Вирок № 114104465, 11.10.2023, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1383/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 року смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Ємільчине справу по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малий Кривотин, жителя АДРЕСА_1 , гр. України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, інваліда 3 групи, не працюючого, раніше не судимого,

по ст. 125 ч.1 КК України, -

в с т а н о в и в:

04 вересня 2023 року близько 20 години 50 хвилин між ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_4 , які перебували поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 , виник словесний конфлікт.

Під час конфлікту ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи в присутності дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно зажав металевою хвірткою ОСОБА_4 ліву ногу в області колінного суглобу, після чого долонею правої руки штовхнув останню в область грудної клітини, від чого вона впала спиною на покриття зі щебеню, в результаті чого причинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст. 125 ч. 1 КК України, оскільки він умисно заподіяв легке тілесне ушкодження.

Виновність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 04.09.2023 року у вечірній час приїхав додому. Потерпіла почала говорити, що він приїхав від коханки і між ними виникла сильна сварка. За викликом дружини приїхали працівники поліції. В цей час потерпіла стояла на дорозі і він продовжував із нею сваритися. Потерпіла просила пройти у будинок та забрати документи, а він її не пропускав, тримаючи руками хвіртку. Синця дружині він не причиняв, а вважає, що можливо працівники поліції, яких він не пропускав на подвір`я, штовхаючи хвіртку вдарили нею по нозі потерпілу. Працівники поліції застосували до нього заходи фізичного впливу.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що 04.09.2023 року після 20 години перебуваючи в домоволодінні почула, як обвинувачений щось доказує доньці ОСОБА_7 . Вона запитала в обвинуваченого, чому він чіпляється до дитини і по цій причині між ними виникла сварка. Обвинувачений почав крутити руки Насті і до нього підійшла ОСОБА_8 . Вибігши на автодорогу із будинку запитала у сусідки, що робити і вона викликала працівників поліції. Після цього на автодорогу вийшли діти. Працівники поліції за здійсненим викликом прибули швидко і обвинувачений вийшов до них. Вона хотіла пройти у будинок і забрати документи, оскільки із дітьми мала намір перебратися у будинок покійної мами в с. Степанівка. Працівники поліції в цей час стояли в стороні. Підійшовши до хвіртки біля якої стояв обвинувачений, вона однією ногою ступила в прохід і він умисно штовхнув неї, після чого вона впала на земельне покриття, сильно вдарившись головою, а нога застряла у хвіртці. Донька ОСОБА_8 допомогла їй піднятися. Після цього працівники поліції застосували до обвинуваченого фізичну силу, а вона змогла зайти у будинок, взяти документи, свої та дітей речі та переїхала проживати в будинок покійної мами. Раніше обвинувачений неодноразово застосовував до неї насильство. Просила призначити покарання не у виді громадських робіт, оскільки обвинувачений є інвалідом та через прихильність до нього дітей.

В ході проведення слідчого експерименту 12.09.2023 року потерпіла ОСОБА_4 показала обставини та місце причинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_5

(а. к. п. 31-39)

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у судовому засіданні показали, що 04.09.2023 року на планшет надійшло повідомлення про вчинення домашнього насильства і вони прибули до домоволодіння обвинуваченого та потерпілої. Під час приїзду потерпіла з доньками була на автодорозі та пояснила, що обвинувачений вигнав їх із дому. На їх думку обвинувачений перебував у нетверезому стані, оскільки чули від нього запах, але стверджувати про це не можуть. Обвинувачений поводив себе агресивно та не пускав потерпілу у будинок, яка хотіла забрати документи, речі. Під час коли потерпіла перебувала у хвіртковому проході обвинувачений затиснув її ногу і ОСОБА_11 показав, що обвинувачений відштовхнув потерпілу, яка впала, а ОСОБА_9 зазначив, що потерпіла була в нього за спиною і які були її дії не може пояснити. Намагаючись вивільнити ногу потерпілої вони застосували до обвинуваченого заходи фізичного впливу. На місці події залишалася середня донька, а старша донька пішла із молодшою донькою від домоволодіння.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 04.09.2023 року у вечірній час між татом обвинуваченим і сестрою ОСОБА_7 відбувся конфлікт, очевидцем якого вона не була. Через даний конфлікт мама вийшла на автодорогу і покликала їх. За викликом приїхали працівники поліції. Мама хотіла зайти на подвір`я та пройти у будинок. Під час коли мама ногою ступила у хвіртковий прохід, то тато зажав їй ногу хвірткою та здійснив поштовх, від якого мама впала та жалілася на головну біль. Після цього працівники поліції затримали тата.

В ході проведення слідчого експерименту 12.09.2023 року ОСОБА_6 показала місце та обставини, при яких було причинено ОСОБА_4 тілесні ушкодження ОСОБА_5

(а. к. п. 41-48)

Згідно заяви та протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05.09.2023 року ОСОБА_4 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , який спричинив їй тілесні ушкодження.

(а. к. п. 29-30)

За висновкомсудово-медичноїекспертизи№183від 12.09.2023рокуу ОСОБА_4 виявленотілесніушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

(а. к. п. 49)

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи №187 від 14.09.2023 року, №191 від 21.09.2023 року виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу міг утворитися при обставинах вказаних в протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , ОСОБА_6

(а. к. п. 50-51)

Твердження обвинуваченого, що ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не причиняв, спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Поведінку обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене діяння.

Суд показання потерпілої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 визнає достовірними, бо вони логічні, послідовні і об`єктивно стверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Підстав обмовляти обвинуваченого потерпілою та свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 судом не встановлено.

Розглянувши справу на засадах змагальності та диспозитивності, безпосередньо перевіривши та оглянувши докази сторони обвинувачення і сторони захисту, які в ході судового розгляду кримінального провадження надані суду і проаналізувавши їх в сукупності та у системному взаємозв`язку між ними, відповідно до положень ст.94 КПК України, суд вважає їх достатніми, а вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України доведеною поза розумним сумнівом.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений характеризується посередньо, має на утриманні двох малолітніх дітей, є інвалідом 3 групи.

Відповідно до ст.66 КК України пом`якшуючих обставин покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Згідно ст. 67 КК України обтяжуючими обставинами покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, у присутності дитини.

Відповідно до ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести та з іншої сторони такі заходи примусу повинні бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.

З урахуванням всіх обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_5 , який вчинив кримінальний проступок щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, у присутності дитини, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується посередньо, має на утриманні двох малолітніх дітей, є інвалідом 3 групи, його ставлення до вчиненого, думку потерпілої про призначення не суворого покарання, суд прийшов до висновку, що обвинуваченому має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і йому необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ст.125 ч.1 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в закону силу не обирати.

Застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи, передбачені ст.91-1 КК України з покладенням на нього таких обов`язків:

- заборони наближатися на відстань 50 м. до місця тимчасового проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 на строк 2 (два) місяці.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1