Вирок № 114066617, 11.10.2023, Барський районний суд Вінницької області

125/1835/22

1-кп/125/122/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бар Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020140000198 від 13.10.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народився в с. Степове, Дніпровського району, Дніпропетровської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , не працевлаштований, неодружений, утриманців немає, раніше судимий,

згідно з висунутим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 , маючи не зняту та непогашену судимість за вироком Барського районного суду Вінницької області від 10.02.2017, яким його визнано винним за частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України, 12.10.2022 близько о 19:30, проходячи повз будинок АДРЕСА_2 , помітив залишений біля будинку велосипед чорно-сірого кольору. Після цього у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на викрадення вказаного велосипеду.

Реалізовуючи умисел, що виник раптово, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до велосипеда чорно-сірого кольору та взявши його обома руками за кермо відкотив від території домоволодіння АДРЕСА_2 , та в подальшому з місця вчинення злочину разом з викраденим зник і розпорядився ним на власний розсуд.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 6790/22-21 від 04.11.2022, вартість дорожнього велосипеда чорно-сірого кольору, з відкритою рамою, діаметром коліс 28, 1 швидкістю, становила 492 (чотириста дев`яносто дві) грн. 00 коп.

Протиправними діями ОСОБА_8 власнику велосипеда потерпілому ОСОБА_9 завдано майнову шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що визнає свою вину у вчиненні крадіжки, вартість викраденого майна, визначену експертом, не оспорював. Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 надав показання, за змістом яких в жовтні 2022 року він йшов від тещі додому, але у нього почали відмовляти ноги. Побачив велосипед, знав, що на ньому їздить потерпілий, однак дозволу взяти його у власника не просив. Вказав, що не мав на меті викрасти велосипед, або розібрати на запчастини, взяв велосипед лише з тією метою, щоб тримаючись за нього дійти додому, бо ноги відмовили. Зазначив, що велосипед він не ховав, а просто поставив коло хати з тильної сторони. Працівники поліції приїхали того самого вечора і сказали, що він вкрав велосипед, після чого обвинувачений видав його поліцейським.

Водночас, обвинувачений повідомляв суду, що добирається до суду пішки близько семи кілометрів. На запитання суду, яким чином він долає таку відстань, якщо у нього відмовляють ноги, повідомив, що ноги відмовляють періодично.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що обставини крадіжки йому невідомі, оскільки він не був очевидцем крадіжки. Зазначив, що 12.10.2022 він на велосипеді приїхав до товариша додому, який проживає у селі Терешки по вулиці Шкільній, велосипед залишив за воротами на подвір`ї. Велосипед нічим не прив`язував, просто поставив, як роблять у селі. Після чого близько півтори години перебував у літній кухні в товариша. Коли вийшли з кухні, то побачили, що велосипеда немає. Зазначив, що після цього викликав працівників поліції і разом з ними поїхали до обвинуваченого додому, де знайшли велосипед позаду хати. Вказав, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, вартість велосипеда, визначену експертом, не оспорював, пояснив, що велосипед є вживаним, строк користування ним становить близько 20 років, він уже звик обходитися без велосипеда. Щодо призначення обвинуваченому покарання висловився, що покладається на розсуд суду, вважає, що позбавляти волі обвинуваченого не потрібно, не хоче, щоб обвинуваченого за це позбавили свободи.

Крім визнання обвинуваченим фактичних обставин крадіжки, які були викладені в обвинувальному акті, вина ОСОБА_8 підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, а також документами та процесуальними рішеннями, які підтверджують допустимість зібраних під час досудового розслідування доказів.

Зокрема, даними витягу з журналу ЄО за № 3282 від 12.10.2022, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 12.10.2022, та витягу з ЄРДР за №12022020140000198 від 13.10.2022, підтверджується, що за заявою ОСОБА_9 від 12.10.2022 відомості до реєстру внесено за частиною 4 статті 185 КК України. Короткий виклад обставин: 12.10.2022 о 20:22 до ЧЧ ВП № 1 Жмеринського РВП надійшло повідомлення з лінії 102 про те, що період часу з 18:00 по 20:00 12.10.2022 невідома особа шляхом вільного доступу, перебуваючи біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила крадіжку велосипеда невідомої марки, сірого кольору, що належить ОСОБА_9 , після чого з місця вчинення злочину зникла.

Протоколом огляду від 12.10.2022 з додатками (фототаблицями), підтверджується, що в с. Терешки по вул. Нова, біля одного з будинків із металопрофільним парканом темно-зеленого кольору, зі слів ОСОБА_9 , він залишив належний йому велосипед, сірого кольору, невідомої марки. Детальним оглядом виявлено сліди від протектора шин велосипеда в напрямку вул. Лісова.

Протоколом огляду місця події від 18.10.2022 з додатками (фототаблицями) та заявою ОСОБА_8 від 18.10.2022 підтверджується, що 18.10.2022 в м. Бар по вул. Святого Миколая в присутності понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції велосипед невідомої марки, сірого кольору.

Постановою слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.10.2022 підтверджується, що велосипед невідомої марки, сірого кольору, що належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із роз`яснювальною запискою, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022020140000198 від 13.10.2022, та передано на зберігання до кімнати речових доказів Відділення поліції № 1 Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області.

Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського НДІСЕ №6790/22-21 від 04.11.2022, ринкова вартість наданого на дослідження дорожнього велосипеда чорно-сірого кольору, відкритою рамою, діаметром коліс 28, 1 швидкістю, станом на 12.10.2022, могла складати 492 (чотириста дев`яносто дві) грн. 00 коп.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 23.11.2022 з додатками (фототаблицями), в с. Терешки на частині вулиці Шкільна навпроти будинку 25, в присутності понятих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_8 вказав працівникам поліції на місце, звідки він викрав велосипед чорно-сірого кольору. Також показав в якому напрямку він пішов з викраденим велосипедом.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази, які є належними і допустимими, в сукупності із показаннями обвинуваченого та потерпілого у судовому засіданні, суд визнає достатніми для висновку про те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Однак в обвинувальному акті дії ОСОБА_8 були кваліфіковані як злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану. Сторона обвинувачення посилалась на те, що крадіжка була вчинена під час дії воєнного стану в Україні, що був запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ та востаннє продовжений Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ.

Про використання ОСОБА_8 умов воєнного стану в будь-який спосіб в обвинувальному акті не йшлося, не вказано також, яким чином правовий режим воєнного стану пов`язаний із вчиненням злочину.

Відповідно до частини 3 статті 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Встановлено, що під час вчинення обвинуваченим крадіжки дійсно на всій території України діяв правовий режим воєнного стану, запроваджений відповідними нормативно-правовими актами Президента України і Верховної Ради України.

Однак, правовий режим воєнного стану жодним чином не вплинув на вчинення злочину, оскільки під час вчинення злочину жодні обставини чи умови, пов`язані із воєнним станом, не були використані обвинуваченим для полегшення вчинення злочину, чи не створювали більш сприятливе середовище для вчинення злочину. Таким чином крадіжка велосипеда жодним чином не пов`язана з контекстом фактичних умов воєнного стану.

Як встановлено судом, злочин було вчинено у селі, яке розташоване в межах території Барської об`єднаної територіальної громади, на сухопутній територія якої не ведуться бойові дії, не велися в минулому, починаючи в початку повномасштабного вторгнення російської федерації, ця територія не була окупованою, село знаходиться далеко від лінії фронту, ніщо не свідчить про те, що спосіб життя жителів села Терешки значно відрізняється від способу життя до повномасштабного вторгнення в контексті зв`язку таких змін із запровадженим правовим режимом воєнного стану чи фактичними його умовами. Поведінка як обвинуваченого, так і потерпілого була звичайною, як за мирного життя, і не містила особливостей, пов`язаних із воєнним станом. Під час слідчого експерименту не було підтвердженого використання обвинуваченим будь-яким чином умов воєнного тану. Зокрема, потерпілий під час надання показань у суді зазначив, що він залишив велосипед біля воріт, не прив`язавши його, не використовуючи жодних пристроїв проти викрадень, за його словами як зазвичай роблять у селі. З даних рапорта чергового поліції вбачається, що після дзвінка на лінію 102 поліцейські невдовзі прибули на місце пригоди, у той же день провели огляд місця події, тобто умови роботи поліції також не були утруднені у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану.

Водночас, кваліфіковані склади злочинів, у порівнянні із основним складом, завжди характеризуються наявністю певної кваліфікуючої ознаки, наявність якої спричиняє більшу суспільну небезпеку вчиненого діяння.

Введення законодавцем до диспозиції частини 4 статті 185 КК України такої кваліфікуючої ознаки крадіжки як «вчинення в умовах воєнного стану» свідчить про те, що законодавець мав намір надати належну кримінально-правову оцінку діянню, яке становить більшу суспільну небезпеку, ніж те, яке підлягає кваліфікації за частинами 1-3 цієї статті, що є можливим саме у разі використання особою умов воєнного стану для полегшення вчинення злочину чи його приховування, чи сприяння реалізації умислу на вчинення злочину.

Проаналізувавши усі обставини вчиненого обвинуваченим діяння, суд дійшов висновку, що за ступенем суспільної небезпеки вчинена ОСОБА_8 крадіжка велосипеда в селі Терешки, яка мала місце після запровадження правового режиму воєнного стану, не відрізняється від крадіжки велосипеда до запровадження цього правового режиму, оскільки фактичні обставини воєнного стану не були жодним чином використані обвинуваченим для полегшення вчинення злочину і створення умов для його вчинення, і не сприяли приховуванню злочину, обставини цього провадженням не свідчать про те, що потерпілий, який є мешканцем вказаного населеного пункту, став більш уразливим у зв`язку із воєнним станом.

Виходячи з наведених міркувань, проаналізувавши зміст пояснювальної записки та висновку Головного комітету до Проекту Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство, який було прийнято 03.03.2022 і яким було додано до частини 4 статті 185 КК України кваліфікуючу ознаку, які переконують у правильності розуміння наміру законодавця, виходячи із системного тлумачення норми частини 4 статті 185 КК України у взаємозв`язку із нормами Загальної частини, суд дійшов висновку, що зміст кваліфікуючої ознаки крадіжки «вчинення в умовах воєнного стану» слід розуміти так само, як зміст обставини, яка обтяжує покарання, вказаної у пункті 11 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, а саме як вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, а не просто під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд також повністю погоджується з правовими висновками, які викладені в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №722/594/22 (провадження №51-3186км22), якою кримінальне провадження про злочин, передбачений частиною 4 статті 185 КК України, передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду. Суд вважає слушним навести зазначені висновки у цьому вироку для кращого розуміння учасниками цього провадження і суспільством обставин формування правозастосовчої практики.

Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вважає, що тлумачення ознаки «в умовах воєнного або надзвичайного стану» як такої, що означає «в період дії режиму воєнного або надзвичайного стану» суперечить точному змісту закону і меті, яку ставив законодавець, запроваджуючи такі зміни до КК.

Колегія суддів виходить з того, що кваліфікуючі ознаки, передбачені конкретними видами злочинів, за своїм змістом та значенням пов`язані з положеннями Загальної частини КК, які визначають обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Закон прямо вказує на однакову правову природу обтяжуючих та пом`якшуючих обставин з кваліфікуючими ознаками конкретних злочинів.

Питання про те, формулювати обтяжуючу чи пом`якшуючу обставину як кваліфікуючу ознаку злочину або залишати у якості такої, що впливає на покарання в межах визначеної законом санкції - є питанням правової політики і законодавчої техніки.

Однак будь-яке з цих рішень не впливає на зміст та об`єм фактичних обставин, які підпадають під визначену обставину.

Як один із прикладів, колегія суддів вказує, що незалежно від того, чи виступає «особлива жорстокість» кваліфікуючою ознакою злочину як в частині 2 статті 115 КК, або є обставиною, що обтяжує покарання, при вчиненні інших злочинів, сам зміст поняття «особлива жорстокість» від цього не змінюється. Також поняття «сильного душевного хвилювання» не змінюється від того, є воно ознакою окремого складу злочину, як у випадку статей 116 або 123 КК, або лише фактором, який впливає на розмір покарання за інший злочин.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що кваліфікуюча обставина «в умовах воєнного або надзвичайного стану» у частинах четвертих статей 175-187, 189 та 191 КК має однакову правову природу з обтяжуючою обставиною, зазначеною у пункті 11 частини 1 статті 67 КК: «вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій».

Різниця у формулюванні не може в даному випадку відігравати вирішальну роль у тлумаченні, якщо зважати на однакову характеристику цієї обставини.

Правильність такого тлумачення, як зазначає колегія суддів Верховного Суду, підтверджують іtravaux preparatoiresдо закону, яким були внесені ці «воєнні» зміні до згаданих статей КК.

Колегія суддів зазначає, що мета обговорюваних змін до статей 185-187, 189 та 191 КК чітко висловлена у офіційних документах Верховної Ради, пов`язаних із цим законом.

У Пояснювальній записці до законопроекту означено, що ці зміни вносяться в контексті ситуації, що передбачена статтею 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та статтею 34 Додаткового протоколу до неї. Також в обґрунтування необхідності прийняття закону зазначено, що військові дії: «змушу[ють] людей полишати свої домівки та майно. Нерідко такі обставини використовуються зловмисниками з метою фактично безперешкодного заволодіння цим майном шляхом проникнення до квартир, житлових будинків, офісів чи закладів торгівлі. Мають місце й випадки відкритого заволодіння чужим майном, у тому числі із застосуванням насильства».

Посилаючись на поширеність використання злочинцями цих обставин, законодавець обґрунтовує необхідність посилити кримінальну відповідальність за злочини, вчинені з використанням таких умов і обставин, які він назвав у цій пояснювальній записці «мародерством». Також там зазначено, що ці зміни сприятимуть: «підвищенню ефективності засобів кримінально-правового реагування на прояви мародерства з боку військовослужбовців або цивільних осіб, загальній превенції мародерства, тобто запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень цього виду».

У Висновку до цього ж законопроекту Комітет з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України зазначив: «Законопроект покликаний посилити відповідні покарання за привласнення чужого майна на полі бою абовикористання трагічних обставин, бойових дій для власної наживи шляхом пограбування людей, в тому числі вбитих або поранених».

Комітет підкреслив що саме длядосягнення цієї метизаконопроектом вносяться зміни та доповнення до статті 185 «Крадіжка», статті 186 «Грабіж», статті 187 «Розбій», статті 189 «Вимагання», статті 191 «Привласнення, розтрата майна або заподіяння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК, відповідно до яких пропонується кваліфікувати дані діяння в умовах воєнного або надзвичайного стану за частинами 4 відповідних статей.

Також у висновку відображений намір членів Комітету за допомогою цих змін «встановити справедливе покарання для осіб, які використовують безпорадний стан мешканців певних територій під час бойових дій для грабежу та розбою, а також привласнюють чуже майно на полі бою, застосовуючи трагічні обставини для власної наживи».

Колегія суддів вважає, що такий ясно висловлений намір законодавця не дає підстав вважати, що метою цього закону було виключити можливість застосування частин 1-3 статей 185-187, 189, 191 в обставинах, які не мають нічого спільного з використанням безпорадного стану мешканців або інших умов, створених воєнними діями, що полегшують вчинення злочинів в ступені, що значно відрізняється від обставин звичайного життя.

Колегія суддів також зазначає, що тлумачення ознаки «в умовах воєнного стану або надзвичайного стану» без врахування того, чи були використані такі умови для вчинення злочину, порушує принцип індивідуалізації покарання, визначений частиною 2 статті 61 Конституції України.

Виходячи з позиції, зазначеної у рішенні КСУ від 2 листопада 2004 року (див. пункт 35 вище), колегія вважає, що принцип індивідуалізації і пропорційності покарання вимагає також не ставити осіб, які вчинили злочини різної тяжкості в однакове становище. Особи, які використали фактичні обставини воєнного чи надзвичайного стану, і особи, які вчинили злочини за звичайних обставин, знаходяться у суттєво різному становищі. Недискримінаційне застосування до них однакових покарань не тільки не переслідує мету, заявлену законодавцем, але й не забезпечує розумну пропорційність ужитих заходів і поставленої мети, навіть якщо б така мета була заявлена.

Колегія суддів також звернула увагу на законодавчі ініціативи, що стосуються обговорюваної кваліфікуючої ознаки крадіжки.

Так, 18 липня 2023 року у Парламенті за № 9508 зареєстрований проект закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо уточнення кваліфікуючих ознак, пов`язаних із воєнним або надзвичайним станом, деяких кримінальних правопорушень проти власності», який постановою Верховної Ради України включений до порядку денного десятої сесії Верховної Ради України дев`ятого скликання.

Проект передбачає заміну у частинах 4 статей 185-187, 189, 191 КК виразу «в умовах воєнного або надзвичайного стану» формулюванням «з використанням умов воєнного або надзвичайного стану».

У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що формулювання «в умовах воєнного або надзвичайного стану» «…не має належної юридичної визначеності, ясності та однозначності. Можливість неоднозначного тлумачення створює, в свою чергу, можливість неоднозначного правозастосування ….Так вищезгадану кваліфікуючу ознаку можна розуміти як вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, а також можна розуміти як вчинення кримінального правопорушення в період дії воєнного або надзвичайного стану. При цьому у разі розуміння та застосування цієї кваліфікуючої ознаки у значенні вчинення кримінального правопорушення під час дії воєнного або надзвичайного стану додатково виникають питання стосовно дотримання принципів верховенства права (зокрема принципів пропорційності, співмірності, справедливості), забезпечення належної індивідуалізації покарання, належної систематизації норм КК (у п. 11 ч. 1 ст. 67 КК в якості обставин, що обтяжують покарання, використовується формулювання «вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій») тощо».

Також у поданні зазначається, що «Законопроект дозволить уникнути неоднозначного тлумачення та правозастосування окремих норм КК, зменшити корупційні ризики, сприяти утвердженню верховенства права, забезпечити більш належну індивідуалізацію покарань за кримінальні правопорушення тощо».

Суд зауважує, що втіленням конституційного принципу реальної дії верховенства права, пріоритету прав і свобод людини в діяльності держави, є те, що у випадку, коли закон сформульований таким чином, що дозволяє різні варіанти тлумачення, суд зобов`язаний застосувати те тлумачення, яке є найбільш сприятливим для людини.

З огляду на усе вищевикладене, суд вважає, що дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, а наявність кваліфікуючої ознаки «вчинення в умовах воєнного стану» сторона обвинувачення поза розумнім сумнівом не довела.

Обираючи міру покарання суд керується таким.

Мета покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, визначена частиною 2 статті 50 КК України. Згідно з цією статтею покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Отже, покарання, крім функції кари та виправлення самого винуватця кримінального правопорушення, має на меті й загальну превенцію запобігання вчиненню кримінальних правопорушень іншими особами.

Відповідно до частини 1 статті 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим діяння згідно з приписами статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав.

Обставин,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого,передбачених статтею66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених статтею 67 КК України, не встановлено.

Як дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , суд враховує дані таких документів, які надані стороною обвинувачення:

- відповіді КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради на запит слідчого від 17.10.2022, згідно з якою ОСОБА_8 не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра;

- довідки №97 від 18.10.2022, виданої старостою Терешківського старостинського округу Барської міської ради Жмеринського району, згідно з якою до складу сім`ї обвинуваченого будь-які особи не входять;

- довідки-характеристики №96 від 18.10.2022, виданої старостою Терешківського старостинського округу Барської міської ради Жмеринського району, за якою ОСОБА_8 проживає по АДРЕСА_1 , скарг на нього до старостинського округу не надходило;

- довідки №03/273 від 20.10.2022, виданої Барською міською радою, згідно з якою обвинувачений ОСОБА_8 не є депутатом Барської міської ради 8 скликання;

- довідки з інформаційної системи МВС № 314 від 17.10.2022, згідно з якою ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз вироком Барського районного суду Вінницької області від 10.02.2017, ОСОБА_8 визнано винним та призначено покарання за частиною 3 статті 186 КК України - чотири роки позбавлення волі, відповідно до частини 1 статті 71 КК України до призначеного строку покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Барського районного суду Вінницької області від 21.12.2015, та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі. За даними довідки був звільнений 06.02.2019 умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 3 місяці 10 днів.

Отже, обвинувачений вважається таким, що відбув покарання за умовами умовно-дострокового звільнення 16.05.2020, однак має непогашену судимість, що підтверджує ознаку повторності.

Не зважаючи на те, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, скарги на нього за місцем проживання до старостинського округу не надходили. Стороною обвинувачення також не надано жодних доказів, що обвинувачений систематично порушував громадський порядок.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого діяння, який визначається не тільки приписами статті 12 КК України, а й особливостями конкретного діяння, зокрема тим, що вартість викраденого майна є незначною, потерпілому не завдано серйозної матеріальної чи моральної шкоди, навіть для потерпілого викрадене майно не має значної цінності, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин вчинення крадіжки, враховуючи також, що хоча обвинувачений раніше неодноразово судимий, однак характер вчиненого діяння, а також вік особи не свідчать про його високу суспільну небезпечність, в матеріалах справи переконливі докази цього відсутні, дані з місця проживання про систематичне порушенням ним громадського порядку і правил співжиття у громаді відсутні, враховуючи також відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого волі, водночас, з огляду на відсутність розкаяння та систематичні неявки до суду, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції частини 2 статті 185 КК України у виді арешту на строк чотири місяці, яке слід відбувати реально.

Згідно з частиною 2 статті 124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Документально підтвердженими витратами на залучення експертів для проведення судової товарознавчої експертизи є витрати в сумі: 755,08 гривень згідно з актом здачі-приймання висновку експерта № 6790/22-21 від 04.11.2022.

Оскільки експертиза проведена експертами установи, яка фінансуються з державного бюджету, то витрати на залучення експертів в сумі 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 08 копійок слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішує згідно з нормами статті 100 КПК України.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 368КПКУкраїни ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт.

Оскільки потреба в збереженні речових доказів минула, слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 19.10.2022 справа №125/1546/22, на речові докази у кримінальному провадженні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 368, 370, 374, 395 КПК Українисуд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді чотирьох місяців арешту.

Строк відбування покарання обраховувати з моменту затримання на виконання вироку суду.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 19.10.2022 справа №125/1546/22 на велосипед невідомої марки, сірого кольору, що належить ОСОБА_9 , до якого прикріплено роз`яснювальну записку.

Речові докази у кримінальному проваджені, а саме: велосипед невідомої марки, сірого кольору, який передано на зберігання до кімнати речових доказів Відділення поліції № 1 Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області, згідно з квитанцією № 61 від 23.11.2022 повернути ОСОБА_9 .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 08 копійок.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Барський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Юлія САЛДАН