Ухвала суду № 114080017, 06.10.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17180/23

1-кс/308/4619/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у рамках кримінального провадження, відомості про яке 08.09.2023 року, внесені до ЄРДР за №42023072210000315 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

З внесеного прокурором клопотання та доданих матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023072210000315 від 08 вересня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.

Так, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розробили протиправний механізм, відповідно до якого, особи призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, протиправно, по за офіційними пунктами пропуску, переправлялись за межі території України.

На виконання вказаного протиправного механізму ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи спільно та умисно, біля 18 год. 29.09.2023, перебуваючи в «Чопському міському парку», що по вул. Миру в м. Чоп, зустрілися з ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, при цьому достовірно знаючи, що ОСОБА_7 обмежено виїзд за кордон, повідомили останньому, що можуть організувати його переправлення за кордон по за офіційними пунктами пропуску та повідомили йому механізм його незаконної переправки за кордон. За виконання вказаних дій, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмові із ОСОБА_7 висунули останньому пропозицію надання їм грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, при цьому висунули вимогу надати їм частину вказаної суми в якості завдатку.

Після цього, 30.09.2023, згідно попередньої домовленості, перебуваючи в приміщенні готелю «Європа», що по вул. Головній, 89 в м. Чоп, в рамках контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_7 , на вимогу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 в якості завдатку грошові кошти в розмірі 2000 доларів США за організацію ними незаконого переправлення ОСОБА_7 через кордон.

Надалі, ОСОБА_4 , на виконання спільних із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 протиправних намірів, спрямованих на особисте збагачення за рахунок незаконного переправлення ОСОБА_7 за кордон, під час мобілізаційних заходів на території держави в умовах воєнного стану, 03.10.2023 року, близько 17:20 години, перебуваючи в туалетному приміщенні кафе «LaMia Pizza», що по вул. Квітковій, 21 в м. Чоп, висунув вимогу до ОСОБА_7 передати їм решту коштів у сумі 2000 доларів США, що ОСОБА_7 зробив в рамках контролю за вчиненням злочину, передавши вказану суму коштів ОСОБА_4 , який у свою чергу вказані кошти передав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 для безпосередньої організації останніми незаконного переправлення ОСОБА_7 через кордон.

Отримавши від ОСОБА_7 другу частину обумовленої суми коштів, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , реалізовуючи їх спільний, протиправний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керівництвом такими діями, сприянням їх вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, посадили ОСОБА_7 до автомобіля марки «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , та виїхавши з м. Чоп поїхали контрольованим прикордонним районом в сторону державного кордону України для подальшого перетину ОСОБА_7 кордону, однак, в подальшому, в с. Червоне по вул. Головній, Ужгородського району, були викриті та затриманій працівниками правоохоронних органів.

03.10.2023 гр. ОСОБА_5 добровільно видав грошові кошти у сумі 2100 доларів США (21 купюра номіналом з одинаковим серійним номером МВ07247983С)

03.10.2023 громадянина ОСОБА_5 , було затримано у порядку статті 208 КПК України.

У зв`язку із тим, що вищеперерахований предмет, який було добровільно видано громадянином ОСОБА_5 , має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні та необхідний для проведення необхідних процесуальних дій, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.

У судове засідання прокурор подав письмову заяву про розгляд клопотання без його участі.

Володілець майна у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, однак його захисник адвокат ОСОБА_8 подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неявка вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

В частині 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

З матеріалів клопотання слідує, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023072210000315 від 08.092023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.

Встановлено, що 03.10.2023 громадянина ОСОБА_5 , було затримано у порядку статті 208 КПК України.

03.10.2023 гр. ОСОБА_5 добровільно видав грошові кошти у сумі 2100 доларів США (21 купюра номіналом з однаковим серійним номером МВ07247983С).

Постановою слідчого від 04.10.2023 року вказані грошові кошти визнано речовими доказами по справі.

Прокурором доведено, що вилучені під час затримання 03.10.2023 року, грошові купюри мають значення речових доказів у кримінальному проваджені №42023072210000315 та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, є предметом злочину, можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує можливість використання вказаних у клопотанні грошових коштів, як доказів у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту вищезазначеного майна, а тому клопотання слід задоволити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задоволити.

В рамках кримінального провадження №42023072210000315, накласти арешт на грошові кошти у сумі 2100 доларів США (21 купюра номіналом з однаковим серійним номером МВ07247983С).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного ОСОБА_1