Рішення № 114112362, 09.01.2023, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/5754/22

Провадження № 2/727/1906/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівців складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

секретарсудового засідання Івасишин О.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (ЄДРПОУ 44388619, адреса місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Петровича Якоба, буд. 18, м. Чернівці), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ); треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , (зареєстрована адреса місця проживання останніх: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про визнання недійсним розпорядження органу приватизації житла ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради; треті особи що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації житла

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що з метою реалізації свого права на безоплатну приватизацію житла з державного житлового фонду 09.12.2021р., вона звернулася із заявою до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради щодо квартири АДРЕСА_4 та 10 січня 2022 року, листом №І-258/2, відповідачем їй було відмовлено у приватизації та оформленні документів про передачу вказаної квартири, оскільки спірна квартира нібито вже передана у спільну сумісну власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на підставі розпорядження органу приватизації житла №36864 від 25 січня 2001 року і зобов`язано було відділ приватизації житла у десятиденний термін оформити свідоцтво про власність, технічний паспорт і, саме 10.01.2022 року вона дізналася, що ще у 2001 році, останні розпочали процес приватизації, про що раніше їй відомо не було, як і не було відомо про розпорядження органу приватизації житла №36864 від 25 січня 2001 року, ке вважає, незаконним через те, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції чинній на дату винесення розпорядження), право на приватизацію державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах. При цьому, зазначає, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , будучи зареєстрованими в спірній квартирі на дату винесення органом приватизації спірного розпорядження, постійно проживали в м. Києві, де і реалізували своє право на безоплатну приватизацію житла, а саме, 23 березня 2007 року, Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією останнім було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею квартири 104 кв.м., фактично про що нею було повідомлено Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, в якій постійно проживала

Окрім наведеного, на підтвердження того, що право на безоплатну приватизацію житла використано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , в обсязі 34,67 кв.м, свідчить лист Управління комунальної власності Чернівецької міської ради №І-258/2 від 10.01.22 року про те, що, на сьогоднішній день, процес приватизації спірного житла є не закінчений, а саме не оформлено і не отримано свідоцтво про право власності, у зв`язку з чим, вважає, що спірна квартира не перебуває у приватній власності, а отже, є неприватизованою. При цьому, аргументує позов і тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який постійно проживав у спірній квартирі не був включений в оспорюване розпорядження органу приватизації житла №36864 від 25 січня 2001 року. А отже, підлягає скасуванню, адже порушує передбачене Конституцією України та Законами же, на думку позивача, наведене розпорядження підлягає визнанню недійсним, так як порушує її право гарантоване законом на приватизацію. Просить, визнати неправомірним та скасувати розпорядження про органу приватизації житла м. Чернівці №36864 від 25 січня 2001 року.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.10.2022 року передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівці.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.11.2022 року вищенаведений позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

04.11. 2022 року представником позивача в суд скеровано заяву про зменшення позовних вимог і уточнення позову (а.с.56,57), в якому просить визнати неправомірним і скасувати розпорядження органу приватизації житла м. Чернівці за № 36864 від 25.01.2001 року

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.11.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день, час і місце розгляду справи. Представником позивача, адвокатом Буряк О.І. скеровано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності і відсутності його довірительки; позов підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача Управління комунальної власності Чернівецької міської ради відзиву не подано. Скеровано до суду лист про розгляд справи у відсутність представника відповідача; проти заявлених позовних вимог не заперечували.

Треті особи що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; заперечень проти позову в суд від останніх не поступило.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; заперечень проти позову в суд від останніх не поступило.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

З`ясовані обставини по справі досліджені докази та застосовані норми права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина1статті15, частина1статті16ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини2статті16ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини1та2статті5ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 подано було заяву до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради щодо приватизації квартири АДРЕСА_4 Заява була подана і ОСОБА_6 (а.с. 36).

Відповідно до листа №І-258/2 (а.с. 35) відповідачем - Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради 10 січня 2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у приватизації та оформленні документів про передачу квартири АДРЕСА_4 , посилаючись на те, що вказана квартира передана у спільну сумісну власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , а також - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі розпорядження органу приватизації житла №36864 від 25 січня 2001 року та згідно цього розпорядження (а.с. 34), відділ приватизації житла було зобов`язано у десятиденний термін оформити свідоцтво про власність на квартиру АДРЕСА_4 та виготовити технічний паспорт (а.с. 38-39)

Згідно довідки про склад сім`ї від 18.12. 2000 року вбачається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_4 (а.с. 37); наразі там зареєстровані і проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.33).

Позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 , прийняв після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 30). В шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 31).

На підставі свідоцтво про право власності виданого 23 березня 2007 року Шевченківською районною у місті Києві державною співвласниками квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 104 кв.м. являються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , реєстровий номер 8343 (а.с. 32).

З паспортних даних ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 досліджених судом видно, що останні реалізували своє право на безоплатну приватизацію житла, а саме - квартири АДРЕСА_5 , у яких відповідно проставлено відповідний штамп органу приватизації з відмітками (а.с. 13 23).

Згідно листа (а.с. 35) - Управління комунальної власності Чернівецької міської ради за №І-258/2 від 10.01.22 року процес приватизації зазначеного житла - квартири АДРЕСА_4 не закінчений, не оформлено та не отримано свідоцтво про право власності на вказане житлове приміщення.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 41 Конституції України вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Складовими права на житло є забезпечення умов з приводу можливості кожного громадянина мати житло і гарантовану непорушність права користування житлом.

Статтею 346 ЦК України установлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Статтею 9 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Частинами 1, 2, 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з п.5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року № 367/2022/15-ц та постанові Великої палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року № 802/1340/18-а міститься правова позиція (станом на момент виникнення спірних правовідносин), яка полягає у наступному. Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому, належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Виходячи з наведених вимог закону, суд вважає, що Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради було безпідставно відмовлено як ОСОБА_12 , так і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є громадянами України, у реалізації ними права на приватизацію спірної квартири, в якій вони постійно проживають. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не було включено в оспорюване розпорядження органу приватизації житла №36864 від 25 січня 2001 року. Частиною 8 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що передача квартир у власність громадян з безоплатно відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту 25 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року) свідоцтво про право власності підлягає обов`язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав. Передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю).

Загальна площа квартири, що передається у власність, визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас, які враховуються з використанням коефіцієнтів, визначенихрозділом 6Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, (затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127); при цьому, допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Судом встановлено, що спірна квартира квартири АДРЕСА_4 - складається з 3х кімнат житловою площею 59,0 кв.м., прихожої площею 11,2 кв.м, кухні, площею 9,60 кв.м., ванної кімнати площе. 3,60 кв.м, вбиральні площею 0,80 кв.м, коридору площею 5,50 кв.м. Квартира обладнана балконом, терасою площею 2,2 кв.м. Загальна площа квартири 92,2 кв.м. Позивач ОСОБА_1 та члени її сім`ї (а.с. 24-29) вправі безоплатно приватизувати вказану спірну квартиру.

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, статті 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені статтею 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї. Отже, передача квартир, які підлягають приватизації, здійснюється у спільну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у цій квартирі. Аналогічну норму місить пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні у довідці про склад сім`ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Наслідком порушення вимог ч. 2 ст. 8 закону України «Про приватизацію житлового фонду» може бути визнання приватизації недійсною.

З викладеного вбачається, що приватизація спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , була проведена органом приватизації із порушенням норм чинного законодавства, адже заява про надання згоду на приватизацію спірної квартири від імені позивачки підписана іншою особою, отже, остання була позбавлена можливості власноруч засвідчити своє волевиявлення у вчиненні даного правочину, внаслідок чого була позбавлена права на приватизацію частки квартири. Таким чином, рішення органу приватизації та виданого на його підставі свідоцтва про право власності є незаконними та підлягають скасуванню.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наведеними нормами процесуального права саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість усіх заявлених вимог, надати належні та допустимі докази на підтвердження підстав позову.

На думку суду, позивачем заявлені позовні вимоги доведено з посиланням на вище досліджені судом безпосередньо в засіданні доказами.

Визнання відповідачами пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому заявлений позивачем позов підлягає задоволенню.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та ЄСПЛ.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном.

Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: GLADYSHEVA v. RUSSIA, № 7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUSSIA, № 47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються позивачі, як учасники справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.12, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.15, 16, 21, 29, 256, 261 ЦК України та статтею 64 Житлового кодексу України, статтями 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заочне рішення по справі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про визнання недійсним розпорядження органу приватизації житла - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати розпорядження органу приватизації житла Чернівецької міської ради №36864 від 25.01.2001 року про передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 09.01.2023р

Суддя Слободян Г.М.