Рішення № 114053809, 03.10.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 жовтня 2023 р. Справа № 149/1657/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни

представника позивача: Костюка Сергія Миколайовича,

представника відповідача: Господарець А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 до поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича, інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича, інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського СРПП Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича серії БАБ №756236 від 09.07.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн;

- визнати дії інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області та ОСОБА_3 щодо тимчасового затримання 09.07.2022 транспортного засобу ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 протиправними.

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області безоплатно повернути ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 .

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, а також, дій працівників поліції щодо тимчасового затримання транспортного засобу ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки були відсутні належні докази на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 06.02.2022.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25.07.2022 на підставі ст. 29 КАС України передано адміністративну справу до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 провадження у справі закрито з мотивів того, що зазначений спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 - скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду від 28 квітня 2023 року колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду зауважила, що враховуючи предмет позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що адміністративний позов не містить вимог, які б були підсудні окружному адміністративному суду, що за правилами частини 3 статті 21 КАС України зумовлювало би належність цього спору до підсудності Вінницького окружного адміністративного суду.

09.08.2023 матеріали адміністративної справи повернулись до Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі ОСОБА_4 .

Ухвалою від 16.08.2023 адміністративну справу № 149/1657/22 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду з викликом сторін у судове засідання призначене на 28.08.2023.

Ухвалою від 28.08.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, витребувано в Головного управління Національної поліції у Вінницькій області додаткові докази, в зв`язку з чим судове засідання відкладено на 03.10.2023.

Ухвалою від 03.10.2023 закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича серії БАБ №756236 від 09.07.2022, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві. Окремо звернув увагу на те, що постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.10.2022 закрито провадження у справі №149/1671/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву від 17.11.2022 за вх. №55635. Свою позицію обґрунтувала тим, що у відповідності ст. 265-2 КУпАП було здійснено огляд та тимчасове затримання автомобіля марки ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 , для зберігання на спеціальному майданчику ГУНП у Вінницькій області, огляд та тимчасове затримання автомобіля здійснено у зв`язку зі ст. 130 КУпАП та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102, яким затверджено порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання.

Щодо повернення транспортного засобу, зазначила, що наказом МВС України від 28.08.2020 №633 затверджено "Порядок обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках", відповідно до якого розділом ІV пунктом 3 передбачене, що умовами повернення тимчасово затриманого ТЗ є оплата вартості послуги з транспортування та зберігання ТЗ, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата. Така ж сама норма закріплена у п. 12 постанови КМУ від 17.12.2008 №1102 "Про затвердження порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

09.07.2022 інспектором СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчуком А.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №135526, згідно якого ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 09.07.2022 інспектором СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчуком А.М. складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, з якого вбачається, що відповідно до ст. 265-2 КУпАП, здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: вул. Ботанічна, 25, м. Вінниця, у зв`язку з ч. 1 ст. 130 КУпАП.

11.07.2022 позивач звернувся до начальника Хмільницького районного ВП ГУНП у Вінницькій області зі скаргою на неправомірні дії працівників поліції та повернення транспортного засобу, у якій просив ініціювати проведення службової перевірки законності дій працівників поліції щодо затримання автомобіля ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 ; за наслідками перевірки повідомити його письмово; незалежно від наслідків проведеної перевірки просив повернути йому транспортний засіб, у зв`язку із закінченням триденного строку затримання.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відповіді на вищеззаанчену скаргу так і не отримав. Представник відповідача в судовому засіданні також не змогла повідомити про результати розгляду вказаної скарги.

Також судом встановлено, що постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.10.2022 закрито провадження у справі №149/1671/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.260 КАС України у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Процедуру тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції (далі - поліцейські), зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення регулює Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 (далі - Порядок №1102).

Відповідно до п.2 Порядку №1102 тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п`ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За наявності правових підстав, передбачених пунктом 2 цього Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно за умов, що розміщення такого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

За відсутності умов, зазначених в абзаці другому цього пункту, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв.

Випадки, коли розміщення транспортного засобу вважається таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться винятково за наявності підстав, які встановлено Порядком №1102. Таким підставами є розміщення транспортного засобу так, що суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини 3 статті 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; тз) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

Крім того, відповідно до абз.3 ст. 265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано доказів наявності виняткових обставин, за наявності яких затримання транспортного засобу відбувається шляхом доставлення на спеціальний майданчик, а саме доказів того, що транспортний засіб було розміщено так, що суттєво перешкоджало дорожньому руху чи створювало загрозу безпеці руху, або на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Водночас, положеннями абз.2 п.2-1 Порядку №1102 передбачено, що за відсутності вищезазначених умов тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв.

З урахуванням зазначених положень чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що дії інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича щодо тимчасового затримання 09.07.2022 транспортного засобу ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку є протиправними.

Оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для розміщення транспортного засобу позивача на спеціальний майданчик, провадження в справі відносно позивача за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, відповідно особа звільняється від сплати штрафу, а тому з позивача не може стягуватися плата за послуги із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області безоплатно повернути ОСОБА_1 попередньо вилучений в нього транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 984,80 грн.

При цьому, суд враховує, що в частині заявлених позовних вимог провадження у справі закрито в зв`язку з порушенням правил підсудності.

Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 992,40 грн.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, як про це просить позивач, суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

На підтвердження понесених витрат представником позивача адвокатом Костюком С.М. надано:

- Договір про надання правничої допомоги від 14.07.2022 за №44/22, за п.4.1 якого визначено гонорар адвоката у розмірі 3000 грн;

- квитанцію №44/22 від 14.07.2023 на суму 3000 грн;

- розрахунок суми гонорару від 14.07.2022;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2022;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.07.2022 Серії АВ № 1041037.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу учасників справи на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд враховує, що дана адміністративна справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, провадження у справі в частині позовних вимог закрито в зв`язку з непідсудністю даному суду, тобто фактично за результатами розгляду даної справи задоволено лише частину первинно заявлених позовних вимог.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича щодо тимчасового затримання 09.07.2022 транспортного засобу ВАЗ 2110, д.н.з. НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області безоплатно повернути ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 2110, д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

Поліцейський СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюк Віталій Леонідович (вул. Небесної Сотні, 47, м. Хмільник, Вінницька область)

Інспектор СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчук Андрій Миколайович (вул. Небесної Сотні, 47, м. Хмільник, Вінницька область)

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 210520, код ЄДРПОУ 40108672)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна