Рішення № 114065003, 09.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023Справа № 910/10980/23за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

про стягнення 14 876,82 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український Страховий Стандарт» про стягнення 14 876,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/04-2-1007611 від 02.08.2022; через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Mercedes Benz Actros 2543» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР-207665528 у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 14 876,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

21.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов`язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-207665528 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу ЕР-207665528; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик, позивач) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Комплексний договір добровільного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, медичного страхування та страхування від нещасних випадків № 1007611 від 02.08.2022, положеннями якого визначено, що предметом цього договору є, зокрема, майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим ТЗ - автомобілем «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 .

13.09.2022 приблизно о 16:40 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz Actros 2543» д.н.з. НОМЕР_2 , по провулку Чорновола 54 А в м. Вишневе, Бучанського району (колишній Києво-Святошинський район), Київської області, перед початком руху не переконався що це буде безпечним, допустив зіткнення з транспортним засобом «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував попереду, в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.10.2022 у справі № 369/9527/22 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

До позивача звернувся страхувальник із заявою від 16.09.2022 про виплату страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Як вбачається з ремонтної калькуляції № 22-0620126 від 20.09.2022 вартість ремонту автомобіля «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 становить 43 530,33 грн, вирахування зношення запчастин (70%) 23 934,30 грн, загальна сума (після вирахувань) 19 596,03 грн.

Відповідно до страхового акту № 220000620126 від 22.09.2022 сума страхового відшкодування становить 14 876,82 грн.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування за вказаним страховим актом у розмірі 14 876,82 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЗР068844 від 22.09.2022.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відтак, враховуючи приписи ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту, відповідно до рахунку-фактури.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вказує позивач, останній звернувся до відповідача із Заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 220000620126, однак, як зазначає позивач така вимога була залишена без задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/04-2-1007611 від 02.08.2022 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Mercedes Benz Actros 2543» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР-207665528 у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 14 876,82 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Mercedes Benz Actros 2543» д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Mercedes Benz Actros 2543» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" на підставі укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/207665528).

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.10.2022 у справі № 369/9527/22 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ЕР/207665528), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 , як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 36.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Таким чином, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або може бути прийнято на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

У зазначеній постанові судом також зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до страхового акту № 220000620126 від 22.09.2022 сума страхового відшкодування становить 14 876,82 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № ЗР068844 від 22.09.2022, позивач виплатив суму страхового відшкодування за вказаним страховим актом у розмірі 14 876,82 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 37.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, позивачем на адресу відповідача було направлено Заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 220000620126. Більше того, позовна заява у справі № 910/10980/23 була подана в межах річного строку з моменту ДТП.

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/207665528) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн., франшиза - 0. Наведені відомості підтверджуються інформацією з бази даних МТСБУ.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом № ЕР/207665528 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (130 000,00 грн), франшизу (0) та розмір, здійсненого позивачем страхового відшкодування (14 876,82 грн), вимоги позивача про стягнення 14 876,82 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з першої заяви по суті спору - позовної заяви, позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається, зокрема, з витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Також, до позовної заяви додано в копіях свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000111 від 21.04.2017, ордер серії АІ № 1419632 від 30.06.2023 на надання правничої допомоги, Договір про надання правової допомоги від 11.01.2021, Додаткову угоду № 6 від 27.06.2023 до Договору, Додаток № 1 до Додаткової угоди № 6 від 27.06.2023, Акт приймання-передачі наданих послуг № 12 від 30.06.2023 та платіжна інструкція №ЗР051972 від 28.06.2023.

Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Так, судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Пі.Ес.Лоєрс» (Адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги від 11.01.2021, відповідно до п. 1.1 якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Як вбачається з п. 1 Додаткової угоди № 6 від 27.06.2023 до Договору, Клієнт доручив Адвокатському об`єднанню надати правову допомогу Клієнту у судових справах згідно Реєстру судових справ № 6.1.

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Додаткової угоди № 6 від 27.06.2023 (реєстр судових справ № 6.1) номер страхової справи 220000620126, страхувальник ОСОБА_2 , учасник ДТП Прядко Валерій Миколайович, сума збитку 14 876,82 грн, витрати на правову допомогу 5 000,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 12 від 30.06.2023 Адвокатське об`єднання надало Клієнту правову допомогу щодо оформлення та подання до суду позовної заяви вартістю 5 000,00 грн.

Клієнт сплатив Адвокатському об`єднанню 25 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР051972 від 28.06.2023.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн підтверджуються належними доказами.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Суд звертає увагу на те, що витрати, зокрема, на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим, на адресу Господарського суду міста Києва не надходило заперечень відповідача стосовно заявленого до відшкодування розміру адвокатських витрат та не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відтак, зважаючи на повне задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн покладаються на відповідача в заявленому розмірі.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21; ідентифікаційний код: 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44; ідентифікаційний код: 24175269) суму страхового відшкодування у розмірі 14 876 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 82 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева