Рішення № 114130498, 12.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року Справа № 160/12886/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень від 26.06.2023,просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленою листом за №9296-5990/Д-01/8-0400/23 від 14.03.2023 року у нездійснені перерахунку пенсії на підставі трудової книжки від 10.07.1972 року та на підставі партійного квитка, взявши періоди роботи з 1986 року по 1991 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі трудової книжки від 10.07.1972 року та на підставі мого партійного квитка, взявши періоди роботи з 1986 року по 1991 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2012 року отримує пенсію за віком. У період з 1986 року по 1991 рік працював головним інженером Кар`єроуправління кооперативного державного треста «Днепроагрострой».Відомості про його заробітну плату на цьому підприємстві містяться лише в партійному квитку, оскільки вказане підприємство було ліквідоване, а первині бухгалтерські матеріали, що могли підтвердити рівень заробітної плати втрачено в результаті аварії опалювальної системи на Карьероуправлінні. Позивач вказує, що задля збільшення коефіцієнту заробітної плати, що впиває на розмір пенсії, він звернувся до відповідача за перерахунком пенсії на підставі відомостей трудової книжки та партійного квитка, взявши періоди з 1986 по 1991 роки. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у такому перерахунку, спираючись на те, що обчислення заробітку для розрахунку пенсії на підставі партійних квитків законодавством не передбачено. Позивач вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у не здійсненні перерахунку та виплати його пенсії на підставі трудової книжки та партійного квитка, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст.160, 161 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

26.06.2023 позивачем частково усунено недоліки позову, подано адміністративний позов уточений щодо електронної пошти.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 продовжено строк для усунення недоліків адміністративного позову, що викладені в ухвалі суду від 14.06.2023, на п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду.

05.07.2023 позивачем усунено недоліки позову в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 адміністративний (уточнений) позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12886/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у відповідача засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

18.08.2023 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач з 07.12.2011 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 16.02.2023 він звернувся до Головного управління з заявою довільної форми з питання перерахунку пенсії. Листом від 14.03.2023 № 9296-5996/Д-01/8-0400/23 позивачу було надано роз`яснення щодо порядку здійснення перерахунку пенсії по заробітній платі, а саме: на підставі довідки про розмір заробітної плати, яка підтверджена первинними документами та у разі можливості здійснення їх перевірки. Відповідач зауважив, що вказаний лист не є рішенням про відмову в перерахунку пенсії, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою за формою, визначеною (додатком 1) п. 1.1 Порядку № 22-1, а отже рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства не приймалося. Вимоги позивача щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії на підставі даних, занесених до партійного квитка, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідачем надано витребувані докази.

31.08.2023 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає про пропуск відповідачем строку на подання до суду відзиву на позовну заяву та без клопотання про поновлення строку. Крім того зазначає, що відзив на позовну заяву містить загальні відомості щодо форми та змісту заяви для перерахунку пенсії з посиланням на норми закону. Посилання відповідача на лист від 14.03.2023 про те, що він не є рішенням, вважає є безпідставними.

Розглянувши заявлене у відповіді клопотання позивача та наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною п`ятою статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 10.07.2023 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Відповідачем отримано ухвалу суду від 10.07.2023 разом з копією позову з додатками27.07.2023, що підтверджується наявною у справі розпискою. Отже, останній день для подання відзиву на позов є 11.08.2023, тоді як відзив сформовано через Електронний суд лише 17.08.2023, тобто наявне порушення процесуального строку на подання відзиву на 6 днів.

Однак, відповідачем не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, не обґрунтовано поважних причин, що зумовили не своєчасне подання відзиву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відзив поданий не у строк, встановлений судом, та без обґрунтування поважних причин, що зумовили несвоєчасне його подання, суд вважає здійснювати розгляд справи без врахування відзиву за наявними у справі матеріалами.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданого 16.07.1999 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 07.12.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до протоколу призначення пенсії (а.с. 93) страховий стаж позивача становить 41 рік 7 місяців 24 днів, коефіцієнт стажу 0.41583, середньомісячний заробіток для обчислення 7629.40, загальний розмір пенсії з надбавками 3598,11грн. (7629.40*0.41583).

Згідно із алгоритмом розрахунку пенсії (а.с. 78-82) заробіток для обчислення пенсії врахований за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 та за даними персоніфікованого обліку за період з 01.06.2001 по 31.01.2012.

Позивач у позові зазначає, що 16.02.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі трудової книжки від 10.07.1972 року та на підставі партійного квитка, взявши періоди з 1986 року по 1991 рік.

Листом №9296-5990/Д-01/8-0400/23 від 14.03.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що чинним механізмом нарахування пенсій відповідно до Закону №1058передбачено, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались страхові внески. При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу залежно від кількості відпрацьованих місяців та коефіцієнт заробітної плати. Заробіток для обчислення розміру пенсії врахований за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 на підставі довідки про заробіток № 015/12 від 01.03.2012, яка видана ВАТ «Южнерудпром» та за даними персоніфікованого обліку за період з 01.06.2001 по 31.01.2012. Обчислення заробітку для розрахунку пенсії на підставі партійних квитків законодавством не передбачено.

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку та виплати його пенсії на підставі трудової книжки від 10.07.1972 та партійного квитка за період роботи з 1986 року по 1991 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп?Кс, де:П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-VIдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.7. Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

2) документи про стаж;

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

4) відомості про місце проживання особи;

5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;

7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;

8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону;

9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта.

Отже, за змістом підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10. Порядку №22-1 встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається.

Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

В силу приписів пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви, зокрема, про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку №22-1).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року. Для підтвердження заробітної плати ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

При цьому, Порядок №22-1 містить пряме застереження щодо застосування при установленні заробітку для обчислення пенсії квитків партій.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 07.12.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заробіток для обчислення пенсії врахований за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 та за даними персоніфікованого обліку за період з 01.06.2001 по 31.01.2012; коефіцієнт стажу 0.41583, середньомісячний заробіток для обчислення 7629.40.

В межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо не здійснення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати на підставі трудової книжки від 10.07.1972 та партійного квитка за періоди з 1986 року по 1991 рік.

Як вбачається з трудової книжки серії ОСОБА_1 від 10.07.1972, позивач у період з 03.03.1986 по 26.05.2000 працював на посаді головного інженера в Кар`єроуправлінні Дніпропетровського треста «Облмежколхоздорстрой» (а.с. 62).Вказаний період врахований у страховий стаж позивача (а.с.91).

В матеріалах справи міститься партійний квиток ЦК КПРС №21719328, виданий30.07.1986 Дніпропетровським районним комітетом Комуністичної партії України Дніпропетровської області, з якого вбачається, що із заробітної плати позивача здійснювались щомісячні відрахування «сплата членських внесків» за період з квітня 1986 року по травень 1991 року та липень 1991 року (40-44).

Відповідно до акту від 26.04.2000, затвердженого директором Кар`єроуправління об`єднання «Днепроагрострой» ДаньшинимВ.Н., комісія у складі: керівника Петровського карьера Швец Н.І, в.о. керівника автогосподарства Сюхіна С.М., колишнього бухгалтера по заробітній платі ОСОБА_2 , склала цей акт про те, що взимку 1998 року в результаті аварії опалювальної системи бухгалтерські документи Кар`єроуправління, що зберігались в архіві були затоплені та прийшли у непридатність (а.с.45).

Листом №4/5-363 від 07.04.2023 Управління архівної справи Дніпровської міської ради щодо надання архівної довідки про заробітну плату за період роботи у Кар`єроуправління Дніпропетровського треста «Облмежколхоздорстрой» повідомлено позивачу, що документи з кадрових питань (особового складу) зазначеного підприємства на державне зберігання до управління не надходило (а.с.37).

Отже, інших документів на підтвердження заробітної плати позивача в Кар`єроуправлінні Дніпропетровського треста «Облмежколхоздорстрой» матеріали справи не містять.

Разом з тим, немає законодавчих підстав врахувати відомості щодо розміру заробітної плати, зазначені в партійному квитку члена партії, оскільки він (квиток) не має статусу бухгалтерського документа.

Трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а партійний квиток ЦК КПРС №21719328 від 30.07.1986 не є довідкою про заробітну плату в розумінні підпункту 3 пункту 2.1., пункту 2.10.Порядку №22-1, не є документом, що засвідчує фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Суд також зазначає, що у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №472/1835/14-а (адміністративне провадження №К/9901/4813/18) міститься висновок про те, що особливий статус Комуністичної партії у радянський період не дає підстав для висновку про те, що партійним квитком може підтверджуватися розмір заробітної плати. До того ж призначення партійного квитка є іншим і не пов`язане з нарахуванням заробітної плати.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо врахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати на підставі трудової книжки та партійного квитка не ґрунтується на чинному законодавстві.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова