Рішення № 114099426, 18.09.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4391/23

Провадження № 2/201/1896/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю представника позивача адвоката Колєсніка С.В.,

представників відповідачів Рудак О.В., Стороженка А.І.,

Бойка Д.В., Алексєєнка М.І., Дерновського М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Центрального управління Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтава, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2023 ОСОБА_1 звернувся доЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська ізпозовом доОфісу Генеральногопрокурора,Центрального управлінняСлужби безпекиУкраїни,Державного бюророзслідувань,Державної казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняшкоди завданоїнезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду (а.с. 1-11 и. 1).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 17.04.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у загальному позовному провадженні, призначено проведення підготовчого засідання (а.с. 143 т. 1).

13.07.2023позивач подавуточнену позовнузаяву,у якійпозовні вимогине змінив,але залучивдодатково відповідачем Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтава (а.с. 31 40 т. 2)

Підготовче засідання у справі закрите 25.08.2023 та справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 67-69 т. 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із наказом в.о. Голови Державної митної служби України Звягінцева Є. №856-о від 19.07.2021 ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Кропивницької митниці Державної митної служби України.

05.11.2021 наказом Державної митної служби України № 1496-0 від 04.11.2021 ОСОБА_1 переведено на посаду начальника Івано-Франківської митниці.

06.09.2021 прокурором другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора Сандулом Є.А. відносно ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України за №42021000000001855.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, після чого 07.09.2021 здійснення досудового розслідування доручено першому слідчому відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві.

21.12.2021 об 11 год. 28 хв. у приміщенні Івано-Франківської митниці, розташованої за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 159, співробітниками СБУ за керівництва старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві Паламарчука В.В. і прокурора Офісу Генерального прокурора Сандула Є.А., при підтримці силового підрозділу СБУ, які були озброєні автоматами, ОСОБА_1 незаконно затримано.

В ході незаконного затримання співробітники підрозділів, використовуючи нецензурну лайку і психологічний тиск, змусили позивача підкоритись наказу та поклали обличчям на підлогу. Після чого, співробітники СБУ почали переступати через останнього й ходити по приміщенням, при чому причини затримання, перебування у приміщенні не пояснили. Мобільний телефон позивача був розблокований шляхом піднесення до обличчя і оглянутий без дозволу позивача. Під час того, як ОСОБА_1 знаходився на підлозі, співробітниками СБУ зроблено фотознімки ОСОБА_1 , які згодом о 17.00 21.12.2021 опубліковано на офіційному сайті СБУ під заголовком «СБУ ліквідувала схему вимагання коштів з українських експортів до ЄС» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою про дозвіл на розголошення даних досудового розслідування старшим слідчим ТУ ДБР у місті Полтаві Кривобока Ю.А. надано дозвіл на розголошення даних надано лише 28.12.2021 (день винесення постанови), якою визначено обсяг даних, які підлягають розголошенню.

Незаконні дії співробітників СБУ при керівництві старшого слідчого ТУ ДБР у місті Полтаві Паламарчука В.В. і прокурора Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Сандула Є.А., при підтримці силового підрозділу СБУ, призвели до винесення наказу №2-дс від 02.06.2022 Державної митної служби України «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинення державної служби начальника Івано-Франківської митниці Пересунька Святослава.

24.12.2021 старшим слідчим ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві Кривобоком Ю.А. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

28.12.2021 за клопотанням старшого слідчого ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві Кривобока Ю.А., погодженого із процесуальним керівником - прокурором Сандулом Є.А. у кримінальному провадженні №42021000000001855 від 06.09.2021 слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2021обрано ОСОБА_1 запобіжній захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю до 28.02.2022.

02.02.2022 ухвалою Полтавського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2021 скасовано, обрано ОСОБА_1 запобіжній захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання з 22.00 до 06.00 на строк до 23.02.2022.

Крім того, 24.12.2021 старшим слідчим ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві Кривобоком Ю.А. подано до суду клопотання про відсторонення від посади начальника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України ОСОБА_1 строком на 2 місяці.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29.12.2021 за клопотанням слідчого ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України строком на 2 місяці. А ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.02.2022 продовжено відсторонення від посади начальника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України до 21.03.2022 включно.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.02.2022 за клопотання старшого слідчого ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві Кривобока Ю.А. ОСОБА_1 продовжено запобіжній захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання з 22.00 до 06.00 до 21.03.2022.

Постановою прокурора третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідувань органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Сандула Є.А. від 19.03.2022 закрите кримінальне провадження №42021000000001855 від 06.09.2021 відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

Внаслідок незаконних дій співробітників СБУ, першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Пересунько С.С. втратив роботу, джерело доходу, не міг повноцінно забезпечувати родину, погіршились його відносини з оточуючими людьми, оскільки знайомі не бажали з ним спілкуватись. Вчинення відносно ОСОБА_1 процесуальних дій та застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту та відсторонення від займаної посади негативно вплинуло на його звичний уклад життя та завдало йому душевних страждань.

Крім того, відкрите кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 та притягнення його до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру) мало тяжкі наслідки для нього, оскільки позивач тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього та будучи кваліфікованим професійним співробітником, високопосадовцем Державної митної служби України, перебував під слідством і судом під час виконання службових обов`язків.

На підставі викладеного, просив стягнути з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі 2000000,00 грн.

Відповідач Державне бюророзслідувань позовнівимоги невизнав. 01.06.2023 представник відповідача Рудак О.В. (діє на підставі довіреності від 25.05.2023 а.с. 203 т. 1) надавав відзивна позовнузаяву (а.с. 196-202 т. 1), в якому вважав позовні вимоги необґрунтованими. Вважав ДБР неналежним відповідачем, адже слідчі дії у кримінальному провадженні № 42021000000001855 проводилися ТУ ДБР у м. Полтаві. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються його територіальні управління. Зокрема, ТУ ДБР у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області. ТУ ДБР є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

ОСОБА_1 пов`язує заподіяння моральної шкоди із проведенням досудового розслідування кримінального провадження, здійснення якого доручено ТУ ДБР у м. Полтаві, і безпосередньо з проведенням слідчих дій старшими слідчими цього відділу Паламарчуком В.В. та Кривобоком Ю.А. Оскільки позивач оскаржуються дії працівників ТУ ДБР у м. Полтаві, яке є окремою юридичною особою (код ЄДРПОУ - 42334163), має визначене коло осіб, уповноважених на здійснення представництва інтересів ТУ ДБР у м. Полтаві у судах, цій частині позов до ДБР (код ЄДРПОУ - 41760289) пред`явлений до неналежного відповідача.

Щодо суді спору, вказав, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001855 від 06.09.2021.

Відомості до ЄРДР внесені прокурором третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора Сандулом Є.А., з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави 21.12.2021 проведено обшук приміщення адміністративної будівлі Кропивницької митниці Державної митної служби України за адресою: м. Кропивницький, вул. Лавандова, буд. 275, в ході якого виявлено та вилучено ряд речей та документів, на які в подальшому судом накладено арешт.

Під час обшуку та після його ОСОБА_1 в порядку статті 208 КПК України не затримувався, лише під час проведення обшуку у визначеному КПК України порядку було обмежено можливість його вільного пересування та спілкування з особами поза межами місця проведення обшуку.

На підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави 21.12.2021 також проведено обшук за місцем тимчасового проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речові докази по справі, на які у подальшому накладено арешт судом.

У подальшому, 24.12.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в проханні надати та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2022 підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 28.02.2022. Зазначену ухвалу 02.02.2022 скасовано Полтавським апеляційним судом та обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.02.2022 продовжено строк запобіжного заходу ОСОБА_1 до 21.03.2022.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29.12.2022 ОСОБА_1 відсторонено від посади.

Постановою прокурора третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Сандула Є.А. від 19.03.2023 кримінальне провадження в частині вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постанова мотивована недостатністю доказів винуватості у зв`язку із знищенням під час введення на території України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013.

Зокрема, підставою прийняття такого рішення був факт знищення уповноваженими підрозділами Офісу Генерального прокурора, СБ України, ТУ ДБР у м. Полтаві, Полтавського апеляційного суду документів матеріалів кримінальної провадження № 42021000000001855 від 06.09.2021, які мали гриф секретності, та у яких містились докази причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого правопорушення.

Стосовно інших фігурантів кримінального провадження - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то обвинувальний акт у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України в січні 2023 року направлено до суду. Судовий розгляд кримінального провадження здійснюється Кіровським районним судом м. Кіровограда.

Матеріали кримінального провадження № 42021000000001855 в січні 2023 року направлено до Офісу Генерального прокурора, які у подальшому супровідним листом № Зл/л-9вих/ДСК-23 від 07.02.2023 направлено до Кіровоградської обласної прокуратури.

Просив врахувати, що висновок про відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 зроблений не у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного, а у зв`язку із втратою таких доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Крім того, не відповідають дійсності доводи ОСОБА_1 про розміщення в мережі Інтернет 21.12.2022 публікації про ліквідацію схеми вимагання коштів з українських експортерів за матеріалами кримінального № 42021000000001855 з порушенням таємниці слідства, з огляду на надання дозволу на розголошення даних зазначеного кримінального провадження лише 28.12.2021.

Зокрема, постановами старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві Кривобока Ю.А. від 21.12.2021 та від 28.12.2021 надано головному спеціалісту, відділу документального забезпечення (по роботі із ЗМІ) ТУ ДБР у м. Полтаві дозвіл на розголошення окремих даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001855 від 06.09.2021.

Таким чином, публікації про події, що були предметом розслідування, розміщено у засобах інформації з дотриманням порядку, встановленого статтею 222 КПК України.

Безпідставними вважав доводи ОСОБА_1 про незаконність застосованого до нього дисциплінарного стягнення та звільнення з посади державної служби й припинення державної служби начальника Івано-Франківської митниці, що стали, на його переконання, наслідком дій працівників СБУ, ТУ ДБР у м. Полтаві, Офісу Генерального прокурора. Адже позивачем подано позов про визнання незаконними і скасування наказу Державної митної служби Україні «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 02.06.2022 № 2-дс; поновлення державної служби ОСОБА_1 на посаді начальника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України з 03.06.2022; стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2022 по справі № 640/9529/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

На час застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та його звільнення з роботи, так і на час розгляду судами обох інстанцій позову ОСОБА_1 , кримінальне провадження вже було закрито (19.03.2022). Цей факт враховано дисциплінарною комісією та судами, однак зазначене не вплинуло на висновки про вчинення ОСОБА_1 порушення Присяги державного службовця та рішення про наявність підстав для його звільнення з посади державної служби й припинення державної служби начальника Івано-Франківської митниці.

Позивач не вказував про оскарження дії та рішення працівників СБУ, ДБР та Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні, не вживав заходів щодо спростування опублікованої в мережі Інтернет.

Вважав, що заявлена позивачем до стягнення сума моральної шкоди у розмірі 2000000,00 грн. не обґрунтована.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пунктом 5 статті 38 Бюджетного кодексу України передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Відповідно, розмір мінімальної заробітної плати у 2023 році складає 6700 грн.

З дня вручення позивачеві повідомлення про підозру - 24.12.2021 та до закриття кримінального провадження 19.03.2022 перебування під слідством складало 86 днів. Розмір мінімальної заробітної плати у 2023 році становить 6700 грн. За таких умов, враховуючи вимоги законодавства, на користь позивач може бути стягнуто 19 207 грн.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ТУ ДБРу м.Полтаві такожпозовні вимогине визнав. 04.09.2023 представник відповідача ОСОБА_5 (діє на підставі витягу з ЄДР а.с. 83 т. 2) надавав відзивна позовнузаяву (а.с. 71-82 т. 1), в якому вважав позовні вимоги необґрунтованими. Зазначив, що дійсно слідчими ТУ ДБР у м. Полтаві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001855 від 06.09.2021 за підозрою ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, прохання надати та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з вимаганням неправомірної вигоди, а також за підозрою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: пособництва у проханні надати та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з вимаганням неправомірної вигоди.

24.12.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 368 КК України.

У зв`язку із введенням указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України воєнного стану, матеріали кримінального провадження № 42021000000001855 від 06.09.2021, які мали гриф секретності, та в яких містились докази причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, у тому числі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, у відповідності до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013, знищенні уповноваженими підрозділами Офісу Генерального прокурора, СБ України, ТУ ДБР у м. Полтаві та Полтавського апеляційного суду.

Як наслідок, 19.03.2022 постановою прокурора вказане кримінальне провадження в частині вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Вказане рішення прийняте було лише тому, що через введення на території України воєнного стану, матеріали кримінального провадження, які мали гриф секретності, та в яких містились докази причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, у тому числі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, у відповідності до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013, були знищенні уповноваженими підрозділами Офісу Генерального прокурора, СБ України, ТУ ДБР у м. Полтаві та Полтавського апеляційного суду.

Стосовно інших фігурантів кримінального провадження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувальний акт у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України у січні 2023 року направлено до суду та наразі Кіровським районним судом м. Кіровограда, здійснюється судовий розгляд.

Щодо доводів про розміщення в мережі Інтернет 21.12.2021 публікації про ліквідацію схеми вимагання коштів з українських експортерів за матеріалами кримінального № 42021000000001855 з порушенням таємниці слідства, то слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві двічі 21.12.2021 та 28.12.2021 виносились постанови про надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування.

Так, постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві Кривобока Ю.А. від 21.12.2021 надано головному спеціалісту відділу документального забезпечення (по роботі із ЗМІ) ТУ ДБР у м. Полтаві дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001855 від 06.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України наступного змісту: «Слідчі ДБР викрили керівництво однієї з регіональних митниць на поборах. За попередньою інформацією, службові особи митниці, зокрема з-поміж керівництва, вимагали щомісячні хабарі у керівника підприємства, що здійснює експорт українського бджолиного меду до країн Європи. За оперативними даними, «такса» становила по 200 доларів за розмитнення одного авто з медом. За гроші митники обіцяли не створювати штучні перешкоди під час оформлення та не ініціювати лабораторні дослідження продукції. Слідство задокументувало, як підприємець через посередника передавав митникам «плату» у сумі 5,6 тис. дол. США. 21 грудня 2021 року посередника затримали під час отримання чергового хабаря 2,4 тис. дол. США. Вирішується питання щодо повідомлення затриманому про підозру у вимаганні та отриманні хабаря (ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України). Крім того, під час обшуків на одній із квартир, яка належить керівнику регіональної митниці, слідчі виявили 234 тис. дол. США, золоті колекційні монети, ювелірні вироби з інкрустованим дорогоцінним камінням та діамантами, колекцію коштовних годинників, мисливську зброю. Походження знайденого майна встановлюється. Також, планується вручення повідомлень про підозру керівництву та службовим особам митниці за вказаними статтями Кримінального кодексу України. Санкція зазначених статей передбачає позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора, оперативний супровід СБУ.».

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві Кривобока Ю.А. від 28.12.2021 надано головному спеціалісту відділу документального забезпечення (по роботі із ЗМІ) ТУ ДБР у м. Полтаві дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001855 від 06.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України наступного змісту: «Слідчі Теруправління ДБР Полтави повідомили про підозру керівнику Івано-Франківської митниці, який вимагав щомісячні хабарі в експортера вітчизняної продукції. Нагадаємо, 21 грудня 2021 року ДБР викрило злочинну схему, яку організував митник. Гроші вимагав у експортера товарів народного споживання до країн Європи. За хабарі митники обіцяли не створювати штучних перешкод під час митного оформлення та не ініціювати лабораторних досліджень продукції. Слідство задокументувало, як підприємець через посередників передавав митникам плату в сумі 5,6 тис. дол. США. 21 грудня 2021 року одного з посередників затримали під час отримання чергового хабаря 2,4 тис. дол. США, а наступного дня йому повідомили про підозру. 24 грудня 2021 року слідчі ДБР повідомили про підозру керівнику регіональної митниці у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди, а також ще одному посереднику (ч. 3 ст. 368 КК України). Слідчі ДБР клопотатимуть про обрання підозрюваним запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та відсторонення від займаних посад. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора, оперативний супровід СБУ.».

Таким чином, ці публікації розміщені у ЗМІ з дотриманням порядку, встановленого статтею 222 КПК України.

Безпідставними вважав, що доводи позивача про незаконність застосованого дисциплінарного стягнення та звільнення з посади внаслідок дій працівників СБУ, ТУ ДБР у м. Полтаві, Офісу Генерального прокурора. Позивач звертався до суду із вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 02.06.2022 № 2-дс; поновлення державної служби ОСОБА_1 на посаді начальника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України з 03.06.2022; стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 640/9529/22 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не оскаржував дії працівників СБУ, ДБР та Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні, не вживав заходів, направлених на спростування опублікованої в мережі Інтернет.

Вважав, що заявлена позивачем до стягнення сума моральної шкоди у розмірі 2000000,00 грн. не обґрунтована. З дня вручення позивачеві повідомлення про підозру 24.12.2021 та до 19.03.2022 закриття кримінального провадження, його перебування під слідством складає 86 днів. З урахуванням вимоги ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України та розміру мінімальної заробітної плати у 2023 році 6700,00 грн., у випадку задоволення позову ОСОБА_1 розмір стягнення за позовом не може перевищувати 19 207 грн.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач Офіс Генеральногопрокурора такожпозовні вимогине визнав. 13.06.2023 представник відповідача ОСОБА_6 (діє на підставі довіреності від 23.02.2022 - а.с. 179 т. 1) надала відзивна позовнузаяву (а.с. 217 228 т. 1), в якому відповідач з вимогами не погодився з аналогічних підстав, а також із посиланням на матеріали кримінального провадження. Зазначив, що розмір заявленої до стягнення моральної шкоди 2000000,00 грн. є безпідставним. Крім того, в ході досудового розслідування ще двом особам повідомлено про підозру. Так, ОСОБА_3 21.12.2021 затримано у порядку ст. 208 КПК України та 22.12.2021 повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України. ОСОБА_4 24.12.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України. Під час проведення обшуку та після ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України не затримувався, лише під час проведення обшуку у визначеному КПК України порядку було обмежено можливість його вільного пересування та спілкування з особами поза межами місця проведення обшуку. Документування епізодів злочинної діяльності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відбувалось впродовж вересня-грудня 2021 року. У ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій за період з вересня по листопад 2021 року зафіксовано епізоди злочинної діяльності лише двох фігурантів, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у яких ОСОБА_1 на той час не фігурував. Матеріали негласних слідчих (розшукових) дій щодо вказаних епізодів в свою чергу були розсекречені та долучені до матеріалів кримінального провадження. Позивачеві 24.12.2021 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.

Постановою прокурора Офісу Генерального прокурора Сандула Є.А. від 19.03.2022 відносно ОСОБА_1 закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому, під час досудового розслідування в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано епізоди стосовно ОСОБА_1 , які становили основу доказової бази його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Проте, матеріали цих негласних слідчих (розшукових) дій на той час розсекречено не було. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 на території України введено воєнний стан. З урахуванням вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, з метою недопущення витоку секретної інформації таємні матеріали негласних слідчих (розшукових) дій були знищені. Знищення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій було ініційовано та здійснювалось працівниками управління забезпечення охорони державної таємниці Офісу Генерального прокурора згідно з актом № 5, який 24.02.2022 затверджений Генеральним прокурором.

За таких обставин, в ході слідства встановлено, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дії, які могли стати доказом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, знищені, а наявні у кримінальному провадженні інші матеріали щодо участі ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, не давали можливості притягнути останнього до кримінальної відповідальності за відсутності достатніх доказів.

Виходячи з фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, наявних доказів та зазначених фактів, з метою недопущення обмеження конституційних прав підозрюваного ОСОБА_1 19.03.2022 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42021000000001855 від 06.09.2021 відносно нього за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вважав вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000000,00 грн. безпідставними. Однак у випадку встановлення судом підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, її розмір не може перевищувати 18370,99 грн, оскільки період притягнення позивача тривав з 24.12.2021 (дата повідомлення про підозру) до 19.03.2022 (дата постанови про закриття відносно нього кримінального провадження), тобто 2 місяці 23 дні (6700 х 2 + (6700 : 31 х 23)).

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач Центральне управління СБУ позовні вимоги не визнав. 14.08.2023 представником управління Бойком Д.В. (діє на підставі витягу з ЄДР а.с. 61 63 т. 2) наданий відзив на позовну заяву (у т.ч. на уточнену) (а.с. 46 54 т. 2), в якому відповідач не погодився з вимогами з аналогічних підстав, а також із посиланням на матеріали кримінального провадження. Зазначив також, що позивач не оскаржував дій співробітників Служби безпеки України, ДБР та Офісу Генерального прокурора. Щодо розміщення в мережі Інтернет 21.12.2022 публікації про ліквідацію схеми вимагання коштів з українських експортерів, постановами слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві від 21.12.2021 та від 28.12.2021 надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні. Тому публікації розміщено у засобах інформації з дотриманням порядку, встановленого статтею 222 КПК України.

Крім того, вважав, що Центральне управління Служби безпеки України не повинно відповідати за цим позовом, є неналежним відповідачем. У позові вказано про співробітників СБУ без будь якої конкретики, що б давало можливість встановити, хто саме вчиняв дії під час досудового розслідування, співробітники якого органу чи підрозділи вчиняли на думку позивача неправомірні дії.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про Службу безпеки України» систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про Службу безпеки України» Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв`язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.

Позивач пов`язує заподіяння йому моральної шкоди безпосередньо з проведенням обшук у приміщенні адміністративної будівлі Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, з діями співробітників СБУ. Центральне управління Служби безпеки України є окремою юридичною особою (ЄРДПОУ 36414116), яка координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України та не забезпечує проведення обшуків під час проведення досудових розслідувань кримінальних проваджень.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача адвокат Колєснік С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів Рудак О.В., Стороженко А.І., Бойко Д.В., Алексєєнко М.І., Дерновський М.Є. (представник Державної казначейської служби України) в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні, підтримали надані наявні відзиви на позов.

Під час розгляду справи в судових засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 1 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, прийшов до таких висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

З матеріалів справи установлено, що у провадженні ТУ ДБР у м. Полтаві перебувало кримінальне провадженні № 42021000000001855 від 06.09.2021 з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України.

Як видно короткого викладу обставин кримінального правопорушення у витягу з ЄРДР: протягом серпня грудня 2021 року службові особи Кропивницької митниці Держмитслужби України за попередньою змовою, а саме, начальник Кропивницької митниці Держмитслужби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальник управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Кропивницької митниці Держмитслужби України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у співучасті із особою, яка представляється радником начальника Кропивницької митниці Держмитслужби України Мартиненко Денисом Олеговичем, ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вимагають та отримують неправомірну вигоду за не здійснення ініціювання лабораторного відбору проб «меду бджолиного натурального», та не створення штучних перешкод під час митного оформлення вказаної продукції суб`єкта зовнішньо-економічної діяльності ТОВ «Діоніс Мед», ТОВ «Спільне Українсько-Нідерландське підприємство із іноземними інвестиціями «Безпека Меду», представником яких є Кошлатий Р.Я. Окрім того, вказані особи на даний час продовжують вимагати неправомірну вигоду від ОСОБА_8 . Також встановлено, що начальника Кропивницької митниці Пересунька Святослава Сергійовича 05.11.2021 звільнено з вказаної посади та призначено на посаду Держмитслужби Івано-Франківської митниці Держмитслужби України, де він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжують вимагати неправомірну вигоду у ОСОБА_8 за сприяння у здійсненні імпортних та експортних операцій, не вчинення перешкод у такій дальності (а.с. 31-32 т. 1).

Перевірено за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14.12.2021 надано дозвіл слідчим, що здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42021000000001855 від 06.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на проведення обшуку у приміщенні Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (43971364) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, будинок 159, з метою виявлення та вилучення речових доказів по вказаному кримінальному провадженню, а саме: 1)коштів у іноземній та національній валюті, які були отримані співучасниками під час вчинення злочинів від ОСОБА_8 ; 2)комп`ютерного системного блоку, ноутбуку, планшету, носіїв інформації (жорстких дисків, флеш носіїв) якими користується начальник митниці ОСОБА_1 ; 3)мобільних телефонів, якими користується начальник митниці ОСОБА_1 ; 4)документів, щодо митного оформлення вантажів, (призупинення, додаткових перевірок, досліджень) які належать ТОВ «Діоніс Мед», ТОВ «Спільне Українсько-нідерландське підприємство з іноземними інвестиціями «Безпека Меду» а також інших суб`єктів господарювання, представником яких є ОСОБА_8 ; 5)документів, що мають істотне значення для досудового розслідування, зокрема копій документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 ; наказів про призначення на посаду, звільнення з посади, посадових інструкцій; 6)блокнотів, записних книжок, чорнових записів ОСОБА_1 ; 7)комп`ютерного системного блоку, ноутбуку, планшету, носіїв інформації (жорстких дисків, флеш носіїв) якими користується ОСОБА_4 ; 8)мобільних телефонів, якими користується ОСОБА_4 .

На підставі ухвали вказаної ухали 21.12.2021 у приміщенні Івано-Франківської митниці, розташованої за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 159, за участю співробітників СБУ, прокурора Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора Сандула Є.А., старшим слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві Паламарчука В.В. проведено обшук.

Також, як вказував відповідач (ТУ ДБР) на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави 21.12.2021 проведено обшук за місцем тимчасового проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

24.12.2021 старшим слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві Кривобоком Ю.А. у кримінальному провадженні №42021000000001855 від 06.09.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 39 50 т. 1).

28.12.2021 за клопотанням старшого слідчого першого СВ (з дислокацією у місті Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві Кривобока Ю.А., погодженого із процесуальним керівником прокурором Офісу генерального прокурора Сандулом Є.А. ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2021 обрано ОСОБА_1 запобіжній захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю до 28.02.2022 (а.с. 51 87 т. 1).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.02.2022 ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2021 скасовано, обрано ОСОБА_1 запобіжній захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання з 22.00 до 06.00 на строк до 23.02.2022 (а.с. 88 91 т. 2).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.02.2022 ОСОБА_1 продовжено запобіжній захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання з 22.00 до 06.00 до 21.03.2022.

За клопотанням старшого слідчого першого СВ (з дислокацією у місті Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві Кривобока Ю.А. про відсторонення від посади, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29.12.2021 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України строком на 2 місяці (а.с. 108 125 т. 1).

За клопотанням того ж слідчого ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.02.2022 продовжено відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України до 21.03.2022 (а.с. 126 127 т. 1).

Поставною прокурора у кримінальному провадженні - прокурором третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідувань органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Сандула Є.А. від 19.03.2022 закрите кримінальне провадження №42021000000001855 від 06.09.2021 відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України (а.с. 129 134 т. 1).

Як видно зі змісту постанови, під час подальшого досудового розслідування встановлені обставини, які не існували під час повідомлення про підозру, у т.ч. ОСОБА_1 .

Основу доказової бази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України , становили матеріали проведених НСРД.

24.02.2022 на території України Указом Президента України № 64/2002 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України воєнний стан, Українська держава перебуває у стадії війни з рф.

У зв`язку із цим, з урахуванням вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013, з метою недопущення витоку секретної інформації таємні матеріали НСРД знищені.

За таких обставин, в ході слідства встановлено, що матеріали НСРД, що б доводили вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України знищені, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування, виходячи із наявних доказів, наведених фактів та з метою недопущення обмеження конституційних прав підозрюваного ОСОБА_1 виникла необхідність у закриті кримінального провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України

Як вказує позивач його було затримано незаконно. Разом із тим, у матеріалах справи протокол затримання ОСОБА_1 відсутній.

Долучений позивачем диск із відеозаписом обшуку (як вказано у додатках позову) не вдалося дослідити, оскільки диск мав пошкодження поверхні, відеозапис не відкривався.

Також встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, що ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 02.06.2022 № 2-дс; поновити державну службу ОСОБА_1 на посаді начальника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України з 03.06.2022; стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03.06.2022 по дату ухвалення рішення суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 640/9529/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При цьому, за змістом постанови апеляційного суду, суд відхилив доводи апелянта про закриття кримінального провадження № 42021000000001855 від 06.09.2021, адже членами Дисциплінарної комісії при винесенні оскаржуваного наказу враховувався факт закриття провадження № 42021000000001855 від 06.09.2021.В той же час, дисциплінарне порушення полягає саме у тому, що інформація з відкритого джерела, яка міститься в ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2021 про обрання запобіжного заходу, призвела до набуття розголосу про зазначені події у засобах масової інформації, нанесли шкоду авторитету Держмитслужби та призвели до репутаційних втрат з огляду на рівень посади, яку займав ОСОБА_1 , підриву довіри до Держмитслужби як органу публічної влади. Таким чином, кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, а настання кожного з таких видів відповідальності не обов`язково може наступати одночасно.

Також встановлено, що постановами слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві від 21.12.2021 та 28.12.2021 надавався дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, зокрема, постановою від 28.12.2021 надано дозвіл головному спеціалісту відділу документального забезпечення (по роботі із ЗМІ) ТУ ДБР у м. Полтаві дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001855 від 06.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України наступного змісту: «Слідчі Теруправління ДБР Полтави повідомили про підозру керівнику Івано-Франківської митниці, який вимагав щомісячні хабарі в експортера вітчизняної продукції. Нагадаємо, 21 грудня 2021 року ДБР викрило злочинну схему, яку організував митник. Гроші вимагав у експортера товарів народного споживання до країн Європи. За хабарі митники обіцяли не створювати штучних перешкод під час митного оформлення та не ініціювати лабораторних досліджень продукції. Слідство задокументувало, як підприємець через посередників передавав митникам плату в сумі 5,6 тис. дол. США. 21 грудня 2021 року одного з посередників затримали під час отримання чергового хабаря 2,4 тис. дол. США, а наступного дня йому повідомили про підозру. 24 грудня 2021 року слідчі ДБР повідомили про підозру керівнику регіональної митниці у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди, а також ще одному посереднику (ч. 3 ст. 368 КК України). Слідчі ДБР клопотатимуть про обрання підозрюваним запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та відсторонення від займаних посад. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора, оперативний супровід СБУ.» (а.с. 135 136 т. 1).

Таким чином, публікації розміщено у ЗМІ з дотриманням порядку, встановленого статтею 222 КПК України.

Суд зазначає, що можливість вільного висловлювання в мережі інтернет користувачам гарантовано ст. 34 Конституцією України, а саме, гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Встановлюється, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб на свій вибір. Така інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.

Відповідно до ст. 3 Конституції України честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таке ж право надається і юридичним особам згідно ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України.

Шкода завдана розповсюдженням в мережі Інтернет інформації, що не відповідає дійсності може бути нанесена як фізичній так і юридичній особі. У випадку розміщення в мережі Інтернет інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію особа, права якої порушено може або ж безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, або до суду з позовом про захист гідності, честі та ділової репутації.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Як видно із матеріалів справи, позивач не звертався до суду із позовом про спростуванням недостовірної інформації, якою порушуються його особисті немайнові права. Тому суд, розглядаючи спір у межах позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органам слідства і прокуратури, не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що цими публікаціями порушене право позивача на честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вказані правовідносини заходяться поза межами даного спору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин 1, 2, 7 ст.і 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Судом установлено,що ОСОБА_1 перебував підслідством з дня вручення повідомлення про підозру - 24.12.2021 і до дати закриття кримінального провадження 19.03.2022, тобто два місяці і 23 дні.

Позивачем заявлені вимоги про визначення моральної шкоди, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.194 р. №266/94-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Положенням ч. 2 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає увипадках закриттякримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.

Відповідно до ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Згідно приписів ст. 12 вказаного Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.4 вказаного Закону, п.17 Положення про застосування вказаного Закону, затвердженого наказом Мінюсту України від 04.03.1996р. № 6/5, Генеральної прокуратури України від 04.03.1996р. № 3 та Мінфіну України від 04.03.1996 року № 41, відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 17 Положення про застосування вказаного Закону, встановлено, що передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною 1 ст.13 Закону, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 ст.12 Закону. Якщо для з`ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з частиною 3 ст.13 Закону провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування моральної шкоди відповідно до частини 1 ст.4 Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Як неодноразовозазначав ЄвропейськийСуд зправ людини,моральна шкодавиникає внаслідокправопорушення (втому числіпорушення правлюдини іосновних свобод),а томуухвалюючи рішеннящодо порушенняцих праві свобод, суд одразу визначає можливість відшкодування моральної шкоди та її розміри, якщо про це просить заявник.

Так, по справі «Мельниченко проти України» (заява № 17707/02) від 19.10.2004р., суд повторює, «що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави».

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків, відповідно до ст.23 ЦК України.

З позовної заяви вбачається, що позивачка за весь час кримінального переслідування, перенесла великі моральні страждання, почувала себе пригніченою, оскільки більше 5-ти років відстоювала свою невинуватість перед судом, витрачала час на участь у додаткових слідчих діях, у чисельних судових засіданнях.

Стосовно позивача проводився обшук, було складене повідомлення про підозру, стосовно нього обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, позивач був відсторонений від посади, а в подальшому кримінальне провадження було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Суд вважає, що справа була дуже важливою для позивача, оскільки він страждала від почуття невизначеності свого майбутнього, зважаючи на те, що ризикував бути ув`язненим та зазнав інших негативних впливів унаслідок притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд вважає, що вищевказаним переліком психотравмуючих факторів позивачеві була спричинена моральна шкода. З огляду на досліджені письмові докази, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що завдання йому моральної шкоди та приходить до обґрунтованого висновку, що по відношенню до позивача мали місце незаконні дії, які завдали її моральної шкоди, внаслідок психічного впливу, позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у цілому негативно вплинули на стан його здоров`я, привели до інших негативних наслідків морального характеру.

Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд виходить з такого.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 20.09.2018р.у справі№ 686/23731/15-ц(провадження№ 14-298цс18) висловила правову позицію про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019р. у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. № 4 роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При прийнятті рішення щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує тривалість, характер, глибину та обсяг страждань позивача.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Також відповідно до п. 9 Постанови вказаної Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначеннірозміру моральноїшкоди завданої ОСОБА_1 незаконними діямиорганів дізнання,досудового слідства,прокуратури ісуду,суд враховуєглибину моральнихі душевнихстраждань останньго,період йогоперебування підслідством тасудом,а саме, 2 місяці і 23 дні, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи, внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності, а також беручи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди необхідно розраховувати з розрахунку мінімальних заробітних плат за кожен повний місяць, наступним чином.

Оскільки ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023р. встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 6700 грн., то розмір моральної шкоди становитиме 405306,45 грн., виходячи з розрахунку: (2 х 6700 грн. = 13400,00 грн.) + (6700/30 * 23 = 5136,66 грн.)), всього 18536,66 грн.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги тривалість часу, протягом якого позивач зазнав кримінального переслідування, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та вважає необхідним стягнути на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди кошти в сумі 18536,66 грн., що на думку суду буде достатнім для відновлення його порушених прав в цій частині.

При цьому, суд приймає доводи представника ДБР про те, що ДБР є неналежним відповідачем у справі, оскільки досудове розслідування здійснювалося саме ТУ ДБР у м. Полтаві. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються його територіальні управління. Зокрема, ТУ ДБР у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області. ТУ ДБР є юридичними особами публічного права. До того ж, як видно із позову, ОСОБА_1 пов`язує заподіяння моральної шкоди саме з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42021000000001855, здійснення якого доручено ТУ ДБР у м. Полтаві.

Також суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно позов заявлено до Центрального управління СБУ.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Водночас, позивачем не обґрунтовано у позові, які саме дії співробітників СБУ та якого саме підрозділу СБУ були протиправними та якими заподіяно йому моральну шкоду. Відповідних доказі цього також не надано.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про Службу безпеки України» Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв`язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.

З матеріалів справи у встановлено, що досудове розслідування здійснювалося ТУ ДБР у м. Полтаві за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора. Доказів того, яке саме підрозділи СБУ були задіяні при проведенні слідчих дій матеріали справи не містять.

Тому суд приходить до висновку, що Центральне управління СБУ не є належним відповідачем по справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності застаттею 1176 ЦК Українипокладається на державу, а отже моральна шкода має бути компенсована позивачу за рахунок держави.

Відповідні висновки є у постанова Верховного Суду від 06.08.2020р. у справі № 657/435/18 (провадження №61-23368св19), від 06.08.2020р. у справі № 335/7461/19 (провадження №61-22174св19).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.05.2022р. у справі № 201/4534/20 (провадження № 61-7077св21) відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

Відповідно до п.п. 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого поставною Кабінету міністрів України від 15.04.2015р. № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Основними завданнями Казначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.

У постанові Великої ПалатиВерховного Судувід 19червня 2018року всправі 910/23967/16(провадження№ 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Ураховуючи те, що судом був зроблений помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, Верховний Суддійшов висновкупро необхідністьзмінити резолютивну частинуоскаржуваних судовихрішень іззазначенням,що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

З урахуванням цього, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 18536,66грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За частиною 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене судові витрати мають бути віднесені на рахунок держави.

На підставі вище наведеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР, ст. ст. 2-5, 76-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Центрального управління Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтава, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду задовольнити частково.

Стягнути з Державногобюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18536,66грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2023 року.

Суддя Наумова О.С.