Ухвала суду № 114021164, 28.09.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

28 вересня 2023 р.Справа № 120/9476/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Тютюн О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Ладуби В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 15.02.2023 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження з 01.04.2019 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років ( в тому числі з урахуванням проведеної індексації ) без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

26.07.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Обґрунтовуючи дану заяву позивач зазначає, що відповідач відмовляється виконувати рішення суду від 15.02.2023 року, яке набуло законної сили. Так, позивач вказує, що листом від 19.06.2023 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду у справі № 120/9476/22 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.04.2019 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Однак, на думку відповідача, рішенням суду не визначено порядок проведення перерахунку пенсії та розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався, тому виплата пенсії буде проводитись з врахуванням максимального розміру пенсії, визначеного законодавством, тобто, на думку позивача, з обмеженнями, хоча такі обмеження були зняті судом. Розмір пенсії позивача згідно розрахунку, наданого відповідачем має становити з 01.03.2023 р. 23254,68 грн., однак фактично виплачується в розмірі 20930,00 грн. Тобто, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача він не доотримує 2324,68 грн. щомісячно. Таким чином, на думку позивача, вбачається не виконання в повному обсязі вказаного рішення суду в частині здійснення виплати перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум коштів.

Ухвалою суду від 04.08.2023 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 120/9476/22 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до 04 вересня 2023 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 120/9476/22.

04.09.2023 на адресу суду надійшов звіт про виконання рішення суду, до якого відповідачем долучено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 30 листопада 2021 року, а також перерахунки пенсії за пенсійною справою №ХЛ56723 за період з 01 квітня 2019 по 01 грудня 2022 року. Обґрунтовуючи наданий звіт представник відповідача зазначає, що рішенням суду у справі № 120/9476/22 зобов`язано Головне управління перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років (в тому числі з урахуванням проведеної індексації) без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання цього рішення суду, Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії позивача, який станом на 01.04.2019 склав - 18953,60 грн., за період з 01.04.2019 по 30.11.2021 нараховано - 95316,74 грн., що підтверджується розрахунком на доплату. Починаючи з квітня 2023 заявник отримує пенсію в новому розмірі.

Також в звіті зазначено, що розмір пенсії стягувача з 01.04.2019 розраховано Головним управлінням виходячи з того, що у випадку, коли на виконання рішення суду, яким зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок.

Отже, на момент виникнення зобов`язання, а саме на 01.04.2019 розмір пенсії ОСОБА_1 за квітень 2019 року склав - 18953,60 грн., в той час коли максимальний розмір пенсії виплачуваної Головним управлінням в той період складав - 14970,00 грн.

Відповідач зазначає, що рішенням суду у справі №120/9476/22 надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії ОСОБА_1 без врахування вимог щодо обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 та визнано протиправними дії Головного управління щодо обмеження пенсії максимальним розміром саме з 01.04.2019, тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті. Розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався, як і не ставилось питання подальших перерахунків пенсії позивача.

Також, відповідач зазначає, що суд не вирішував в судовому порядку питання щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром в подальшому, так як не наділений процесуальним правом розглядати позовні вимоги на майбутнє, що суперечитиме завданню адміністративного судочинства.

В подальшому у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, Головним управлінням забезпечувалось право позивача на отримання пенсії в розмірі не менше ніж в максимальному. Відповідно розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 по 30.11.2021 складав - 18953,60грн, а в подальшому зазнавав поступового зростання та відповідно складав: з 01.12.2021 - 19128,40грн; з 01.03.2022- 19340,00 грн.; з 01.07.2022 - 20270,00 грн.; з 01.12.2022-20930,00 грн.

Щодо виплати позивачу індексації пенсії передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» відповідач зазначає, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №118 подальша дія судового рішення у справі №120/9476/22 закінчилася та не охоплює правовідносини між Головним управлінням та позивачем в частині нарахування та виплати індексації пенсії.

Ухвалою суду від 11.09.2023 призначено судове засідання щодо розгляду вказаного звіту.

В судовому засіданні позивач просив суд звіт про виконання судового рішення не приймати, доводи, наведені в заяві про встановлення судового контролю, підтримав. Окремо зазначив про те, що рішення у справі №120/9476/22 фактично не виконано в повному обсязі та відповідач продовжує здійснювати виплату пенсії, обмеживши її максимальним розміром. Також зазначив, що, на його думку, на виконання рішення суду в цій справі пенсія повинна бути перерахована не станом на 01.04.2019, а з 01.04.2019 з врахуванням інших періодів.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні доводам, наведеним в звіті про виконання рішення суду від 04.09.2023. Додатково зазначила, що, на думку відповідача, перерахунок пенсії на виконання рішення суду від 15.02.2023 повинен бути зроблений станом на 01.04.2019, що відповідачем і виконано.

Оцінюючи поданий звіт про виконання рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців.

Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Як зазначалось вище, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.

У рішенні від 25 квітня 2012 року 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 наголосив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

У іншому рішенні в справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Як слідує із поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області так і не виконано в повному обсязі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 року у цій справі в частині, що стосується виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 року.

Так, зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.06.2023 року, наданого у відповідь на заяву позивача від 25.05.2023, відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду у справі № 120/9476/22 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.04.2019 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач зазначає, що вказаним рішенням суду надавалась оцінка спірним правовідносинам, які існували на момент розгляду справи по суті, тобто щодо виплати пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром саме з 01.04.2019. Також відповідач вказав, що рішенням суду не визначено порядок проведення перерахунку пенсії та розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався, тому розмір пенсії визначено на дату, з якої судом було зобов`язано здійснити перерахунок, а саме станом на 01.04.2019 - 18953,60 грн.

Аналогічного змісту пояснення щодо виконання рішення суду від 15.02.2023 наведені відповідачем у звіті про виконання судового рішення, який є предметом дослідження в цій справі. Так зі змісту звіту видно, що розмір пенсії стягувача з 01.04.2019 розраховано Головним управлінням виходячи з того, що у випадку коли на виконання рішення суду, яким зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат о пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок. Отже, на момент виникнення зобов`язання, а саме на 01.04.2019 розмір пенсії ОСОБА_1 за квітень 2019 року склав - 18953,60 грн., в той час коли максимальний розмір пенсії виплачуваної Головним управлінням в той період складав - 14970,00 грн.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем фактично здійснено перерахунок пенсії позивача не з 01.04.2019 ( як зазначено в рішенні суду ), а станом на 01.04.2019 року. При цьому, здійснюючи перерахунки пенсії за періоди після 01.04.2019, відповідач знову застосовував до пенсії позивача обмеження максимальним розміром.

Так, згідно з розрахунками пенсії, зазначеними в листі Головного управління від 19.06.2023, наданого у відповідь на заяву позивача від 25.05.2023, судом встановлено, що станом на 01.04.2019 позивачу нарахована та виплачена пенсія в розмірі 18953,60 грн. без застосування обмеження максимальним розміром.

Разом з тим, з 01.07.2019 після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача склав 18980,40 грн., з 01.12.2019 розмір перерахованої пенсії позивача склав 19010,00 грн., з 01.07.2020 - 19039,60 грн., з 01.12.2020 - 19062,40 грн., з 01.07.2021 - 19096,40 грн., однак виплата пенсії за всі вказані періоди здійснювалась в сумі 18953,60 грн., тобто в розмірі перерахованої пенсії станом на 01.04.2019 р.

З 01.12.2021 розмір пенсії позивача склав 19128,40 грн. та виплачувався у цьому ж розмірі.

В подальшому, з 01.03.2022 у зв`язку із проведеною індексацією, а з 01.07.2022 та з 01.12.2022, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження максимальним розміром, більший, ніж розмір пенсії нарахований з урахуванням рішення суду у справі № 120/9476/22. Таким чином, розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2022 склав - 19340,00 грн. замість належних 21691,08 грн., які були нараховані та становлять підсумок пенсії з надбавками, з 01.07.2022 - 20270,00 грн., замість належних 21728,28 грн. та з 01.12.2022 пенсія виплачувалась в розмірі 20930,00 грн. замість належних до виплати ( нарахованих ) 21754,68 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо належного виконання рішення суду та зазначає, що відповідачем довільно та на свою користь трактується зміст рішення суду від 15.02.2023 року в цій справі.

При цьому суд наголошує на тому, що рішенням суду від 15.02.2023 року надавалась оцінка підставності обмеження пенсії позивача не станом на 01.04.2019 року, а за період починаючи з 01.04.2019 року по дату прийняття рішення суду в цій справі ( 15.02.2023 ).

Так, навіть лист - відповідь відповідача на заяву позивача від 14.10.2022 року містить розрахунок пенсії станом на 01.07.2022 року, згідно з яким вбачається, що відповідачем було обмежено виплату максимальним розміром 20270,00 грн., в той час, як підсумок нарахованої позивачу пенсії з надбавками складав 21728,28 грн. ( а.с. 7-8 ).

В подальшому відповідачем також здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2022, обмеживши суму пенсії до виплати максимальним розміром, у зв`язку з чим сума виплаченої пенсії склала 20930,00 грн. замість належних 21754,68 грн.

При цьому суд зауважує, що рішенням від 15.02.2023 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію ( в тому числі з урахуванням проведеної індексації ) без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, на виконання вказаного рішення суду Головному управлінню необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача ( в тому числі з урахуванням проведеної індексації ) без обмеження її максимальним розміром за період з 01.04.2019 по 15.02.2023 включно, з урахуванням вже виплачених сум. При цьому суд наголошує, що правовідносинам саме за такий період надавалась оцінка в рішенні суду від 15.02.2023 і судом не встановлено наявності підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром у вказаний період ( на будь - яку дату, яка охоплюється вказаним періодом ).

В той же час, здійснення Головним управлінням перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром лише станом на 01.04.2019, та застосування максимального розміру при перерахунку та виплаті позивачу пенсії в подальшому за період з 01.04.2019 по 15.02.2023 не відповідає змісту, меті та завданню прийнятого судом рішення щодо ефективного способу захисту порушеного права останнього на отримання перерахованої пенсії протягом вказаного періоду без обмеження максимальним розміром.

Відтак, суд доходить висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 року в цій справі щодо здійсненого перерахунку та виплати пенсії позивача ( в тому числі з урахуванням проведеної індексації ) без обмеження максимальним розміром за період з 01.04.2019 по дату ухвалення рішення в цій справі (15.02.2023 ), встановивши відповідачу новий 10-денний строк для подання звіту.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем здійснюється обмеження пенсії позивача максимальним розміром і на теперішній час, починаючи з 01.03.2023, то суд зазначає, що в рішенні від 15.02.2023 не надавалась оцінка правомірності застосування відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2023, оскільки таке рішення прийнято до проведення вказаного перерахунку і такі правовідносини не були спірними ( не існували ) на час прийняття рішення в цій справі. Відтак, в рамках даної справи у суду відсутні повноваження щодо встановлення судового контролю в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.03.2023, оскільки вказані правовідносин виникли після прийняття рішення у цій справі та не охоплювались судовим розглядом.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 120/9476/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати у 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали звіт щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 120/9476/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, з урахуванням висновків суду, викладених в цій ухвалі.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна