Рішення № 114066012, 04.10.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2023 року справа № 927/1096/23 Господарським судом Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код 00152307, e-mail: pobox@ukr.tatnafta.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Оіл», пр. Перемоги, буд. 62, кім.208, м. Чернігів, 14000, код 43972860, e-mail: не відомий

про cтягнення 3702831,85 грн

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

встановив:

Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер оіл» про стягнення заборгованості у сумі 2787337,90 грн, 798425,76 інфляційного збільшення, 117068,19 штрафних санкцій (3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №480/2/2118 від 01.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2023 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/1096/23, підготовче засідання призначено на 13.09.2023, 11:40.

У судове засідання 13.09.2023 сторони не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

12.09.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

28.08.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.

04.09.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №14/11-1347 від 31.08.2023, у якій позивач доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає необґрунтованими, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 927/1096/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.10.2023, 12:20.

У судове засідання 04.10.2023 сторони не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджено наявними у справі поштовими повідомленнями від 14.09.2023.

02.10.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.06.2021 між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сівер Оіл» (відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №480/2/2118 (а.с.23-25), відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов`язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору.

Поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики з його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі нафтопродуктів. Строк поставки товару: червень 2021 року - грудень 2021 року (пункти 3.2 - 3.3 договору)

Згідно з п. 4.1 договору ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами в відповідних додатках (Специфікаціях) до даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний в листі-вимозі постачальника про оплату, а в випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання - передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної в відповідному додатку до договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку.

Відповідно до п. 6.3 договору сторона, яка не виконала зобов`язання за договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом настання та/або припинення дії обставин форс-мажору є документ, виданий регіональною Торгово-промисловою палатою (її відділенням) або уповноваженим державним органом.

Строк дії Договору з моменту підписання сторонами до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Будь-яка зі сторін має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, повідомивши про це іншу сторону не менше, ніж за 14 календарних днів до передбачуваної дати розірвання (пункти 7.1, 7.2 договору).

На виконання умов договору сторонами підписано специфікації на поставку товару:

- специфікація на поставку товару 01.06.2021 (додаток № 1/06 до договору), якою погоджені найменування, кількість та ціну товару, що постачається, загальною вартістю 2277711,58 грн (з ПДВ);

- специфікація на поставку товару 01.07.2021 (додаток № 1/07 до договору), якою погоджені найменування, кількість та ціну товару, що постачається, загальною вартістю 13341499,25 грн (з ПДВ);

- специфікація на поставку товару 01.09.2021 (додаток № 1/09 до договору), якою погоджені найменування, кількість та ціну товару, що постачається, загальною вартістю 3145724,15 грн (з ПДВ);

- специфікація на поставку товару 01.12.2021 (додаток № 1/12 до договору), якою погоджені найменування, кількість та ціну товару, що постачається, загальною вартістю 1865446,66 грн (з ПДВ) (а.с. 26-29).

Позивач за актами приймання-передачі нафтопродуктів №1/06 від 30.06.2021 на суму 2277711,58 грн,№1/07 від 31.07.2021 на суму 13341499,25 грн, № 1/09 від 30.09.2021 на суму 3145724,15 грн ,№ 1/12 від 31.12.2021 на суму 1865446,66 грн (а.с. 14-17) передав, а відповідач отримав товар загальною вартістю 20630381,64 грн.

Вказані акти підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Позивач на оплату поставленого товару виставив рахунки-фактури: №90774352 від 30.06.2021 на суму 1997697,88 грн, №90774354 від 30.06.2021 на суму 280013,70 грн, №90790007 від 31.07.2021 на суму 9871345,80 грн, №90790009 від 31.07.2021 на суму 1134019,68 грн, № 90790011 від 31.07.2021 на суму 1946274,24 грн, 90790013 від 31.07.2021 на суму 389859,53 грн, №90821069 від 30.09.2021 на суму 879619,92 грн, №90821074 від 30.09.2021 на суму 2266104,23 грн, №90854715 від 31.12.2021 на суму 1865446,66 грн (а.с. 30-38).

Рахунки-фактури складені бухгалтером позивача - Смірнова О.М., та засвідчені печаткою Товариства, направлені за адресою відповідача у 2021 році.

За доводами позивача, відповідач, враховуючи умови п. 4.2 договору, за отриманий товар мав розрахуватися протягом 60 календарних днів від дати передачі товару згідно з актами приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 17843043,74 грн, що підтверджено платіжними інструкціями №0406 від 05.08.2021 на суму 917711,58 грн, №342 від 22.07.2021 на суму 1360000,00 грн, № 597 від 26.08.2021 на суму 9630000,00 грн, №629 від 02.09.2021 на суму 2250000,00 грн, №979 від 12.10.2021 на суму 130000,00 грн, № 1727 від 21.12.2021 на суму 302436,00 грн, №2250 від 17.02.2022 на суму 2267041,61 грн, №2376 від 23.02.2022 на суму 985854,55 грн (а.с. 41-48).

Заборгованість склала 2787337,90 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, у останнього не збереглися реєстри відправленої кореспонденції, оскільки вказані реєстри зберігаються 1 рік відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів.

Відповідачу повторно направлялися рахунки, у підтвердження чого надано поштову накладну та опис складення від 10.04.2023 (а.с. 40-41). Відповідачем не здійснено повну оплату поставлених нафтопродуктів.

Позивач звертався на адресу відповідача з претензію №14/05-239 від 30.01.2023 (а.с. 49) з вимогою сплатити заборгованість у сумі 2787337,90 грн. В претензії вказано розрахунковий рахунок на який необхідно перерахувати грошові кошти.

У відповіді на претензію №47 від 23.02.2023 (а.с. 52) відповідач зазначив, що інформацію, наведену позивачем у претензії, необхідно перевірити шляхом надання (витребування ) у позивача первинної документації для перевірки даних.

Заборгованість у сумі 2787337,90 грн заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості за період з 02.03.2022 до 27.07.2023 на суму 117068,19 грн, а також інфляційні нарахування за період з березня 2022 року - червень 2023 року на суму 798425,76 грн. До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сум (а.с.8-9).

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву щодо позовних вимог заперечив і послався на неналежне оформлення позивачем рахунків-фактур за договором, оскільки графа для підпису відповідальної особи (бухгалтер) містить підпис невстановленої особи, в даній графі відсутні прізвище та ініціали особи, яка здійснювала підпис даних документів, що в свою чергу не надає права позивачу посилатися на настання обставин для пред`явлення вимог до відповідача з оплати товару. Відповідач зазначив, що у відповіді на претензію позивач проігнорував прохання ТОВ «СІВЕР ОІЛ» про надання копій первинних документів та інших доказів, на яких ґрунтувалися претензійні вимоги, чим позбавило відповідача можливості досудового врегулювання спору. ТОВ «СІВЕР ОІЛ» звертає увагу суду на те, що у позовній заяві позивач підтвердив про наявність оригіналів письмових доказів у сторін, копії яких додано до позовної заяви, але у ТОВ «СІВЕР ОІЛ» частково відсутні відповідні документи, оскільки на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/658/23 (провадження № 1 -кс/463/736/23) оригінали документів у TOB «СІВЕР ОІЛ» вилучено 05.04.2023. За відсутності у відповідача оригіналів бухгалтерської документації останній не має можливості звірити дані, зазначені у позовній заяві. Повідомив про настання форс-мажорних обставин (війна), а тому ТОВ «СІВЕР ОІЛ» перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке настало, в тому числі у зв`язку з невиконанням контрагентами своїх грошових зобов`язань перед відповідачем. Відповідач вважає звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості передчасним та посилаються на невірний розрахунок інфляційних втрат, які повинні становити 776911,18 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору поставки нафтопродуктів №480/2/2118 від 01.06.2021(а.с.23-25), факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 20630381,64 грн, що підтверджено актами приймання-передачі нафтопродуктів №1/06 від 30.06.2021 на суму 2277711,58 грн, №1/07 від 31.07.2021 на суму 13341499,25 грн, № 1/09 від 30.09.2021 на суму 3145724,15 грн ,№ 1/12 від 31.12.2021 на суму 1865446,66 грн (а.с. 14-17).

Акти підписаний сторонами, зокрема, відповідачем у справі, без зауважень та заперечень.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Сторони у п. 4.2 договору передбачили, що оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний в листі-вимозі постачальника про оплату, а в випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання - передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної в відповідному додатку до договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку.

Враховуючи умови п. 4.2 договору, отриманий товар відповідач мав сплатити протягом 60 календарних днів від дати передачі товару згідно з актами приймання-передачі нафтопродуктів, тобто за актом №№1/06 від 30.06.2021 на суму 2277711,58 грн до 30.06.2021, №1/07 від 31.07.2021 на суму 13341499,25 грн до 30.09.2021, №1/09 від 30.09.2021 на суму 3145724,15 грн до 30.11.2021, № 1/12 від 31.12.2021 на суму 1865446,66 грн до 02.03.2022.

Матеріали справи підтверджують факт часткової оплати отриманого відповідачем товару на загальну суму 17843043,74 грн.

Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Сума заборгованості склала 2787337,90 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин (введення в країні воєнного стану з 24.02.2022), як підстави для звільнення його від відповідальності.

Як встановлено судом вище, обов`язок відповідача розрахуватися за отриманий товар настав ще з 2021 року, тобто до вказаних ним обставин.

Суд зазначає, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (така правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21).

Належним доказом дії форс-мажорних обставин для відповідача мав би бути сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи іншим уповноваженим органом, однак матеріали справи сертифікату про форс-мажорні обставини не містять. Доказів звернення до торгово-промислової палати для отримання сертифікату не надано.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Відповідачем всупереч установленому законом порядку не підтверджено настання у останнього форс-мажорних обставин та неможливістю виконання договірних зобов`язань.

Суд відхилив як необґрунтовані доводи відповідача щодо неналежного оформлення рахунків-фактури.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним бухгалтерським документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду в постанові від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, водночас відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 923/712/17 від 22.05.2018, № 925/2028/15 від 21.01.2019, № 918/537/18 від 02.07.2019.

У досудовому порядку спір сторонами не врегульований.

Посилання відповідача на ігнорування позивачем прохання ТОВ «СІВЕР ОІЛ» про надання копій первинних документів та інших доказів, на яких ґрунтувалися претензійні вимоги, судом оцінюються критично, оскільки не спростовують встановлених вище висновків суду.

Факт отримання товару за договором на підставі актів приймання-передачі відповідач не заперечив. Товар повернутий позивачеві не був. З боку відповідача акти підписані без зауважень та заперечень.

З урахуванням викладеного вище є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за товар у розмірі 2787337,90 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості за період з 02.03.2022 до 27.07.2023 на суму 117068,19 грн, а також інфляційні нарахування за період з березня 2022 року - червень 2023 року на суму 798425,76 грн. До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сум (а.с.8-9).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань за заявлений позивачем період, суд встановив, що він є вірним та обгрунтованим, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 117068,19 грн. та інфляційні нарахування за період з березня 2022 року - червень 2023 року на суму 798425,76 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що позивачем невірно визначено суму інфляційних нарахувань за період з 02.03.2022 до 25.07.2023, яка має становити 776911,18 грн, суд до уваги не бере, оскільки відповідачем інфляційні нараховано за період з березня 2022 року - червень 2023 року, які розраховано арифметично вірно.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням витрат зі сплати судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Оіл» (пр. Перемоги, буд. 62, кім.208, м. Чернігів, 14000, код 43972860) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610; код 00152307) заборгованості у сумі 2787337,90 грн, інфляційних нарахувань у сумі 798425,76 грн, 3% річних у сумі 117068,19 грн та 55542,50 грн судового збору. Видати наказ.

У судовому засіданні 04.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 10.10.2023.

Суддя Демидова М.О.