Ухвала суду № 114022154, 09.10.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 жовтня 2023 року Справа №200/4778/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010)

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку недоплаченої пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із розрахунку не менше ніж 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії для непрацездатних осіб за віком, на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2010 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недоплаченої пенсії з 01.07.2021 року із розрахунку не менш ніж 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум, відповідно до вимог ч.4 ст.54, ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою від 04 вересня 2023 року суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

15 вересня 2023 року на виконання ухвали суду від 04 вересня 2023 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 18 вересня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/4778/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Зазначеною ухвалою судзадовольнив заяву позивача, визнав поважними причини пропуску строку та поновив позивачу строк звернення до суду із даним позовом.

26 вересня 2023 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі та прийняти судове рішення про закриття провадження у справі.

27 вересня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України надійшла заява про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

02 жовтня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано додаткові пояснення у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, а також відзив на позовну заяву, заяву відповідача про залишення позову без розгляду та додаткові пояснення у справі, надані відповідачем, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статті 161 КАС України з огляду на наступне.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

На підставі частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією в м. Добропіллі та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування збитків ІІ групи, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області 28 вересня 2010 року у справі 2-8827/2010 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання перерахувати пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 31.05.2010 року задоволено повністю. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 31 травня 2010 року відповідно до ст.ст. 49. 50. 54. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі Донецької області здійснити перерахунок та провести виплату на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 54. ч 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", недоплаченої пенсії із розрахунку не менш ніж 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 31.05.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області 28 вересня 2010 року у справі 2-8827/2010 органом Пенсійного фонду України було виконано в повному обсязі, управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі Донецької області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 31.05.2010 по 31.10.2010.

Органами Пенсійного фонду України з урахуванням вимог постанови № 745 проведено перерахунки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2011, в тому числі проведено перерахунок ОСОБА_1 , внаслідок чого розмір її пенсії значно зменшився.

Позивачем у позові також зазначено, що належний розмір пенсії, призначений на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області 28 вересня 2010 року у справі 2-8827/2010, вона отримувала до 31.10.2011 року.

Тобто, з 01 листопада 2011 року пенсія позивачу виплачується у значно меншому, на її думку, розмірі.

Проте, в позовній заяві позивач зазначає, що відповідач протиправно зменшив розмір раніше призначеної їй рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2010 року пенсії, та незаконно проводить обчислення пенсії, починаючи з 01.07.2021 року. При цьому, в позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 зазначає, що починаючи з листопада 2011 року та по теперішній час, на протязі майже 12 років поспіль, вона постійно письмово зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із вимогою нарахувати та сплачувати їй пенсію відповідно до вимог ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить не менш ніж 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як встановлено рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2010 року. За весь період письмових звернень до відповідача, вона жодного разу не отримала в паперовому вигляді рішення, на підставі якого відповідач відмовляється здійснити перерахунок та провести виплату на її користь, відповідно до вимог ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», недоплаченої пенсії, починаючи з 01.11.2011 року.

З наведеного вбачається, що порушення органом Пенсійного фонду України прав позивача відбулося саме з дати здійснення перерахунку відповідачем її пенсії з 01 листопада 2011 року.

У клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивач зазначила, зокрема, що на її численні звернення до відповідача з приводу її порушеного права жодного рішення від відповідача про причину свавілля своїх незаконних дій, та незаконної відмови виконувати рішення суду яке постановлене Іменем України, позивач не отримувала до 31.08.2023 року. Тільки 07.07.2023 року позивачка отримала від відповідача останню письмову відповідь - відмову виконати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2010 року, від дати якої ще не минуло шість місяців. Тобто, позивач фактично вказує, що відлік шестимісячного строку звернення розпочався з дня отримання нею останньої відповіді відповідача.

Проте, судом встановлено, що позивач про порушення своїх прав дізналася з більш ранньої дати.

Так, ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2020 у справі 2-8827/2010, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , третя особа: Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання Добропільським міськрайонним судом було встановлено, що Управління ПФУ в м. Добропіллі Донецької області самостійно виконувало вищевказане рішення суду, але з 01.11.2011 року її пенсія була зменшена з невідомих причин. У зв`язку з чим ОСОБА_1 , через свого представника, неодноразово, а саме 19.09.2018 року та 20.11.2019 року, зверталась до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявами про надання пояснень щодо невиконання рішення суду від 28.09.2010 року, а також вимоги його виконання.

03.10.2018 року, 10.01.2019 року та 04.122019 року у своїх листах №192/К-70-01-01, №228/К-10-01-01 та №6619-Л-01 Добропільське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області та Головне управління ПФУ в Донецькій області повідомляло ОСОБА_1 про те, що з 31.05.2010 року на виконання рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2010 року №2-8817/2010, Добропільським об`єднаним управлінням ПФУ в Донецькій області проведено перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Доплата за період з 31.05.2010 року по 31.10.2010 року з урахуванням фактично проведених виплат була здійснена в листопада 2010 року. Рішення суду було виконано в повному обсязі. Але з 01.11.2011 року розмір пенсії ОСОБА_1 приведено у відповідність до Постанови №775, а саме проведено обчислення пенсії з урахуванням мінімального розміру пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС осіб з інвалідністю ІІ групи в розмірі - 820 грн. Вказане також зазначено у відзиві на заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання від 23.03.2020 року. Таким чином в судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2010 року, заявнику ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії та виплачувалась відповідно до закону, але з 01.11.2011 року пенсія заявника була зменшена з невідомих їй причин.

Про обізнаність позивача щодо порушення відповідачем її права на належний розмір пенсії під час здійснення перерахунку, що відбувся 01 листопада 2011 року, свідчать наявні в матеріалах справи численні відповіді пенсійного органу на звернення позивача протягом 2018 2023 року із заявами про надання пояснень щодо невиконання рішення суду від 28.09.2010 року, а також з вимогами щодо його виконання.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду:

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, отримання позивачем листа відповідача від 07.07.2023 року про відмову виконати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2010 року у відповідь на її заяву не змінюємомент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти через значний проміжок часу з моменту, коли отримала пенсію за листопад 2011 року у меншому, на її думку розмірі.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За встановлених фактичних обставин справи, суд доходить висновку про передчасність поновлення судом позивачу строку звернення до суду з даним позовом, оскільки у розглядуваній справі порушення прав позивача відбулося не з 01 липня 2021 року, як зазначає позивач у позові, а з моменту перерахунку пенсії позивача, здійсненого 01 листопада 2011 року, про що позивач не могла не знати з огляду на її численні звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України.

При цьому, усвідомлюючи факт порушення її права на належний розмір пенсії, позивач жодного разу не звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, позивачу слід надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із зазначенням інших обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску такого строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 31.03.2023 року у справі № 240/12017/19, від 25.09.2023 року у справі № 200/10870/20-а.

Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом та цей недолік позовної заяви унеможливлює розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

За таких обставин зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись, ст.160,161,169,171,243,248,256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

2.Встановити позивачу строк 5 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

3.У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.

4.Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

5.Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.

6.Ухвала постановлена та підписана 09 жовтня 2023 року.

Суддя С.В. Смагар