Рішення № 114089709, 10.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Справа № 160/15549/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403), які виразилися у протиправних діях, щодо переведення з 01.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а не призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.06.2023, розмір якої визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020, 2021, 2022 роки (12 236,71 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на належний розмір пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Відповідач-1 у наданому відзиві зазначив, що за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницький області з 01.06.2023 переведено позивача на пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058. З урахуванням положень статті 40 цього Закону, відповідачем-2 правомірно розраховано пенсію позивачу. Також просив визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву до суду та поновити такий строк.

Суд, дослідивши подане клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Копію ухвали від 24.07.2023 отримано уповноваженою особою відповідача 25.07.2023 (з урахуванням ч. 5 ст. 252 КАС України), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку документа в електронний кабінет засобами підсистеми «Електронний суд».

Таким чином, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням ч. 1 ст. 120 КАС України, сплив 04.08.2023.

Враховуючи, що відзив на позовну заяву надійшов до суду 01.09.2023, відповідачем пропущено строк, встановлений ч. 5 ст.162 КАС України, для надання відзиву.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на введення воєнного стану та можливості продовження процесуальних строків до закінчення воєнного стану.

З метою забезпечення прав відповідача на подання відзиву на позов, задля повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд вважає за можливе поновити строк для подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Відповідачем-2 у наданому відзиві зазначено, що позивач вже скористався своїм правом на призначення пенсії за вислугу років, обчисленої відповідно до Закону № 1058. Перехід на пенсію з віком за Законом № 1058 не є першим призначенням пенсії, а тому для здійснення перерахунку пенсії позивачу при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки підстави відсутні. Таким чином, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Крім того, відповідач-2 у долученому листі зазначив, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а тому надати копії електронної пенсійної справи відповідач-2 не може, з огляду на відсутність можливості перегляду ЕПС інших областей.

Позивачем надано до суду відповіді на відзиви.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З 21.06.2010 позивач отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 , з 01.06.2017 позивач працює на посаді фармацевта аптеки № 15, яка відноситься до категорії посад, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 Про перелік закладів і установ освіти здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, тому виплату пенсії за вислугу років позивачу призупинено.

Згідно заяви від 01.06.2023 та наданих документів, яку розглянуто за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницький області з 01.06.2023 позивача переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058.

Так, листом від 27.06.2023 позивача повідомлено, що згідно заяви від 01.06.2023 та наданих документів, ОСОБА_1 , за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницький області з 01.06.2023 переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058.

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058 передбачено переведення з одного виду пенсії на інший з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справи, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за період страхового стажу, зазначений в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Страховий стаж складає 42 роки 2 місяці 26 днів (зарахований по 31.03.2023), з урахуванням всіх періодів роботи згідно даних трудової книжки, диплома та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1 % складає 0,42167.

Заробітна плата розрахована за період з 01.09.1994 по 31.08.1999 та з 01.07.2000 по 31.05.2010 за даними системи персоніфікованого обліку.

Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації - 0,94264.

Для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки (3764,40 грн) та збільшеної на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197, що складає 7405,03 грн.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 6980,28 грн (7405,03 грн х 0,94264).

Загальний розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2023 складає 3232,01 грн, де:

2943,37 грн розмір пенсії за віком (6980,28 грн х 0,42167);

288,64 грн доплата за понаднормовий стаж роботи 22 роки (1312,00 грн х 22 %).

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Водночас частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Так, у постанові від 23.10.2020 (справа № 528/196/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У даній справі Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком з огляду на призначення позивачу іншого виду пенсії, підстави та порядок встановлення якої визначено іншим Законом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №336/7438/16-а (2-а/336/53/3017).

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що приписами ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший за цим же Зконом. Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Так, відповідно до встановлених у даній справі обставин позивачу первинно у 2010 році призначено пенсію за вислугу років за Законом № 1788.

У подальшому пенсію позивачу призупинено, з огляду на те, що з 01.06.2017 позивач працює на посаді фармацевта аптеки № 15, яка відноситься до категорії посад, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 Про перелік закладів і установ освіти здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Разом з цим, 01.06.2023 позивач вперше звернувся за призначенням іншого виду пенсії - за віком, відповідно до Закону № 1058-ІV, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

У подальшому листом відповідач повідомив про відсутність законних підстав застосовувати середню заробітну плату, визначену частиною другою ст. 40 Закону №1058 (за 2017-2019), оскільки при обрахунку розміру пенсії за віком застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд відхиляє такі доводи, так як позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058- ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, що відповідає висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

При цьому, правова позиція щодо необхідності пенсійного органу діяти в подібних обставинах як при призначенні пенсії, а не переведенні на іншу пенсію, викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17.

З огляду на наведені положення законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача, станом на момент звернення із заявою, підстав для застосування, відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 роки).

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, дії якого щодо переводу на інший вид пенсії оскаржив позивач.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021, 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн.

Повноваження щодо обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, що визначені розділом VІ Закони України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", покладено на органи Пенсійного фонду України, а отже суд не наділений повноваженнями обраховувати основний розмір пенсії, з огляду на що вказаний позивачем розмір показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в сумі 12 236,71 грн підлягає обрахунку відповідачем-2 при проведенні обчислення пенсії позивачу.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків, а також ефективності захисту прав позивача, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню в такий спосіб: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо переведення з 01.06.2023 ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а не призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.06.2023, розмір якої визначається, відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2020-2022 роки).

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити, відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо переведення з 01.06.2023 ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а не призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) призначити та перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.06.2023, розмір якої визначається, відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2020-2022 роки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 10 жовтня 2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна