Рішення № 114064637, 10.10.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2023 Справа №905/928/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз", м. Київ, код 42601505,

до Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів", м. Костянтинівка Донецької області, код 00136751,

про стягнення 171 625,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" про стягнення коштів у розмірі 171 625,82 грн, з яких 136 405,82 грн - інфляційні втрати та 35 408,84 грн - 3%річних. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 по справі № 905/467/22, у зв`язку з чим позивачем донараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/928/23. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом, враховуючи наявність у суду обмеженої кількості знаків поштової оплати, копії ухвали суду від 17.07.2023 було направлено на електроні адреси позивача - info@u-commodities.com, та відповідача - kzu@kzu.com.ua (відомості про яку містяться в спірному договорі), а також направлено відповідачу дану ухвалу поштою.

Згідно довідок про доставку електронного листа ухвалу суду від 17.07.2023 в електронному вигляді доставлено до електронних скриньок позивача та відповідача.

Оскільки позивач зареєстрований в системі "Електронний суд", вручення ухвали суду від 17.07.2023 позивачу також було здійснене через систему "Електронний суд".

Ухвала суду від 17.07.2023, направлена на адресу відповідача, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду без вручення з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що поштова кореспонденція, яка надсилалась судом на адресу відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою", суд вважає, що Приватне акціонерне товариство "Завод обважнювачів" належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Таким чином, судом вжито усі можливі заходи задля повідомлення сторін про відкриття провадження у справі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу суду від 17.07.2023 у справі № 905/928/23 розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними.

Отже, приймаючи до уваги те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення учасників справи про розгляд судової справи, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що у період з 06.09.2023 по 01.10.2023 суддя Лобода Т.О., в провадженні якої знаходитьтся дана справа, перебувала у щорічній відпустці.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом після закінчення відпустки без невиправданих зволікань, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в рішенні Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 по справі № 905/467/22, 12.04.2019 між Товариством з обмеженою з обмеженою відповідальністю "УНБ-КОМОДІТІС", яке змінило своє найменування та на даний час є Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Завод Обважнювачів" (споживач, відповідач) укладено договір № ПГ-С/19-004/14 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача, а споживач - прийняти і сплатити на умовах цього Договору газу природного, надалі - газ (код товару: 2711).

Відповідно до п. 1.4 Договору загальна вартість газу, який постачальник передає споживачу, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу, вказаних в п.3.3 Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна газу, що передається по Договору, визначається сторонами по кожному місяцю постачання окремими Додатковими угодами, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, зазначених у Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.2 Договору).

У п. 2.3 Договору сторонами передбачено, що оплата загальної вартості газу за кожен місяць постачання (звітний місяць), проводиться на умовах, зазначених у Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Кількість газу, що передається, визначається у відповідності з обсягами, зазначеними у додаткових угодах до даного Договору (п. 3.2 Договору).

Передача фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому-передачі газу (п.3.3 Договору).

За правилами п. 4.3.3 Договору споживач зобов`язаний оплатити постачальнику загальну вартість газу, що передається, на умовах згідно з п. 2.3 та п.2.4 цього Договору.

Як встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі № 905/467/22 на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ за грудень 2021 року на суму 1 627 548,05 грн, що підтверджується актом прийому-передачі газу природного від 31.12.2021. Проте, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином та не у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 1 148 820,23 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі № 905/467/22 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод Обважнювачів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" основний борг у розмірі 1 148 820,23 грн, інфляційні втрати в розмірі 88 912,94 грн та судовий збір у розмірі 14 852,80 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі № 905/467/22 позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, в якій нарахував за період з 28.06.2022 по 07.07.2023 інфляційні втрати у розмірі 136 405,82 грн та 3 % річних у розмірі 35 408,84 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Господарським судом Донецької області у рішенні від 19.08.2022 у справі № 905/467/22 встановлено обставини, які не потребують повторного дослідження, встановлення тих самих обставин та фактів, піддавання їх сумнів, а саме щодо невиконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором №ПГ-С/19-004/14 постачання природного газу від 12.04.2019 з оплати спожитого природного газу за грудень 2021 року на суму 1 148 820,23 грн у встановлений строк.

Позивач вказує на те, що таке зобов`язання так і не було виконано відповідачем. Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за спожитий природний газ за грудень 2021 року у сумі 1 148 820,23 грн, відповідні докази не надавались і відповідачем в процесі розгляду справи.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі № 912/2750/18 правовий аналіз положень ст. ст. 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Таким чином, у кредитора згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Як зазначає позивач у позові та вбачається з наданого розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даній справі позивачем здійснено за період з 28.06.2022 по 07.07.2023 (оскільки нарахування інфляційних втрат по рішенню суду у справі № 905/467/22 було здійснено станом на 27.06.2022) на суму заборгованості в розмірі 1 148 820,23 грн.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних у загальній сумі 35 408,84 грн за заявлений позивачем період прострочення та суму заборгованості, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат на суму заборгованості 1 148 820,23 грн з урахуванням індексів інфляції за період липень 2022 - червень 2023, суд встановив, що такі нарахування становлять 146 687,63 грн. Враховуючи, що за розрахунками суду сума інфляційних втрат перевищує суму вимог, яка заявлена до стягнення, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 136 405,82 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що для вручення сторонам рішення по справі будуть використані альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача, відповідачу копію рішення буде направлено поштою. Оскільки позивач зареєстрований в системі "Електронний суд" вручення даного рішення позивачу також буде здійснено через систему "Електронний суд".

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 99, код 00136751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А, код 42601505) 3% річних у сумі 35 408,84 грн, інфляційні втрати в сумі 136 405,82 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2023.

Суддя Т. О. Лобода