Рішення № 114064937, 06.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2023Справа № 910/5044/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист"

про стягнення 216 098,94 грн.,

без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення 216 098,94 грн., з яких: 199 980,00 грн. - сума невиплаченої банківської гарантії, 13 697,26 грн. - пеня, 821,84 грн. - 3% річних, 1 599,84 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за банківською гарантією № 12745/21-ГВ від 16.07.2021, якою забезпечено належне виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" за Договором про закупівлю № 2107000080 від 26.07.2021.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність факту порушення принципалом основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, що пов`язано з виникненням форс-мажорних обставин.

03.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вказуючи, що гарант не звільняється від обов`язків передбачених гарантією у випадку настання форс-мажорних обставин для принципала. При цьому позивач підкреслив, що незгода принципала із фактом порушення зобов`язання не є підставою для відмови в задоволенні вимоги за банківською гарантією.

03.05.2023 від позивача надійшло клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Хімзахист» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Хімзахист» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

18.09.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 між АТ «Укртрансгаз» (замовник, позивач) та ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» (виконавець, відповідач) укладено договір про закупівлю №2107000080 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами виконати «Фарбування та скління (Відновлення антикорозійного покриття свердловин Червонопартизанського ПСГ)» код 45440000-3 згідно ЄЗС ДК 021:2015 (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно із п. 5.1 Договору виконавець зобов`язується виконати роботи за цим договором з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт по 31.12.2022.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що місце виконання робіт - Червонопартизанське ПСГ, знаходиться в Носівському районі, Чернігівської області, с. Мрин. Обслуговується оперативно-виробничою службою Мринського ВУПЗГ, АТ «Укртрансгаз».

Ціна Договору становить 3 999 600,00 грн з ПДВ (пункт 3.1. Договору).

Пунктом 9.11 Договору передбачено, що відповідно до умов пункту 3.2. розділу 3 тендерної документації процедури закупівлі, зазначеної в п. 9.10 цього договору, виконавець зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 199 980,00 грн, що становить 5% ціни договору.

За твердженням позивача, в межах строку виконання роботи на підставі Договору виконані на суму 2 246 894,40 грн, а інша частина робіт станом на 01.2023 взагалі не виконана.

У свою чергу, 16.07.2021 АТ «Банк інвестицій та заощаджень» (гарант) було видано банківську гарантію №12745/21-ГВ, згідно з якою гарант зобов`язався сплатити на користь АТ «Укртрансгаз» (бенефіціар) суму, що складає 199 980,00 грн, у випадку неналежного виконання ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» (принципал) умов Договору, протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.

Строк дії гарантії - до 01.02.2023 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що АТ «Укртрансгаз» звернулось до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» у межах визначеного строку дії гарантії із письмовою вимогою №1001ВИХ-23-132 від 06.01.2023, в якій позивач просив відповідача сплатити 199 980,00 грн за банківською гарантією №12745/21-ГВ від 16.07.2021.

У відповідь на вказану вимогу АТ «Банк інвестицій та заощаджень» звернулось до АТ «Укртрансгаз» із листом №05-1/02/172 від 20.01.2023, в якому повідомило про відмову у задоволенні вимоги з огляду на те, що об`єктивна неможливість задоволення вимоги бенефіціара пов`язана з відсутністю вини принципала, оскільки невчасне виконання Договору спричинене форс-мажорними обставинами.

При цьому, докази отримання відповідачем письмової вимоги за банківської гарантією в матеріалах справи відсутні, проте у зазначеній відповіді на вимогу АТ «Банк інвестицій та заощаджень» підтверджує її отримання 16.01.2023.

Спір у справі виник у зв`язку з протиправною, на думку позивача, відмовою відповідача у сплаті суми гарантії, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 199 980,00 грн за банківською гарантією №12745/21-ГВ від 16.07.2021. Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань позивачем нараховані: 13 697,26 грн. - пені, 821,84 грн. - 3% річних, 1 599,84 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що спірний правочин за своїм змістом та правовою природою є Гарантією, що підпадає під правове регулювання норм §4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання, серед іншого, регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004.

Так, у підпункті 9 пункту 3 розділу I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, визначено, що гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача у межах визначеного строку дії гарантії із письмовою вимогою №1001ВИХ-23-132 від 06.01.2023, в якій позивач вказав на те, що ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» неналежним чином було виконано умови Договору щодо строку виконання робіт, у зв`язку з чим просив АТ «Банк інвестицій та заощаджень» перерахувати кошти, відповідно до виданої відповідачем банківської гарантії №12745/21-ГВ від 16.07.2021, у розмірі 199 980,00 грн на його рахунок.

Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

З умов Гарантії та норм права слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Проте, щодо обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавець залишив на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

В цій частині суд зазначає, що зміст гарантії не містить застережень, якими було б узалежнено виплату банком гарантії від кількості днів прострочення боржником виконання основного зобов`язання або від настання форс-мажорних обставин. За змістом гарантії має значення лише сам факт порушення принципалом зобов`язання за договором. При цьому, одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов`язання (незалежно від періоду, причин та обсягу простроченого зобов`язання) достатньо для пред`явлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.

Судом встановлено, що в пункті 5.1 Договору визначено термін виконання всіх договірних робіт до 31.12.2022. Водночас шістьома актами приймання виконаних будівельних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, підтверджено виконання робіт лише на суму 2 246 894,40 грн. Враховуючи, що відповідно до пункту 3.1. ціна Договору становить 3 999 600,00 грн, невиконаними відповідачем залишилася частина робіт на суму 1 752 705,60 грн, що також не заперечується ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист».

Так, судом встановлено, що у своєму листі № 2022/12/29-1 від 29.12.2022, адресованому АТ «Банк інвестицій та заощаджень», ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» підтвердило, що обсяг невиконаного зобов`язання станом на 29.12.2022 складає 1 752 705,60 грн. Жодних доказів на підтвердження того, що у період з 29.12.2022 по 31.12.2022 (кінцевий строк виконання робіт) ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» виконало залишок зобов`язання на суму 1 752 705,60 грн матеріали справи не місять.

Таким чином, має місце неналежне виконання боржником зобов`язання за Договором щодо своєчасного виконання робіт за ним, при цьому, правовою підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (близький за змістом висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 02.10.2020 року справі №904/1156/19).

В цьому аспекті суд зауважує, що ні Договір, ні банківська гарантія №12745/21-ГВ від 16.07.2021 не містять положень щодо звільнення гаранта від обов`язків гарантії у випадку настання форс-мажорних обставин для принципала (несприятливих погодних умов, введення воєнного стану тощо). Наявність сертифіката Полтавської Торгово-промислової палати, виданого 17.01.2023 (тобто після закінчення визначеного сторонами строку виконання Договору виконавцем) так само не наділяє гаранта правом відмовити у виплаті банківської гарантії.

При цьому суд звертає увагу, що наявність форс-мажорних обставин має наслідком відсутність відповідальності за порушення зобов`язання, а не відсутність самого порушення. Отже, з огляду на безумовність банківської гарантії №12745/21-ГВ від 16.07.2021 та відсутність в ній положень про врахування обставин форс-мажору, банк не має права відмовитись від обов`язку за гарантією з посиланням на такі обставини.

Також суд зауважує, що положення розділу 7 Договору «Обставини непереборної сили» стосуються саме правовідносин між замовником та виконавцем і не поширюються на правовідносини між замовником та гарантом, а тому так само не звільняє банк від обов`язку здійснити виплату за банківською гарантією.

Суд звертає увагу, що банківська гарантія є безумовною та безвідкличною, відповідно до якої у разі порушення основного зобов`язання принципалом банк-гарант сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання додаткових умов (про що зазначено безпосередньо в Гарантії).

При цьому сторони банківської гарантії прямо погодили, що усі платежі за гарантією мають бути здійснені банком-гарантом на користь бенефіціара незалежно від будь-яких заперечень або оскаржень принципала або будь-якої третьої сторони.

Враховуючи умови наданої відповідачем банківської гарантії №12745/21-ГВ від 16.07.2021, суд приймає доводи позивача про те, що АТ «Банк інвестицій та заощаджень» у межах спірних правовідносин не наділено правомірною компетенцією самостійно визначати ступінь вини принципала у порушенні умов Договору, аналізувати умови Договору, якими врегульовані правовідносини виключно між позивачем та третьою особою, зокрема, в частині настання форс-мажорних обставин, та за результатом власних суб`єктивних висновків приймати рішення про відмову у виплаті суми гарантії.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача суми гарантії за банківською гарантією №12745/21-ГВ від 16.07.2021 у розмірі 199 980,00 грн.

При цьому, оскільки вимога за банківською гарантією №12745/21-ГВ від 16.07.2021 була отримана відповідачем 16.01.2023, то згідно її умов сплата гарантійної суми мала бути здійснена не пізніше 23.01.2023 (перший робочий день, враховуючи, що останній день строку припадає на вихідний день).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту настання гарантійного випадку за банківською гарантією №12745/21-ГВ від 16.07.2021 (порушення виконання принципалом зобов`язання з виконання робіт у строк, визначений Договором) та невиконання відповідачем (гарантом) обов`язку з виплати грошової суми за гарантією у встановлений в ній строк, вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення з відповідача 199 980,00 грн є правомірними, обґрунтованими та доведеними, внаслідок чого позов підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Банківською гарантією №12745/21-ГВ від 16.07.2021 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання гарантом своїх зобов`язань за цією гарантією щодо перерахування коштів згідно з вимогою бенефіціара, гарант сплачує бенефіціару пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань гаранта за цією гарантією, за кожен день прострочення.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши наданий розрахунок, враховуючи встановлений судом кінцевий строк сплати гарантійної суми, позивачем неправомірно нарахована пеня та 3% річних за період з 12.01.2023 по 23.01.2023, що призвело до необґрунтованого збільшення їх розміру.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача пені у розмірі 10 957,81 грн, 3% річних у розмірі 657,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 399,86 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з АТ «Банк інвестицій та заощаджень» на користь АТ «Укртрансгаз» заборгованості у розмірі 199 980,00 грн, пені у розмірі 10 957,81 грн, 3% річних у розмірі 657,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 399,86 грн. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених обставин.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

У прохальній частині позову, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування пені та 3% річних до моменту повного виконання рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI Господарського процесуального кодексу України.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, пені та 3% річних на суму основного боргу у розмірі 199 980,00 грн. починаючи з 04.03.2023 (зважаючи на те, що у позові вже здійснено відповідні нарахування по 03.03.2023) до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок 3% річних для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: Сх3хД:К:100,

де: С- сума непогашеної заборгованості;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Перерахунок пені для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: С х О х Д : К : 100,

де: С - несплачена сума основного боргу;

О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, пеня та 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеними вище формулами.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом квітня - жовтня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/5044/23 виготовлено 06.10.2023.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, будинок 83-Д; ідентифікаційний код 33695095) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) суму банківської гарантії у розмірі 199 980,00 грн, пеню у розмірі 10 957,81 грн, 3% річних у розмірі 657,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 399,86 грн, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 194,93 грн.

Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування пені та 3% річних на суму основного боргу у розмірі 199 980,00 грн, починаючи з 04.03.2023 до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Нарахування пені для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати за наступною формулою: С х О х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість. Видати наказ.

3 В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2023.

Суддя І.В. Приходько