Рішення № 114054931, 10.10.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року Справа№200/4261/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , тимчасове місце розміщення: 80074, Львівська область, Червоноградський р-н, м. Великі Мости, код ЄДРПОУ 14321726)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року включно в сумі 91 007 гривень 63 копійки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

Ухвалою від 10 серпня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/4261/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Зазначеною ухвалою задоволено клопотання позивача, визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду та поновлено пропущений строк, а також у Військової частини НОМЕР_2 витребувані докази у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 05.04.2013 року по 12.04.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наказу від 12.04.2021 року №207-ОС позивача з 12.04.2021 року було звільнено з військової служби. Проте, при звільненні позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення та грошове забезпечення у повному обсязі. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року у справі №200/8300/21 відповідачем 23.11.2022 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 243051,72 грн. З метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року у справі №200/5044/22 зобов`язано відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 13.04.2021 року по 22.11.2022 року включно. При цьому відповідачем не було проведено перерахунок грошового забезпечення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №200/4659/22 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 року по 12.04.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. 28 червня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №200/4659/22 відповідачем виплачено на користь позивача перераховане грошове забезпечення у загальній сумі 55924,98 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів та листом відповідача від 04.07.2023 року №11/5672/23-вих. Таким чином, відповідачем затримано виплату перерахунку грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №200/4659/22 понад період затримки виплати індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року у справі №200/8300/21. Оскільки крайня дата періоду який розглядався в суді щодо виплати позивачу середнього заробітку у справі №200/13477/21 це 22.11.2022 року, а остаточний перерахунок одноразових видів грошового забезпечення відповідачем здійснено 28.06.2023 року, то відповідачем додатково затримано розрахунок при звільненні з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року на 217 днів.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 , просив у позові відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі № 200/4659/22 позивачу нараховано та виплачено відповідачем грошові кошти в сумі 55924,98 грн. Зазначив, що фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством. Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України Військова частина НОМЕР_2 бере зобов`язання та здійснює видатки лише в межах тих асигнувань, які виділяються Міністерством внутрішніх справ на відповідні цілі.

З початку введення на території України воєнного стану персонал НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану. Зазначені заходи військова частина виконувала в м. Маріуполь Донецької області та на його прилеглих територіях. В ході бойових дій було захоплено або знищено службові приміщення НОМЕР_3 прикордонного загону. Фактично з березня 2022 року військова частина НОМЕР_2 , як повноцінний прикордонний загін, не функціонувала та з серпня 2022 року розпочалося формування Військової частини в новому складі. Таким чином, затримка виплати грошового забезпечення позивача пов`язана з обставинами, які не залежать від дій Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідач зазначає, що частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При цьому позивачем заявлена вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вісім місяців. Також відповідач зазначає про принцип співмірності, пов`язаний із затримкою належних позивачу виплат.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з 05 квітня 2013 року по 12 квітня 2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 квітня 2021 року № 207-ОС, ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 05.03.2021 року № 125-ОС за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 12.04.2021 року виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 12 квітня 2021 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 200/8300/21 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо застосування квітня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.10.2016 включно. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо застосування листопада 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.11.2016 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.04.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 432 гривні 39 копійок відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 432 гривні 39 копійок за період з 01.03.2018 по 12.04.2021 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасним відрахуванням 1, 5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року у справі №200/8300/21 відповідачем 23.11.2022 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 243051,72 грн. Дані відомості встановлені у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №200/5044/22.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №200/5044/22 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2021 року по 22.11.2022 року включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2021 року по 22.11.2022 року включно.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №200/5044/22 скасовано. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 суми заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.04.2021 року по 22.11.2022 року у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень). У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №200/4659/22 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 12.04.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2021 року по 12.04.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

28 червня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №200/4659/22 відповідачем сплачено на користь позивача перераховане грошове забезпечення у загальній сумі 55924,98 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4342 від 27 червня 2023 року.

Таким чином, відповідачем затримано виплату перерахунку грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №200/4659/22 понад період затримки виплати індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №200/8300/21.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Водночас указані акти не містять норм щодо регулювання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними. Тобто, норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми, спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладений у постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 823/1023/16, від 30 січня 2019 року у справі № 807/3664/14, від 26 червня 2019 року у справі № 826/15235/16, від 28.01.2021 у справі №240/11214/19.

Згідно з ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року по справі № 810/451/17 дійшов висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Суд також враховує, що за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Як було встановлено судом, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №200/8300/21 відповідачем 23 листопада 2022 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 243051,72 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 суми заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.04.2021 року по 22.11.2022 року у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №200/4659/22 зобов`язано відповідача: здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. - здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 року по 12.04.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

28 червня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №200/4659/22 відповідачем виплачено на користь позивача перераховане грошове забезпечення у загальній сумі 55924,98 грн.

Оскільки постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №200/5044/22 стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 суми заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.04.2021 року по 22.11.2022 року, а остаточний перерахунок та виплата грошового забезпечення відповідачем здійснені 28.06.2023 року, то відповідачем додатково затримано розрахунок при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року, що складає 217 календарних днів.

При цьому, суд не бере до уваги зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX до статті 117 КЗпП України стосовно обмеження стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні строком в шість місяців, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до цих змін, а саме у 2021 році та вина позивача у невірному обчисленні його грошового забезпечення та несвоєчасній його виплаті відповідачем відсутня.

Розмір суми відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, має розраховуватись відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (в редакції станом на дату розрахунку із позивачем) (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 2 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Відповідно до змісту абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з положеннями пункту 5 Порядку № 100 установлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи саме з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у передбачених чинним законодавством випадках - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення за два календарні місяці перед звільненням від 24 серпня 2023 року № 622, наданої 1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби, розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення 12 квітня 2021 року складав 419,39 грн.

Затримка розрахунку при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року включно становить 217 календарних днів.

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року становить 91007,63 грн. (419,39 грн. (середньоденний заробіток) х 217 календарних днів затримки розрахунку при звільненні).

Однак, слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначено, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір відшкодування, визначеного статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, і те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника і роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У вказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця стосовно виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати цієї заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

3. Ймовірний розмір майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки були наведені Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 року у справі № 816/1640/17.

Відтак, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, установлених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в незалежності від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Дані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а, від 18.07.2018 року у справі № 825/325/16, від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, та висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 року у справі № 806/345/16.

Судом, під час вирішення цієї справи, враховані вказані вище критерії, а також правова позиція та механізм врахування коефіцієнта істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, що були наведені Верховним Судом під час вирішення справи № 806/2473/18.

Отже, розрахована судом сума середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року становить 91007,63 грн. (419,39 грн. (середньоденний заробіток) х 217 календарних днів затримки розрахунку при звільненні) та є неспівмірною і непропорційною у порівнянні з розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачеві при його звільненні сум (55924,98 грн. перерахованого грошового забезпечення).

Коефіцієнт істотності частки, порівняно із середнім заробітком (середнім грошовим забезпеченням) позивача за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із загального розміру несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення складає 61,45% (55924,98/ 91007,63 х 100).

Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 61,45% розраховується наступним чином: 419,39 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 61,45% (коефіцієнт істотності частки) = 257,72 грн. (середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки) х 217 (днів затримки розрахунку) = 55925,24 грн.

При вирішенні питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує, що позивач, звільнившись з військової служби у квітні 2021 року, лише у жовтні 2022 року звернувся до суду з позовом щодо перерахунку грошового забезпечення та одноразових виплат, збільшивши тим самим період затримки розрахунку при звільненні. З матеріалів справи вбачається, що причинами, які пов`язані з тривалістю порушень прав позивача, є як дії позивача, який не одразу після звільнення оскаржив бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільненні в повному розмірі грошового забезпечення, так і дії відповідача, який не здійснив повного розрахунку при звільненні. Судом також враховано, що Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №200/5044/22 стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 суми заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.04.2021 року по 22.11.2022 року, який був проведений 23.11.2022 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року у справі №200/8300/21.

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а саме, середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошового забезпечення в належному розмірі) за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року, становить 55925,24 гривень.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював концепцію «ефективного правосуддя» в контексті вибору ефективного способу захисту порушеного права, та зазначив, що «КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову […].

Ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов`язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю[…].

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам».

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд доходить висновку про застосування більш ефективного способу захисту порушеного права позивача у вигляді стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року включно в розмірі 55925,24 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При зверненні до суду з даним позовом позивачем був сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , тимчасове місце розміщення: 80074, Львівська область, Червоноградський р-н, м. Великі Мости, код ЄДРПОУ 14321726) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , тимчасове місце розміщення: НОМЕР_6 , Львівська область, Червоноградський р-н, м. Великі Мости, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року включно.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , тимчасове місце розміщення: 80074, Львівська область, Червоноградський р-н, м. Великі Мости, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.11.2022 року по 27.06.2023 року включно в сумі 55925 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 24 копійки.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , тимчасове місце розміщення: 80074, Львівська область, Червоноградський р-н, м. Великі Мости, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 10 жовтня 2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вст. пну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар