Ухвала суду № 114053848, 10.10.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 жовтня 2023 р.Справа № 120/2243/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року було частково задоволено позовні вимоги, зокрема: визнано протиправними дії щодо відмови у поновлені пенсії ОСОБА_1 , викладеної в листі управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці від 29.12.2018 року № 4410/11-32-2/03 та зобов`язано управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.11.2018 року, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу.

Надалі, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року апеляційну скаргу було задоволено повністю та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року змінено, виклавши третій абзац резолютивної частини у наступній редакції:

"Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці провести поновлення та виплату пенсії позивачу з 07.10.2009 року, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведення компенсації втрати частини доходів".

У подальшому, 14.08.2022 року, Вінницьким окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи № 120/2243/19-а.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 23.07.2023 року.

04.10.2023 року до суду надійшла заява від представника позивача у цій справі про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Вказана заява мотивована тим, що постійне місце проживання ОСОБА_1 на території Ізраїля та введення в Україні воєнного стану унеможливило вчинення процесуальних дій на виконання рішення суду. Відтак, з огляду на вказане, у позивача були відсутні можливості для пред`явлення виконавчого документа у встановлений законодавством строк.

Ознайомившись з вказаною заявою, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З аналізу наведеної статті, у сукупності із загальними вимогами до форми та змісту письмових заяв, встановлених ст. 167 КАС України, слід зробити висновок, що визначальним фактором при прийнятті рішення про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є обґрунтованість відповідної заяви та достатність наведених підстав для можливості суду зробити висновок про поважність причин пропуску такого строку.

При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд враховує, що рішення суду набрало законної сили 17.09.2019 року. Тобто, з вказаного моменту підлягало виконанню.

Частинами 1 та 2 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, особа, на користь якої ухвалено судове рішення, для ініціювання примусового виконання такого судового рішення, яке набрало законної сили, повинна звернутись до суду із заявою про видачу виконавчого листа, та, у подальшому, пред`явити такий виконавчий лист до примусового виконання протягом встановлених законом строків.

Так, виконавчі листи у цій справі були отримані позивачем 14.08.2020 року.

Суд наголошує, що цей строк встановлений законом та не залежить від часу, коли особа, на чиє ім`я видано виконавчий лист, виявила бажання пред`явити вказаний виконавчий лист до виконання.

Суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що, зокрема продовжений Указом Президента України від 26.07.2023 року № №451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач проживає на території Ізраїлю. Відтак посилання на те, що на території України лунають повітряні тривоги та здійснюються обстріли цивільного населення, житлових будинків та об`єктів інфраструкт не можуть бути прийняті судом до уваги, як обставина, що перешкоджала позивачу пред`явити виконавчий лист.

З цього приводу, суд також вказує, що обмін поштовою кореспонденцією, зокрема й міжнародний, не було припинено, а державні органи - працюють у звичному режимі.

Окрім того, суд звертає увагу, що заборона у період дії воєнного стану в Україні щодо відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень стосується лише вчинення такиї дій на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Суд підкреслює, що сам по собі факт збройної агресії проти України та запровадження воєнного стану не може бути безумовно поважною підставою для поновлення строку абсолютно в усіх випадках.

Для визнання поважної підстави слід брати до уваги територіальне місцезнаходження осіб, порядок функціонування державних органів, дій та наявність в конкретної особи фактичної можливості своєчасно реалізувати свої процесуальні права.

Окрім того, суд наголошує, що своєчасне та повне виконання рішення суду забезпечується завдяки використанню державним виконавцем, зокрема, повного обсягу повноважень, процесуальних інструментів та сукупності різних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", та які є необхідними для примусового виконання рішення суду, що є найбільш швидким та оперативним шляхом ефективного завершення правового конфлікту.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності. Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександра Шевченко проти України").

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі "Устименко проти України" заява №32053/13).

Відтак, нігілістичне відношення до свої процесуальних прав, зокрема не пред`явлення виконавчого листа до виконання, що спрямоване на реалізацію припису юрисдикційного акта як завершальну стадія судового провадження, - не може розцінюватися як порушення права на доступ до суду.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає безпідставними відповідні посилання позивача на обставини пропуску строку та вважає, що позивачем не наведені поважні причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Таким чином, заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, наведене не позбавляє заявника права повторно звернутись до суду із заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, навівши обґрунтовані та поважні причини пропуску такого строку.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 376 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 120/2243/19-а за його позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяАльчук Максим Петрович