Рішення № 114089819, 10.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Справа № 160/15637/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.23 № UA110130/2023/000022/1, від 24.02.23 № 110130/2023/000023/1, від 24.02.23 № UA110130/2023/000024/1, від 28.02.23 №UA110130/2023/000025/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «СТРАТЕРА» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митні декларації з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Листами від 22.02.2023 року№ 2202/Т-1, від 24.02.2023 року № 2402/Т-1 та № 2402/Т-2, від 28.02.2023 року №2802/Т-1 позивач надав до митного органу свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митними деклараціями, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Проте, на переконання ТОВ «СТРАТЕРА», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 22.02.23 № UA110130/2023/000022/1, від 24.02.23 № 110130/2023/000023/1, від 24.02.23 № UA110130/2023/000024/1, від 28.02.23 №UA110130/2023/000025/1, відповідно до яких загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митних деклараціях митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірних рішеннях зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15637/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА», призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

11 серпня 2023 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Дніпровської митниці, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

21.08.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що митна вартість товару включає в себе лише дві складові: ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Відзив не містить причин неврахування відомостей експортних митних декларацій КНР від 12.12.2022 №230820220082725019 та від 15.12.2022 №230820220082727322. Крім того, відповідачу достеменно відомо зі змісту Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 07.12.15 №0712СТ-МТ, що позивач не укладав договорів з перевізниками ФОП ОСОБА_1 , правовідносини у якого є з експедитором ТОВ «Морімото Транс». Також митним органом надано дозвіл перевізнику ФОП ОСОБА_1 на переміщення через митний кордон України товарів за товаротранспортними накладними №15/01-001, №20/02-00, №20/02-001, №20/02-03 на адресу позивача без зауважень, що є підтвердженням зі сторони митного органу наявності повноважень у перевізника на доставку товару позивача. Також відповідачем не наданий до суду витяг з бази даних Державної митної служби України, щодо попередніх випадків митного оформлення товарів за ідентичними кодами УКТЗЕД, що виготовлені в Китаї.

21.08.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕРА" про витребування доказів у справі № 160/15637/23 та витребувано у Дніпровської митниці, у 10-денний термін з дня отримання даної ухвали суду, відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України при встановленні наступних параметрів запиту: «Код товару» - 7013491000; «Режим» - 40;«Дата» - з 21.11.22 до 21.02.23; «Контракт» - всі; параметр « 100 найдешевших (за кг)» та « 100 найдорожчих (за кг)»; параметр «Показати також в валюті» з обранням долара США; параметри «Одним рядком», «Кр.походж.», «Вага нетто з» не застосовувати.

На виконання вимог ухвали суду від 23 серпня 2023 року, відповідачем 04.09.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду було надано клопотання про долучення доказів. Також зауважено, що законодавством не встановлено обов`язку митного органу зазначати в рішенні про коригування митної вартості товарів аналіз всієї бази даних ЄАІС про товари які не є ідентичними та аналогічними (подібними) до оцінюваного товару, тобто інформацію, яка відсутня, а не наявна. Крім цього, в даному випадку до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості призводить відсутність документального підтвердження числового значення заявленої митної вартості товарів. Щодо статистичної інформації, то законодавством не передбачено обов`язку відповідача при здійсненні процедури консультацій надавати декларанту статистичну інформацію за усіма параметрами, якими цікавиться декларант. Підставами прийняття оскаржуваного рішення є саме розбіжності в наданих Позивачем до митного контролю документах, а не інформація, наявна в даних, на яку акцентує увагу суду представник Позивача.

11 вересня 2023 року через підсистему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зауважив, що аналізом витягу щодо 100 найдешевших митних оформлень встановлено, що вартість товарів за кодом УКТЗЕД 7013491000 є меншою за скориговану щодо позивача, а саме: за митною декларацією від 21.11.22 № UА100320/2022/392395 оформлений товар із митною вартістю 0,4820 долари США/шт; за митною декларацією від 30.12.22 № UА100320/2022/623484 оформлений за резервним методом визначення митної вартості виготовлений в Китаї товар із митною вартістю 0,3694 долари США/шт: за митною декларацією від 30.01.23 №UА100060/2023/402097 оформлений за основним методом визначення митної вартості виготовлений в Китаї товар із митною вартістю 0,4000 долари США/шт, за митною декларацією від 23.01.23 № UА100330/2023/131276 оформлений товар із митною вартістю 0,5091 долари США/шт. Крім того, в рішенні про коригування митної вартості №UА110130/2023/000023/1 вказано, що за митною декларацією № UА209230/2022/17352 оформлений товар із митною вартістю 0,5638 долари США/шт (1,5724 долари США/кг), однак в наданому відповідачем витягу містяться відомості про те, що митна вартість товару, оформленого за митною декларацією № UА209230/2022/17352 була визнана на рівні 0,560262 долари США/шт (2,858480 долари США/кг)

15 вересня 2023 року через підсистему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» зареєстроване 23.11.2015, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вчинено запис №12241020000074740 про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 40134110; основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

07.08.2017 року між ТОВ «СТРАТЕРА» (Україна), як покупцем, та компанією «ARC Glassware (China) CO. LTD.» (Китай), як продавцем, укладено договір продажу № 1, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує «Товар», виробництва «АРК Глассвер (Нанкин) Компані Лімітед», яке є виробничим підрозділом продавця, і оплачує їх на умовах і відповідно до правил Інкотермс-2010 в розмірі, асортименті і за цінами узгодженими Сторонами в проформі-інвойсі(ах) до нього контракту, які є невід`ємною частиною останнього. Покупець буде розміщувати замовлення на поставку продавцю. Після підтвердження всіх комерційних умов, включаючи, але не обмежуючись цінами, кількістю, характеристиками, умовами поставки та порядком оплати в кожному замовленні на поставку, продавець направляє PDF файл замовлення(нь) або проформи-інвойсу(ів) покупцю по електронній пошті. Оновлена PDF версія файлу замовлення(нь) або проформи-інвойсу(ів) буде відправлено по факсу або електронною поштою продавцем покупцеві після завантаження, проформа- інвойс(-и) складено для кожного відправленого платеж). Проформа-інвойс(-и), відправлені факсом або електронною поштою, мають таку ж юридичну силу, як підписаний і проштампований оригінал. (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.2.1. Контракту, ціни на товари визначаються в доларах США, і оплата проводиться в день, погоджений обома сторонами, на умовах 100% передоплати за допомогою банківського переказу з рахунку покупця на рахунок продавця, зазначений у цьому контракті. і ціна товару включає вартість упаковки, маркування та надання робіт, митне оформлення в країні експорту і інші витрати, якщо вони встановлені умовами FOB Нанкін. Продавець визначає кінцеву ціну товару для оплати в проформі(ах)-інвойсі(ах).

Згідно п. п.3.1.-3.3 Контракту, доставка товару буде здійснюватися окремими партіями відповідно до правил Інкотсрмс-2010 - FOB Нанкін. Перехід ризиків і права власності на товар відбувається в момент здійснення поставки продавцем відповідно до умов FOB Нанкін. Вантажоодержувач по цьому контракту - покупець що має бути зазначено у товаросупровідних документах. Дата поставки товару зазначається в проформі- інвойсі, але не повинна перевищувати термин 100 діб з моменту отримання передплати продавцем. Продавець до кожної партії товарів передає, наступні документи: коносамент або телекс-релиз; пакувальний лист; інвойс; сертифікат походження; експортна декларація,

20.02.2023 для митного оформлення в режимі імпорту товару «посуд столовий із зміцненого скла», що надійшли з Китайської Народної Республіки за контрактом із компанією-виробником «ARC Glassware (China) Co. Ltd», відповідачу подана митна декларація № 23UA110130003508U7 із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

23.02.2023 для митного оформлення в режимі імпорту товару «посуд столовий із зміцненого скла», що надійшли з Китайської Народної Республіки за контрактом із компанією-виробником «ARC Glassware (China) Co. Ltd», відповідачу подана митна декларація № 23UA110130003764U2 із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

24.02.2023 для митного оформлення в режимі імпорту товару «посуд столовий із зміцненого скла», що надійшли з Китайської Народної Республіки за контрактом із компанією-виробником «ARC Glassware (China) Co. Ltd», відповідачу подана митна декларація № 23UA110130003801U5 із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

27.02.2023 для митного оформлення в режимі імпорту товару «посуд столовий із зміцненого скла», що надійшли з Китайської Народної Республіки за контрактом із компанією-виробником «ARC Glassware (China) Co. Ltd», відповідачу подана митна декларація № 23UA110130004032U3 із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаними митними деклараціями надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 07.08.17 № 1; рахунок-проформа від 29.09.22 № 10249737; рахунок-проформа від 14.10.22 № 10250834; платіжне доручення від 31.10.22 № 15; платіжне доручення від 05.12.22 № 16; рахунок (інвойс) від 11.12.22 № 19255029; рахунки перевізника від 06.02.23 № К8, від 06.02.23 № ТП8/1, від 06.02.23 № ТП8/2, від 15.02.23 №ТП8/3; довідка перевізника від 15.02.23 № 8; платіжні доручення від 06.02.23 № 2810, від 06.02.23 № 2811, від 06.02.23 № 2812, від 15.02.23 № 3191; митна декларація країни відправлення від 12.12.22 № 230820220082725019; рахунок (інвойс) від 14.12.22 №19255388; рахунки перевізника від 06.02.23 № К9, від 06.02.23 № ТП9/1, від 06.02.23 №ТП9/2, довідка перевізника від 20.02.23 № 9-1; платіжне доручення від 06.02.23 № 2813, від 06.02.23 № 2814, від 06.02.23 № 2815, від 20.02.23 № 3470; митна декларація країни відправлення від 15.12.22 № 230820220082727322; рахунок (інвойс) від 14.12.22 №19255389; рахунки перевізника від 20.02.23 № ТП9/3; довідка перевізника від 20.02.23 №9; платіжне доручення від 20.02.23 № 3469; рахунок (інвойс) від 14.12.22 № 19255387; рахунки перевізника від 20.02.23 № ТП9/5; довідка перевізника від 20.02.23 № 9-2; платіжне доручення від 20.02.23 № 3472.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах за ЕМД № 23UA110130003508U7 від 20.02.2023 року:

1) Надані платіжні доручення в іноземній валюті містять посилання на проформи-інвойс від 29.09.2022 №10249737, від 14.10.2022 №10250834. Сума оплати за платіжними документами 45490,12 дол США та 106143,60 дол США, що в сумі складає 15163372 дол США. При цьому вартість за наданими проформами-інвойсами від 29.09.2022 №10249737, від 14.10.2022 №10250834, складає 97883,37 дол США та 53750,35 дол США відповідно. При цьому загальна вартість товару за оцінюваною партією товару згідно рахунку-інвойсц віл 11.12.2022 №19255029 становить 23480,65 дол США Згідно заявлених до митного контролю даних вартість товару складає 23480,65 дол США. Зазначені розбіжності в числових значеннях, що містяться у документах та заявлених даних не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар. Таким чином, відсутнє підтвердження здійснення 100 % оплати за товар.

2) Надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять поміток передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України.

3) Пакувальний лист від 11.12.2022 №б/н до інв.№19255029 містить дані щодо кількості товарних місць 3039, в той час як до митного контролю заявлено 2715 місць. Документ містить дані, щодо ваги товару 21253,518 кг брутто, 20336,22 кг нетто, в той час як до митного контролю заявлено 21547,695 кг брутто, 20687,16 кг нетто. Таким чином, наявні розбіжності у числових значеннях щодо ваги товару за який було здійснено оплату та ваги товару, що декларується. При цьому дані у пакувальному листі від 11.12.2022 №б/н до інв. №19255029 датуються тим же числом, що і рахунок №19255029, проте відомості не відповідають один одному.

4) У Розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо експедиційних витрат. Витрати на навантаження/вивантаження товару на/з морське судно у порту призначення, портові збори та інші. До митного контролю не надано документи відповідно до договорів: Страхові документи, акти виконаних робіт та документи. Вартість та послуги не виражені документально та не підтверджені. Вищезазначене унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що деякі складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Надані до митного контролю рахунки від 06.02.2023 №К8, від 06.02.2023 №ТП8/1, від 06.02.2023 №ТП8/2, від 15.02.2023 №ТП8/3 не містять посилання на договір відповідно до якого були виставлені, крім того заявка від 22.11.2022 №4 не містить даних щодо вартості послуг з перевезення, відомостей щодо ваги товару та містить точку доставки Гданськ (Польща). Таким чином, відсутні відомості щодо регулювання даним документом маршруту Гданськ (Польща) - Дніпро (України), в той час як рахунки на оплату виставлені даним експедитором, що фігурує у заявці. Рахунок №ТП8/1 не містить маршрут перевезення. Всі рахунки виставлені особою ТОВ «Морімото Транс», в той час як у документі CMR від 15.02.2023 №15/02-001 містяться дані щодо перевізника ФОП « ОСОБА_1 ». Відносини між вищезазначеними особами не врегульовано документально. До митного контролю надано договори на перевезення товару, де фігурують інші особи. Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ, в повному обсязі та не вірності розрахунку митної вартості. Відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

22.02.2023 позивачем було надіслано додаткові документи, а також лист від 22.02.2023 № лист 2202/Т-1 яким зазначено про те, що можливість надати інші додаткові документи відсутня.

Повідомленням митниці наведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом надано пояснення щодо відсутності відомостей по маршруту перевезення з посиланням на довідку від 15.02.2023 № довідка №8, проте довідка не є бухгалтерським документом, отже не може бути прийнята до уваги при визначенні складових митної вартості, враховуючи наявність рахунків на оплату таких послуг. Крім того, декларантом надано перелік договорів на перевезення із зазначенням відповідних контрагентів. Проте, зауваженням митниці було те, що відсутні документи, що регулюють комерційні відносини між даними контрагентами (рахунки на оплату, платіжні документи акти виконаних робіт страхові та інші документи), для перевірки числових значень складових митної вартості та здійснення відповідного обчислення. Зауваження щодо ідентифікації платежу саме за оцінювану партію товару не спростоване поданням відповідних екземплярів інвойсів. Виправлені дані щодо кількості місць здійснено лише після зауваження митниці. Крім того, в додатково наданих інвойсах містяться дані щодо пункту відправки товару згідно умов поставки: Nanjing, що не відповідає даним митної декларації країни відправлення віж 12.12.2022 № 230820220082725019

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару 22.02.2023 року № UA110130/2023/000022/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованого товару №1 була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та грунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від 26.12.2022 №UA110130/2022/024201 - 0,4826 євро за одиницю, що в перерахунку за валютою контракту оцінюваної партії долар США на дату прийняття рішення складає 0,5145 долСІІІА за одиницю, що в свою чергу складає 1,6206 долСША/кг в основній одиниці виміру.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA110130003700U9 від 22.02.2023р.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах за ЕМД № 23UA110130003764U2 від 23.02.2023 року:

1) Надані платіжні доручення в іноземній валюті містять посилання на проформи-інвойс від 29.09.2022 №10249737, від 14.10.2022 №10250834. Сума оплати за платіжними документами 45490,12 дол США та 106143,60 дол США, що в сумі складає 15163372 дол США. При цьому вартість за наданими проформами-інвойсами від 29.09.2022 №10249737, від 14.10.2022 №10250834, складає 97883,37 дол США та 53750,35 дол США відповідно. При цьому загальна вартість товару за оцінюваною партією товару згідно рахунку-інвойсц віл 11.12.2022 №19255029 становить 23480,65 дол США Згідно заявлених до митного контролю даних вартість товару складає 23480,65 дол США. Зазначені розбіжності в числових значеннях, що містяться у документах та заявлених даних не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар. Таким чином, відсутнє підтвердження здійснення 100 % оплати за товар.

2) Надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять поміток передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України.

3) У Розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо експедиційних витрат. Витрати на навантаження/вивантаження товару на/з морське судно у порту призначення, портові збори та інші. До митного контролю не надано документи відповідно до договорів: Страхові документи, акти виконаних робіт та документи. Вартість та послуги не виражені документально та не підтверджені. Вищезазначене унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що деякі складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Надані до митного контролю рахунки від 06.02.2023 №К9, від 06.02.2023 №ТП9/1, від 06.02.2023 №ТП9/2, від 15.02.2023 №ТП9/4 не містять посилання на договір відповідно до якого були виставлені, крім того заявка від 22.11.2022 №заявка №5 не містить даних щодо вартості послуг з перевезення, відомостей щодо ваги товару та містить точку доставки Гданськ (Польща). Таким чином, відсутні відомості щодо регулювання даним документом маршруту Гданськ (Польща) - Дніпро (України), в той час як рахунки на оплату виставлені даним експедитором, що фігурує у заявці. Рахунок №ТП9/1 не містить маршрут перевезення. Всі рахунки виставлені особою ТОВ «Морімото Транс», в той час як у документі CMR від 20.02.2023 №20/02-00 містяться дані щодо перевізника ФОП « ОСОБА_1 ». Відносини між вищезазначеними особами не врегульовано документально. До митного контролю надано договори на перевезення товару, де фігурують інші особи. Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ, в повному обсязі та не вірності розрахунку митної вартості. Відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

24.02.2023 позивачем було надіслано додаткові документи, а також лист від 24.02.2023 № лист 2402/Т-1 яким зазначено про те, що можливість надати інші додаткові документи відсутня.

Повідомленням митниці наведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом надано пояснення щодо відсутності відомостей по маршруту перевезення з посиланням на довідку від 20.02.2023 № довідка №9-1, проте довідка не є бухгалтерським документом, отже не може бути прийнята до уваги при визначення складових митної вартості, враховуючи наявність рахунків на оплату таких послуг. Крім того, декларантом надано перелік договорів на перевезення із зазначенням відповідних контрагентів. Проте, зауваженням митниці було те, що відсутні документи, що регулюють комерційні відносини між даними контрагентами (рахунки на оплату, платіжні документи акти виконаних робіт страхові та інші документи), для перевірки числових значень складових митної вартості та здійснення відповідного обчислення.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару 24.02.2023 року № 110130/2023/000023/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованого товару №1 була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та грунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від 02.12.2022 №UA209230/2022/17352 - 2,518934 PLN за одиницю, що в перерахунку за валютою контракту оцінюваної партії долар США на дату прийняття рішення складає 0,5638 долСША за одиницю, що в свою чергу складає - 1,5724 дол США/кг в основній одиниці виміру.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA110130003873U5 від 24.02.2023р.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах за ЕМД № 23UA110130003801U5 від 24.02.2023 року:

1) Надані платіжні доручення в іноземній валюті містять посилання на проформи-інвойс від 29.09.2022 №10249737, від 14.10.2022 №10250834. Сума оплати за платіжними документами 45490,12 дол США та 106143,60 дол США, що в сумі складає 15163372 дол США. При цьому вартість за наданими проформами-інвойсами від 29.09.2022 №10249737, від 14.10.2022 №10250834, складаї 97883,37 дол США та 53750,35 дол США відповідно. При цьому загальна вартість товару за оцінюваною партією товару згідно рахунку-інвойсц віл 11.12.2022 №19255029 становить 24179,21 дол США Згідно заявлених до митного контролю даних вартість товару складає 24179,21 дол США. Зазначені розбіжності в числових значеннях, що містяться у документах та заявлених даних не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар. Таким чином, відсутнє підтвердження здійснення 100 % оплати за товар.

2) Надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять поміток передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України.

3) У Розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо експедиційних витрат. Витрати на навантаження/вивантаження товару на/з морське судно у порту призначення, портові збори та інші. До митного контролю не надано документи відповідно до договорів: Страхові документи, акти виконаних робіт та документи. Вартість та послуги не виражені документально та не підтверджені. Вищезазначене унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що деякі складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Надані до митного контролю рахунки від 06.02.2023 №К9, від 06.02.2023 №ТП9/1, від 06.02.2023 №ТП9/2, від 20.02.2023 №ТП9/3 не містять посилання на договір відповідно до якого були виставлені, крім того заявка від 22.11.2022 №5 не містить даних щодо вартості послуг з перевезення, відомостей щодо ваги товару та містить точку доставки Гданськ (Польща). Таким чином, відсутні відомості щодо регулювання даним документом маршруту Гданськ (Польща) - Дніпро (України), в той час як рахунки на оплату виставлені даним експедитором, що фігурує у заявці. Рахунок №ТП9/1 не містить маршрут перевезення. Всі рахунки виставлені особою ТОВ «Морімото Транс», в той час як у документі CMR від 20.02.2023 №20/02-001 містяться дані щодо перевізника ФОП « ОСОБА_1 ». Відносини між вищезазначеними особами не врегульовано документально. До митного контролю надано договори на перевезення товару, де фігурують інші особи. Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ, в повному обсязі та не вірності розрахунку митної вартості. Відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

24.02.2023 позивачем було надіслано додаткові документи, а також лист від 24.02.2023 № 2402/Т-2 яким зазначено про те, що можливість надати інші додаткові документи відсутня.

Повідомленням митниці наведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом надано пояснення щодо відсутності відомостей по маршруту перевезення з посиланням на довідку від 20.02.2023 № №9-1, проте довідка не є бухгалтерським документом, отже не може бути прийнята до уваги при визначення складових митної вартості, враховуючи наявність рахунків на оплату таких послуг. Крім того, декларантом надано перелік договорів на перевезення із зазначенням відповідних контрагентів. Проте, зауваженням митниці було те, що відсутні документи, що регулюють комерційні відносини між даними контрагентами (рахунки на оплату, платіжні документи акти виконаних робіт страхові та інші документи), для перевірки числових значень складових митної вартості та здійснення відповідного обчислення.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару 24.02.2023 року № UA110130/2023/000024/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованого товару №1 була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та грунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від 22.02.2023 №UA110130/2023/003685 - 0,4885 дол США за одиницю, що в перерахунку на дату прийняття рішення складає 1,5876дол США/кг в основній одиниці виміру.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA110130003876U2 від 24.02.2023р.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах за ЕМД № 23UA110130004032U3 від 27.02.2023 року:

1) Надані платіжні доручення в іноземній валюті містять посилання на проформи-інвойс від 29.09.2022 №10249737, від 14.10.2022 №10250834. Сума оплати за платіжними документами 45490,12 дол США та 106143,60 дол США, що в сумі складає 15163372 дол США. При цьому вартість за наданими проформами-інвойсами від 29.09.2022 №10249737, від 14.10.2022 №10250834, складає 97883,37 дол США та 53750,35 дол США відповідно. При цьому загальна вартість товару за оцінюваною партією товару згідно рахунку-інвойсц від 14.12.2022 №19255387 становить 26530,57 дол США Згідно заявлених до митного контролю даних вартість товару складає 26530,57 дол США. Зазначені розбіжності в числових значеннях, що містяться у документах та заявлених даних не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар. Таким чином, відсутнє підтвердження здійснення 100 % оплати за товар.

2) Надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять поміток передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України.

3) У Розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо експедиційних витрат. Витрати на навантаження/вивантаження товару на/з морське судно у порту призначення, портові збори та інші. До митного контролю не надано документи відповідно до договорів: Страхові документи, акти виконаних робіт та документи. Вартість та послуги не виражені документально та не підтверджені. Вищезазначене унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що деякі складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Надані до митного контролю рахунки від 06.02.2023 №К9, від 06.02.2023 №ТП9/1, від 06.02.2023 №ТП9/2, від 20.02.2023 №ТП9/5 не містять посилання на договір відповідно до якого були виставлені, крім того заявка від 22.11.2022 №заявка №5 не містить даних щодо вартості послуг з перевезення, відомостей щодо ваги товару та містить точку доставки Гданськ (Польща). Таким чином, відсутні відомості щодо регулювання даним документом маршруту Гданськ (Польща) - Дніпро (України), в той час як рахунки на оплату виставлені даним експедитором, що фігурує у заявці. Рахунок №ТП9/1 не містить маршрут перевезення. Всі рахунки виставлені особою ТОВ «Морімото Транс», в той час як у документі CMR від 20.02.2023 №20/02-03 містяться дані щодо перевізника ФОП « ОСОБА_1 ». Відносини між вищезазначеними особами не врегульовано документально. До митного контролю надано договори на перевезення товару, де фігурують інші особи. Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ, в повному обсязі та не вірності розрахунку митної вартості. Відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

28.02.2023 позивачем було надіслано додаткові документи, а також лист від 28.02.2023 № лист 2802/Т-1 яким зазначено про те, що можливість надати інші додаткові документи відсутня.

Повідомленням митниці наведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом надано пояснення щодо відсутності відомостей по маршруту перевезення з посиланням на довідку від 15.02.2023 № довідка №8-1, проте довідка не є бухгалтерським документом, отже не може бути прийнята до уваги при визначення складових митної вартості, враховуючи наявність рахунків на оплату таких послуг. Крім того, декларантом надано перелік договорів на перевезення із зазначенням відповідних контрагентів. Проте, зауваженням митниці було те, що відсутні документи, що регулюють комерційні відносини між даними контрагентами (рахунки на оплату, платіжні документи акти виконаних робіт страхові та інші документи), для перевірки числових значень складових митної вартості та здійснення відповідного обчислення.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару 28.02.2023 року № UA110130/2023/000025/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованого товару №1 була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та грунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від 22.02.2023 №UA110130/2023/003685 - 0,4884 дол США за одиницю, що в перерахунку на дату прийняття рішення складає 1,7341 долСША/кг в основній одиниці виміру.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA110130004146U1 від 28.02.2023р.

Водночас, не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України ).

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Відповідно до п.2.1. Контракту, ціни на Товари визначаються в доларах США, і оплата проводиться в день, погоджений обома Сторонами, на умовах 100% передоплати за допомогою банківського переказу з рахунку Покупця на рахунок Продавця, зазначений у цьому Контракті. і Ціна Товару включає вартість упаковки, маркування та надання робіт, митне оформлення в країні експорту і інші витрати, якщо вони встановлені умовами FOB Нанкін. Продавець визначає кінцеву ціну товару для оплати в проформі(ах)-інвойсі(ах).

Так «ARC Glassware (China) Co. Ltd» на адресу ТОВ «СТРАТЕРА» було виставлено проформу-інвойс від 29.09.2022 №10249737 на суму 97883,37 дол США та проформу-інвойс від 14.10.2022 №10250834 на суму 53750,35 дол США.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №15 від 31.10.2022 року, ТОВ «СТРАТЕРА» сплатила на рахунок свого контрагента «ARC Glassware (China) Co. Ltd» 45490,12 дол США відповідно до умов договору від 07.08.2017 року за проформами-інвойсами від 29.09.2022 №10249737 та від 14.10.2022 №10250834, що підтверджується графою «призначення платежу».

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №16 від 05.12.2022 року, ТОВ «СТРАТЕРА» сплатила на рахунок свого контрагента «ARC Glassware (China) Co. Ltd» 106143,60 дол США відповідно до умов договору від 07.08.2017 року за проформами-інвойсами від 29.09.2022 №10249737 та від 14.10.2022 №10250834, що підтверджується графою «призначення платежу».

Всі вищевказані документи були надані декларантом до митного оформлення, а також зазначені документи кореспондуються один з одним та в своїй сукупності не мають жодних розбіжностей.

За наведених обставин, оскільки здійснення оплати за декількома рахунками одним платежем жодним чином не протирічить нормам діючого законодавства України, а сума проформ-інвойсів від 29.09.2022 №10249737 та від 14.10.2022 №10250834, покривається сумою платіжних доручень в іноземній валюті №15 від 31.10.2022 року та №16 від 05.12.2022 року, наданих позивачем при митному оформленні товарів, то суд дійшов висновку, що твердження митниці в частині невідповідності банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати товару, відомостям, зазначеним у платіжних дорученнях є безпідставними.

Таким чином, митниця могла здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом на підставі наданих ТОВ «СТРАТЕРА" до митного оформлення документів, а наданий товариством перелік документів в своїй сукупності давав митному органу здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом.

Щодо зауважень митниці про те, що надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять поміток передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 22.1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за допомогою платіжного доручення.

Відповідно до п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Як визначає п. 1.4. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником).

Згідно з п. 2.1. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити такі реквізити:

- код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024;

- назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення з іноземній валюті або банківських металах":

- номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери);

- дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника (назви країни і міста);

- повне або скорочене найменування платника, що збігається з найменуванням платника, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є) і документ, що посвідчує особу (серія (за наявності), номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання)], його місцезнаходження (назви країни і міста);

- номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;

- цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - Класифікатор);

- суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

- суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами;

- найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися); найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;

- комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника;

- призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави); код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного ба.іанс\ (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);

- код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);

- ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова");

- підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника. які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, накладають електронний(і) цифровий(і) підпис(и);

- резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентиісгь словами резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Отже, як вбачається з приписів Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 для чинності платіжного доручення, наданого до банківської установи у електронному вигляді наявність відміток банківської установи не є обов`язковою умовою.

Наявність в платіжних дорученнях в іноземній валюті №15 від 31.10.2022 року та №16 від 05.12.2022 року відомостей про суму коштів, яка перерахована за товар, найменування цього товару та чітке посилання на номер і дату контракту, а також посилання на сплату відповідних проформ-інвойсів (в графі призначення платежу), дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар.

Тобто, для визнання платіжних доручень в іноземній валюті №15 від 31.10.2022 року та №16 від 05.12.2022 року такими, що не підтверджують митну вартість товарів, поставлених на адресу ТОВ «СТРАТЕРА» немає жодних правових підстав.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю було надано: рахунки перевізника від 06.02.23 № К8, від 06.02.23 №ТП8/1, від 06.02.23 № ТП8/2, від 15.02.23 №ТП8/3; довідка перевізника від 15.02.23 № 8; платіжні доручення від 06.02.23 № 2810, від 06.02.23 № 2811, від 06.02.23 № 2812, від 15.02.23 № 3191; митна декларація країни відправлення від 12.12.22 №230820220082725019; рахунок (інвойс) від 14.12.22 №19255388; рахунки перевізника від 06.02.23 № К9, від 06.02.23 № ТП9/1, від 06.02.23 №ТП9/2, довідка перевізника від 20.02.23 № 9-1; платіжне доручення від 06.02.23 № 2813, від 06.02.23 № 2814, від 06.02.23 № 2815, від 20.02.23 № 3470; митна декларація країни відправлення від 15.12.22 № 230820220082727322; рахунок (інвойс) від 14.12.22 №19255389; рахунки перевізника від 20.02.23 № ТП9/3; довідка перевізника від 20.02.23 №9; платіжне доручення від 20.02.23 № 3469; рахунок (інвойс) від 14.12.22 № 19255387; рахунки перевізника від 20.02.23 № ТП9/5; довідка перевізника від 20.02.23 № 9-2; платіжне доручення від 20.02.23 № 3472.

Положеннями Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) «Вільно на борту» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мита для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна на або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Відтак, в спірному випадку витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, мають включатися до митної вартості товару.

Судом встановлено, що позивачем, як замовником, укладено з ТОВ «Морімото Транс», як виконавцем договір про транспортно- експедиційне обслуговування №0712СТ-МТ від 07.12.2015 року, відповідно до якого виконавець зобов`язується за відповідну плату і за рахунок замовника надати та/або організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів Замовника.

Експедитор за дорученням замовника надає послуги, пов`язанні з прийняттям, накопиченням, дробленням, сортуванням та доукомплектуванням вантажів, передає їх транспортним організаціям або приватним особам ( в тому числі ФОП) для перевезення. Здійснює своєчасні розрахунки з Одеським та Ільїчивським морськими торговими портами, транспортними організаціями, приватним особам ( в тому числі ФОП) та іншими органами за перевезення, перевалку, зберігання вантажів (пп. 2-3 п. 2.Договору).

Таким чином, умовами договору №0712СТ-МТ від 07.12.2015 року передбачена можливість залучення виконавцем до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг Замовнику.

З наведеного вбачається, що зазначений у CMR від 15.02.2023 №15/02-001 та від 20.02.2023 №20/02-001, №20/02-00, №20/02-03 перевізник ФОП « ОСОБА_1 » був залучений виконавецем для перевезення товарів.

Таким чином, судом встановлено, а відповідачем не спростовано відсутність договірних відносин щодо перевезення вантажу безпосередньо у ТОВ «СТРАТЕРА» з ФОП « ОСОБА_1 », а, отже, у розпорядженні позивача не можуть перебувати документи, що підтверджують вартість перевезення безпосередньо від означених суб`єктів.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

При цьому, виходячи з довідок перевізника від 15.02.23 № 8,0 від 20.02.23 № 9-1, №9, та № 9-2, вартість послуг з перевезення морським транспортом та автомобільним транспортом включена ТОВ «Морімото Транс» до транспортних витрат, позивачу виставлено загальний рахунок, а вартість транспортно-експедиційних послуг включена декларантом до митної вартості як окрема складова.

За таких обставин, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження витрат пов`язаних з витратами є неправомірними.

При цьому, надання документів, що підтверджують навантаження, перевантаження та інші дії пов`язані з транспортуванням товару також не є обов`язковими документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів враховуючи умови поставки товару та включення даних витрат до митної вартості.

Крім того, суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС).

При цьому митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59,60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Судом встановлено, що відповідачем використані відомості про митну вартість з митних декларацій МД від 22.02.2023 №UA110130/2023/003685, від 02.12.2022 №UA209230/2022/17352, від 26.12.2022 №UA110130/2022/024201, проте в оскаржуваних рішеннях не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаними митними деклараціями товари (код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів.

Так, щодо МД від 26.12.2022 №UA110130/2022/024201 (МД співставлення) була здійснена поставка товару за умовами FCA, країна відправлення Франція, країна походження ЄС, валюта контракту євро, однак відмінності в умовах поставки FOB та FCA зумовлюють відмінності у складових митної вартості, які не були враховані під час коригування митної вартості, а ввезений за митною декларацією № UA110130/2022/024201 товар придбаний у французького виробника та виготовлений на території ЄС, через що він є очевидно дорожчим від виготовленого в Китаї товару, з огляду на вартість виробництва та умови оплати праці у ЄС.

Так, щодо МД від 02.12.2022 №UA209230/2022/17352 була здійснена поставка 60 товарів за умовами FCA, країна відправлення Польща, країна походження Китай, валюта контракту польський злотий, за непрямим контрактом (продавець, не є виробником), однак відмінності в умовах поставки FOB та FCA зумовлюють відмінності у складових митної вартості, які не були враховані під час коригування митної вартості, а також ТОВ «СТРАТЕРА» було придбано товар у виробника, в той час як імпортер ФОП ОСОБА_2 за придбав товару у посередника, що очевидно зумовлює торгову посередницьку надбавку та призводить до збільшення ціни товару та митної вартості.

Також в оскаржуваному рішенні митниці відсутні відомості про те, який саме з 60 товарів з МД від 02.12.2022 №UA209230/2022/17352 був використаний в якості джерела цінової інформації. Крім того, є неспівставними обсяги партій товарів 20721,72 кг та 2,94 кг, на що не було здійснено коригування.

Так, щодо МД від 22.02.2023 №UA110130/2023/003685 та , то ввезений за митною декларацією від 22.02.23 № 23UA110130003685U3 придбаний позивачем у того самого виробника «ARC GLASSWARE (CHINA) CO., LTD» за тим самим контрактом від 07.08.17 № 1 та ввезений на тих самих умовах тими самими видами транспорту, при цьому коригування митної вартості товару за митною декларацією № 23UA110130003685U3.

За митними деклараціями № 23UA110130003801U5 та № 23UA110130003685U3 оформлений ідентичний товар «салатник Lolusia квадратний 18 см (арт.N3617) «тарілка Louis XV десертна кругла 19 cm (арт. V0723)» одного виробника, що зобов`язувало відповідача під час коригування використати метод визначення митної вартості 2а (за ціною договору ідентичних товарів) та унеможливлювало використання останнього резервного методу.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача, яким скориговано митну вартість товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2-ґ резервний метод, не можливо визнати обґрунтованим.

Крім цього, суд вважає необґрунтованою позицію митного органу щодо неможливості застосування у спірному випадку такого методу визначення митної вартості товару як метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Оскаржувані рішення про коригування митної вартості містять інформацію щодо неможливості застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст..59 МКУ) та подібних (ст..60 МКУ) товарів через відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст..59-60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час. В той же час, оскаржуваня рішення не містять інформації щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, враховуючи наявну у митного органу інформацію щодо раніш розмитнених аналогічних (подібних) товарів та чому така інформація не прийняття митним органом до уваги.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 4274,22 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 22.02.2023 № UA110130/2023/000022/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 24.02.2023 № 110130/2023/000023/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 24.02.2023 № UA110130/2023/000024/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 28.02.2023 №UA110130/2023/000025/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (код ЄДРПОУ 40134110) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4274,22 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 10.10.2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна