Рішення № 114064985, 10.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2023Справа № 910/5183/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМІТАД"

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/5183/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМІТАД" (вул. Теліги Олени 6, корп. 6, оф. 2, м. Київ, 04112)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР ЮНІТ" (вул. Бальзака Оноре де, буд. 16, м. Київ, 02226)

про стягнення 553 652,94 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМІТАД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР ЮНІТ" про стягнення 553 652,94 грн., а саме 385 849,65 грн. основного боргу, 73 307,94 грн. пені, 12 088,09 грн. процентів річних та 82 407,26 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № UKR/1-01139 на надання послуг з розміщення реклами від 01.03.2019 року в частині здійснення оплати наданих послуг у визначені договором строки, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5183/23 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/5183/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2023 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР ЮНІТ" (вул. Бальзака Оноре де, буд. 16, м. Київ, 02226, код ЄДРПОУ 41762679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМІТАД" (вул. Теліги Олени 6, корп. 6, оф. 2, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38864442) 385 849 (триста вісімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 65 коп. основного боргу, 73 307 (сімдесят три тисячі триста сім) грн. 94 коп. пені, 12 088 (дванадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 09 коп. процентів річних, 82 407 (вісімдесят дві тисячі чотириста сім) грн. 26 коп. інфляційних втрат та 8 304 (вісім тисяч триста чотири) грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору.

На примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.20232 року 11.09.2023 року видано відповідний наказ.

В свою чергу, через відділ діловодства суду 31.07.2023 року від позивача надійшло клопотання б/н від 31.07.2023 року про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд поновити строк для подання доказів понесених ТОВ "Адмітад" витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 910/5183/23. Клопотання разом з доказами на підтвердження понесених витрат та доказами направлення копії клопотання відповідачу долучена судом до матеріалів справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2023 року заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне прийняти клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмітад" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу до розгляду, та оскільки судове рішення у справі № 910/5183/23 ухвалено судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, під час винесення рішення від 21.07.2023 року питання про судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5183/23 без повідомлення (виклику) учасників справи.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому як встановлено судом за матеріалами справи, в поданій суду позовній заяві позивач зазначив про подання доказів понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.

Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 9 листопада 2020 року у справі № 420/1813/19.

Як встановлено судом, позивач в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку та клопотання про поновлення строку для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу посилається на неможливість такого подання до моменту оприлюднення тексту судового рішення від 21.07.2023 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.07.2023 року, що зумовило об`єктивну неможливість встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку для вчинення відповідних дій виходячи з дати ухвалення рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Розглянувши вказане клопотання суд зазначає, що позивачем пропущено передбачений законом строк для подання доказів понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу, які додані до клопотання б/н від 31.07.2023 року, однак наведені позивачем причини пропущення такого строку, який сплив 26.07.2023 року, суд вважає поважними, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку для подання доказів понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/5183/23 підлягає задоволенню та, відповідно, подані докази мають бути долучені до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідний розгляд клопотання позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи, з урахуванням норм ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не надав заперечень/пояснень щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень/пояснень щодо клопотання позивача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду клопотання позивача по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд здійснював розгляд клопотання виключно за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду клопотання, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, як зазначалось судом вище, позивачем у поданій суду 04.04.2023 року позовній заяві у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., які позивач просив суд покласти на відповідача на підставі відповідних доказів на підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, які будуть надані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.

Окрім цього, через відділ діловодства суду 31.07.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 31.07.2023 року про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ТОВ "Адмітад" витрат на правову допомогу у даній справі у загальному розмірі 10000,00 грн.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За результатами розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правничої допомоги № 20/03/23-1 від 20.03.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адмітад" (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та Партнери" (бюро за договором); копію акту приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 26.07.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 20.03.2023 року № 20/03/23-1 на суму 10000,00 грн.; ордер серії АІ № 1373788 від 03.04.2023 року, виданий Адвокатським бюро "Тарас Кулачко і партнери" адвокату Кулачко Тарасу Миколайовичу на представництво інтересів ТОВ "Адмітад" у Господарському суді міста Києва; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5221/10 від 08.10.2014 року та посвідчення адвоката № 5221/10 від 08.10.2014 року на ім`я адвоката Кулачко Т.М.; копію рахунку Адвокатського бюро "Тарас Кулачко та Партнери" на оплату № 4 від 04.04.2023 року на суму 10000,00 грн. та копію платіжної інструкції № 12105 від 10.04.2023 року на суму 10000,00 грн.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/5183/23, склала 10000,00 грн.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги у справі №910/5183/23 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адмітад" (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та Партнери" (бюро за договором) було укладено Договір про надання правничої допомоги №20/03/23-1 від 20.03.2023 року (далі - Договір), який набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного його виконання (п.4.1 Договору).

Так, за умовами пункту 1.1 Договору бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу (далі - послуги) стосовно представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі про стягнення з ТОВ "Фор Юніт" (попереднє повне найменування "Фінансова Компанія "Форза"), на користь клієнта заборгованості за Договором про надання послуг з розміщення реклами № UKR/1-01139 від 01.03.2019 року. Правничу допомогу буде надавати керуючий партнер бюро - адвокат Кулачко Тарас Миколайович.

Відповідно до пункту 1.3 Договору сторони погодили, що загальна вартість послуг складає 10 000,00 грн., які клієнт зобов`язується сплатити протягом 7 (семи) календарних днів з моменту укладення даного Договору у безготівковій формі.

Детальний опис наданих послуг буд зазначений у відповідному акті приймання - передачі наданих послуг (п.3.2 Договору).

Як встановлено судом, на підтвердження обсягу понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу позивачем надано копію підписаного обома сторонами Договору № 20/03/23-1 про надання правничої допомоги від 20.03.2023 року без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг Акту приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 26.07.52023 року на загальну суму 10 000,00 грн.

Згідно зазначеного акту бюро було надані якісно і в повному обсязі послуги зі складення позовної заяви про стягнення з ТОВ "ФОР Юніт" (код ЄДРПОУ 41762679) на користь клієнта заборгованості за Договором про розміщення реклами № UKR/1-01139 від 01.03.2019 року, кількість годин надання послуг - 5 годин, за надані послуги клієнт зобов`язаний сплатити бюро 10 000,00 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження факту оплати правової допомоги за Договором надано суду копію платіжної інструкції № 12105 від 10.04.2023 року на оплату за послуги з надання правничої допомоги згідно рахунку на оплату № 4 від 04.04.2023 року на суму 10 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/5183/23 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Адвокатського бюро "Тарас Кулачко та Партнери" Кулачко Тарас Миколайович на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АІ № 1373788 від 03.04.2023 року, який подавав заяви по суті справи та документи.

Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі № 910/5183/23 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем не подано жодних заперечень проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., зокрема, щодо їх завищення та не співмірності зі складністю справи тощо.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі акту приймання-передачі наданих послуг від 26.07.2023 року за Договором на суму 10 000,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Наразі, згідно наданого позивачем акту від 26.07.2023 року витрати на професійну правничу допомогу, що пов`язані з наданням правової допомоги з представництва інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва по судовій справі №910/5183/23, єдиним видом якої є складання позовної заяви, становлять 10 000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, предмет доказування у даній справі №910/5183/23 охоплює незначну кількість доказів, які є однотипними, фактів та обставин, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 10 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представниками позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, зважаючи на висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та їх повного задоволення за результатами вирішення спору, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 7 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 10 000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 7000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМІТАД" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/5183/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР ЮНІТ" (вул. Бальзака Оноре де, буд. 16, м. Київ, 02226, код ЄДРПОУ 41762679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМІТАД" (вул. Теліги Олени 6, корп. 6, оф. 2, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38864442) 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні клопотання позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10 жовтня 2023 року.

Суддя А.М.Селівон