Рішення № 114021175, 09.10.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2023 р. Справа № 120/2927/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 за період з 03.11.1982 по 07.05.1984 (військова служба) та за період роботи з 11.04.1991 по 31.10.2022 (служба в податкових органах) до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3712-ХІІ та відповідно до п. 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.215 №889-VIIІ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830012347 від 01.02.2023 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3712-ХІІ та відповідно до п. 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.215 №889-VIIІ з 26.01.2023 і здійснити перерахунок і виплату пенсії за період починаючи з часу звернення з 26.01.2023 та з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.01.2023 №51/10-01-27, №52/10-01-27 про складові заробітної плати.

Позов обґрунтовує тим, що у зв`язку з досягненням 62-річного віку та наявності більше 35 років страхового стажу, у тому числі не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», однак відповідач відмовив у переході на пенсію за відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Вказане рішення пенсійного органу позивач вважає протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 28.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Богоносом М.Б. та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14.04.2023 Головне управління Пенсійного фонду України надало відзив на позовну заяву у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що основним критерієм за яким визначається віднесення тієї чи іншої посади до відповідних категорій посад державних службовців, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Зазначає, що на день набрання чинності Закону №889 (на 01.05.2016), ОСОБА_1 не перебував на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та йому не було присвоєно ранг державного службовця, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію відповідно до Закону №889.

Щодо довідок про заробітну плату, видані Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, то відповідач зазначає, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Також Головне управління звертає увагу, що період проходження військової служби зараховується до стажу державної служби, але не стосуються стажу роботи на посадах державної служби.

24.04.2023 позивач надав пояснення, у яких зазначив, що не погоджується з позицією відповідача. викладеною у відзиві, оскільки згідно п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Ухвалою від 13.06.2023 справу прийнято до провадження суддею Віятик Н.В.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком згідно ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно ЗУ "Про державну службу", надавши довідку ГУ ДПС у Вінницькій області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.01.2023 №51/10-01-27.

Позивачем також було додано довідку ГУ ДПС у Вінницькій області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 16.01.2023 №3/11-00-38.

Рішенням ГУ ПФУ України у Вінницькій області №023830012347 від 01.02.2023 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії (переведенні на інший вид пенсії). Зазначено, що згідно поданих документів та матеріалів пенсійної справи, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не перебував на державній службі. Стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 складає 6 років 08 місяців 18 днів (з 23.07.1984 по 10.04.1991), тому норми а ні п.10, а ні п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону№889 не дотримуються.

Періоди роботи з 11.04.1991 по 01.05.2016 не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що заявнику згідно ст.343.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст.343.1 надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723. Статтею 343.3 Податкового кодексу України передбачено, шо спеціальні звання податкової служби присвоюються довічно.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, відповідно до вимог, що діяли на момент звернення позивача із заявою до відповідача, суд керується та виходить з наступного.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом "Про державну службу" № 3723-ХІІ (далі - ЗУ № 3723-ХІІ).

01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII (далі - ЗУ №889-VIII), згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз вказаної норми вказує на те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до зазначеної статті є досягнення такими особами пенсійного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №676/4235/17.

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається наступне:

03.11.1982 - 07.05.1984 - служба в Радянській армії;

23.07.1984 - 10.04.1991 - контролер-ревізор, старший контролер-ревізор, контролер-ревізор І категорії контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів УРСР по Вінницькій області;

11.04.1991 - 31.10.2022 - державний податковий інспектор, старший державний податковий інспектор, головний державний податковий ревізор-інспектор, заступник начальника відділу, начальник відділу, заступник начальника управління - начальник відділу Головного управління ДПС у Вінницькій області (в різні часи державна податкова інспекція по Вінницькій області, державна податкова інспекція Вінницької обласної державної адміністрації, державна податкова адміністрація у Вінницькій області, державна податкова служба у Вінницькій області, Головне управління Міндоходів у Вінницькій області, Головне управління ДФС у Вінницькій області);

05.11.1992 - присвоєно персональне звання інспектора податкової служби I рангу;

25.05.1994 - ??прийняття Присяги державного службовця;

06.02.1996 - ??присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби 3 рангу;

05.05.1998 - присвоєно чергове спеціальне звання - радник податкової служби II рангу;

25.07.2000 - присвоєно чергове спеціальне звання - радник податкової служби I рангу;

23.05.2013 - ??присвоєно 9 ранг державного службовця;

01.01.2014 - ??присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи I рангу;

29.08.2019 - присвоєно 4 ранг державного службовця.

Крім цього, згідно Довідки ГУ ДПС України у Вінницькій області від 16.01.2023 №3/11-00-38, станом на день звільнення 31.10.2022 стаж роботи ОСОБА_1 в державних органах складав 39 років 09 місяців 14 днів.

Відповідачем не зараховано до стажу державної служби період з 11.04.1991 по 31.10.2022 у зв`язку з присвоєння позивачу у цей період спеціальних звань.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): напосадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань,Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Частиною 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абз. 1, 2 п. 344.1 ст.344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

У постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

У зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також Верховний Суд України в постанові зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Крім того, пунктом 7 частини другої статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Враховуючи встановлені обставини та наведені правові норми, суд дійшов висновку, що у період з 11.04.1991 по 31.10.2022 позивач проходив службу на різних посадах в органах податкової служби, йому були присвоєні спеціальні звання, стаж державної служби становить 39 років, відтак зазначений період служби має бути врахований до стажу державної служби.

З огляду на мотиви прийнятого відповідачем рішення та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.02.2023 №023830012347 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, з урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

У даному випадку задоволенню підлягає вимога про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період служби в органах державної податкової служби.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання пенсійного органу зарахувати до стажу державної служби період військової служби з 03.11.1982 по 07.05.1984, то суд зазначає.

До 2016 року діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМУ від 3 травня 1994 року №283 (постанова втратила чинність на підставі постанови КМУ №229 від 25.03.2016), яким визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Пунктом 3 Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

За змістом п. 4 Порядку, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Згідно запису №9 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебував на службі у Радянській армії з 03.11.1982 по 07.05.1984.

Як зазначено в ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.92 N 2232-XII (далі - Закон N 2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 6 Закону N 2232 визначено види військової служби, до яких, зокрема, належить і строкова військова служба.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що проходження позивачем строкової військової служби у період з 03.11.1982 по 07.05.1984 в Збройних Силах СРСР підлягає зарахуванню до його стажу державної служби.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.07.2018 по справі N 569/350/17.

Таким чином, відмова органу Пенсійного фонду у зарахуванні до стажу державної служби позивача період проходження ним військової служби з 03.11.1982 по 07.05.1984 є протиправною, внаслідок чого, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зарахування період військової служби 03.11.1982 по 07.05.1984 до стажу державної служби.

Разом з тим, передчасними суд вважає позовні вимоги про зобов`язання відповідача з 26.01.2023 перевести позивача на пенсію відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII на підставі даних довідок від 20.01.2023 №51/10-01-27, №52/10-01-27 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Перш за все суд зауважує, що ключовим правовим питанням, щодо якого фактично виник спір між сторонами у цій справі, є право позивача на переведення із пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Тобто питання щодо розміру пенсії позивача, у разі переведення, є похідним та вирішується після вирішення питання про наявність у позивача відповідного права на переведення.

Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця з підстав відсутності необхідного трудового стажу та права на отримання такої пенсії, без дослідження та оцінки питань, пов`язаних із розміром спірної пенсії.

Тому, суд не може перебирати на себе виключну компетенцію пенсійного органу та самостійно вирішувати ті питання, які не були предметом його розгляду.

До того ж судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

При цьому враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 560/2120/20 (пункти 59-63).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд вказує, що у межах розгляду даної справи відповідачем не була надана оцінка довідкам Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.01.2023 №51/10-01-27 та №52/10-01-27, тому суд не наділений повноваженнями зобов`язувати відповідача враховувати їх при переході позивача на інший вид пенсії, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень пенсійних органів.

Отже, на переконання суду, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження ним військової служби з 03.11.1982 по 07.05.1984, а також період його роботи на в податкових органах з 11.04.1991 по 31.10.2022 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2023 , з урахуванням висновків суду.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Таким чином, на користь позивача належить стягнути половину понесених судових витрат зі сплати судового збору, тобто 536,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.02.2023 №023830012347 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження ним військової служби з 03.11.1982 по 07.05.1984, а також період його роботи у податкових органах з 11.04.1991 по 31.10.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2023 про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

СуддяВіятик Наталія Володимирівна