Рішення № 114053754, 10.10.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 жовтня 2023 р. Справа № 120/8204/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям органом Пенсійного фонду України протиправного рішенням про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах. Позивачка вказує на дотримання нею усіх вимог для призначення пенсії, зокрема, щодо необхідного пенсійного віку. Серед іншого, зазначає, що збільшення пенсійного віку для працівників, зазначених у п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" нівелюють сутність права на соціальний захист та не відповідають конституційним принципам соціальної держави.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що позивачка не досягла пенсійного віку, встановленого п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На виконання ухвали суду від 09.08.2023 року, позивачем надано заяву про відсутність заперечень щодо залучення співвідповідача з уточненням позовних вимог у відповідності вимог стосовно кожного з відповідачів.

Ухвалою суду від 23.08.2023 року головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області залучено у якості співвідповідача та надано строк на надання відзиву.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не скористалося своїм правом на подання відзиву.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встанови наступне.

21.10.2022 року за допомогою електронних сервісів Вебпорталу Пенсійного фонду України позивачкою було подано заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказану заяву, за принципом екстериторіальності, розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

22.11.2022 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 023830020119 призначенні пенсії, з огляду на недотримання необхідних умов, зокрема досягнення пенсійного віку.

З метою отримання інформації про стан розгляду заяви про призначення пенсії, позивачка звернулася до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Вказаним управлінням листом від 10.03.2023 року повідомлено, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє, з огляду на недосягнення необхідного пенсійного віку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 64 Конституції України, передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж., що на момент звернення за призначення пенсії

Відповідно до рішення головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, на момент звернення за призначенням пенсії, страховий стаж позивачка становить 31 рок 06 місяців 22 дні, пільговий стаж - 22 роки 01 місяць 24 дні, вік заявниці - 51 рік.

Суд наголошує, що ключовим питанням у цій справі є вимога позивача щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. п. "з" ст. 13 Закону від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) .

Відповідно до п. "з" ст. 13 Закону № 1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

03.10.2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить п. 8 ч. 2 ст. 114, яким визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту "з" ст. 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" щодо підвищення на 5 років стажу роботи, який дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі 1-5/2018(746/15) (далі - Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (п. 1 Рішення № 1-р/2020).

Тобто, Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення.

Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічний правовий висновок висвітлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Верховний Суд у справі №160/13468/20 не знайшов підстав для відступу від вказаної правової позиції, що відображено у постанові від 02.06.2023 року.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), вказано, що національне законодавства не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, на переконання суду, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.

Таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Тобто, суд дійшов висновку, що у контексті цієї справи слід застосовувати норму п. "з" ст. 13 Закону № 1788-XII у редакції до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII (на підставі рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.11.2023 року, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Принагідно суд зазначає, що дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наведені відповідачем мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Окрім того, судом враховано, що відповідно до ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відтак, належним способом захисту порушених прав є зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій здійснити з 21.10.2022 року призначення позивачці пенсії відповідно до п. "з" ст. 13 Закону у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03. року № 213- VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат у цій справі здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5 (Держпром), 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344), головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 023830020119 від 22.11.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з 21.10.2022 року на підставі пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович