Рішення № 114049520, 01.08.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1761/23

Провадження № 2/761/5374/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 серпня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у загальному провадженні, у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

в січні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та, з урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову (а.с.96), просить зобов`язати ОСОБА_3 прийняти спадщину у складі якої є нерухоме майно, шляхом звернення до Першої київської державної нотаріальної контори за видачею та отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , та зареєструвати право власності на успадковану частку у нерухомому майні, а саме в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, яка складається з частини квартири АДРЕСА_2 . Також позивач зазначив, що він та відповідач є спадкоємцями за заповітом на частку вказаної квартири в рівних частках, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.07.2003 року.

У зв`язку із смертю ОСОБА_4 , Першою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №207/2022.

Як зазначив у позові ОСОБА_2 , підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідачем у справі вчиняються умисні дії щодо неотримання свідоцтва про право на спадщину, відкриту після смерті батька - ОСОБА_4 , чим самим порушує майнові права позивача, а саме, вчиняються умисні дії з неотримання свідоцтва про право на спадщину, яке є підставою для вчинення реєстраційних дій та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що, в свою чергу, позбавляє його можливості виділити частки спірного нерухомого майна та вирішити житлові питання сторін у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2023 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлено процесуальний строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті в загальному провадженні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися в установлений законом порядок, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін і те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 22.12.2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

При житті ОСОБА_4 23.10.2021 року склав заповіт, яким заповідав належну йому частку квартири АДРЕСА_2 позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 в рівних частках кожному.

За заявою відповідача ОСОБА_3 від 15.02.2022 року про прийняття спадщини Першою київською державною нотаріальною контрою було заведено спадкову справу №207/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

23.06.2022 року позивач ОСОБА_2 звернувсядо Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

20.01.2023 року позивач звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Межинської Н.В. від 20.01.2023 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/8 частку квартири АДРЕСА_2 після померлого ОСОБА_4 , у зв`язку з ненаданням документу, який посвідчує право власності спадкодавця на вищезазначене майно.

Так, підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що через умисне неотримання відповідачем ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину,позивач не можереалізувати своє право на нерухоме майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину,оскільки без нього він позбавлений можливості здійснювати своє право власності в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені в ст. 1219 ЦК України (ст.ст. 1218, 1231 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з цим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

За змістом ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Законодавством не передбачені строки, протягом яких спадкоємець може/зобов`язаний отримати свідоцтво про право на спадщину. Отже, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину та виявили бажання отримати його.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.05.2023 року у справі № 915/1031/21, законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємців. Факт неоформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє будь-які умисні дії щодо неотримання свідоцтва про право на спадщину на частку, яку їй заповідав спадкодавець.

Разом з цим, з постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням документу, який посвідчує право власності спадкодавця на частини квартири АДРЕСА_2 , а не у зв`язку з неотриманням відповідачем свідоцтва про право на спадщину.

При цьому, позивач в позовній заяві не навів жодних обґрунтувань щодо причин відсутності у нього правовстановлюючого документа, який засвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції Українивід22.02.2012 № 296/5 (в редакції на час відкриття спадщини), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Правовідносини з приводу захисту права власності врегульовані главою 29 ЦК України.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).

Враховуючи наведені норми законодавства та беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, зважаючи на те, що оформлення свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємців, крім того, державним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з підстав відсутності у позивача документа, який засвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно, суд прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не направлений на відновлення порушеного права і позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії, не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є неналежним способом захисту.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що підстави позову не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1219, 1220, 1231, 1268, 1296, 1297, 1298 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст.ст. 12, 13, 76-84, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст складений 29.09.2023.

Суддя: