.2023 та рішення №0001189-1305-0436 про опис майна в податкову заставу від 11.04.2023, прийняті ГУ ДПС України в Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛФ КОНСАЛТІНГ ІНЖЕНІРС ПОЛЬЩА».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 року зазначена справа розподілена судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року адміністративний позов залишено без руху. Позивачеві надано строк на усунення недоліків адміністративного позову, а саме запропоновано надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

09.10.2023року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Представництва «Ілф Консалтінг Інженірс Польща СП З О.О.» надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем зазначено, що дотримуючись процесуального строку звернення з адміністративним позовом підприємство звернулось до суду 28.08.2023 року, проте позов було повернуто позивачеві. Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права особи на повторне звернення з цими позовними вимогами, а залишення позову без руху з причин пропуску процесуального строку звернення є надмірним формалізмом з боку суду.

Наведені обставини зумовили звернення до суду в такий термін та посилаючись на викладене позивач просить поновити строк звернення до суду.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Пояснення позивача, які викладені у клопотанні про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду фактично зводяться до аргументації незгоди з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 року у справі № 160/22368/23, якою позовну заяву було повернуто через відсутність належних доказів на підтвердження повноважень особи, якою було підписано адміністративний позов.

Проте суд зазначає, що ухвалою від 28 вересня 2023 року у справі № 160/24763/23 адміністративний позов залишено без руху з підстав пропуску процесуального строку звернення до суду з цією позовною заявою, про що позивача було повідомлено та запропоновано надати докази та пояснення в обґрунтування поважності його причин.

Незгода з ухвалою суду про повернення позовної заяви, що попередньо була винесена у спірних правовідносинах, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Також суд зазначає, що вищезгадана ухвала про повернення адміністративного позову є чинною та позивач не скористався правом на апеляційне оскарження.

Оскільки факт попереднього звернення позивача з цією позовною заявою з дотриманням процесуальних строків не може бути безумовною поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд вважає посилання позивача на дану обставину, як на поважну підставу порушення строку звернення до суду є необґрунтованим, а тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

Станом на 10.10.2023 року у суду відсутні докази виконання позивачем вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року.

Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006).

Згідно з п. 1 ч.4ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства Українипозовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що станом на 10.10.2023 року вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст.169,294,295,297Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Представництва «Ілф Консалтінг Інженірс Польща СП З О.О.» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу Представництву «Ілф Консалтінг Інженірс Польща СП З О.О.».

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відповідно достатті 256 Кодексу адміністративного судочинства Україниухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук