Рішення № 114042406, 27.09.2023, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/249/23

Провадження № 2/938/116/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судових засідань Мартищук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області,

про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, в якому просить суд, встановити факт прийняття ним спадщини, що складається із земельної ділянки, площею 0,25га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2620885502:02:002:0272, земельної ділянки площею 0,4502га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2620885502:02:002:0271 та житлового будинку загальною площею, 14,2 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: сараєм, стайнею, оборогом, загальною вартістю 15213грн, тобто садиби, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном; визнати за ним, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку- літ. А1(загальна площа 14,2 кв.м, житлова площа 7,9 кв. м); сараю -літ.Б1; стайні літ. В1-; оборогу - літ.Г1-, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 15.05.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 06.06.2023.

01.06.2023 від представника відповідача Верховинської селищної ради - селищного голови В. Мицканюка надійшла заява, в якій він позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі, не заперечив проти їх задоволення.

Підготовче засідання 06.06.2023, за участю позивача та представника відповідача, було відкладено на 22.06.2023, у зв`язку із неявкою представника позивача, на участі якого наполягав позивач.

У підготовчому засіданні 22.06.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Ухвалою суду від 22.06.2023 витребувано від приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу - Мартищук Оксани Ярославівни копію спадкової справи, яка була відкрита після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим підготовче засідання відкладено на 05.07.2023.

У підготовчому засіданні 05.07.2023, за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 13.07.2023, для надання можливості з`ясувати інформацію щодо іншого можливого спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , а саме її чоловіка.

Ухвалою від 13.07.2023 суд частково задовольнив клопотання позивача про витребування додаткових доказів. Витребував із архіву Верховинського районного суду Івано-Франківської області кримінальну справу №1-32 від 1994 року про обвинувачення ОСОБА_3 для огляду в судовому засіданні, а також з Верховинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції (смт Верховина, вул. Жаб`євська,57, Верховинського району Івано-Франківської області) копію актового запису про смерть або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи відсутність такої реєстрації. Цією ж ухвалою, суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 15.08.2023.

В підготовче судове засідання 15.08.2023 сторони, не з`явилися. Зокрема, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рашковська Л.О. подала клопотання, в якому просила підготовче засідання провести без участі позивача та його представника, не заперечила проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. У поданому клопотанні також просила вирішити питання про виклик свідків та повідомила, що відсутні підстави для залучення інших осіб до участі у справі.

Представник відповідача Верховинської селищної ради -Мотуз Л.В. подала заяву, в якій просила справу розглянути за відсутності представника відповідача. Окрім того, в матеріалах справи наявна зава селищного голови Верховинської селищної ради В. Мицканюка про визнання позову.

Ухвалою суду від 15.08.2023, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.09.2023.

В судовому засіданні 06.09.2023 було оголошено перерву до 27.09.2023.

В судове засідання 27.09.2023 не з`явилися всі учасники справи. Зокрема, представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Рашковська Л.О. через канцелярію суду подала клопотання, в якому просила справу слухати без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача Верховинської селищної ради -Мотуз Л.В. подала заяву, в якій просила справу розглянути за відсутності представника відповідача. Свою позицію щодо позову відповідач висловив у заяві про визнання позову від 01.06.2023, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . На час смерті матері йому було 6 років. Оскільки смерть була раптовою, її вбив вітчим, то заповіту мати, не залишила.

Після смерті матері відкрилася спадщина яка складається із земельної ділянки, площею 0,25 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки площею 0,4502 га для ведення особистого селянського господарства та житлового будинку загальною площею, 14,2 кв.м., тобто садиби. Будинок був збудований спадкодавицею ще до його народження у 1980 році, без документів на право власності. Спадкове майно знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстроване в погосподарській книзі села №10 за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Право власності ні на земельну ділянку, ні на садибу матір`ю оформлене, не було. Він на своє ім`я виготовив у Коломийському МБТІ технічний паспорт на будинок, а також ним виготовлена технічна документація щодо відведення земельної ділянки у власність та присвоєно кадастровий номер. Однак реєстрація права власності на земельну ділянку зможе відбутися лише після реєстрації права власності на садибу.

Окрім цього, він постійно користується будинком, який належав матері, тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, та він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 . Однак він не має змоги зареєструвати право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи нього, внаслідок чого порушуються його цивільні права та інтереси.

Нотаріус роз`яснила йому, що оскільки право на спадщину виникло у нього ще до прийняття нового Цивільного кодексу України, на той час він був неповнолітнім та місце його проживання було зареєстроване разом з матір`ю, а нього відсутні будь які правовстановлюючі документи на майно, вона не може оформити спадщину, а тому рекомендувала звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Рашковська Л.О. позовні вимоги підтримала, додатково пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Позивач є єдиним спадкоємцем після її смерті. Оскільки ОСОБА_2 вбив її чоловік, то він спадкоємцем бути не може. Зазначила, що позивач фактично прийняв спадщину, оскільки після смерті матері проживав у житловому будинку, що належав ОСОБА_2 . Оскільки право власності на спадкове майно не було зареєстроване у встановленому законом порядку, він змушений звернутися до суду із даним позовом.

З цих підстав просить постановити рішення, яким: встановити факт, що ОСОБА_1 прийняв спадщину, що складається із земельної ділянки, площею 0,25га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, 2620885502:02:002:0272, земельної ділянки площею 0,4502га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2620885502:02:002:0271 та житлового будинку загальною площею, 14,2 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: сараєм, стайнею, оборогом, загальною вартістю 15213грн, тобто садиби, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а також визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правова позиція відповідача.

Представник відповідача Верховинської селищної ради - Мотуз Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечила проти їх задоволення. Зазначила, що згідно інформації наявної у Верховинській селищній раді позивач дійсно є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .

Фактичні обставини встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5,6).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.02.2023 (видане повторно) батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , місце державної реєстрації - Виконавчий комітет Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, актовий запис №3 від 21.01.1989 (а.с.7).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00038613193 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 24.11.1993 уклала шлюб із ОСОБА_3 , про що Виконавчим комітетом Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області складено актовий запис №13. Прізвище до реєстрації шлюбу: « ОСОБА_2 ». Прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_2 » (а.с.9).

Згідно свідоцтва про смерть від 22.02.2023 (видане повторно) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконавчим комітетом Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області зроблено актовий запис №2 (а.с.8).

Заповіт спадкодавцем не складався.

Із виписки із погосподарської книги №10, особовий рахунок господарства НОМЕР_1 , виданої Криворівнянським старостинським округом №172 від 22.02.2023, вбачається, що на земельній ділянці, площею 0,2500га, яка приватизовується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, при житті матір`ю ОСОБА_8 було побудовано житловий будинок, без документів на право власності. Адресний номер: АДРЕСА_1 (а.с.25).

Із виписки з погосподарського обліку (погосподарська книга №10, особовий рахунок господарства НОМЕР_1 ), виданої Криворівнянським старостинським округом №383 від 05.04.2023, вбачається, що за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 числиться житловий будинок, 1980 року побудови, загальною площею 14,2 м.кв., житловою площею 7,9 м.кв. та господарські споруди, а саме: стайня, сарай, оборіг. Дане господарство при житті належало його покійній матері ОСОБА_2 . Адресний номер: АДРЕСА_1 (а.с.26).

Згідно довідки, виданої Криворівнянським старостинським округом за №182 від 24.02.2023 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 користується земельною ділянкою площею 0,7002га (с.Бережниця, присілок Центро), заборгованості по сплаті податку за землю на даний час, немає (а.с. 27).

Із довідки, виданої Криворівнянським старостинським округом за №815 від 25.09.2023 вбачається, що на час смерті гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Після уточнення адресних номерів с.Бережниця, фактичний адресний номер даного господарства: АДРЕСА_1 .

На замовлення ОСОБА_1 ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 03.04.2023 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, він побудований у 1980 році та складається з житлового будинку (літера «А»), загальною площею 14,2 м.кв, житловою площею, 7,9 м.кв.; сараю (літера «Б»); стайні (літера «В»); оборогу(літера «Г»). Відповідно до висновку про незалежну оцінку майна, зробленого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 , ринкова вартість об`єкта оцінки, визначена порівняльним підходом, для успадкування, станом на 05.05.2023, становить 15213,00грн. Згідно виписки №3328 від 31.03.2023 Коломийського МБТІ, згідно архівних даних, право власності на будинок та господарські будівлі не зареєстровано (а.с. 10-24).

Згідно рішень 25 сесії сьомого демократичного скликання №23 та №24 Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 28.05.2023 ОСОБА_1 , жителю с.Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , орієнтовно, площею 0,2500га., в с.Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області та на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовно, площею 0,4641га., в с.Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.28-36).

Згідно копії спадкової справи №63/2023, заведеної 01.05.2023 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , крім ОСОБА_1 інших спадкоємців немає.

Із постанови приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №109/02-31 від 01.05.2023 вбачається, що приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. відмовлено заявнику ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, зокрема, які підтверджують право власності ОСОБА_2 (а.с.52)

Оцінка суду.

Судом встановлено, предметом даного позову є факт прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 (мати позивача по справі).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР, (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно вимог ст.548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

В силу вимог ч.ч.1,2 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем за законом є її син - ОСОБА_1 , та він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном а саме земельними ділянками та житловим будинком з господарськими спорудами, розміщеними на них, оскільки такий проживав із спадкодавицею на момент смерті, та вступив у володіння спадковим майном, що підтверджується довідками, виданими Криворівнянським старостинським округом Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, матеріалами спадкової справи №63/2023, заведеної 01.05.2023 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також показами свідків, наданими в судовому засіданні.

Зокрема, свідок ОСОБА_10 , суду пояснила, що вона є родичкою позивача та їй відомо про те, що дідусь ОСОБА_1 , який є також і її дідусем дав своїй дочці ОСОБА_2 , матері позивача земельну ділянку, на якій вона збудувала будинок. Маму позивача вона знає мало, так як коли вона померла, то їй було 4 роки. Зі слів родичів їй відомо, що її вбив вітчим ОСОБА_1 . Після того, як померла мати позивача, його до себе забрав дідусь, там він жив у неповнолітньому віці, звідти ходив до школи. Однак родичі, зокрема дідусь допомагав ОСОБА_1 доглядати за будинком та обробляти земельну ділянку. Після закінчення школи ОСОБА_1 пішов проживати в житловий будинок, що належав його матері за адресою АДРЕСА_1 . Також свідок зазначила, що у ОСОБА_2 інших дітей окрім ОСОБА_1 немає. Зазначила, після смерті ОСОБА_2 в будинку окрім ОСОБА_1 ніхто не проживав.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що із розповідей своєї покійної матері їй відомо про те, що дідусь позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 дав своїй дочці земельну ділянку, на якій та побудувала будинок. Особисто вона пам`ятає, що маму позивача вбили, їй тоді було 5 років. Після того ОСОБА_1 до досягнення повноліття жив у свого дідуся, оскільки батька у нього також не було. Однак дідусь допомагав Весилеві доглядати за будинком та земельною ділянкою. Після досягнення повноліття ОСОБА_1 почав проживати у житловому будинку матері. Зазначила, що будинок ОСОБА_2 будувала сама, а з вітчимом позивача вони прожили разом лише три місяці. У вказаному житловому будинку в с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області проживав лише позивач ОСОБА_1 , це його постійне місце проживання.

Також суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві зазначив, що його мати - ОСОБА_2 трагічно загинула 09.01.1994, внаслідок того, що її вбив вітчим спадкоємця ОСОБА_3 , та який за вчинення вказаного кримінального правопорушення був засуджений вироком Верховинського районного суду.

Судом, з метою повного та всебічного розгляду справи, зокрема, визначення кола спадкоємців, було витребувано із архіву Верховинського районного суду -матеріали кримінальної справи №1-32 від 1994 року, у якій 22.04.1994 року було постановлено вирок, яким засуджено ОСОБА_3 за вбивство ОСОБА_2 .Згідно вироку Верховинського районного суду від 22.04.1994 вбачається, що ОСОБА_3 було визнано винним за ст.94 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років у виправно-трудовій колонії посиленого режиму .

Відповідно до норм законодавства, що діяло, як на час відкриття спадщини (ч.1 ст.528 ЦК УРСР в редакції 1963 року), так і на даний час (ч.1 ст. 1224 ЦК України) не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Отже, судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, позивач ОСОБА_1 , в силу положень ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки проживав з нею на момент смерті та після її смерті вступив в управління та володіння спадковим майном.

Однак, позивач отримав відмову в нотаріальному оформленні своїх спадкових прав, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року (далі - Інструкція).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної ради.

Суд встановив, що спірний спадковий будинок збудований у 1980 році, що доводиться технічним паспортом та такий не містить відмітки про самочинне будівництво, будинок знаходиться в задовільному стані.

Належність будинку покійній ОСОБА_2 доводиться даними виписок з погосподарської книги, виданими Криворівнянським старостинським округом Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області.

Право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Враховуючи те, що на підставі поданих доказів, суд встановив належність спадкового будинку спадкодавці ОСОБА_2 , те, що позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) вважається таким, що прийняв спадщину за померлою ОСОБА_2 , тому суд дійшов висновку, що позивач підставно просить суд визнати за ним право власності спадкове майно в судовому порядку, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у нього відсутній.

За таких обставин справи, повно, всебічно дослідивши всі докази, враховуючи те, що відповідач не заперечує проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель с.Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається із земельної ділянки, площею 0,25га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, 2620885502:02:002:0272, земельної ділянки площею 0,4502га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2620885502:02:002:0271 та житлового будинку загальною площею, 14,2 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: сараєм, стайнею, оборогом, загальною вартістю 15213грн, тобто садиби, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителем АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,, який складається з: літ. А1- житловий будинок (загальна площа 14,2 кв.м, житлова площа 7,9 кв. м); літ.Б1- сарай; літ. В1-стайня; літ. Г1-оборіг, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_3 ;

відповідач Верховинська селищна рада, місцезнаходження: смт Верховина, вул. Франка,3, Верховинського району Івано-Франківської області, Код ЄДРПОУ 04357294.

Повне рішення складено 09.10.2023.

Суддя Роман ДЖУС