Вирок № 114049344, 09.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24093/20

Провадження №1-кп/761/1441/2023

В И Р О К

іменем України

09 жовтня 2023 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017010000000216 від 28 листопада 2017 року, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веселе, Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва, одруженого, який має малолітню доньку 2015 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

за участю:

секретарів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

прокурорів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисників - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 обвинувачується у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 364 КК України, за наступних обставин.

Так, Так, наказом Міністра юстиції України, №2213/к від 20.07.2015 «Про призначення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 призначено на посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (розташоване за адресою м. Київ. вул. Січових Стрільців, 73) із присвоєнням 7 рангу державного службовця, яку останній займав до 20.01.2017.

Відповідно до покладених обов`язків ОСОБА_2 у своїй роботі керувався Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та Положенням про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затвердженого 22.06.2016 Заступником Міністра юстиції України - керівником апарату.

Відповідно до п. 1 Положення про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затвердженого 22.06.2016 Заступником Міністра юстиції України - керівником апарату, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, без статусу юридичної особи. Працівниками відділу є державні виконавці правовий статус яких та обсяг процесуальних повноважень визначений законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 2 Положення про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затвердженого 22.06.2016 Заступником Міністра юстиції України - керівником апарату, відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, Положенням про Міністерство юстиції України, Положенням про Департамент ДВС, цим Положенням, а також Положеннями про відповідні структурні підрозділи, які входять до складу відділу.

Крім того, згідно п. 4.1 Положення, відділ відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує здійснення державними виконавцями заходів примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), передбачених законом.

Пунктом 6 положення про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затвердженого 22.06.2016 Заступником Міністра юстиції України - керівником апарату визначено, що відділ очолює заступник директора Департаменту ДВС - начальник відділу, який призначається на посаду та звільняється з посади Міністром юстиції України.

В свою чергу, відповідно до пунктів 7.1, 7.2, 7.4, 7.8 та 7.12 положення про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затвердженого 22.06.2016 Заступником Міністра юстиції України - керівником апарату, заступник директора Департаменту ДВС - начальник відділу здійснює керівництво діяльністю відділу, організовує його роботу та контролює виконання завдань, покладених на відділ, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, визначає ступінь відповідальності та розподіляє обов`язки між працівниками відділу та розробляє їх посадові інструкції, організовує та контролює ведення діловодства у відділі, виконує рішення судів та інших органів (посадових осіб) і здійснює інші дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та інших нормативно- правових актів, які регламентують діяльність органів державної виконавчої служби.

Водночас пунктами 7.16 та 7.22 Положення про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затвердженого 22.06.2016 Заступником Міністра юстиції України - керівником апарату визначено, що заступник директора Департаменту ДВС - начальник відділу у відповідності до вимог законодавства та в межах повноважень вживає заходів щодо припинення неправомірних дій (бездіяльності) з боку Державних виконавців відділу та скасування їх незаконних рішень, усунення причин, які призводять до порушень, здійснює контроль за перерахуванням коштів з рахунку для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідного рахунку для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банку.

Отже, у відповідності до ст. 18 КК України ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді заступника директора Департаменту - начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (розташоване за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73) в період з 20.07.2015 по 20.01.2017. був службовою особо, оскільки обіймав в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нехтуючи вимогами вищевказаних законів та підзаконних нормативно - правових актів, відповідно до яких при виконанні покладених обов`язків повинен керуватись тільки законом та діяти в його межах, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді заступника директора Департаменту - начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (розташоване за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73) в період з 20.07.2015 по 20.01.2017 вчинив злочин у сфері службової діяльності, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на примусовому виконанні у відділі виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (розташоване за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа №2/756/25/15 від 15.01.2016 Оболонського районного суду м. Києва про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь ОСОБА_14 , коштів за договором банківського рахунку в сумі 764 055 доларів США.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_15 19.01.2016 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та грошових коштів в межах суми боргу з метою забезпечення виконання рішення суду. Постанова направлена сторонам супровідним листом №318/2 від 19.01.2016, підписаним ОСОБА_2 .

Крім того, 19.01.2016 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представником боржника ОСОБА_16 подано заяву про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2016 про зупинення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.05.2015 до закінчення касаційного провадження у справі.

У подальшому, 21.01.2016 Державним виконавцем ОСОБА_15 винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - до закінчення касаційного провадження у справі. Постанова направлена сторонам супровідним листом . №318 2 від 21.01.2016. підписаним ОСОБА_2 .

Представником боржника ОСОБА_16 05.04.2016 подано заяву №1654/1 від 31.03.2016 про поновлення виконавчого провадження у зв`язку із негативним фінансовим станом ПАТ «КБ» «Хрещатик» та необхідністю списання арештованих коштів, у вказаній заяві боржник просить не розглядати цю заяву в порядку добровільного виконання.

Цього ж дня, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_15 винесена постанова про поновлення виконавчого провадження.

У подальшому представником боржника ОСОБА_16 19.04.2016 повторно подано заяву від 18.04.2016 про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали ВССУ від 11.01.2016 про зупинення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.05.2015 до закінчення касаційного провадження у справі.

У зв`язку з цим, державним виконавцем ОСОБА_15 21.04.2016 винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - до закінчення касаційного провадження у справі.

У подальшому, представником стягувана за дорученням ОСОБА_17 14.06.2016 подано заяву про поновлення виконавчого провадження, оскільки ухвалою ВССУ від 08.06.2016 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.05.2015 залишено без змін.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_15 15.06.2016 винесена постанова про поновлення виконавчого провадження.

Представником боржника ОСОБА_16 17.06.2016 подано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням. До заяви додано копію платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 17.06.2016 на суму 764 055 доларів США.

Водночас ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції яка діяла на момент вчинення злочину стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 41 Закону до витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Згідно з п. 1-3 ч. 1 ст. 43 Закону у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Крім того ч. 5 ст. 41 Закону Постанова про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону.

Таким чином, враховуючи що сума стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) на користь ОСОБА_14 в ході виконавчого провадження № НОМЕР_8 становить 764 055 доларів США, то сума виконавчого збору, а саме 10 відсотків віл вказаної суми, у вищевказаному виконавчому провадженні становить 76405,5 доларів США.

Враховуючи вказані вимоги законодавства, 21.06.2016 старшим державним виконавцем ОСОБА_15 на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999, в редакції від 12.06.2016 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 76405,50 доларів США. Постанова направлена боржнику супровідним листом від 21.06.2016 №318/2, підписаним ОСОБА_2 .

На адресу AT «Укрексімбанк» 21.06.2016 направлено платіжне доручення Міністерства юстиції України, підписане ОСОБА_2 про перерахування на користь стягувана суми у розмірі 764 055 доларів США.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснює начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Крім того згідно з п. 10. 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 начальник відділу має право перевірити будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні державних виконавців, які йому безпосередньо підпорядковані, з власної ініціативи чи за заявою (скаргою) стягувача або його представника у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 10.4 Інструкції про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

Водночас у відповідності з п. 10.4.1. Інструкції у постанові зазначаються:

а) підстави витребування цього виконавчого провадження;

б) у мотивувальній частині - обставини, що зумовили проведення перевірки та витребування виконавчого провадження;

в) обґрунтування необхідності здійснення такої перевірки з обов`язковим зазначенням об`єктивності можливих негативних наслідків її непроведения, які можуть суттєво вплинути на хід виконання або мати резонансне значення (при прийнятті рішення про доцільність проведення перевірки виконавчого провадження з власної ініціативи).

Проте в порушення вказаних вимог 23.06.2016 начальником відділу ОСОБА_2 винесено постанову про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_7 в якій не зазначено підстави витребування цього виконавчого провадження, обставини, що зумовили проведення перевірки та витребування виконавчого провадження, обґрунтування необхідності здійснення такої перевірки.

Таким чином, постанова про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_7 винесена ОСОБА_2 23.06.2016 є необгрунтованою та такою, що винесена з порушенням вимог законодавства про виконавче провадження.

В подальшому 24.06.2016 винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження НОМЕР_7, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів США.

Крім того, відповідно до п.10.2 Інструкції: за результатами перевірки виконавчого провадження виноситься постанова про перевірку виконавчого провадження, у якій зазначаються:

а) підстави перевірки цього виконавчого провадження:

в) у мотивувальній частині - реквізити виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює виконання, опис дій державного виконавця або документ виконавчого провадження, які визнаються незаконними, та посилання на норму Закону з обгрунтуванням незаконності відповідних дій (документа);

г) у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, особа, яку зобов 'язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови;

Проте в порушення вказаних вимог начальником відділу ОСОБА_2 винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження НОМЕР_7 від 24.06.2016 в якій не зазначено підстави перевірки цього виконавчого провадження, у мотивувальній частині - відсутній опис дій державного виконавця або документ виконавчого провадження, які визнаються незаконними, та посилання на норму Закону з обгрунтуванням незаконності відповідних дій (документа), у резолютивній частині відсутній висновок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні.

Разом з тим відповідно до ч. 2 ст.25 Закону у постанові (про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі неподання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону протягом строку, нд який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Закон не передбачає переривання строку, встановленого боржнику для самостійного виконання рішення, у разі зупинення виконавчого провадження, а лише встановлює заборону державному виконавцю проводити виконавчі дії з примусового виконання.

Крім того Законом встановлено, що строк для самостійного виконання рішення боржником не може перевищувати семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження після чого державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином з моменту відкриття виконавчого провадження і до перерахування боржником коштів у сумі 764055 доларів США на депозитний рахунок відділу, згідно платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 17.06.2016 загальний строк, протягом якого виконавче провадження не було зупинено, становить 20 днів.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №92/7 від 19.07.2019 у випадку доведення правоохоронним органом факту безпідставного скасування заступником директора Департаменту - начальником відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови старшого державного виконавця, ОСОБА_15 від 21.06.2016 (про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (боржника) виконавчого збору 76 406, 50 доларів США), що передбачено чинним законодавством України, в об`ємі наданих на дослідження документів підтверджується матеріальна шкода (збитки), заподіяна державному бюджету України у розмірі 76405,50 доларів США.

Враховуючи викладене 24.06.2016 ОСОБА_2 займаючи посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (розташоване за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73) діючи умисно, зловживаючи службовим становищем в супереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи ПАТ «ТАСкомбанк», перебуваючи за місцем розташування Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, виніс постанову про результати перевірки виконавчого провадження НОМЕР_7, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76405 доларів США що в свою чергу стало причиною ненадходження до державного бюджету України 10 стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 76405,5 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 24.06.2016 становить 1901192,63 гривень) та спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді отримання державою втраченої вигоди (збитків) на суму 1901192,63 гри., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 364 КК України, не визнав, та суду пояснив, що з 1999 року працює в органах державної виконавчої служби та на даний час є приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва. У 2016 році працював на посаді заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. До його повноважень входило, зокрема, контроль за діяльністю відділу, в порядку та у спосіб визначений нормативними актами, в тому числі, Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на той час, Інструкції з організації примусового виконання рішень та Положення про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Обвинувачений суду пояснив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_8 за виконавчим листом Оболонського районного суду м. Києва про стягнення з ПАТ «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_14 , коштів в сумі 764 055 доларів США. Зазначене виконавче провадження було відкрито державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_15 19.01.2016 та зупинене 21.01.2016 на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2016 до закінчення касаційного провадження у справі.

При цьому обвинувачений уточнив, що ОСОБА_14 пред`явив виконавчий лист для примусового виконання знаючи про наявність ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2016, якою було зупинене виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.04.2015 до закінчення касаційного провадження у справі, однак не повідомив про її існування державному виконавцю ОСОБА_15 , з огляду на що, останній вважав, що перешкод для здійснення виконавчого провадження не існувало.

На наступний день після відкриття провадження боржник направив до державного виконавця заяву про зупинення провадження у зв`язку з вищевказаним рішенням суду і провадження було зупинене до вирішення касаційного розгляду скарги по суті.

При цьому державний виконавець ОСОБА_15 05.04.2016 за заявою представника боржника ОСОБА_16 поновив виконавче провадження до завершення вирішення справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в порушення вимог п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла станом на момент вчинення таких дій, а потім 21.04.2016 знову зупинив виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.06.2016 було завершено касаційний розгляд, яким рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.04.2015 залишено без змін.

В подальшому, 15.06.2016 державним виконавцем ОСОБА_15 було відновлено виконавче провадження, а 17.06.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява боржника про самостійне виконання судового рішення в межах строку, що визначений Законом України «Про виконавче провадження» для такого виконання.

В ході здійснення діяльності начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України йому стало відомо, що незважаючи на самостійне виконання боржником судового рішення, виконавче провадження № НОМЕР_8 не закрито. З метою встановлення причин неприйняття рішення про його закриття, враховуючи фактичне виконання судового рішення, ним було витребувано вказане виконавче провадження для перевірки.

В ході перевірки матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_2 було встановлено, що 21.06.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_15 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 76 405, 50 доларів США, незважаючи на факт самостійного виконання таким боржником судового рішення на наступний день після відновлення виконавчого провадження 17.06.2016, тобто в межах семиденного строку встановленого законом для самостійного виконання.

За вказівкою обвинуваченого, старшим державним виконавцем ОСОБА_15 було підготовлено проект постанови про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_8 та підписано ОСОБА_2 таку постанову, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Будь-яких зауважень від старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 щодо прийнятого рішення не надходило, зазначена постанова є чинною та не скасованою і на момент судового розгляду.

Додатково обвинувачений зазначив, що рішення державного виконавця про поновлення виконавчого провадження та винесення відповідної постанови від 05.04.2016 прямо суперечило Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконання судового рішення було зупинене судом касаційної інстанції і єдиною підставою для поновлення такого виконавчого провадження є судове рішення, яке поставляється за наслідком касаційного розгляду. Будь-яких інших підстав для поновлення примусового виконання рішення, яке зупинене судом, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає.

Щодо недостатнього, на думку органу досудового розслідування, мотивування постанови від 24.06.2016 про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_8, ОСОБА_2 зазначив, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язкових вимог для таких постанов, суть зазначеного рішення є зрозумілим для учасників виконавчого провадження, а перевірка форм складання процесуальних документів у виконавчому провадженні не є предметом та завданням кримінального провадження.

Щодо наявності підстав для такої перевірки, обвинувачений зазначив, що контроль у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до статей 83-86 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону, яка була чинною на той час, якою прямо передбачено право начальника відділу перевіряти будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні підпорядкованих йому державних виконавців, про що і було зазначено у мотивувальній частині постанови про результати перевірки вищезазначеного виконавчого провадження.

Враховуючи зазначене, вказав, що скасовуючи незаконну постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору діяв у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону, яка була чинною на той час.

Також, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що скасовуючи вказану незаконну постанову про стягнення з боржника виконавчого збору не діяв в інтересах боржника ПАТ «ТАСКОМБАНК», або будь-яких третіх осіб з метою одержання неправомірної вигоди. З представниками або уповноваженими особами боржника особисто не знайомий та за період роботи у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ніколи з ними не зустрічався. Свої дії обвинувачений мотивував бажанням уникнути судового розгляду щодо неправомірних дій державного виконавця ОСОБА_15 , який би мав наслідком втрати для державного бюджету.

На уточнюючі запитання обвинувачений пояснив, що на той час у його відділі перебувало близько 5000 проваджень, і за день він проставляв до 2000 тисяч підписів на різних рішеннях, а тому він просто не мав змоги ретельно проаналізувати проект постанови, підготовленої державним виконавцем ОСОБА_15 , крім того обвинувачений довіряв своєму підлеглому.

Просив ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.

Також, на обґрунтування винуватості ОСОБА_2 прокурор послався на показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які були допитані в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він протягом тривалого часу обіймає посаду голови правління ПАТ «ТАСКОМБАНК». Зазначив, що йому відомо про те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва з ПАТ «ТАСКОМБАНК» було стягнуто на користь ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 764 055 доларів США. Зазначене рішення суду було добровільно виконано в повному обсязі після завершення процедури касаційного оскарження. Повідомив, що будь-які інші обставини взаємовідносин з ОСОБА_14 , в тому числі, судових спорів та виконавчого провадження йому невідомі, оскільки дані питання не входять до функціональних обов`язків голови правління банку, а віднесені до повноважень юридичного департаменту, документи щодо виконавчих проваджень йому для підпису чи ознайомлення не надаються.

Пояснив, що його банк мав депозитний рахунок у банку «Хрещатик», на якому знаходились грошові кошти, які ПАТ «ТАСКОМБАНК» не могло самостійно отримати у зв`язку із фінансовим станом банку «Хрещатик». З огляду на такі обставини ПАТ «ТАСКОМБАНК» звернулось до ДВС із заявою, в якій просили забрати зазначені кошти на свій рахунок до остаточного вирішення справи по суті з метою уникнення ризику втрати таких грошових коштів в разі ліквідації банку «Хрещатик».

Зазначив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 особисто не знайомий, ніколи з ним не зустрічався та не мав жодних домовленостей. З приводу пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 щодо умисного зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для ПАТ «ТАСКОМБАНК» або інших осіб йому нічого невідомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що у період з 2015 по 2016 рік він обіймав посаду керівника управління з питань правового забезпечення, корпоративних відносин та претензійно-позовної роботи ПАТ «ТАСКОМБАНК».

Що стосується виконавчого провадження № НОМЕР_8 з виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва про стягнення з ПАТ «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_14 грошових коштів зазначив, що пам`ятає про те, що у банку був такий клієнт, по якому багато років тривали судові спори про стягнення заборгованості. Юридичне супроводження даного питання здійснювалось працівниками юридичного департаменту ПАТ «ТАСКОМБАНК», в тому числі, і він сам представляв банк, як у судових засіданнях, так і в органах ДВС з питань виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у вищезазначеному виконавчому провадженні.

Зазначив, що банк добровільно виконав рішення суду, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_14 після завершення касаційного провадження, у строк передбачений законом для добровільного виконання судового рішення боржником, про що було письмово повідомлено державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Конкретні обставини справи по суті, як і обставини закриття виконавчого провадження, свідок у судовому засіданні пригадати не зміг. Вказав, що він не може пригадати обставини, що стосувались сплати виконавчого збору у провадженні, та зазначив, що ймовірно вже не працював у ПАТ «ТАСКОМБАНК», на момент вирішення вказаних питань.

Також повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 він особисто не знайомий, бачив його один раз, коли намагався поспілкуватись з приводу даного виконавчого провадження в приміщенні відділу примусового виконання рішень, однак ОСОБА_2 не став з ним розмовляти та повідомив, що з питань, які стосуються виконавчих проваджень, йому необхідно контактувати виключно із державним виконавцем. З державним виконавцем свідок спілкувався виключно по суті провадження.

З приводу пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 щодо умисного зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для ПАТ «ТАСКОМБАНК» або обставин винесення будь-яких постанов в ході перевірки виконавчого провадження ОСОБА_2 йому нічого невідомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що у 2016 році працював на посаді державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в той час, як ОСОБА_2 обіймав посаду начальника вказаного відділу.

Що стосується виконавчого провадження № НОМЕР_8 зазначив, що дійсно у нього в провадженні було виконавче провадження на користь ОСОБА_14 , в рамках якого він накладав арешт на грошові кошти боржника. Свідок пригадав, що вказане провадження було зупинене на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яким передбачалось зупинення виконання рішення до завершення розгляду справи по суті в усіх судових інстанціях. При цьому свідок зазначив, що, якби ОСОБА_14 одразу доклав би вказане рішення ВССУ до виконавчого листа - свідок би не мав підстав для відкриття виконавчого провадження.

Згодом, за словами свідка, провадження кілька разів зупинялось та відновлювалось, однак протягом якого часу воно було зупинене - свідок пригадати не зміг.

Свідок також зазначив, що в рамках даного виконавчого провадження судове рішення було виконане боржником добровільно та самостійно.

Свою постанову про стягнення судового збору свідок пояснив тим, що він на той момент вважав, що семиденний строк для добровільного виконання судового рішення сплив, при цьому в зазначений строк свідок врахував період між винесенням ним постанови про поновлення провадження від 05.04.2016 до його подальшого зупинення.

З приводу винесення ним постанови про поновлення виконавчого провадження 05.04.2021 року, свідок пояснив, що він не мав законних підстав для поновлення виконавчого провадження під час дії судового рішення про зупинення виконання рішення, разом з тим, він вважав, що не мав права відмовляти боржнику та пішов на зустріч банку.

При цьому свідок наголосив, що станом на момент судового розгляду він вважає, що не мав права виносити постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки провадження було зупинене, тож і підстав для застосування будь-яких штрафних санкцій, на думку свідка, не було.

Свідок зазначив, що йому невідомо про факти спілкування обвинуваченого з представником боржника та вважає, що підстав для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності немає, оскільки ОСОБА_2 діяв в межах своїх повноважень, та просто скасував передчасну постанову свідка.

В обґрунтування вини ОСОБА_2 прокурором в суді наведені фактичні дані, які містяться в досліджених в судовому засіданні документах:

-протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 07.09.2018 року, відповідно до якого 07.09.2018 року у приміщенні Міністерства юстиції України, слідчим було вилучено копію особової справи ОСОБА_2 ( т. 2 а.с 64-65);

-протоколі огляду від 07.09.2018 року (т. 2 а.с. 66-68, 73-153), зі змісту якого вбачається, що 07.09.2018 під час здійснення тимчасового доступу у Міністерстві юстиції України за адресою: м. Київ, провулок Рильський, буд. 10, слідчим, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2018, було вилучено копії документів із особової справи ОСОБА_2 ,

-постанові про визнання речовими доказами від 07.09.2018 року, зі змісту якої вбачається, що вище вказані копії документів із особової справи ОСОБА_2 було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 69-72);

-протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2018 року (т. 3 а.с. 9-10), відповідно до якого 16.08.2018 року за адресою: АДРЕСА_3 , слідчим було вилучено: Постанову про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 24.06.2016, винесену заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_2 , якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_19 про стягнення з боржника виконавчого збору від. 21.06.2016 № НОМЕР_8; Постанову про перевірку виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 23.06.2016, винесену заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_2 , про витребування у старшого державного виконавця відділу ОСОБА_19 виконавчого провадження № НОМЕР_8; Постанову від 21.01.2016 № НОМЕР_8, винесену заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_2 , про зняття арешту з грошових коштів, які належать боржнику ПАТ «ТАСкомбанк» у розмірі 764055 доларів США та містяться на Всіх рахунках в Головному управлінні НБУ по м. Києві та Київській області;

-протоколі огляду від 16.08.2018 року та постанові про визнання речовими доказами від 16.08.2018 року (т. 3 а.с. 11-18), зі змісту яких вбачається, що зазначені документи були оглянуті слідчим та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні;

-протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 30.05.2018 року (т. 3 а.с. 25-26), відповідно до якого 30.05.2018 року, у приміщенні Департаменту ДВС МЮ України, слідчим було вилучено копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_7, з примусового виконання виконавчого листа №2/756/25/15 від 15.01.2016 року.

-протоколі огляду від 30.05.2018 (т. 3 а.с. 27-31, 38-112, т. 4 а.с. 1-97), відповідно до якого 30.05.2018 року у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за адресою: м. Київ вул. Січових Стрільців, 73, слідчим було вилучено матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_8, з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/25/15 від 15.01.2016 Оболонського районного суду м. Києва, про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443. м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь ОСОБА_14 , кошти за договором банківського рахунку в сумі 764 055 доларів США, зокрема: Заяву про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника за підписом ОСОБА_17 ; Виконавчий лист Оболонського районного суду м. Києва по справі №2/756/25/15 пр. 756 6926/13-й від 15.01.2016; Повідомлення від 19.01.2016 за № 318/2 про відкриття виконавчого провадження на 1 арк.; Постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 19.01.2016 на 2 арк; Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.01.2016; Заява про зупинення виконавчого провадження в порядку п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» за підписом ОСОБА_16 від 19.01.2016; Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і Кримінальних справ від 11.01.2016; Постанова про зупинення виконавчого провадження від 21.01.2016; Постанова про відновлення виконавчого провадження від 05.04.2016; Заява про зупинення виконавчого провадження за підписом ОСОБА_16 від 18.04.2016; Постанова про зупинення виконавчого провадження від 21.04.2016; Заява про поновлення виконавчого провадження за підписом ОСОБА_17 від 14.06.2016; Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.06.2016; Постанова про поновлення виконавчого провадження від 15.06.2016; Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17.06.2016; Заява про закінчення виконавчого провадження за підписом ОСОБА_16 від 17.06.2016; Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17.06.2016; Постанова про стягнення виконавчого збору від 21.06.2016 на 2 арк.; Постанова про результати перевірки виконавчого провадження від 24.06.2016 на 2 арк.; Постанова про скасування процесуального документу від 24.06.2016; Постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2016;

-постанові про визнання речових доказів від 30.05.2018 року, зі змісту якої вбачається, що вищевказані документи були визнані речовими доказами (т. 3 а.с. 32-37);

-протоколі тимчасового доступу від 25.06.2020 року, зі змісту якого вбачається, що 25.06.2020 року у приміщенні АТ «ПРАВЕКС БАНК», прокурором було вилучено виписки по банківським рахункам ОСОБА_14 на 26 арк.; (т. 4 а.с. 111-114);

-протоколі огляду від 25.06.2020 року, зі змісту якого вбачається, що прокурором було оглянуто роздруківку руху грошових коштів по особовому рахунках ОСОБА_14 відкритих в АТ «Правекс Банк» (Виписка банку, звіт про стан рахунку) на 26 арк. В ході огляду виписки за особовим рахунком НОМЕР_1 за період 01.01.2016 по 01.07.2017 встановлено наявність зарахування платежу в розмірі 763694,49 доларів США, дата надходження платежу - 11.07.2016, МФО кореспондента 380838, № рахунку НОМЕР_2 , найменування DB TRUST COMPANY AMERICAS, банк - AT «Правекс Банк» призначенням платежу - зарахування відповідно кредитного повідомленню BX№C242145RBK070816 (т. 4 а.с. 115-141);

-постанові про визнання речових доказів від 25.06.2020 року, зі змісту якої вбачається, що вищевказані документи були визнані речовими доказами (т. 4 а.с. 142-143);

-протоколі тимчасового доступу від 15.02.2019 року, зі змісту якого вбачається, що 15.02.2019 року у приміщенні Міністерства юстиції України, слідчим було вилучено документи із особової справи ОСОБА_2 , які містять вільні зразки підписів обвинуваченого (т. 4 а.с. 111-114);

-протоколі огляду від 15.02.2019 року ( т. 4 а.с. 154-155, 159-189), зі змісту якого вбачається, що 15.02.2019, слідчим, під час тимчасового доступу у Міністерстві юстиції України за адресою: м. Київ провулок Рильський буд. 10 було вилучено: Особову картку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2 арк.; Додаток № 1 до особової картки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1 арк.; Автобіографію ОСОБА_2 від 07.07.15 на 1 арк.; Декларацію ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік від 07.07.2015 на 9 арк.; Попередження про встановлені законодавством України обмеження, пов`язані з прийняттям на державну службу та її проходженням та ознайомлення із загальними правилами поведінки державного службовця від 20.07.2015 на 1 арк.; Інформацію про наявність (відсутність) корпоративних прав від 20.07.2015 на 1 арк.; Інформацію про працюючих у апараті Міністерства юстиції України та/або його територіальних органах близьких родичів від 20.07.2017 на 1 арк.; Заяву ОСОБА_2 , від 06.07.2015 на 1 арк.; Індивідуальний план стажування ОСОБА_2 від 08.07.2015 на 1 арк.; Доповідну записку стажиста ОСОБА_2 , на 2 арк.; Заяву ОСОБА_2 на 1 арк.; Наказ № 2213/к від 20.07.2015 на 1 арк.; Наказ № 2339/к від 30.07.2015 на 1 арк.; Декларацію ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік від 17.03.2016 на 5 арк.; Заяву ОСОБА_2 від 17.01.2017 на 1 арк.; Наказ № 122/к від 20.01.2017 на 1 арк.;

-постанові про визнання речових доказів від 15.02.2019 року, зі змісту якої вбачається, що вищевказані документи були визнані речовими доказами (т. 4 а.с. 156-158);

-протоколі тимчасового доступу від 10.06.2020 року, зі змісту якого вбачається, що 10.06.2020 року, слідчим, у приміщенні АТ «Укрексімбанк», було вилучено виписку по рахунку № НОМЕР_4 (т. 4 а.с. 203-206);

-протоколі огляду від 22.06.2020 року, зі змісту якого вбачається, що прокурором було оглянуто роздруківку руху грошових коштів по рахунку № НОМЕР_5 Міністерства юстиції України відкритому в AT «Укрексімбанк» на 2 арк. В ході огляду вказаної роздруківки встановлено наявність платежу в розмірі 764055 доларів США, з призначенням платежу-здійснення переказу за дорученням клієнта - юридичної особи, кор.6 Транзитний рахунок, здійснення операції переказу за дорученням клієнта - юридичної особи (т. 4 а.с. 207-209);

-постанові про визнання речових доказів від 22.06.2020 року, зі змісту якої вбачається, що роздруківку руху грошових коштів по рахунку № НОМЕР_5 Міністерства юстиції України на 2 арк. була визнана речовим доказом (т. 4 а.с. 210-211);

-протоколі тимчасового доступу з 13.03.2020 по 14.05.2020 (т. 5 а.с. 19-21), зі змісту якого вбачається, що з 13.03.2020 року по 14.05.2020 року, прокурором, у приміщенні ПАТ «ТАСкомбанк» було вилучено: Лист №1310/47-бт від 17.03.2020 на 1 арк.; Копії документів особової справи ОСОБА_16 на 22 арк.; Заяву на видачу готівки з ПАТ «ТАСкомбанк» ОСОБА_14 з 05.06.2013 на 7 арк.; Копії актів про виділення для знищення справ (документів) не внесених до Національного архівного фонду на 8 арк.; Лист щодо особових справ ОСОБА_18 та ОСОБА_20 ;?Роздруківку руху грошових коштів по особових рахунках ОСОБА_14 , відкритих в ПАТ «ТАСкомбанк» на 75 арк.; Копії документів претензійно позовної діяльності ПАТ «ТАСкомбанк» пов`язаної з договором банківського вкладу ОСОБА_14 на 45 арк.; Копії матеріалів юридичної справи клієнта ПАТ «ТАСкомбанк» ОСОБА_14 на 55 арк.; CD диск- VERBATIUM DVD+R.;

-протоколі огляду від 25.05.2020 року та постанові про визнання речовими доказами від 25.05.2020 року (т. 5 а.с. 22-146), зі змісту яких вбачається, що зазначені документи, зокрема і ті, що знаходились на вилученому диску в електронному вигляді, були оглянуті прокурором та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні;

-протоколі тимчасового доступу від 11.06.2020 року, зі змісту якого вбачається, що 11 червня 2020 року, прокурором, у приміщенні Міністерства юстиції України, отримано доступ до відомостей, які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/25/15 від 15.01.2016 Оболонського районного суду м. Києва, про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь ОСОБА_14 , кошти за договором банківського рахунку в сумі 764 055 доларів США. З вказаної електронної системи слідчим було отримано документи, які містяться в електронному провадженні та сформовано інформаційну довідку №39130 (т. 6 а.с. 12-14);

-протоколі огляду від 22.06.2020 року (т. 6 а.с. 15-61), зі змісту якого вбачається, що 22.06.2020 року прокурором було оглянуто вищевказані документи, які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/25/15 від 15.01.2016 Оболонського районного суду м. Києва, про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443. м. Київ. вул. С.Петлюри. буд. 30) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь ОСОБА_14 , кошти за договором банківського рахунку в сумі 764 055 доларів США;

-постанові про визнання речовими доказами від 22.06.2020 року, зі змісту якої вбачається, що вищевказані документи, в тому числі і в електронному вигляді, були визнані речовими доказами (т. 6 а.с. 62-66);

-протоколі тимчасового доступу від 11.06.2020 року, згідно якої прокурором у приміщенні Державної казначейської служби України вилучено лист Державної казначейської служби України №13-10/9922 від 09.06.2020 з додатком, CD-диском на якому міститься інформація про рух коштів на рахунку № НОМЕР_6 за період 01.01.2016 по 01.07.2017 (т. 6 а.с. 80-83);

-протоколі огляду від 15 червня 2020 року (т. 6 а.с.86-115) та постанові про визнання речовими доказами від 15.06.2020 (т. 6 а.с. 116-118), зі змісту яких вбачається, що прокурором було оглянуто відомості щодо руху коштів на особистому рахунку Міністерства юстиції України № НОМЕР_6 відкритому в Державній казначейській службі України, що містяться на CD-диску - VERBATIUM DVD+R, та визнано вказаний диск речовим доказом у кримінальному провадженні;

-висновку судової почеркознавчої експертизи №8-4/283 від 04.03.2019, зі змісту якого вбачається, що: 1) підпис у графі «начальник відділу __ ОСОБА_2 » в постанові про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_7 від 23.06.2016, виконаний ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) підпис у графі «начальник відділу __ ОСОБА_2 » в постанові про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_7 від 24.06.2016, виконаний ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) підпис у графі «начальник відділу __ ОСОБА_2 » в постанові про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_7 від 21.01.2016, виконаний ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 6 а.с.121-128);

-висновку судово-економічної експертизи №92/7 від 19.07.2019, зі змісту якого вбачається, що, у випадку доведення правоохоронним органом факту безпідставного скасування заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 (про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (боржника) виконавчого збору у розмірі 76 405,50 доларів США.), що передбачено чинним законодавством України, в об`ємі наданих на дослідження документів підтверджується матеріальна шкода (збитки), заподіяна державному бюджету України у розмірі 76 405,50 доларів США. (т. 6 а.с. 132-142)

-листі начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_21 , із долученими до нього копіями положень про відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС, затверджених 16.04.2015 року ОСОБА_22 та 11.08.2015 року ОСОБА_23 (т. 6 а.с. 143-158);

В ході судового розгляду сторона захисту вказувала про недопустимість наданих прокурором доказів, з огляду на порушення підслідності під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки, на думку захисників обвинуваченого, адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , досудове розслідування мали здійснювати детективи НАБУ. Надаючи оцінку твердженням захисників в цьому аспекті суд керується як висновками Великої Палати Верховного Суду, так і висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

В контексті оцінки даних доводів, суд нагадує, що кримінальне провадження, в силу ст. 22 КПК України, здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 зазначено, що відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Про необхідність застосування вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду у разі, якщо досудове розслідування здійснювалось з порушенням правил підслідності зазначено у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 369/13131/18, при цьому вказаний висновок Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду зроблено з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду про відсутність перешкод для застосування вищезаначеного висновку Великої Палати Верховного Суду під час надання оцінки істотності порушення прав підозрюваного, обвинуваченого у разі здійснення досудового розслідування з порушенням правил підслідності.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу, що оголошуючи свої доводи з приводу порушень підслідності, допущених на думку захисників, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, сторона захисту не навела конкретних та переконливих аргументів стосовного того, яким чином передача цього кримінального провадження для здійснення досудового розслідування ГУНП в АР Крим та місті Севастополі істотно обмежила права ОСОБА_2 , зокрема в порівнянні з тим становищем, в якому б він перебував, якщо б вказане провадження розслідувало НАБУ.

За вказаних умов, клопотання сторони захисту про визнання усіх доказів недопустими суд визнає не обгрунтованими, внаслідок чого такі клопотання задоволенню не підлягають.

При цьому, суд зауважує, що в ході судового розгляду, обидві сторони кримінального провадження посилались на долучені до матеріалів кримінального провадження науково-правові висновки, зокрема сторона захисту посилалась на науково-правовий висновок №01-9/1-85 від 16.08.2019 року, отриманий на замовлення обвинуваченого ОСОБА_2 (т. 6 а.с.165-181), а прокурор посилався на науково-правовий висновок №01-9/1-85 від 16.08.2019 року, отриманий на підставі звернення прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури АР Крим ОСОБА_24 (т. 6 а.с. 210-242);

Водночас, зі змісту обох зазначених висновків експертів вбачається, що обидві експертизи стосувались виключно питань права, тобто не потребували застосування таких спеціальних знань, якими б не володів суд.

Більш того, суд зауважує, що в рамках даного судового провадження, усі учасники судового розгляду, без винятків, були професійними правниками, при цьому підстав ставити під сумнів компетенцію та високий професійний рівень будь-кого з учасників провадження у суду немає.

Суд нагадує учасникам судового провадження, що, на відміну від деяких інших галузей права, які, у своєму сучасному вигляді допускають можливість застосування висновків, зроблених експертами у галузі права, кримінальне процесуальне право, з огляду на імперативну заборону, встановлену ч. 1 ст. 242 КПК України, такої можливості, в рамках кримінального провадження, не допускає.

Відповідна заборона міститься також і в Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», де вказано про неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності чи недієздатності особи тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд визнає обидва докази недопустимими та не бере до уваги відомості, що містяться у вказаних доказах, під час ухвалення судового рішення по суті.

Дослідивши всі докази, надані в обґрунтування обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 КК України в зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 364 КК України, оцінивши надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відсутність достатніх даних, які б, поза розумним сумнівом, підтверджували що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст. 364 КК України.

Так, за ч.2 ст. 364 КК України передбачено кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.

ОСОБА_2 обвинувачується в зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжкі наслідки.

Станом на 23.06.2016 ОСОБА_2 перебував на посаді заступника директора Департаменту начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 28.12.2015, яка діяла на момент вчинення діяння) контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснює начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищого органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 84 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 28.12.2015) здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мають право директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби. Аналогічне положення закріплене в пункті 10.3 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в редакції, чинній станом на 23.06.2016.

Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 28.12.2015) посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Вищевказаний Закон та Інструкція не визначають перелік виконавчих дій та виконавчих проваджень, які не можуть бути предметом перевірки, здійснюваної начальником відділу державної виконавчої служби в порядку ст. 83 вищевказаного Закону.

Отже, заступник директора Департаменту - начальник відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 мав передбачені законодавством повноваження здійснювані перевірку виконавчого провадження № НОМЕР_8.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 299/2144/17 зазначено, що зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК.

Зі змісту формулювання обвинувачення не вбачається жодного обґрунтування, чому прокурор, під час затвердження обвинувального акту, прийшов до висновку, про те, що ОСОБА_2 , під час винесення постанови про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_7 та постанови про результати перевірки виконавчого провадження НОМЕР_7, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів США, діяв всупереч інтересам служби та на користь ПАТ «ТАСкомбанк».

Так, зі змісту показань самого обвинуваченого, він не мав жодних контактів з представниками боржника у вказаному виконавчому провадженні.

Такі показання обвинуваченого підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_15 , які зазначили, що їм невідомо про будь-які контакти між обвинуваченим та представниками ПАТ «ТАСкомбанк».

Понад це, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , який на момент події був представником ПАТ «ТАСкомбанк» вказував, що бачив обвинуваченого лише один раз, коли намагався поспілкуватись з приводу даного виконавчого провадження в приміщенні відділу примусового виконання рішень, однак ОСОБА_2 не став з ним розмовляти та повідомив, що з питань, які стосуються виконавчих проваджень, йому необхідно контактувати виключно із державним виконавцем.

Жодних доказів на спростування таких доводів обвинуваченого та свідків, заявлених стороною обвинувачення, прокурором, в ході судового розгляду, суду надано не було.

Виказані під час судових дебатів твердження прокурора, про те, що рушійною силою у поведінці обвинуваченого було його свідоме, помірковане прагнення будь-що реалізувати свій намір та скасувати рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, навіть всупереч вимогам законодавства, а також твердження про те, що ОСОБА_2 , при цьому, чітко усвідомлював неправомірний характер вигоди, яку в подальшому отримав боржник, та усвідомлював, що внаслідок його дій державному бюджету України буде заподіяна шкода у вигляді отримання державою втраченої вигоди (збитків), не підтверджуються будь-якими доказами, наданими стороною обвинувачення суду, окремо, або в їх сукупності.

Щодо тверджень прокурора, сформульованих в обвинувальному акті, який підтримав в ході судового розгляду прокурор у цьому кримінальному провадженні, про те, що дії ОСОБА_2 є зловживанням службовим становищем всупереч інтересам служби, суд дійшов наступних висновків.

Так, в ході судового розгляду обвинувачений пояснив, що вважав постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів США незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.

Обвинувачений наголошував, що продовжує вважати скасовану ним постанову незаконною, оскільки боржником було самостійно виконано рішення суду у визначений частиною другою ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 28.12.2015) строк, а тому, в силу вимог ч.3 ст. 27 цього Закону, виконавчий збір у такому разі з боржника не стягується. Тобто обвинувачений заперечує, що він мав намір скасувати рішення про стягнення з боржника виконавчого збору всупереч вимогам законодавства, та факт того, що він чітко усвідомлював неправомірний характер вигоди, яку в подальшому отримав боржник. Більш того, з доводів обвинуваченого вбачається, що він взагалі заперечує проти того, що винесена ним постанова є такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Разом з тим, суд оцінивши надані сторонами в ході судового розгляду докази, констатує, що прокурором не доведено, що постанова ОСОБА_2 про результати перевірки виконавчого провадження НОМЕР_7, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів США є такою, що призвела до ненадходження грошових коштів до державного бюджету України, внаслідок допущення порушень законодавства під час її винесення, з огляду на наступні обставини.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_15 19.01.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та грошових коштів в межах суми боргу з метою забезпечення виконання рішення суду. Постанова направлена сторонам супровідним листом №318/2 від 19.01.2016, підписаним ОСОБА_2

19.01.2016 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представником боржника ОСОБА_16 подано заяву про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2016 про зупинення виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.04.2015 до закінчення касаційного провадження у справі.

У подальшому, 21.01.2016 Державним виконавцем ОСОБА_15 винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - до закінчення касаційного провадження у справі. Постанова направлена сторонам супровідним листом від 21.01.2016, підписаним ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 28.12.2015), виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження.

При цьому, відповідно до ст. 71 ЦПК України (в редакції від 18.03.2004 року) зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.

Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 28.12.2015) чи будь-який інший акт законодавства, чинний на момент здійснення даного виконавчого провадження, не наділяв державного виконавця повноваженням поновлювати виконавче провадження у період дії зупинення судом виконання відповідного рішення суду за заявою боржника. Єдиною підставою для поновлення державним виконавцем виконавчого провадження, зупиненого у зв`язку із зупиненням виконання відповідного рішення суду, є усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження. Під такими обставинами, в даному випадку, слід розуміти лише припинення встановленого судом зупинення виконання рішення суду.

Відтак строки у провадженні, зокрема і строки для самостійного виконання судового рішення вважаються такими, що були зупинені до ухвалення судом касаційної інстанції рішення у справі по суті, та подальшого відновлення державним виконавцем виконавчого провадження.

Представником стягувана за дорученням ОСОБА_17 14.06.2016 подано заяву про поновлення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням касаційного провадження у справі, оскільки ухвалою ВССУ від 08.06.2016 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.04.2015 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21.12.2015 залишено без змін.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_15 15.06.2016 винесена постанова про поновлення виконавчого провадження.

Представником боржника ОСОБА_16 17.06.2016 подано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням. До заяви додано копію платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 17.06.2016 на суму 764 055 доларів США.

Таким чином, встановлений ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 28.12.2015) строк для самостійного виконання судового рішення вважається таким, що фактично розпочався 15.06.2016 року, а отже підстав вважати, що фактичне виконання рішення боржником 17.06.2016 року є таким, що вчинено поза межами встановленого законом семиденного строку для самостійного виконання рішення у суду немає.

Як вже зазначалось вище - відповідно до чинного на момент події законодавства, у разі самостійного виконання судового рішення боржником, державний виконавець не стягує з боржника виконавчий збір.

А тому суд приходить до висновку, що, всупереч доводам прокурора, постанова ОСОБА_2 про результати перевірки виконавчого провадження НОМЕР_7, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів США, відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент прийняття такого рішення.

За таких обставин слід констатувати, що прокурором не доведено факт безпідставного скасування заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 (про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (боржника) виконавчого збору у розмірі 76 405,50 доларів США.)

Отже, прокурором не доведено наявність таких двох обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України як використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби та вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб.

Крім того, у питанні про те, чи призвели дії ОСОБА_2 до заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, яка є третьою обов`яковою складовою, за наявності якої зловживання службовим становищем визнається злочином, то слід наголосити на такому.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №92/7 від 19.07.2019, вбачається, що, у випадку доведення правоохоронним органом факту безпідставного скасування заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 (про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (боржника) виконавчого збору у розмірі 76 405,50 доларів США.), що передбачено чинним законодавством України, в об`ємі наданих на дослідження документів підтверджується матеріальна шкода (збитки), заподіяна державному бюджету України у розмірі 76 405,50 доларів США. (т. 6 а.с. 132-142)

При цьому суд звертає увагу на окремо виділене застереження, яке зробив у своєму висновку експерт, про те, що цей висновок складений за результатами дослідження того об`єму документів, який був наданий ініціатором проведення судово-економічної експертизи. Судовим експертом визначалась лише економічна складова матеріальної шкоди (збитків), тобто її розмір, незалежно від підстав її виникнення та винних осіб. Висновок дійсний у випадку доведення факту незаконного винесення заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови від 24.06.2016 «Про результати перевірки виконавчого провадження», що спричинило скасуванню постанови старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.06.2016 № НОМЕР_8.

Разом з тим, наведені вище міркування суду щодо не доведення прокурором факту незаконності винесення заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови від 24.06.2016 «Про результати перевірки виконавчого провадження», призводять відповідно суд до висновку про те, що за таких обставин висновком судово-економічної експертизи №92/7 від 19.07.2019 не підтверджується заподіяння державному бюджету України матеріальної шкоди (збитку), у розмірі 76 405,50 доларів США.

При цьому будь-яких інших доказів, окрім вказаного вище висновку вказаної судово-економічної експертизи №92/7 від 19.07.2019, на підтвердження факту заподіяння діями ОСОБА_2 істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб суду надано не було та в ході судового розгляду не здобуто.

Отже суд констатує відсутність у діях ОСОБА_2 і третьої обов`якової складової, за наявності якої зловживання службовим становищем визнається злочином, а саме: заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Як уже було зазначено вище, відповідно до висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 299/2144/17 зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК.

Аналіз наданих сторонами доказів призвів суд до однозначного висновку про відсутність у діянні ОСОБА_2 сукупності усіх трьох ознак зловживання службовим становищем, а саме: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а отже про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Таким чином за результатами судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_2 зловживаючи службовим становищем, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи використав службове становище всупереч інтересам служби та виніс незаконну постанову про результати перевірки виконавчого провадження НОМЕР_7, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_15 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів США, внаслідок чого державі було завдано тяжких наслідків.

Отже суд дійшов висновку про відсутність сукупності об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У справі «Барбера, Мессегуо і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.

Суд в ході судового розгляду ретельно та всебічно дослідив надані сторонами кримінального провадження докази та зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.

Під час судового розгляду суд у встановленому законом порядку дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення, навів вище детальний аналіз цих доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, та дійшов переконливого висновку, що прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Враховуючи наведене, суд визнає ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.364 КК України, та на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України останній підлягає виправданню у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Отже, цивільний позов заступника начальника відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_9 від 08.09.2020 року, суд залишає без розгляду у зв`язку і ухваленням виправдувального вироку.

Оскільки в рамках кримінального провадження ухвалено виправдувальний вирок, в даному випадку не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 124 КПК України, натомість має застосовуватись ч. 1 ст. 122 КПК України.

За таких умов, витрати за проведення судових експертиз №8-4/283 від 04.03.2019 та №92/7 від 19.07.2019 року слід покласти на державу. Витрати пов`язані із залученням експерта стороною захисту - несе сторона захисту.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 364 КК України, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення.

Цивільний позов заступника начальника відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_9 від 08.09.2020 року, - залишити без розгляду.

Речові докази:

-матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_8, з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/25/15 від 15.01.2016 Оболонського районного суду м. Києва, а саме: Титульний лист від 18.01.2016 на 1 арк; Реєстраційно-контрольна картку №930-0-33-16 від 16.01.2016 на 1 арк; Заяву про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника за підписом ОСОБА_17 від 15.01.2016 на 2 арк; Виконавчий лист Оболонського районного суду м. Києва по справі №2/756/25/15 пр. 756 6926/13-й від 15.01.2016 на 2 арк.; Нотаріальна довіреність на ім`я ОСОБА_17 від 04.06.2013 на 2 арк.; Повідомлення від 19.01.2016 за № 318/2 про відкриття виконавчого провадження на 1 арк.; Постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 19.01.2016 на 2 арк; Супровідний лист від 19.01.2016 за № 318/2 щодо арешту майна боржника на 2 арк.; Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.01.2016 на 2 арк.; Інформація про банківські установи та їх код на 1 арк.; Супровідний лист від 19.01.2016 за № 318/2 щодо арешту коштів на рахунках боржника на 3 арк.; Постанова про арешт коштів боржника від 19.01.2016 на 4 арк.; Лист ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» від 20.01.2016 за №22-03/260 на 1 арк.; Лист ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» від 20.01.2016 за №22-24/261 на 1 арк.; Довіреність № 245 від 13.07.2015 на ім`я ОСОБА_16 від на 1 арк.; Реєстраційно-контрольна картка №1289-0-32-16 від 19.01.2016 на 1 арк; Заява про зупинення виконавчого провадження в порядку п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» за підписом ОСОБА_16 від 19.01.2016 на 2 арк; Довіреність № 245 від 13.07.2015 на ім`я ОСОБА_16 від на 1 арк.; Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2016 на 2 арк; Реєстраційно-контрольна картка №733-0-30-16 від 21.01.2016 на 1 арк; Заява про скасування арештів за підписом ОСОБА_16 від 20.01.2016 на 2 арк; Лист ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» від 20.01.2016 за №22-24/261 на 1 арк.; Довіреність № 245 від 13.07.2015 на ім`я ОСОБА_16 від на 1 арк.; Реєстраційно-контрольна картка №732-0-30-16 від 21.01.2016 на 1 арк; Лист ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» від 20.01.2016 за №22-03/260 на 1 арк.; Супровідний лист від 21.01.2016 за № НОМЕР_8/2 про направлення постанови для виконання на 1 арк.; Постанова у виконавчому провадженні № НОМЕР_8 від 21.01.2016 на 2 арк.; Повідомлення від 21.01.2016 за № 318/2 про зупинення виконавчого провадження на 1 арк.; Постанова про зупинення виконавчого провадження від 21.01.2016 на 2 арк.; Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.01.2016 на 2 арк., Витяг №48786156 від 19.01.2016 про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна на 2 арк.; Витяг №48819285 від 25.01.2016 про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) на 1 арк.; Платіжна вимога №318/2 від 05.04.2016 на 1 арк.; Супровідний лист від 29.06.2016 за № 318/2 про звільнення коштів боржника з-під арешту на 2 арк.; Постанова про звільнення коштів боржника з-під арешту від 29.06.2016 на 2 арк.; Супровідний лист від 29.06.2016 за № 318/2 про звільнення коштів боржника з-під арешту на 2 арк.; Постанова про звільнення коштів боржника з-під арешту від 29.06.2016 на 2 арк.; Супровідний лист від 29.06.2016 за № 318/2 про звільнення коштів боржника з-під арешту на 2 арк.; Постанова про звільнення коштів боржника з-під арешту від 29.06.2016 на 2 арк.; Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17.06.2016 на 1 арк.; Реєстраційно-контрольна картка №18168-0-33-16 від 17.06.2016 на 1 арк.; Заява про закінчення виконавчого провадження за підписом ОСОБА_16 від 17.06.2016 на 2 арк.; Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17.06.2016 на 1 арк.; Довіреність № 245 від 13.07.2015 на ім`я ОСОБА_16 від на 1 арк.; Реєстраційно-контрольна картка № 18167-0-33-16 від 17.06.2016 на 1 арк.; Заява про відкладення провадження виконавчих дій за підписом ОСОБА_16 від 17.06.2016 на 2 арк.; Супровідний лист від 24.06.2016 за № 318/2 щодо скасування процесуального документу на 1 арк.; Довіреність № 88 від 13.07.2015 на ім`я ОСОБА_16 на 1 арк.; Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.02.2016 на 2 арк.; Скрін-шот з державного реєстру речових прав від 12.02.2016 на 1 арк.; Довіреність № 92 від 13.07.2015 на ім`я ОСОБА_20 на 1 арк.; Розписка про отримання постанови ОСОБА_20 на 1 арк.; Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 53061779 від 11.02.2016 на 2 арк.; Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №48786156 від 19.01.2016 на 2 арк.; Постанова від 21.01.2016 на 2 арк.; Лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.02.2016 за № 09/01 2526 на 1 арк.; Лист Регіонального сервісного центру в м. Києві від 22.03.2016 за № 31/26-2855вх з додатком на 3 арк.; Конверт на 1 арк.; Реєстр передачі документів від 05.04.2016 на 1 арк.; Заява за №1654/1 від 31.03.2016 за підписом ОСОБА_18 на 1 арк.; Довіреність № 92 від 13.07.2015 на ім`я ОСОБА_20 на 1 арк.; Реєстраційно-контрольна картка №10670-0-33-16 від 07.04.2016 на 1 арк.; Заява за №1654/1 від 31.03.2016 за підписом ОСОБА_18 на 1 арк.; Супровідний лист від 05.04.2016 за № 318/2 щодо поновлення виконавчого провадження на 2 арк.; Постанова про відновлення виконавчого провадження від 05.04.2016 на 2 арк.; Супровідний лист від 05.04.2016 за № 20-2-318/2 про направлення платіжної вимоги на 1 арк.; Платіжне доручення в іноземній валюті № 21 від 05.07.2016 на 1 арк.; Платіжна вимога від 05.04.2016 за № а 18/2 на 1 арк.; Сторінка листа за вх. № 39637-0-61-16 від 24.04.2016 на 1 арк.; Супровідний лист від 05.04.2016 за № 20-2-318/2 про направлення платіжної вимоги на 1 арк.; Реєстр платіжних вимог № 318/2 від 05.04.2016 на 1 арк.; Конверт на 1 арк.; Реєстраційно-контрольна картка №12034-0-33-16 від 19.04.2016 на 1 арк.; Заява про зупинення виконавчого провадження за підписом ОСОБА_16 від 18.04.2016 на 2 арк.; Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2016 на 2 арк.; Довіреність № 88 від 13.07.2015 на ім`я ОСОБА_16 на 1 арк.; Супровідний лист від 21.04.2016 за № 20-2-318/2 щодо зупинення виконавчого провадження на 1 арк.; Постанова про зупинення виконавчого провадження від 21.04.2016 на 2 арк.; Заява за підписом ОСОБА_17 від 14.06.2016 на 1 арк.; Нотаріальна довіреність на ім`я ОСОБА_17 від 03.06.2016 на 2 арк.; Реєстраційно-контрольна картка №6410-0-30-16 від 14.06.2016 на 1 арк.; Заява про поновлення виконавчого провадження за підписом ОСОБА_17 від 14.06.2016 на 1 арк.; Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.06.2016 на 7 арк.; Нотаріальна довіреність па ім`я ОСОБА_17 від 03.06.2016 па 2 арк.; Супровідний лист від 15.06.2016 за № 318/2 щодо поновлення виконавчого провадження на 1 арк.; Постанова про поновлення виконавчого провадження від 15.06.2016 на 2 арк.; Квитанція про відправлення від 16.06.2016 на 1 арк.; Супровідний лист від 19.01.2016 за № 318/2 па 2 арк.; Супровідний лист від 16.06.2016 за № 318/2 щодо арешту коштів на рахунку боржника на 1 арк.; Постанова про арешт коштів боржника від 16.06.2016 на 3 арк.; Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17.06.2016 па 1 арк.; Платіжка від 17.06.2016 № 9078-152173 на 1 арк.; Супровідний лист від 21.06.2016 за № 318/2, щодо стягнення з боржника виконавчого збору на 1 арк.; Постанова про стягнення виконавчого збору від 21.06.2016 на 2 арк.; Постанова про результати перевірки виконавчого провадження від 24.06.2016 на 2 арк.; Постанова про скасування процесуального документу від 24.06.2016 на 2 арк.; Платіжне доручення в іноземній валюті № 19 від 21.06.2016 на 1 арк.; Реєстр передачі документів до Міністерства юстиції України від 21.06.2016 на 1 арк.; Заява про перерахунок коштів на рахунок стягувана за підписом ОСОБА_17 від 21.06.2016 на 2 арк.; Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17.06.2016 на 1 арк.; Платіжка від 17.06.2016 № 9078-152173 на 1 арк.; Переказ на користь клієнта ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК». м. Київ Україна на 1 арк.; Реєстраційно-контрольна картка №9825-0-26-16 від 21.06.2016 на 1 арк; Заява про перерахунок коштів на рахунок стягувача за підписом ОСОБА_17 від 21.06.2016 на 2 арк.; Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17.06.2016 на 1 арк.; Платіжка від 17.06.2016 № 9078-152173 на 1 арк.; Переказ на користь клієнта ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», м. Київ Україна на 1 арк.; Виписка про операції за 21.06.2020 на 1 арк.; Постанова про перевірку виконавчого провадження від 23.06.2016 на 2 арк.; Лист ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 24.06.2016 за № 204-03/433-БТ на 1 арк.; Лист ПАТ АБ «Укргазбанк» від 23.06.2016 за № БТ-1894 на 1 арк.; Лист ПАТ «ВТБ Банк» від 16.06.2016 за № 7734/1к на 1 арк.; Лист ПАТ «сітібанк» від 160310/0507-3 на 1 арк.; Лист АТ АБ «Райффайзен Банк Аваль» від 01.07.2016 за № 81-14-6-00/2470 на 1 арк.; Лист ПАТ «сітібанк» від 160346/0507-3 на 1 арк.; Лист ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» від 23.06.2016 за вих № 549 на 1 арк.; Лист АТ АБ «Райффайзен Банк Аваль» від 21.06.2016 за № 81-14-6-00/2397 на 1 арк.; Лист ПАТ АБ «Укрсоцбанк» від 17.06.2016 за№ 10.2-186/37-9291 на 1 арк.; Постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2016 на 2 арк.; Повідомлення від 08.07.2016 за № 318/2, щодо закінчення виконавчого провадження на 1 арк., - повернути до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

-матеріали особової справи ОСОБА_2 , а саме: Особову картку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2 арк.; Додаток № 1 до особової картки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1 арк.; Автобіографію ОСОБА_2 від 07.07.15 на 1 арк.; Декларацію ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік від 07.07.2015 на 9 арк.; Попередження про встановлені законодавством України обмеження, пов`язані з прийняттям на державну службу та її проходженням та ознайомлення із загальними правилами поведінки державного службовця від 20.07.2015 на 1 арк.; Інформацію про наявність (відсутність) корпоративних прав від 20.07.2015 на 1 арк.; Інформацію про працюючих у апараті Міністерства юстиції України та/або його територіальних органах близьких родичів від 20.07.2017 на 1 арк.; Заяву ОСОБА_2 , від 06.07.2015 на 1 арк.; Індивідуальний план стажування ОСОБА_2 від 08.07.2015 на 1 арк.; Доповідну записку стажиста ОСОБА_2 , на 2 арк.; Заяву ОСОБА_2 на 1 арк.; Наказ № 2213/к від 20.07.2015 на 1 арк.; Наказ № 2339/к від 30.07.2015 на 1 арк.; Декларацію ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік від 17.03.2016 на 5 арк.; Заяву ОСОБА_2 від 17.01.2017 на 1 арк.; Наказ № 122/к від 20.01.2017 на 1 арк. - повернути Міністерству юстиції України;

- копії документів із особової справи ОСОБА_2 , а саме: титульний лист особової справи ОСОБА_2 на 1 арк.; Особова картка № 973 на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2 арк.; Додаток № 1 до особової картки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1 арк.; Автобіографія ОСОБА_2 від 07.07.15 на 1 арк.; Диплом спеціаліста на ім`я ОСОБА_2 на 2 арк.; Декларація ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік від 07.07.2015 на 9 арк.; Попередження про встановлені законодавством України обмеження, пов`язані з прийняттям на державну службу та її проходженням та ознайомлення із загальними правилами поведінки державного службовця від 20.07.2015 на 1 арк.; Інформація про наявність (відсутність) корпоративних прав від 20.07.2015 на 1 арк.; Інформація про працюючих у апараті Міністерства юстиції України та /або його територіальних органах близьких родичів від 20.07.2017 на 1 арк.; Подання Міністру юстиції України ОСОБА_25 на 1 арк.; Заява ОСОБА_2 , від 06.07.2015 на 1 арк.; Індивідуальний план стажування ОСОБА_2 від 08.07.2015 І на 2 арк.; Наказ № 2098/к від 06.07.2015 на 1 арк.; Доповідна записка стажиста ОСОБА_2 , на 2 арк.; Висновок про проходження стажування на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 на 1 арк.; лист від 16.07.2015 за вих № 14-32/1945 на 1 арк.; Подання Міністру юстиції України ОСОБА_25 на 1 арк.; Заява ОСОБА_2 від 15.07.2015 на 1 арк.; Наказ № 2213/к від 20.07.2015 на 1 арк.; Ксерокопія паспорту та ідентифікаційного номеру на ім`я ОСОБА_2 на 6 арк.; Ксерокопія військового квитка на ім`я ОСОБА_2 на 3 арк.; Ксерокопія трудової книжки на ім`я ОСОБА_2 на 8 арк.; Довідка від 17.07.2015 за № 1031/08-17 на 1 арк. Наказ № 1669/к від 16.07.2015 на 1 арк.; Довідка від 17.07.2015 за № 1032/08-17 на 1 арк.; Розрахунок стажу державної служби ОСОБА_2 на 1 арк; Наказ № 2339/к від 30.07.2015 на 1 арк.; Розрахунок стажу державної служби ОСОБА_2 на 1 арк.; Наказ № 2895/к від 14.09.2015 на 1 арк.; Витяг з наказу № 3222/к від 01.10.2015 на 1 арк.; Лист від 10.12.2015 за №3225/14/31-15 на 1 арк.; Ксерокопія свідоцтва про підвищення кваліфікації ОСОБА_2 на 1 арк.; Наказ № 2682/к від 16.05.2016 на 2 арк.; Наказ № 2705/к від 17.05.2016 на 2 арк.; Службова характеристика на ОСОБА_2 на 1 арк.; Декларація ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік від 17.03.2016 на 5 арк.; Наказ № 3673/к від 16.06.2016 на 1 арк.; Наказ № 3077/к від 25.05.2016 з додатком на 2 арк.; Заява ОСОБА_2 від 17.01.2017 на 1 арк.; Наказ № 122/к від 20.01.2017 на 1 арк.; Положення про відділ на 6 арк.; Опис документів особової справи на 2 арк.; Постанову про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 24.06.2016, винесену заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_2 , якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_19 про стягнення з боржника виконавчого збору від. 21.06.2016 № НОМЕР_8; Постанову про перевірку виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 23.06.2016, винесену заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_2 , про витребування у старшого державного виконавця відділу ОСОБА_19 виконавчого провадження № НОМЕР_8; Постанову від 21.01.2016 № НОМЕР_8, винесену заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_2 , про зняття арешту з грошових коштів, які належать боржнику ПАТ «ТАСкомбанк» у розмірі 764055 доларів США та містяться на Всіх рахунках в Головному управлінні НБУ по м. Києві та Київській області; роздруківку руху грошових коштів по рахунку № НОМЕР_5 Міністерства юстиції України на 2 арк; Лист №1310/47-бт від 17.03.2020 на 1 арк.; Копії документів особової справи ОСОБА_16 на 22 арк.; Заяву на видачу готівки з ПАТ «ТАСкомбанк» ОСОБА_14 з 05.06.2013 на 7 арк.; Копії актів про виділення для знищення справ (документів) не внесених до Національного архівного фонду на 8 арк.; Лист щодо особових справ ОСОБА_18 та ОСОБА_20 ; Роздруківку руху грошових коштів по особових рахунках ОСОБА_14 , відкритих в ПАТ «ТАСкомбанк» на 75 арк.; Копії документів претензійно позовної діяльності ПАТ «ТАСкомбанк» пов`язаної з договором банківського вкладу ОСОБА_14 на 45 арк.; Копії матеріалів юридичної справи клієнта ПАТ «ТАСкомбанк» ОСОБА_14 на 55 арк.; CD диск- VERBATIUM DVD+R; документи які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/25/15 від 15.01.2016 Оболонського районного суду м. Києва, про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443. м. Київ. вул. С.Петлюри. буд. 30) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь ОСОБА_14 , кошти за договором банківського рахунку в сумі 764 055 доларів США, а саме: Постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2016 на 2 арк; Супровідний лист №318/2 від 19.06.2016 щодо направлення на адресу ПАТ «ТАСкомбанк» постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2016 на 1 арк.; Постанова про арешт коштів боржника від 19.01.2016 на 4 арк.; Супровідний лист №318/2 від 19.06.2016 щодо направлення постанови про арешт коштів боржника від 19.01.2016 на 3 арк.; Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.01.2016 на 2 арк.; Постанова про зупинення виконавчого провадження від 21.01.2016 на 2 арк.; Супровідний лист №318/2 від 19.06.2016 щодо направлення постанови про зупинення виконавчого провадження від 21.01.2016 на 1 арк.; Постанова про поновлення виконавчого провадження від 05.04.2016 на 2 арк.; Супровідний лист №318/2 від 05.04.2016 щодо направлення постанови про поновлення виконавчого провадження від 05.04.2016 на 1 арк.; Постанова про зупинення виконавчого провадження від 21.04.2016 на 2 арк.; Супровідний лист №318/2 від 21.04.2016 щодо направлення постанови про поновлення виконавчого провадження від 21.04.2016 на 1 арк.; Постанова про поновлення виконавчого провадження від 15.06.2016 на 2 арк.; Супровідний лист №318/2 від 15.06.2016 щодо направлення постанови про поновлення виконавчого провадження від 15.06.2016 на 1 арк.; Постанова про арешт коштів боржника від 16.06.2016 на 3 арк.; Супровідний лист №318/2 від 16.06.2016 щодо направлення постанова про арешт коштів боржника від 16.06.2016 на 1 арк.; Постанова про стягнення виконавчого збору від 21.06.2016 на 2 арк.; Супровідний лист № 318/2 від 21.06.2016 щодо направлення постанова про стягнення виконавчого збору підписана ОСОБА_2 від 21.06.2016 на 1 арк.; Постанова про скасування процесуального документу від 24.06.2016 на 2 арк.; Супровідний лист №318/2 від 24.06.2016 щодо направлення постанова про скасування процесуального документу від 24.06.2016 на 2 арк.; Постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2016 на 2 арк.; Супровідний лист №318/2 від 08.07.2017 про направлення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2016 на 1 арк.; Інформаційна довідка з автоматизованої системи виконавчого провадження НОМЕР_7 (дата формування 11.06.2020) на 4 арк.; CD диск - VS DVD+R.W на якому в електронному вигляді знаходяться документи, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження по виконавчому провадженні № НОМЕР_8; - залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1