Ухвала суду № 114024954, 09.10.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

з питання повернення позову

09 жовтня 2023 р. справа № 520/27819/23 Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - відповідач, адміністративний орган, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 за період з 05 березня 2022 року по 30 червня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704; 2) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 05 березня 2022 року по 30 червня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 з урахуванням виплачених сум; 3) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704; 4) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожитковою мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; 5) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки виходячи і розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадовою окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704; 6) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки виходячи і розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення мри наданні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки; 7) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком дія життя і здоров`я передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ та постановою КМ України №702 за період 2022 рік, а також щорічної додаткової відпустки, право на яку визначено частиною першої статті 77- 1 КЗпП, статтею 16-2 Закону України Про відпустки» та п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на і січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704; 8) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ та постановою КМ України №702 за період 2022 рік, а також щорічної додаткової відпустки, право на яку визначено частиною першої статті 77-1 КЗпП, статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки; 9) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 премії як частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року включно; 10) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію як частину грошового забезпечення та додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року включно та нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання пін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством за період з 07.05.2022 по 30.06.2023 та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30 червня 2023 року по день фактичної виплати премії як частини грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінети Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року; 11) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30 червня 2023 року по 07 липня 2023 року; 12) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30 червня 2023 року по 07 липня 2023 року.

Згідно з ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Звідси слідує, що процесуальним законом дозволено одночасне об"єднання в одному позові декількох різних вимог виключно у разі коли: 1) ці вимоги пов`язані між собою підставою виникнення; 2) ці вимоги пов"язані між собою поданими доказами, 3) ці вимоги співвідносяться як основні та похідні позовні вимоги.

За правилами ч.2 ст.172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Отже, критерії одного й того самого позивача або одного й того самого відповідача підлягають застосуванню до випадку об"єднання в одне провадження декількох справ, а не до випадку об"єднання в одному позові декількох вимог.

У спірних правовідносинах у межах одного позову заявником одночасно були заявлені вимоги стосовно: 1) обчислення грошового забезпечення військовослужбовця із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня, але не менше 50% мінімальної заробітної плати; 2) обчислення премії за квітень 2022р.; 3) обчислення додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за квітень 2022р.; 4) обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; 5) обчислення грошової допомоги за оздоровлення за 2022-2023 роки; 6) обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки; 7) обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов"язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя та здоров"я у порядку ч.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2022 рік; 8) обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки у порядку ст.771 Кодексу законів про працю України та у порядку ст.162 Закону України "Про відпустки" за 2023 рік; 9) обчислення компенсації втрати частини доходу у зв"язку із несвоєчасною виплатою премії за квітень 2022р. та додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за квітень 2022р.; 10) обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині премії за квітень 2022р. та додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за квітень 2022р.

За текстом позову ці вимоги пов`язані між собою виключно доводами позивача про незгоду із повнотою оплати часу військової служби, але взагалі не пов"язані між собою жодними доказами, які були б приєднані до матеріалів позову.

Разом із тим, з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати кожного із перелічених вище платежів суб"єктом владних повноважень у розумінні Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260) вчиняється окреме та самостійне управлінське волевиявлення за різними підставами.

Пунктом 6 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позов підлягає поверненню якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Частиною 3 ст.45 КАС України визначено, що позов підлягає поверненню, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами.

Вирішуючи питання наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за сформульованими заявником вимогами, включеними одночасно до одного позову, суд виходить за таких підстав та мотивів.

Рівень, склад та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначені ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) та приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (01.01.2008р.) і приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.) та деталізовані нормами Порядку №260.

Прогалини у нормативному регулюванні відносин з проходження громадянами військової служби у лавах Збройних Сил України можуть усуватись нормами Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в органах та підрозділах служби цивільного захисту.

Оскільки спеціальними актами права з приводу проходження військової служби у лавах Збройних Сил України не передбачено ані порядку та умов проведення розрахунку із особою начальницького складу при звільненні, ані будь-яких застережень з цього приводу, то суд вважає за необхідне поширити на дані відносини дію положень ст.47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спору), де указано, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно зі ст.117 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спору) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З положень наведених норм права чітко та однозначно слідує, що події звернення до суду із позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має передувати подія виникнення боргу з оплати праці найманого працівника та подія існування затримки остаточного розрахунку при звільненні, котра у часі виникає з наступного календарного дня після припинення публічної служби та завершується у попередній календарний день до дати проведення виплати боргу.

Відсутність події погашення боргу призводить одночасно як до відсутності складу протиправного діяння учасника суспільних відносин за ст.117 Кодексу законів про працю України, так і до відсутності у суб"єкта владних повноважень фізичної змоги обчислити суму платежу на користь колишнього найманого працівника - публічного службовця через неможливість обрахунку тривалості затримки.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, за змістом норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відсутність події погашення боргу призводить одночасно як до відсутності складу протиправного діяння учасника суспільних відносин за Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", так і до відсутності у суб"єкта владних повноважень фізичної змоги обчислити суму платежу на користь колишнього найманого працівника - публічного службовця через неможливість обрахунку тривалості затримки.

У спірних правовідносинах подія погашення боргу відсутня, оскільки не вирішений спір стосовно відповідності закону управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу повноти розрахунку із заявником при звільненні.

Проте, незважаючи на те, що подія затримки розрахунку із заявником при звільненні станом на дату звернення до суду відсутня і обчислення строку затримки є об"єктивно неможливим, представник позивача - адвокат згідно з ч.1 ст.21 та ч.1 ст.172 КАС України без жодного належного умотивування все ж таки включив до позову як вимогу про зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, так і вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.4 ст.45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

За правилами п.3 ч.2 ст.45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Суд вважає, що подання позову з вимогами про зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та про зобов`язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за відсутності події настання такої затримки (тобто до набрання законної сили рішенням суду про підтвердження факту існування боргу, настання події виплати такого боргу, до виникнення фізичної змоги провести такий розрахунок суб`єктом владних повноважень та до моменту вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відмови у призначенні, обчисленні, нарахуванні, виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і до моменту вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відмови виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати) містить одночасно ознаки подання безпідставного позову; подання позову за відсутності предмета спору; подання позову у спорі, який має очевидно штучний характер.

Згідно з ч.3 ст.45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Тому позов підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 21, 45, 160, 161, п.1 ч.4 ст.169, 172, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

1.Позов - повернути.

2.Роз`яснити, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду.

3.Ухвалу направити заявникові.

4.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати прийняття (підписання).

Суддя А.В. Сліденко