Рішення № 114088357, 09.10.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2023 р. Справа № 120/1991/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`зання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернулася її представниця до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивачки зазначила, що її довірителька 19 грудня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте листом від 13 лютого 2023 року пенсійний орган повідомив позивачку, що за результатами розгляду поданої заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року, оскільки запис про звільнення з роботи завірено відтиском печатки, непридатним до сприйняття.

Представниця позивачки вважає такі дії пенсійного органу протиправними, у зв`язку із чим звернулася з цим позовом до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, що викладене у листі від 13 лютого 2023 року вих. № 0200-0212-8/13235, а також зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та призначити таку пенсію, зарахувавши до страхового стажу період роботи позивачки з 04 серпня 1988 по 02 квітня 1996 року.

Ухвалою від 07 березня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання представниці позивачки щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином засвідчену копію рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до поданої нею заяви від 06 січня 2023 року (у разі наявності такого).

23 березня 2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи, які в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року досягли віку 60 років за наявності страхового стажу у зазначений період не менше 29 років. Згідно з частиною 2 статті 28 згаданого Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Так, ОСОБА_1 06 січня 2023 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. В ході розгляду такої заяви встановлено, що вік позивачки на момент звернення за призначенням пенсії становить 60 років, а страховий стаж складає 28 років 10 місяців 22 дні.

За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 024350002718 від 13 січня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Таким рішенням до страхового стажу позивачки не зараховано період її роботи з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року, оскільки запис про звільнення завірено відтиском печатки не придатний для сприйняття її змісту. За наведених обставин, на переконання представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

06 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024350002718 від 13 січня 2023 року заявниці відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Зі змісту такого рішення слідує, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 29 років. Проте страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 10 місяців 22 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Також у рішенні йдеться про те, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період її трудової діяльності відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено відтиском печатки, що непридатний для сприйняття.

Про прийняте рішення позивачку повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 лютого 2023 року вих. №0200-0212-8/13235.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком відповідачем прийнято рішення № 024350002718 від 13 січня 2023 року, яким відмовлено в призначенні пенсії.

Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивачки не зараховано період її роботи з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено відтиском печатки, що непридатний для читання.

Визначаючись із тим, чи прийняте рішення є обгрунтованим, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року з підстав нечитабельності відтиску печатки підприємства є безпідставними.

Варто наголосити на тому, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу ОСОБА_1 у спірний періоди, такий запис є належним доказом підтвердження страхового стажу позивачки.

Відтак суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 січня 2023 року № 024350002718 є протиправним, а тому таке належить скасувати.

При цьому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 лютого 2023 року № 0200-0212-8/13235, що викладене у формі листа, оскільки позивачці відмовлено в призначенні пенсії саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024350002718 від 13 січня 2023 року, а не листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 лютого 2023 року, адже останнім лише повідомлено заявницю про результати розгляду її заяви про призначення пенсії.

Щодо вимог в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивачки оскаржуваний період її роботи та призначити пенсію за віком суд зауважує наступне.

Так, вище уже цитувалися приписи статті 26 Закону № 1058-IV, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відтак необхідними умовами для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 є досягнення нею необхідного віку (60 років), а також наявність страхового стажу в кількості 29 років.

Так, судом встановлено, що вік позивачки на день подання заяви про призначення пенсії складав 60 років, а цим судовим рішенням встановлено, що період роботи з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки.

При цьому у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 січня 2023 року № 024350002718 зазначено, що без врахування періоду роботи з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року страховий стаж позивачки становив 28 років 10 місяців 22 дні.

Таким чином, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року, її страховий стаж буде становити більше 29 років, а оскільки такого стажу достатньо для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належить зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.

При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивачка досягла пенсійного віку 19 грудня 2022 року, а із заявою про призначення пенсії за віком звернулася до пенсійного фонду 06 січня 2023 року, тобто в межах строку, що визначений пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, тому пенсію позивачці слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 20 грудня 2022 року, а не з дня звернення, як на тому наполягає представниця ОСОБА_1 .

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 06 вересня 2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак з огляду на те, що позивачкою при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, а тому на її користь слід стягнути 536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивачка звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1073,60 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024350002718 від 13 січня 2023 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 20 грудня 2022 року, зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 04 серпня 1988 року по 02 квітня 1996 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Рішення суду в повному обсязі складено 09.10.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович