Рішення № 114130356, 12.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року Справа № 202/1727/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального Закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнювався, до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до медичної довідки № 10 від 30.10.2007 року, виданої Дніпровським центром первинної медико-санітарної допомоги № 8, позивач непридатний виконувати роботу за основною професією - волочильник дроту, під час якої сталися нещасні випадки на виробництві. Внаслідок цього позивачем було втрачено основну професію - волочильник дроту, значно обмежено кваліфікацію та зменшено обсяг професійної трудової діяльності, що призвело до утруднення в набуті подальшої професії. Зазначає, що 02 листопада 2017 року він звернувся до Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров`я (МСЕК № 3)» з заявою, згідно якої просив відповідача провести медико-соціальну експертизу, надавши позивачу програму реабілітації з відповідними роз`ясненнями відповідно до вимог чинного законодавства України, а також визначити можливість використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або в інших умовах праці. В свою чергу, у наданій відповіді відповідач посилається на положення Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда від 23 травня 2007 року № 757, яке визначає саме механізм виконання та фінансування індивідуальної програми реабілітації інваліда, а не потерпілого, яким є позивач. Крім того, зазначає, що 17 лютого 2015 року та 19 травня 2015 року позивачем на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області були подані заяви щодо фінансування йому витрат на медичну допомогу та придбання ліків, у задоволенні яких відмовлено через відсутність укладених договорів із аптечними закладами. Враховуючи викладене, просив суд зобов`язати Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров`я (МСЕК № 3)» надати позивачу відповіді про його здатність до трудової діяльності за основною професією волочильник дроту з відповідними роз`ясненнями, визначити можливість позивача використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці, скласти індивідуальну програму реабілітації, а також скасувати рішення відповідача від 02.11.2017 року, встановивши ОСОБА_1 65 відсотків втрати професійної працездатності із урахуванням довідки № 10 від 30.10.2017 року. Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги №8; зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із першого дня зарахування фінансувати позивачу витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків відповідно рішення ЛКК, організувавши цілеспрямоване та ефективне лікування, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень, зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області фінансувати позивачу різницю витрат на придбання ліків в відповідно до форм пакування та приймати ним від ОСОБА_1 залишки від медикаментів, що залишаються від різниці форми пакування.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2020 року скасовано. Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити дії закрито.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2023 року доповнено постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2020 року наступним змістом: "Роз`яснити позивачеві про наявність у нього права, на підставі ч. 1 ст. 256 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі."

26 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського апеляційного суду із заявою про передачу справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2023р. в справі №202/1727/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Передано справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити дії за встановленою юрисдикцією до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В липні 2023р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи № 202/1727/18.

Ухвалою суду від 11.07.2023р. прийнято справу №202/1727/18 до свого провадження. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.07.2023р. подано до суду скориговану позовну заяву з урахуванням способу судового захисту і особливостей розгляду справ судоами адміністративної юрисдикції та відкоригована з урахуванням заміни сторони у справі після змін у законодавстві (вх.№ 59928/23), у якій позивач змінив предмет позову.

Відповідно до ч.7 ст. 47 КАС України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Суд, досліджуючи скориговану позовну заяву від 14.07.2023р. вх..№ 59928/23 встановив, що вона не містить доказів її направлення Комунальному закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради та Дніпровському відділенню Фонду соціального страхування України, які є учасниками справи за первісним позовом позивача, а тому суд згідно вимог ч.7 ст. 47 КАС України не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у даному судовому рішенні.

28.07.2023р. Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивач ОСОБА_1 06.09.1995 р. вперше був оглянутий травматологічною МСЕК № 1, яка на підставі медичних документів та огляду позивача встановила йому 25 % втрати професійної працездатності, дія яких продовжувалась до 1998 р.

12 жовтня 1998 року у зв`язку з тим, що позивач був не згоден з рішенням травматологічної МСЕК № 1 він був оглянутий обласною МСЕК № 1. За результатами огляду ОСОБА_1 був направлений на обстеження до УкрДержНДІ МСПІ, де перебував з 16.10.1998 року по 30.10.1998 р. За результатами обстеження у вказаній установі позивачу було підтверджено, що в результаті травми він втратив 25 % професійної працездатності.

23 вересня 1999 року з урахуванням покращення стану здоров`я позивача та легке порушення життєдіяльності, травматологічна МСЕК № 1 після огляду встановила йому 15% втрати професійної працездатності.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був не згоден з результатами огляду травматологічної МСЕК № 1, він був оглянутий обласною МСЕК, яка підтвердила йому 15 % втрати професійної працездатності.

20 жовтня 2005 року ОСОБА_1 знов звернувся та був оглянутий травматологічною МСЕК № 1, за результатами чого у зв`язку з покращенням стану здоров`я та легким порушенням функцій життєдіяльності йому було знижено відсотки та встановлено 10 % втрати професійної працездатності.

03 жовтня 2006 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 знов був не згоден з результатами, останній був оглянутий обласною МСЕК, яка підтвердила 10 % втрати працездатності строком дії до 2007 року.

26 жовтня 2006 року ОСОБА_1 за рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська в присутності представника Фонду соціального страхування був оглянутий на спільному засіданні травматологічною та обласною МСЕК, за результатами чого сукупно з урахуванням повторної травми 1997 року, останньому було встановлено 30 % втрати професійної працездатності.

Будучи не згодним з вказаним рішенням, ОСОБА_1 неодноразово оскаржував висновки комісій МСЕК, але вищевказане рішення було залишено без змін.

В 2014 році позивач знов звернувся до Центру з питанням встановлення йому групи інвалідності. При огляді комісією експертів погіршення стану здоров`я не встановлено, комісії також не було надано жодного документа про лікування ОСОБА_1 стаціонарно або амбулаторно з приводу травм хребта. Тому останньому не було встановлено інвалідність.

За результатами неодноразових медичних оглядів експертами Центру позивача жодного разу не було визнано особою з інвалідністю, а тому і підстав для видачі йому індивідуальної програми реабілітації немає.

Ухвалою суду від 04.09.2023р. здійснено заміну первинного відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Витребувано у Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради всі наявні у нього документи та матеріали щодо правомірності його рішення, а саме довідка серії 12ААА № 045240 від 02.11.2017, та правомірності його дії чи бездіяльності щодо видачі (оформлення) індивідуальної програми реабілітації (ІПР).

13.09.2023р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивачу з 20.01.2007 року, при наявності відповідних висновків МСЕК та рішень ЛКК здійснювалось фінансування витрат на медичну допомогу.

Щодо Рішення ЛКК № 344 від 17.02.2015. 17.02.2015 разом із заявою Позивача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області отримало рішення ЛКК № 344 від 17.02.2015, але перелік препаратів, які були призначені та вказані в рішенні, не відповідав стандартам лікування наслідків виробничої травми Позивача. Листом від 25.02.2015 №3013м робочий орган Фонду соціального страхування звернувся до Комунального закладу «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради (медичний заклад, який видав вказане рішення) з пропозицією привести своє рішення відповідно до вимог нормативно-правових актів, про що Позивач був проінформований листом від 25.02.2015 №3015м. КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР за результатами розгляду запиту Фонду змінив перелік засобів лікування та направив на адресу робочого органу Фонду соціального страхування інше Рішення ЛКК за № 506 від 20.03.2015 про що було повідомлено Позивача листом №4488м від 26.03.2015.

Фінансування витрат на лікарські засоби згідно Рішення ЛКК №506 було здійснено робочим органом Фонду соціального страхування шляхом відшкодування витрат за придбанні медичні препарати Позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-Фарм» (відповідно до укладеного договору), що підтверджується видатковою накладною №06-Рн-0000050 від 28.03.205. Таким чином, Позивач отримав всі необхідні медичні препарати.

Щодо рішення ЛКК №8 від 04.01.2018. 04.01.2018 позивач звернувся до Дніпровського відділу Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про фінансування йому витрат на медичну допомогу. Листом №01-07/97 від 11.01.2018 Позивачу було повідомлено про те, що проводиться процес укладання договорів з аптечними закладами. Після укладання договорів з аптечними закладами (18.01.2018) 25.01.2018 в телефонному режимі та листом № 01-07/493 від 26.01.2018 Позивачу було повідомлено про факт укладання відповідних договорів та запрошено до робочого органу Фонду для оформлення документів на отримання лікарських засобів за рахунок коштів Фонду. При цьому, Позивача було попереджено, що лікарські засоби відповідно до наданого рішення ЛКК він має отримати до 02.02.2018 року.

Але в лютому 2018 року Позивач звернувся до Дніпровського відділення Фонду соціального страхування з Рішенням ЛКК №165 від 05.02.2018 та отримав необхідні лікарські засоби на суму 1103,07 грн. у ТОВ «Система аптек «Лінда-Фарм» (з яким укладено договір). Видаткову накладну №06-Рн-0000020 від 06.02.2018 Відповідач-2 отримав наприкінці лютого 2018 року та 07.03.2018 року було винесено постанову про фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому ОСОБА_1 .

Таким чином Управління Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області приймало всі необхідні та передбачені нормативними актами заходи щоб надати позивачу, як потерпілому від нещасного випадку на виробництві, медичну допомогу та доводить необґрунтованість та незаконність його вимог до Головного управління, що надає підстави не визнавати такі вимоги.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

З урахуванням того, що суд згідно вимог ч.7 ст. 47 КАС України не прийняв до розгляду та повернув позивачу скориговану позовну заяву від 17.07.2023 року, то предметом спору у даній справі є наступні позовні вимоги позивача:

зобов`язати КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради надати йому відповіді про його здатність до трудової діяльності за основною професією волочильник дроту з відповідними роз`ясненнями, визначити можливість використання його залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації у звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці, скласти індивідуальну програму реабілітації, а також скасувати рішення відповідача від 02 листопада 2017 року, встановивши йому 65 відсотків втрати професійної працездатності із урахуванням довідки Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 8 від 30 жовтня 2017 року № 10;

зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із першого дня зарахування фінансувати йому витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків відповідно рішення ЛКК, організувавши цілеспрямоване та ефективне лікування; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн; зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області фінансувати йому різницю витрат на придбання ліків відповідно до форм пакування та приймати від нього залишки медикаментів, що залишаються від різниці форми пакування.

Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 045240, виданої Обласною МСЕК № 3 02 листопада 2017 року позивачу встановлено 30 % втрати працездатності, у тому числі: 20% по травмі 1997 року, 10 % по травмі 1995 року.

Відповідно до листа Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров`я (МСЕК № 3)» від 03 листопада 2017 року в межах розгляду заяви позивача від 02.11.2017 року позивачу було відмовлено у роз`ясненні питань, пов`язаних з подальшою трудовою діяльністю позивача за основною професією, волочильник дроту, та відмовлено у складанні індивідуальної програми реабілітації через відсутність встановленої групи інвалідності.

Крім цього, позивачу як особі, яка втратила професійну працездатність, з 20.01.2007 року на підставі відповідних висновків МСЕК Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснюється щомісячна страхова виплата, а також проводиться фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується наданими представником відповідача відповідними постановами, видатковою накладною, розрахунком.

Позивач вказує про те, що Комунальним закладом «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров`я (МСЕК № 3)» в порушення вимог Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012№ 420, не надано йому відповіді про здатність до трудової діяльності за основною професією волочильник дроту з відповідними роз`ясненнями, а також не складено індивідуальну програму реабілітації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1.9. Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків за наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється: при І групі інвалідності - не вище 100%; при ІІ групі інвалідності - не вище 85%; при ІІІ групі інвалідності - не вище 65%. У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.

Відповідно до п.2.12. Порядку та Критеріїв при встановленні ступеня втрати професійної працездатності потерпілого у відсотках визначається потреба його в медичній, соціальній та професійній реабілітації. Рішення МСЕК щодо потреби потерпілого в медичній, соціальній та професійній реабілітації приймається з урахуванням реабілітаційного потенціалу та прогнозу, потенційних спроможностей і здатностей потерпілого здійснювати професійну, побутову та громадську діяльність і оформлюється у вигляді складання індивідуальної програми реабілітації (далі - ІПР) в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. У ІПР визначаються конкретні види, форми, обсяги необхідних реабілітаційних заходів і строки їх виконання, які не можуть бути меншими, ніж визначені Державною типовою програмою реабілітації інвалідів, затвердженоюпостановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 року № 1686. Контроль за виконанням ІПР здійснюють МСЕК спільно з представниками Фонду.

Відповідно до пункту 2 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України № 757 від 23 травня 2007 рокуіндивідуальна програма реабілітації інваліда (індивідуальна програма) - це комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда.

Аналізуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що індивідуальна програма реабілітації приймається саме з урахуванням реабілітаційного потенціалу та прогнозу, потенційних спроможностей і здатностей потерпілого здійснювати професійну, побутову та громадську діяльність, складається для особи, яку в установленому законом порядку визнано інвалідом, та не є обов`язковою в кожному випадку встановлення ступеня втрати професійної працездатності потерпілого.

Враховуючи, що сумарний відсоток втрати професійної працездатності ОСОБА_1 складає 30%, дане рішення МСЕК позивачем не оскаржувалось, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог пред`явлених до Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров`я (МСЕК № 3)».

Також безпідставними є вимоги щодо надання МСЕК позивачу відповіді про його здатність до трудової діяльності за основною професією волочильник дроту з відповідними роз`ясненнями, визначення можливості позивача використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці, оскільки вказані питання не входять до компетенції відповідача.

Що стосується вимог позивача в частині зобов`язання відповідача із першого дня зарахування фінансувати позивачу витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків відповідно рішення ЛКК, організувавши цілеспрямоване та ефективне лікування, стягнення з відповідача суми моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень, а також зобов`язання фінансувати позивачу різницю витрат на придбання ліків відповідно до форм пакування та приймати ним від позивача залишки від медикаментів, що залишаються від різниці форми пакування, суд зазначає наступне.

Всупереч вимогам чинного законодавства України факти, на які позивач посилається як на підстави своїх вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ґрунтуються лише на його особистихприпущеннях. Жодних належних доказів, які б характеризували точність, правильність відображення обставин справи, позивачем суду не представлено.

Крім того, вимоги позивача повністю спростовуються й обставинами, викладеними представниками відповідачів у відзивах, представленими суду доказами, які свідчать про належне виконання своїх обов`язків Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перед позивачем, прийняття всіх необхідних та можливих заходів надання медичної та соціальної допомоги.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (прл.Соборна, 14, м. Дніпро, 49005, і.к. 13428538), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін