Рішення № 114065332, 06.09.2023, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м.Харків Справа № 913/56/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи № 913/56/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)

до відповідача - фізичної особи-підприємця Кравченка Едуарда Миколайовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

про стягнення 1022189 грн 00 коп.

Секретар судового засідання Пришва О. О.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кравченка Едуарда Миколайовича про стягнення заборгованості за договором №2615608739-КД-1 від 16.03.2021 в розмірі 1022189 грн 00 коп., з яких 477447 грн 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 67294 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, 477447 грн 50 коп - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.03.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем Кравченком Едуардом Миколайовичем було укладено кредитний договір №2615608739-КД-1 від 16.03.2021, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1000000 грн 00 коп (п. А.2 кредитного договору) із терміном повернення 01.03.2024. (пп. А.3. кредитного договору).

Крім того, 16.03.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, в якій узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,38 % річних.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Термін повернення кредиту визначений договором (п. 2.7 додаткової угоди).

Згідно з п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. Договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1. Додаткової угоди + 5% річних.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 додаткової угоди передбачено, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151.

31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (далі - гарант) та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 (далі - договір гарантії), відповідно до п. 2.1. якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара (АТ КБ «ПриватБанк») безвідкладну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п. 5.1. договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Як зазначає позивач, відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

02.09.2022 позивачем було направлено відповідачу повідомлення №10315LG66S069 від 01.09.2022 про розірвання договору №2615608739-КД-1 в односторонньому порядку з вимогою до 01.10.2022 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі.

01.11.2022 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та AT «Укрексімбанк» (Агента) вимога на сплату за гарантією № 22.1 на суму 477447 грн 50 коп.

06.12.2022 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією в розмірі 477447 грн 50 коп.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного кредитного договору, станом на 06.01.2023 утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 477447 грн 50 коп, заборгованість за процентами в сумі 67294 грн 00 коп та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 477447 грн 50 коп, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.04.2023 о 10 год. 20 хв.

04.04.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від представника відповідача Лаврик Ю. А. надійшло клопотання без номеру від 04.04.2023 про відкладення розгляду справи.

04.04.2023 на електронну адресу Господарського суду Луганської області від позивача надійшла заява без номеру від 04.04.2023 про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

У судовому засіданні 05.04.2023 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.05.2023 о 11 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

17.04.2023 на адресу Господарського суду Луганської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву без номеру від 11.04.2023, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги з огляду на наступне.

Через військову агресію з боку російської федерації фізична особа-підприємець Кравченко Едуард Миколайович з 26.02.2022 не має можливості потрапити на територію ведення своєї господарської діяльності, він втратив свої виробничі, складські та офісні приміщення, обладнання, залишки готової продукції та сировини.

19.07.2022 Кравченко Едуард Миколайович звернувся до прокуратури м. Кременчука Полтавської області з заявою про втрачене майно, власником якого є Кравченко Е. М., через військову агресію з боку російської федерації. Зареєстроване кримінальне провадження № 42022172030000077 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

Вказані обставини унеможливили ведення господарської діяльності та повернення кредитних коштів, які були вкладені у розвиток виробництва, та вчасно попередити банк про загальновідомі форс-мажорні обставини, що підтверджується листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України.

Крім того, представник відповідача зазначає, що Сєвєродонецьку міську територіальну громаду та Сєвєродонецьку районну територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25.04.2022 (у редакції наказу № 233 від 17.10.2022).

Отже, на думку відповідача невиконання зобов`язань за договором має безпосередній причинно-наслідковий зв`язок з війною, яка є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Також, фізична особа-підприємець Кравченко Едуард Миколайович звернувся до Торгово-промислової палати України з заявою про отримання Сертифікату про форс-мажорні обставини за цими договорами.

Крім того, представником відповідача зазначено, що згідно п. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору, термін повернення кредитних коштів - 01.03.2024 (включно), а тому на цей час строк повернення кредиту за договором не настав. Позивач у позовній заяві обґрунтовано не довів, що мало місце порушення умов кредитного договору, не вказав як саме і коли утворилася заборгованість.

Вказана в позовній заяві обставина, що позивачем 02.09.2022 було направлено до ФОП Кравченка Е. М. повідомлення про розірвання кредитного договору не відповідає дійсності, так як ФОП Кравченко Е.М. не отримував вказане повідомлення і в даний час має на меті, до моменту сплину терміну Кредитного договору, тобто 01.03.2024, погасити вказаний борг по кредитному договору.

Крім того, 20.07.2023 відповідач направив на адресу позивача лист, яким повідомив, що через форс-мажорні обставини, з приводу збройної агресії російської федерації, він не має можливості виконати зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Також відповідачем зазначено, що в позовній заяві, в пункті «порушення відповідачем своїх зобов`язань», вказано, що 16.02.2023 позивачем направлено повідомлення до Фізичної особи-підприємця Філька Олександра Валентиновича, який немає ніякого відношення до ФОП Кравченко Е.М., чим і підтверджується, що позивач направляв свої листи не тій особі, та у зв`язку з чим ФОП Кравченко Е.М. не мав ніяких повідомлень та інформації стосовно кредитного договору та дій позивача.

05.05.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від представника відповідача надійшло клопотання без номеру від 05.05.2023, в якому просив долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію № 34 від 27.04.2023 на суму 150000 грн 00 коп про погашення заборгованості за кредитним договором №2615608739-КД-1 від 16.03.2021; зобов`язати АТ КП «ПриватБанк» зробити перерахунок заборгованості ФОП Кравченко Е.М. перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № 2615608739-КД-1 від 16.03.2021; відкласти судове засідання, яке призначено на 10.05.2023 на іншу дату та час, продовжити строк підготовчого провадження.

10.05.2023 на електронну адресу Господарського суду Луганської області від позивача надійшла заява без номеру від 10.05.2023 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.05.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 14.06.2023 о 11 год 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

13.06.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від представника відповідача надійшло клопотання без номеру від 13.06.2023 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.06.2023 постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання без номеру від 05.05.2023 про зобов`язання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості фізичної особи-підприємця Кравченка Едуарда Миколайовича перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № 2615608739-КД-1 від 16.03.2021; про відмову у задоволенні клопотання без номеру від 13.06.2023 про відкладення (перенесення) розгляду справи та продовження підготовчого провадження; про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.07.2023 о 11 год 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зобов`язання позивача зробити перерахунок заборгованості господарський суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, оскільки зміна розміру позовних вимог є виключним правом позивача у господарському процесі, у зв`язку з чим суд не може примушувати учасників справи до реалізації цього права, оскільки таких повноважень у суду немає, а тому суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зобов`язання зробити перерахунок заборгованості не є законним та задоволенню не підлягає.

19.07.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від представника відповідача надійшло клопотання без номеру від 18.07.2023 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.07.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 15.08.2023 о 11 год. 00 хв.

20.07.2023 на електронну адресу Господарського суду Луганської області від позивача надійшли додаткові пояснення без номеру від 19.07.2023, в яких позивач повідомляє суд, що після відкриття провадження у справі, відповідачем було частково сплачено заборгованість, а саме: внесено кошти в загальному розмірі 210427 грн 81 коп, які було розподілено наступним чином:

- 50% суми внесено на погашення заборгованості за тілом кредиту, а саме 105213 грн 90 коп;

- 50% суми внесено на погашення заборгованості перед бюджетом за наданою державною гарантією, а саме 105213 грн 90 коп.

Таким чином, на час розгляду справи по суті відповідач має заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» в загальній сумі 811 761 грн 19 коп, що складається з:

- 372233 грн 60 коп - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

- 67294 грн 00 коп - заборгованість за процентами;

- 372233 грн 59 коп - заборгованість перед державним бюджетом.

Крім того, позивач просив врахувати пояснення позивача щодо форс-мажорних обставин. Позивачем зазначено, що такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання. Факт військової агресії російської федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання зобов`язань за договором із фактом військової агресії. Факт місця реєстрації відповідача у місті Сєвєродонецьк ніяким чином не спростовує наявність або відсутність коштів на його рахунках, необхідних для виконання обов`язку зі сплати зобов`язань за кредитним договором.

На думку позивача відповідачем не доведено наявність безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором та неможливість здійснення підприємницької чи іншої діяльності з метою отримання прибутку, на іншій території, окрім м. Сєвєродонецьк.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що за загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 ГК України). Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання основного зобов`язання в цілому.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.08.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 24.08.2023 о 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 24.08.2023 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 06.09.2023 о 10 год. 40 хв.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) та фізичною особою-підприємцем Кравченком Едуардом Миколайовичем (далі - позичальник) було укладено кредитний договір №2615608739-КД-1 від 16.03.2021 (далі - Договір).

Пунктом А.1., А.2. Договору передбачено вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Ліміт договору складає 1000000 грн 00 коп., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 1000000 грн 00 коп. на поповнення обігових коштів; у розмірі 0 грн 00 коп. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.13 договору.

Відповідно до пункту А.3. Договору термін повернення кредиту - 01.03.2024.

Пунктом А.4. Договору визначено рахунок для обслуговування кредиту 29091020600127 (у гривні), отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 304795, код ЄДРПОУ 2615608739 (IBAN - НОМЕР_1 ).

Відповідно до пункту А.7. Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,38 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А. 7.1. Договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19,38 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.14 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.14 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.7. договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.7. договору та дати початку її нарахування.

Згідно з пунктом А.7. Договору у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,76% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Умовами пункту А.8. Договору передбачено, що датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3. договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2. договору).

Відповідно до пункту 1.1. Договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.

Підпунктом 2.2.6. пункту 2 Договору передбачено, що позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язання з погашення кредиту, а також процентів за його користування: № 26008060876015 у гривні, отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 304795 (IBAN - НОМЕР_2 ), а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення винагороди, а також неустойки: № 26008060876015 у гривні, отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 304795 (IBAN - НОМЕР_2 ), у межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових сум здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.2.6. договору.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

18.03.2021 на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 було перераховано кредитні кошти у розмірі 321000 грн 00 коп., про що свідчить банківська виписка по зазначеному рахунку та платіжне доручення № DNGO8B063J від 18.03.2023; 19.03.2021 на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 було перераховано кредитні кошти у розмірі 148432 грн 00 коп, про що свідчить банківська виписка по зазначеному рахунку та платіжне доручення № PROM9BONM0 від 19.03.2023; 22.03.2021 на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 було перераховано кредитні кошти у розмірі 361430 грн 00 коп, про що свідчить банківська виписка по зазначеному рахунку та платіжне доручення № PROM2BP0GQвід 22.03.2023.

Крім того, 16.03.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до договору №2615608739-КД-1 від 16.03.2021 відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони погодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання додаткової угоди розмір 14,38% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7 %, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6 % (обмеження встановлюються на дату укладення цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-е число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Умовами пункту 2.2. Додаткової угоди передбачено, що у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Відповідно до пункту 2.7. Додаткової угоди термін повернення кредиту визначений договором.

Умовами пункту 2.10. Додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. Договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1. Додаткової угоди + 5% річних.

Окрім того, підпунктом «в» пункту 1 Додаткової угоди передбачено, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151.

31.12.2020 між Міністром фінансів України (далі - гарант) та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (беніфіціар) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі - Договір гарантії), відповідно до умов пункту 2.1. якого, гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Умовами пункту 5.1. Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до пункту 5.5. Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Пунктом 6.1. Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до пункту 6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1, 6.3. договору, бенефіціар зобов`язується, зокрема, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу.

Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ (суми сплати за гарантією), яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 договору) та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2.3.2. Договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно з статтею 651 ЦК України та статті 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

05.10.2022 позивачем на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1, яку було зазначено відповідачем у кредитному договорі, направлено повідомлення № 10315LG66S069 від 01.09.2022 про розірвання договору №2615608739-КД-1 з фізичною особою-підприємцем Кравченком Едуардом Миколайовичем в односторонньому порядку з вимогою до 01.10.2022 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі, яке залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

02.11.2022 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та AT «Укрексімбанк» (Агента) вимога на сплату за гарантією № 22.1 на суму 477447 грн 50 коп.

08.12.2022 позивачем направлено лист № 06113512-1 від 07.12.2022 до Міністерства фінансів України (Гаранта) та AT «Укрексімбанк» (Агента), в якому повідомлено про те, що 06.12.2023 АТ КБ «ПриватБанк» отримав від гаранта суми сплати гарантій відповідно до п.п. 1 п. 15 порядку № 1151 та Договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31.12.2020, зокрема і по договору № 2615608739-КД-1 за вимогою №22.1 у сумі 477447 грн 50 коп.

16.02.2023 позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено повідомлення № 10315LG66S069 від 16.02.2023 про надсилання вимоги гаранту, в якому зазначено про надсилання Міністерству фінансів України, як гаранту за кредитним договором № 2615608739-КД-1 від 16.03.2021, вимоги на сплату за гарантією № 22.1 від 01.11.2022 відповідно до договору про надання гарантії на портфельній основі № №13010-05/269 від 31.12.2020 та зазначено, що сума сплати за гарантією становить 477447 грн 50 коп.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 1022189 грн 00 коп., з яких 477447 грн 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 67294 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, 477447 грн 50 коп - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з відповідним позовом

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За приписами статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Пунктом 5.1. Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до пункту 5.5. Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно з частиною 1 статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Пунктом 2.13. Додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивачем було відкрито відповідачу відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом в розмірі 1000000 грн 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_3 за період з 16.03.2021 по 06.01.2023.

Також судом встановлено, що зобов`язання відповідача перед позивачем були забезпечені гарантією Міністерства фінансів України за договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31.12.2020.

01.11.2022 позивачем на адресу Міністерства фінансів України направлено лист №21102022-1 з вимогою № 22.1 на сплату за гарантією на суму 477447 грн 50 коп.

06.12.2022 гарантом перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією за договором № 2615608739-КД-1 від 16.03.2021 у розмірі 477447 грн 50 коп.

Проте відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконував не своєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 477447 грн 50 коп. та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією за договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31.12.2020 в розмірі 477447 грн 50 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про неможливість подальшого виконання своїх зобов`язань за договором через повномасштабну військову агресію російської федерації проти України, що є загальновідомим фактом та відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є форс-мажорними обставинами.

Надаючи оцінку наведеним доводам судом враховано наступне.

Зі змісту ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» вбачається, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

28.02.2022 Торгово-промислова палата України оприлюднила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997, Статуту Торгово-промислової палати України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що вказаний лист Торгово-промислової палати України підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об`єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.

Поряд з цим, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

Також, судом прийнято до уваги, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 21.09.2022 у cправі № 911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2022 у cправі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31.08.2022 у cправі № 910/15264/21, де вказано:

- відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

- Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

- для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Відповідно до ст.ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист торгово-промислової палати видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати кредиту). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.03.2021.

Господарський суд зазначає, що сама наявність обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, не є підставою для звільнення Кравченка Едуарда Миколайовича від належного виконання основного зобов`язання щодо повернення наданого кредиту.

Господарським судом встановлено, що 27.04.2023 відповідачем на виконання умов договору №2615608739-КД-1 від 16.03.2021 було здійснено оплату на суму 150000 грн 00 коп в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 34 від 27.04.2023.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до: виписки по рахунку НОМЕР_4 за період з 01.01.2022 по 19.07.2023 по тілу кредиту, відповідачем було погашено заборгованість за договором №2615608739-КД-1 від 16.03.2021 27.04.2023 на суму 75000 грн 00 коп, 26.05.2023 на суму 25000 грн 00 коп, 07.06.2023 на суму 151 грн 94 коп, 10.06.2023 на суму 4821 грн 54 коп, 15.07.2023 на суму 240 грн 42 коп, що разом складає 105213 грн 90 коп.;

- виписки по рахунку НОМЕР_4 за період з 01.01.2022 по 19.07.2023, відповідачем було погашено заборгованість за договором № 2615608739-КД-1 від 16.03.2021 27.04.2023 на суму 75000 грн 00 коп, 26.05.2023 на суму 25000 грн 00 коп, 07.06.2023 на суму 151 грн 94 коп, 10.06.2023 на суму 4821 грн 54 коп, 15.07.2023 на суму 240 грн 42 коп, що разом складає 105213 грн 90 коп.

Позивачем, в наданих суду додаткових письмових поясненнях від 19.07.2023, зазначено, що сплачені відповідачем грошові кошти в загальному розмірі 210427 грн 81 коп, були розподілені наступним чином:

- 50% суми на погашення заборгованості за тілом кредиту, а саме 105213 грн 90 коп;

- 50% суми на погашення заборгованості перед бюджетом за наданою державною гарантією, а саме 105213 грн 90 коп.

За таких обставин, відповідачем після пред`явлення даного позову до суду було сплачено частину заборгованості за тілом кредиту в сумі 105213 грн 90 коп. та частину заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 105213 грн 90 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 34 від 27.04.2023, випискою по рахунку НОМЕР_4 за період з 01.01.2022 по 19.07.2023, випискою по рахунку НОМЕР_4 за період з 01.01.2022 по 19.07.2023 відповідно.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 03.05.2018 у справі № 404/251/17).

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 та постановах Касаційного господарського суду від 25.07.2019 у справі № 916/144/18, від 15.01.2020 у справі №911/3197/17, від 14.05.2020 у справі №907/737/18.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем після пред`явлення даного позову було сплачено частину заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі №913/56/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до фізичної особи-підприємця Кравченка Едуарда Миколайовича про стягнення 1022189 грн 00 коп. в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 105213 грн 90 коп. та в частині стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 105213 грн 90 коп. підлягає закриттю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Суд звертає увагу сторін, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем свої зобов`язання щодо відкриття відновлюваної кредитної лінії з кредитним лімітом було виконано належним чином, в свою чергу відповідачем зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів за договором не виконано, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №2615608739-КД-1 від 16.03.2021 в сумі 372233 грн 59 коп. та заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією за договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31.12.2020 в розмірі 372233 грн 59 коп є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 67294 грн 00 коп, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами у розмірі 67294 грн 00 коп. суд встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 372233 грн 59 коп.; заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 372233 грн 59 коп.; та заборгованість за процентами в розмірі 67294 грн 00 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 15332 грн 83 коп. згідно платіжного доручення №ZZ424B1QGF від 24.01.2023 на суму 8171 грн 12 коп. та платіжного доручення №IHB96B3W6R від 16.02.2023 на суму 7162 грн 71 коп.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, судовий збір, сплачений Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», в сумі 3156 грн 41 коп. підлягає поверненню після звернення до суду із відповідним клопотанням.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі №913/56/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до відповідача - фізичної особи-підприємця Кравченка Едуарда Миколайовича про стягнення 1022189 грн 00 коп в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 105213 грн 90 коп та в частині стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 105213 грн 90 коп - закрити.

2. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до відповідача - фізичної особи-підприємця Кравченка Едуарда Миколайовича про стягнення 1022189 грн 00 коп. - задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кравченка Едуарда Миколайовича на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №2615608739-КД-1 від 16.03.2021 в розмірі 811761 грн 19 коп, з яких 372233 грн 60 коп - заборгованість за тілом кредиту, 67294 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, 372233 грн 60 коп - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією; та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12176 грн 42 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570);

Відповідач: фізична особа-підприємець Кравченко Едуард Миколайович (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2023.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ