Рішення № 114055483, 09.10.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2023 року Справа № 280/6194/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6)

про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду звернення позивача, стягнути з держаного бюджету України завдану відповідачем моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.02.2023 він звернувся до відповідача з пропозицією дозволити управлінням казначейств виконувати ухвали суду, підписані КЕП судді. Зазначив, що суди у теперішній час надсилають тільки електронні документи, підписані КЕП судді. Паперові примірники не надсилають через відсутність фінансування. Звернення було надіслано на офіційну електронну скриньку відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 Проте, у встановлений законом місячний строк, звернення не розглянуто, у термін до 01.03.2023 відповідь не надана. Просить позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, та зазначив, що ненадання відповіді на запит позивача від 01.02.2023, відбулося не з причин несвоєчасного розгляду звернення, а у зв`язку з тим, що таке звернення не було зареєстроване та передане на виконання з технічних причин, які були встановлені та проаналізовані. Разом із тим, після надходження позову та відкриття провадження у справі № 280/6194/23, з метою усунення наслідків відповідної ситуації, 23.08.2023 за № В-11- 2505 зареєстровано запит (звернення) позивача від 01.02.2023. Розгляд зазначеного звернення здійснено уповноваженим самостійним структурним підрозділом Казначейства у максимально стислі строки, за результатами чого позивачеві надано відповідь від 30.08.2023 № 11-11-11/15711. Таким чином, Казначейство забезпечило розгляд запиту (зверненні) позивача від 01.02.2023 у семиденний строк з дня його реєстрації. В задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 08.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.02.2023 позивач звернувся до Державної казначейської служби України із листом в якому зазначив, що при надсиланні до управління казначейства для виконання ухвали Касаційного адміністративного суду, підписаної КЕП судді, казначейство вимагає надати копію ухвали, засвідчену гербовою печаткою суду з накладанням електронного підпису платника. Прошу пояснити, чи є рівнозначними ухвала суду, підписана КЕП судді, і ухвала, засвідчена гербовою печаткою суду з накладанням електронного підпису платника. Пропоную дозволити управлінням казначейств виконувати ухвали суду, підписані КЕП судді, Суди у теперішній час надсилають тільки електронні документи, підписані КЕП судді. Паперові примірники не надсилають через відсутність фінансування.

Зазначений лист було надіслано позивачем на електронну адресу відповідача -office@treasury.gov.ua.

Позивач зазначає, що у встановлений законом місячний строк звернення не розглянуто, у термін до 01.03.2023 відповідь не надана, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" встановлені вимоги до звернення, а статтею 7 цього Закону визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Отже, реалізуючи право на звернення, громадяни повинні дотримуватись вимог, встановлених статтею 5 Закону України "Про звернення громадян":

щодо адресування - звернення надсилається органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненні питань (частина 1 статті 5 Закону України "Про звернення громадян");

щодо оформлення - у зверненні мають бути зазначені прізвище, ім`я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви, скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути вказано електронну поштову адресу, на яку заявникові може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається (частина 7 статті 5 Закону України "Про звернення громадян");

щодо суб`єктності - звернення може бути подане громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до вимог законодавства (частина 6 статті 5 Закону України "Про звернення громадян").

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону (частина 8 статті 5 Закону України "Про звернення громадян").

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Судом встановлено, що позивач 01.02.2023 звернувся до відповідача з пропозицією дозволити управлінням казначейств виконувати ухвали суду, підписані КЕП судді. Зазначив, що суди у теперішній час надсилають тільки електронні документи, підписані КЕП судді. Паперові примірники не надсилають через відсутність фінансування. Звернення було надіслано на офіційну електронну скриньку відповідача - office@treasury.gov.ua.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що за даними Управління діловодства Казначейства, у системі електронного документообігу Казначейства «АСКОД» запит (звернення) позивача, копія якого долучена до позову як додаток 1, не було зареєстроване (станом на дату надходження позову). Разом із тим, за інформацією, наданою Департаментом інформаційних технологій Казначейства, на адресу електронної пошти Казначейства з адреси volter2000@gmail.com 01.02.2023 надійшло повідомлення із запитом (зверненням) позивача і додатками. Таким чином, Казначейством попередньо встановлено факт надходження повідомлення із адреси електронної пошти позивача, однак не зафіксовано факту реєстрації та передання на розгляд звернення позивача від 01.02.2023 (станом на дату надходження позову). Отже, ненадання відповіді на запит позивача від 01.02.2023, відбулося не з причин несвоєчасного розгляду звернення, а у зв`язку з тим, що таке звернення не було зареєстроване та передане на виконання з технічних причин, які були встановлені та проаналізовані.

Суд, зазначає, що статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати звернення, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) у разі, якщо розгляд таких заяв (клопотань) належить до повноважень таких органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян.

Проте, у встановлений законодавством строк, звернення не розглянуто, відповідь не надана, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку, про бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на запит позивача від 01.02.2023.

Суд не приймає до уваги, як поважну причину, посилання відповідача, що звернення позивача не було зареєстровано через технічну помилку, оскільки відповідно до скріншоту з електронної скриньки позивача, відповідач 02.02.2023 відповів позивачу, що лист надіслано не за належністю (а.с.4). Отже, відповідачем було отримано звернення позивача, проте не зареєстровано його.

Судом встановлено, що запит (звернення) позивача від 01.02.2023 зареєстрований у Казначействі 23.08.2023 за № В-11-2505. Відповідь з порушеного питання у межах компетенції Казначейства надано листом від 30.08.2023 № 11-11-11/15711.

Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи те, що відповідач листом від 30.08.2023 № 11-11-11/15711 надав відповідь позивачу з порушеного питання, суд вважає, що належним способом порушеного права позивача є визнання бездіяльності відповідача щодо не надання відповіді на запит від 01.02.2023, у порядку та строки визначені Законом України «Про звернення громадян».

Стосовно моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно п.6 ч.1 до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Судом встановлено, що відповідач не є суб`єктом владних повноважень, не виконує публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, не надає адміністративні послуги.

Зокрема частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальноприйняті підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Так, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.

Як зазначив Верховний Суд: «Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого».

Розглядаючи справу, суд визначає, чи була завдана особі моральна шкода. Крім того, суд встановлює розмір відшкодування. Власне, завдання потерпілого або його представника полягає в переконанні суду в необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода; якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно; якими доказами вона підтверджується.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення.

Слід зауважити, що для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов`язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових: підтвердження факту заподіяної шкоди правам заявника саме внаслідок протиправного діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.

Саме по собі твердження позивача про заподіяння йому шкоди не є підставою для стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 04.07.2019 у справі № 823/628/17, від 03.09.2020 у справі № 520/3061/19.

Оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, що підтверджується відсутністю жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши докази за правилами ст.ст.72-77, 90 КАС України, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646)- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 01.02.2023, у порядку та строки визначені Законом України «Про звернення громадян».

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 09.10.2023.

Суддя О.В. Конишева