Рішення № 114089910, 11.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року Справа № 160/8456/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ" до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000053/2 від 10.03.2023р., -

УСТАНОВИВ:

24.04.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ" звернулось з адміністративним позовом до Державної митної служби України в особі Одеської митниці та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №UA500080/2023/000053/2 від 10.03.2023р. про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UA500080001249U1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару (шини) було подано МД №23UA500080001249U1 від 09.03.2023р., за ціною договору відповідно до умов поставки, до якої додані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення №UA500080/2023/000053/2 від 10.03.2023р. про коригування митної вартості товарів, так як згідно п.6 ст.54 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару за ціною угоди митним органом не може бути визнано внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Позивач вважає наведене оспорюване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки: 1) декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом; 2) митний орган здійснює підміну поняття «страхування відповідальності» (яке передбачене договором, проте не входить до митної вартості товару, оскільки у даному випадку страхується діяльність підприємства, що надає транспортно-експедиторські послуги) поняттям «страхування вантажу» (яке не передбачене договором, не здійснювалось фактично, а тому й не входить до складу митної вартості товару); 3) надані митниці інвойс та специфікація до зовнішньоекономічного контракту містять: коректно зазначене найменування Товару, що декларується, коректно зазначену кількість Товару, що декларується, коректно зазначені ціну за одну одиницю Товару та загальну вартість Товару, що декларується. Дані документи містять вичерпну числову інформацію щодо вартості товару, що й вимагається від декларанта у розрізі завдання митного органу (з`ясування митної вартості товару) на даному етапі декларування, тоді як митний орган взагалі не конкретизував, яку саме інформацію про виробника він потребує для завершення митних процедур. Додатково, у відповіді на відзив від 09.06.2023р., позивач зазначає, що в специфікації №1 до Контракту зазначена сума 568744,20 доларів США, яка була сплачена трьома платіжними дорученнями №№ 69, 70, 77, а найменування товарів, кількість, вартість у інвойсі та специфікації до інвойсу збігається із найменуванням товарів в специфікації №1 до Контракту, таким чином зазначені документи цілком узгоджені між собою і не мають жодних розбіжностей (а.с.1-8,109-110).

Ухвалою суду від 24.05.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.88).

09.06.2023р через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивача у повному обсязі посилаючись на те, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA500080001249U1 від 09.03.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) пунктом 7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу; 2) у інвойсі та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку але відсутня інформація про виробника. 10.03.2023 декларантом було додатково надано: лист «Сертифікат дилера» та комерційна пропозиція від продавця у яких відсутня інформація про виробника; лист продавця про те, що він є виробником товару з торговою маркою TRIANGLE, лист перевізника про зниження ставок морського фрахту. Відповідно до п.4 ст.57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості. У своєму електронному повідомленні від 10.03.2023 декларант зазначив, що надав вичерпний перелік документів станом на 10.03.2023, і не має можливості надати всі необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, є більшим тому було здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 2.5429 дол.США/ кг до 3.01дол. США/ кг (МД UA500020/2023/000963 від 23.01.2023 партія товару 76979 кг з умовами поставки FOB (CN) Китай за угодою з виробником TRIANGLE TYRE CO., LTD Китай (CN) - 3.01 дол.США/кг; МД UA100110/2023/520295 від 13.01.2023 партія товару 11837 кг з умовами поставки FOB (CN) Китай за угодою з виробником - TRIANGLE TYRE CO., LTD Китай (CN) - 3.21 дол.США/кг) - (а.с.92-104).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.08.2023р. було продовжено строк розгляду даної справи до 29.09.2023р. (а.с.115).

Також і ухвалою суду від 02.10.2023р. було продовжено строк розгляду даної справи до 31.10.2023р. (а.с.118).

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 11.10.2023р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ" з 05.11.2010 року зареєстроване як юридична особа за адресою: 52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок 48Б, що підтверджується копією Витягу з ЄДРПОУ, наявною у справі (а.с.51-61).

14.11.2022р. між ТОВ "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ", Україна, як покупцем, та Triangle Tyre Co. Ltd, Китай, як продавцем, був укладений зовнішньоекономічний контракт №ТR-141122, за яким продавець продасть, а покупець купить на умовах FOB Qingdao, Китай (згідно Інкотермс 2010) шини вантажні в асортименті та кількості, зазначених у відповідних специфікаціях (а.с.10-13).

Окрім того, 21.12.2017р. між ТОВ "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ" як замовником та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК» як виконавцем було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №16018-159, згідно п.1.1 якого виконавець зобов`язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів (а.с.38-44).

На підставі вищенаведеного контракту №ТR-141122 від 14.11.2022 року, 09.03.2023р. на адресу позивача від вказаного вище постачальника надійшов товар згідно специфікації №1 від 15.11.2022р., а саме: шина 315/70R22.5-16PR TRD06152/148M154/150L, зазначені товари поставлялись на умовах FОВ Qingdao згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010», що підтверджується змістом копій відповідної специфікації та митної декларації (а.с.14-15,74-77).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товару, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 МД 23UA500080001249U1 від 09.03.2023р. (а.с.75,77).

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прайс - листи виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.18-19).

Листом від 01.03.2023 декларант додатково надав платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 19.12.2022р. №37, рішення суду по коду 3304990000 від 12.12.2022р. та повідомив митницю про те, що ним були надані усі документи необхідні для підтвердження заявленої митної вартості та надати будь-які інші документи немає можливості (а.с.26-29).

Листом №10/03-2023-3 від 10.03.2023 декларант додатково надав: комерційну пропозицію, сертифікат дилера, лист продавця про те, що він є виробником товару з торговою маркою TRIANGLE, лист перевізника про зниження ставок морського фрахту та повідомив митницю про те, що він надав всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть (а.с.20-21).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації та додатково наданих на повідомлення митного органу, Митницею було встановлено наступне: 1) пунктом 7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу; 2) у інвойсі та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку, але відсутня інформація про виробника, що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.22-23).

Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000053/2 від 10.03.2023р., за яким митна вартість ввезеного товару скоригована митницею до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 2.5429 дол. США/кг до 3.01 дол. США/кг (МД UA500020/2023/000963 від 23.01.2023 партія товару 76979 кг з умовами поставки FOB (CN) Китай за угодою з виробником TRIANGLE TYRE CO., LTD Китай (CN) - 3.01 дол. США/кг; МД UA100110/2023/520295 від 13.01.2023 партія товару 11837 кг з умовами поставки FOB (CN) Китай за угодою з виробником - TRIANGLE TYRE CO., LTD Китай (CN) - 3.21 дол. США/кг), що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.22-23).

Позивач не погоджується із вищевказаним оспорюваним рішенням відповідача, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару (а.с.22-23).

В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митної декларації документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, копій зовнішньоекономічного контракту №ТR-141122 від 14.11.2022 року; специфікації до зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2022 №1; комерційної пропозиції від 09.01.2023р.; пакувального листа від 09.01.2023 №12222006177-9; інвойсу від 09.01.2023№12222006177-9; специфікації до інвойсу від 09.01.2023 №1/5; коносаменту від 10.01.2023 №СОSUб350224410; коносаменту від 10.01.2023 №SZX221260381; митної декларації країни відправлення від 09.01.2023 № 420420230000005619; автотранспортної накладної від 07.03.2023 №053404; банківських платіжних документів від 22.11.2022 №69, від 22.11.2022 №70, від 01.12.2022 №77; договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №16018-159 від 21.12.2017р.; рахунків про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.02.2023 №791, від 03.03.2023 № 928; платіжного доручення про сплату транспортно-експедиційних послуг за рахунком №928 від 03.03.2023р. та листа позивача щодо врахування надлишку перерахованих коштів в оплату рахунку №791 від 23.02.2023р., вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.10-15,24-50,72-73,82-87).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлення від митниці та оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, чуд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 10.03.2023р. є протиправним, так як наведене оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містить причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у ньому також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Так, відповідачем, у оспорюваному рішенні, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) пунктом 7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу; 2) у інвойсі та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку але відсутня інформація про виробника, що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.22-23).

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 МД від 09.03.2023р. 23UA500080001249U1 (а.с.75,77), позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що пунктом 7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу, оскільки, по-перше, поняття «страхування відповідальності експедитора» та «страхування вантажу» є різними, тобто митним органом в оскаржуваному рішенні підміняються наведені поняття; по-друге, митним органом не конкретизовано який саме документ, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг, мається на увазі та як такі документи могли вплинути на числові значення визначення ціни товару за договором.

Судом критично надається оцінка доводам відповідача про те, що у інвойсі та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку але відсутня інформація про виробника, так як не зазначення інформації про виробника у інвойсі та контракті не впливає саме на числові значення формування митної вартості товару.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості від 10.03.2023р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №19374 від 19.04.2023р. (а.с.9,66).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ" до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000053/2 від 10.03.2023р. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці №UA500080/2023/000053/2 від 10.03.2023р. про коригування митної вартості товарів за ВМД №23UA500080001249U1.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А; код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ" (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок 48Б; код ЄДРПОУ 37383046) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва