Рішення № 114038434, 06.09.2023, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2259/23

Провадження № 2/0203/940/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії,

встановив:

26 квітня 2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось КП «Теплоенерго» ДМР з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором про постачання теплової енергії. В обґрунтування позову зазначено, що згідно з державною програмою забезпечення населення послугами теплопостачання протягом опалювальних сезонів з березня 2017 року по грудень 2020 року позивач надавав послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де уповноваженим власником з 28 серпня 2006 року є ОСОБА_1 . Оскільки відповідачка є власником нежитлового приміщення за адресою поставки теплової енергії, то відповідно до ст.322 ЦК України зобов`язана утримувати зазначене майно з цієї дати. Відповідачка на підставі відкритого особистого рахунку повинна була сплачувати за надані послуги щомісячно, проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснювала, в результаті чого у неї виникла заборгованість з постачання теплової енергії за період з березня 2017 року по грудень 2020 року в розмірі 23408,74 грн. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 36108,55 грн., яка складається з: 23408,74 грн. - основна заборгованість, 9604,90 грн. інфляційні збитки, 1539,86 грн. 3% річних та стягнути витрати по сплаті судового збору. (а.с.1-9)

Після надходження з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.80), ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2023 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників. (а.с.81)

Представник позивача у судові засідання не з`явився, в позовній заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка в судові засідання не з`явилась, відзив на позов до суду не надходив. Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення на її адресу реєстрації судових повісток та СМС повісток. (а.с.а.с.82,83,86,87,92,93,95,96) Конверти, направлені на адресу відповідачки, повернулись до суду із позначками: «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання». (а.с.а.с.84, 90, 97) Клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не надала, про причини неявки не повідомила.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України,розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що КП «Теплоенерго» ДМР є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для задоволення потреб опалення та гарячого водопостачання населення та інших груп споживачів. (а.с.74-75)

Нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності з 28 серпня 2006 року належить ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197572100 від 24 січня 2020 року. (а.с.22)

Листом від 28 травня 2020 року № 653-СС КП «Теплоенерго» ДМР відповідачці було надано інформацію про обов`язок своєчасного укладання договору, а також перелік необхідних для укладання такого договору документів. (а.с.16)

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачкою, ОСОБА_1 повідомлення проігнорувала, що зумовило фактичну форму відносин між сторонами без укладання договору у письмовій формі.

КП «Теплоенерго» ДМР надає послуги з централізованого опалення, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , за якою послуги отримує відповідачка ОСОБА_1 відповідно до Договору № 040184 від 27 червня 2020 року. (а.с.11-12)

Згідно листа ОСОБА_1 від 02 квітня 2020 року встановлено, що відповідачка планує звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою на відключення від центрального опалення у зв`язку із незадовільним наданням позивачем послуг. (а.с.19)

Відповідно до Акту № 6 від 15 грудня 2020 року встановлено, що було проведено обстеження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та з`ясовано, що прилади та труби центрального опалення відсутні, але акт на відключення від центрального опалення не надано. (а.с.21)

Згідно ст.ст.13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно ст.67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року (який діяв до 01 травня 2019 року) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно п.15 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.

Частина 1 ст.322 ЦК України визначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення відповідачки від обов`язку сплачувати комунальні послуги з опалення через виявлене нею бажання щодо відключення від системи централізованого опалення та демонтаж приладів опалення суд враховує правові позиції Верховного Суду із зазначеного питання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716 сво 17) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31)».

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 1706цс15 зазначено, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячоїводи при відмові споживачів від централізованоготеплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. Оскільки відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1192цс15 зазначено, що «підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП «Ізмаїлтеплокомуненерго» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже,самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».

Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги теплопостачання, згідно визначених у різні періоди відповідних тарифів за період з березня 2017 року по грудень 2020 року складає 36108 грн. 55 коп., з яких: 23 408 грн. 74 коп. - основний борг, 9604 грн. 90 коп. - інфляційні збитки, 1 539 грн. 86 коп. - 3% річних, 1 555 грн. 05 коп. - пеня. (а.с.45)

Враховуючи встановлені обставини фактичного споживання послуг позивача, які підтверджуються наданими доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно заборгованості за надані послуги та наявність підстав для захисту прав позивача і стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за спожиті послуги, за період з березня 2017 року по грудень 2020 року в розмірі 23 408 грн. 74 коп.

Вирішуючи решту заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В зв`язку з цим, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних збитків за період прострочення з березня 2017 року по грудень 2020 року в сумі 9 604 грн. 90 коп., трьох відсотків річних за цей же період в сумі 1 539 грн. 86 коп. та пені в сумі 1 555 грн. 05 коп.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість по оплаті послуг теплопостачання, що виникла за період з березня 2017 року по грудень 2020 року в розмірі 36 108 грн. 55 коп., з яких: 23408 грн. 74 коп. основний борг, 1539 грн. 86 коп. 3% річних, 9604 грн. 90 коп. інфляційні збитки, 1555 грн. 05 коп. - пеня.

Відповідно до ст.141 ЦПК України також слід стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 247, 263-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ;адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства«Теплоенерго» Дніпровськоїміської ради (кодЄДРПОУ -32688148;адреса:49081,м.Дніпро,пр.Слобожанський,буд.29,оф.504) заборгованість за теплопостачання в розмірі 36108(тридцятьшість тисячсто вісім) гривень 55 копійок, з яких: 23408 грн. 74 коп. основний борг, 1539 грн. 86 коп. 3% річних, 9604 грн. 90 коп. інфляційні збитки, 1555 грн. 05 коп. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ;адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства«Теплоенерго» Дніпровськоїміської ради (кодЄДРПОУ -32688148;адреса:49081,м.Дніпро,пр.Слобожанський,буд.29,оф.504) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684(двітисячі шістсотвісімдесят чотири) гривні.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 11.09.2023 р.

Суддя С.В.Єдаменко