Вирок № 114127457, 12.10.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17097/23

Провадження №1-кп/522/2432/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022164500000515 від 27.11.2022 р., у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кірове Великомихайлівського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, відносно якого у Біляївському районному суді перебуває обвинувальний акт за ч. 2 ст. 15, п.п.1, 5, 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 348, ч. 1 ст. 263 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2022 року о 20 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та моралі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, перебуваючи у громадському місці, а саме на в`їзді в паркінг житлового комплексу «27 Перлина», що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Каманіна, буд. 16а, підійшов до приміщення охорони та почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу охоронців житлового комплексу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які там знаходились. В цей час, продовжуючи свої дії, направлені на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, ОСОБА_3 вдарив правою рукою по склу вікна приміщення охорони, внаслідок чого воно розбилось. В результаті противоправних хуліганських дій ОСОБА_3 обслуговуючому кооперативу «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» спричинено майнову шкоду на загальну суму 4620 гривень 03 копійки.

За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, щиро розкаявся, зазначив, що обставини кримінальних правопорушень, що описані в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Пояснив, що 26 листопада 2022 року о 20 годині 40 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та моралі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, перебуваючи у громадському місці, а саме на в`їзді в паркінг житлового комплексу «27 Перлина», що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Каманіна, буд. 16а, підійшов до приміщення охорони та почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу охоронців житлового комплексу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які там знаходились. Продовжуючи свої дії, направлені на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, він вдарив правою рукою по склу вікна приміщення охорони, внаслідок чого воно розбилось.

Представник потерплої особи Обслуговуючого кооперативу «Жемчужний квартал» на судові засідання не з`являвся, надав заяву про відсутність майнових претензій до обвинуваченого у зв`язку з відшкодуванням шкоди та розгляд справи у його відсутність.

Приймаючи доуваги вищенаведене,судом встановлено,що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 1 ст. 296 КК України грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Судом в порядку вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувалися, окрім характеризуючих матеріалів, наданих прокурором.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому проступку ґрунтується на наданих у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Ретельно дослідивши пояснення й щире каяття ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку, що вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно нього.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, зі всіма кваліфікуючими ознаками.

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є проступком, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

З урахуваннямвищенаведеного,керуючись вимогамививаженості тасправедливості,з метоювиправлення ізапобігання вчиненнюнових правопорушень,суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе за умови призначення покарання у вигляді штрафу. На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також надасть підстави для його майбутньої соціальної реабілітації.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Питання про речові докази, процесуальні витрати та цивільних позов, суд вирішує в порядку ст.100, 124, 129 КПК України.

У кримінальному провадженні цивільний позов потерпілої особи заявлено не було.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 129, 349, 368, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винниму вчиненнікримінального проступку,передбаченого ч.1ст.296КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 18 700,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.).

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

Лазерний диск DVD-RW білого кольору зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1