Рішення № 114019709, 04.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2023Справа № 910/6843/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 3 473 227 063,34 грн,

Представники сторін:

від позивача: Яковченко Р.Г.,

від відповідача: Прокопів Н.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3 473 227 063,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 в частині повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за період січень 2021- січень 2023 роки, загальна сума якої становить 2 263 925 826,33 грн. Крім того, враховуючи прострочення оплати рахунків за електричну енергію для врегулювання небалансів, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 893 425 192,42 грн, 3% річних у розмірі 142 500 471,24 грн та пеню у розмірі 173 375 573,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6843/23 та призначено підготовче засідання на 21.06.2023.

10.05.2023 до суду від відповідача надійшла заява про продовження строку на вчинення процесуальних дій, а саме продовження строку для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів, до 07.06.2023 включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 07.06.2023.

24.05.2023 до суду від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, яка мотивована відсутністю у представника позивача повноважень на підписання позовної заяви.

14.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 21.06.2023 з`явилися представники сторін.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача підтримав подану заяву про залишення позову без розгляду, представник позивача заперечував проти задоволення вказаної заяви відповідача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні 21.06.2023 ухвалив у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити з підстав її необґрунтованості. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд виходив із того, що в даному випадку визначальним є те, що особа, яка здійснює представництво за довіреністю (у даному випадку - представник позивача адвокат Мацанек К.В.), має статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти (близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17, від 30.08.2021 у справі № 915/253/20).

Крім того, в підготовчому засіданні 21.06.2023 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання задовольнити частково, оголосити у підготовчому засіданні перерву до 26.07.2023, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до приписів ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України); встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 27.06.2023, а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з моменту отримання відповіді на відзив; відмовити у задоволенні усно заявленого представником позивача клопотання про встановлення строку для подання клопотань.

22.06.2023 до суду від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Кабінету Міністрів України.

28.06.2023 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.07.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив із клопотанням про продовження (поновлення) строку на подання заперечення на відповідь на відзив.

20.07.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.

25.07.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині.

У зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 26.07.2023, знято з розгляду.

По виходу судді Трофименко Т.Ю. з відпустки, ухвалою суду від 31.07.2023 призначено підготовче засідання у даній справі на 30.08.2023.

28.08.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

В підготовче засідання 30.08.2023 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 30.08.2023 підтримав подані клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Кабінету Міністрів України. Представник позивача проти задоволення даних клопотань заперечив.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення третіх осіб, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Таким чином, законодавцем встановлено, що особи залучаються до участі у справі як треті особи лише у тому випадку, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Тобто, при вирішенні питання про залучення у справу третьої особи суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Так, відповідачем свої клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб обґрунтовано тим, що у разі задоволення позову буде накладено арешт на майно підприємства відповідача, яке є державною власністю та передане підприємству засновником, тобто Кабінетом Міністрів України, а також судом буде підтверджено правильність виставлення позивачем рахунків на оплату, тому НКРЕКП необхідно буде внести зміни до нормативно-правових актів.

Дослідивши матеріали справи, а також розглянувши викладені у вказаних клопотаннях доводи, суд зазначає, що відповідачем не наведено належного обґрунтування того, яким чином рішення у даній справі, яке стосується питання порушення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051, може вплинути на права та обов`язки Кабінету Міністрів України, та НКРЕКП, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення клопотань про залучення таких осіб до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Також у підготовчому засіданні 30.08.2023 представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» боргу за поставлену електричну енергію в розмірі 4 922 061,23 грн, яке суд вирішив розглянути під час розгляду справи по суті.

Суд в підготовчому засіданні 30.08.2023, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив визнати поважними причини пропуску відповідачем строку на подання заперечень на відповідь на відзив, поновити процесуальний строк та долучити подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи.

Водночас, судом в підготовчому засіданні 30.08.2023 розглянуто подане відповідачем клопотання про призначення судової економічної експертизи.

За приписами ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи відмовити через необґрунтованість, оскільки у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

В підготовчому засіданні 30.08.2023 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження у справі № 910/6843/23 та призначив справу до розгляду по суті на 18.09.2023.

07.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині.

15.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке також містить вимогу про повернення на стадію підготовчого провадження у справі з метою вирішення цього клопотання.

В судове засідання 18.09.2023 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2023 підтримав подане клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та закриття провадження в частині позовних вимог; представник позивача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання відповідача в частині приєднання доказів до матеріалів справи та зазначив, що клопотання в частині закриття провадження у справі у відповідній частині буде вирішено під час розгляду справи по суті при прийнятті рішення за результатами вирішення спору.

Також представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2023 підтримав подане клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9216/22; представник позивача проти зазначеного клопотання заперечував.

Розглянувши вказане вище клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості розгляду даної справи по суті до вирішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9216/22.

Судом також враховано, що за умовами ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, тоді як відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для повернення судом до стадії підготовчого провадження у справі для розгляду відповідного клопотання, а можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, в судовому засіданні 18.09.2023 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

Представники сторін у судовому засіданні 18.09.2023 висловили суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог із посиланням на докази, які були долучені до заяв по суті спору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, подані сторонами в матеріали справи, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, на підставі ст. 216 ГПК України ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 04.10.2023.

В судове засідання 04.10.2023 з`явилися представник сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.10.2023 заявив усне клопотання про відкладення судового засідання з метою перевірки стану оплат заборгованості перед позивачем за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання представника відповідача заперечив, зазначаючи, що перед даним судовим засіданням було здійснено перевірку надходжень грошових коштів від відповідача та не встановлено здійснення будь-яких нових оплат на виконання вказаного договору.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні усно заявленого представником відповідача клопотання про відкладення судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2023 заявлені позовні вимоги підтримав, при цьому, не заперечив проти раніше поданих відповідачем клопотань про закриття провадження у справі в частині сплачених останнім сум боргу. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі (надалі - ОСП) - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що на ОСП покладено функції адміністратора розрахунків (надалі - АР).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» АР забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку.

За положенням п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні АР відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

За положеннями пунктів 7, 12, 46, 89 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Відповідно до ч. 3 ст. 3, п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (надалі - ОСП), яким є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльністю на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів.

Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» ОСП врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором, яким згідно з п. 72 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (зі змінами) затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

З урахуванням положень п. 1.1.4. Правил ринку, АР - адміністратор розрахунків (позивач), ОСП - оператор системи передачі (позивач), СВБ - сторона відповідальна за баланс (відповідач).

Відповідно до п. 1.1.2. Правил ринку договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб`єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії.

Для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору (п. 1.3.2. Правил ринку).

Кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил (п. 1.3.5. Правил ринку).

Після отримання відповідної заяви-приєднання ОСП перевіряє повноту та правильність її заповнення та у разі відсутності підстав для її відхилення впродовж 2 робочих днів після отримання вносить кандидата до реєстру учасників ринку та присвоює йому відповідний ідентифікатор договору учасника ринку та дату акцептування заяви-приєднання, про що повідомляє учасника ринку (п. 1.3.7. Правил ринку).

Наказом від 03.04.2019 № 204 затверджено умови Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів НЕК «Укренерго» від 08.07.2019 №366, від 07.08.2019 №423, від 16.08.2019 №441, від №85, від 26.11.2020 №634, від 21.12.2020 №709, від 05.01.2021 №6, від №111, від 16.03.2021 №141, від 01.06.2021 №303, від 31.01.2022 №58, від №161, від 16.05.2022 №176, від 09.06.2022 №236 та від 27.01.2023 №58.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком №1 до Правил ринку, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (надалі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

За положеннями пунктів 10.1., 10.3. договору про врегулювання небалансів електричної енергії (у редакції від 27.01.2023 № 58) цей Договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП.

Судом встановлено, що Державним підприємством «Гарантований покупець» подано заяву від 25.06.2019 про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.

Позивач листом від 26.06.2019 № 01/23263 підтвердив приєднання відповідача до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору № 0414-01051 від 25.06.2019).

Таким чином, між сторонами укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.5. Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було порушено свої договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати виставлених рахунків за період січень 2021 року - січень 2023 року, а також окремих рахунків врегулювання, направлених у вказаний період, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 2 263 925 826,33 грн.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором позивачем нараховано до стягнення з відповідача на підставі п. 4.2. Договору пеню в розмірі 173 375 573,35 грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в розмірі 142 500 471,24 грн та інфляційні втрати в розмірі 893 425 192,42 грн.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що подані позивачем рахунки були неправомірно виставлені позивачем, з порушенням вимог постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766, оскільки такі рахунки виставлялись із порушенням визначеного у вказаній постанові декадного інтервалу та за відсутності умов, які б надавали право позивачу виставляти відповідні рахунки позапланово, відповідно до окремого рішення ОСП. Відтак, за твердженнями відповідача, з огляду на передчасне виставлення рахунків, строк їх оплати не настав. Крім того, в рахунках зазначений термін їх дійсності до сплати, який варіювався від 2 до 11 днів з моменту їх отримання і по завершенню цього терміну вони вже недійсні й не підлягали оплаті відповідачем. Із посиланням на приписи ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України відповідач зазначив, що він вправі зупинити виконання обов`язку з оплати поставленої електричної енергії для врегулювання небалансів до моменту належного виконання позивачем свого обов`язку щодо виставлення рахунків-фактур. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на невідповідність суми по виставленим рахункам вартості господарських операцій, зазначених у актах купівлі-продажу електричної енергії та зазначив, що рахунки-фактури не є первинними документами, що підтверджують дані про господарську операцію, а також надані позивачем рахунки не містять даних щодо особи-підписанта.

Також відповідач заперечив проти задоволення вимог щодо стягнення пені, посилаючись на таке: відповідно до п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» було зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії воєнного стану; позивачем порушено визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк нарахування пені; наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов`язань відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажору); позивачем неправильно здійснено нарахування пені за період до підписання актів купівлі-продажу електричної енергії, оскільки виходячи із умов п. 4.2. Договору пеня нараховується після підписання сторонами таких актів. Крім того, відповідач заявив про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Водночас, відповідач заперечив щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, а також заявив клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних до 1 грн, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 25.06.2019 № 0414-01051 є договором приєднання та стосується врегулювання небалансів електричної енергії.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що уповноваженими представниками сторін було складено та підписано акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за відповідні періоди (січень 2021 року - січень 2023 року). При цьому, щодо окремих місяців сторонами підписано акти коригування (врегулювання), а саме: за жовтень 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, листопад 2021 року, квітень 2022 року. Водночас, судом перевірено наявність підписів обох сторін на вказаних актах, у тому числі електронних підписів (шляхом дослідження оптичного диску, долученого до позовної заяви).

Вищевказані акти підписані без будь-яких зауважень щодо обсягів поставленої електричної енергії для врегулювання небалансів, отриманої відповідачем як СВБ, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором.

Так, під час розгляду даної справи відповідачем було частково сплачено основну заборгованість у загальному розмірі 5 815 745,63 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 19.05.2023 № 294744 на суму 1 514 626,21 грн, № 281856 на суму 1 694 749,28 грн, № 294748 на суму 1 437 875,50 грн, № 294747 на суму 274 810,24 грн та від 25.08.2023 № 307475 на суму 893 684,40 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено позивачу заборгованість на суму 5 815 745,63 грн після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у вказаній сумі слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

При цьому доказів сплати решти заборгованості відповідача в розмірі 2 258 110 080,70 грн сторонами суду не надано.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивачем відповідні рахунки на оплату небалансів виставлялись передчасно та із порушенням вимог постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що не дозволило відповідачу акумулювати кошти для їх оплати, такі рахунки вичерпали свою дію на момент настання строку їх оплати, сума виставлених рахунків не відповідає сумі підписаних актів за цей же період, а самі рахунки оформлені з порушеннями та не являються первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пунктами 5.1., 5.6. Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п. 1.1.2 Правил ринку система управління ринком (надалі - СУР) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.

Згідно з пунктами 1.11.1.-1.11.6 Правил ринку за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. СУР забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, яка міститься в СУР та стосується їх безпосередньо.

Пунктом 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, останній, як учасник ринку, використовує у своїй діяльності СУР (Market management system).

За приписами ч. 6 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку (п. 2.1. Договору).

Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.

Так, відповідно до п. 7.3.1. Правил ринку (зі змінами, внесеними згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 458 від 06.05.2022) АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

За положеннями п. 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Судом із наданих в матеріали справи скріншотів з СУР (MMS) встановлено, що за допомогою вказаної системи позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату, шляхом накладення КЕП уповноваженою особою позивача, що в свою чергу перевірено судом із оптичного диску, долученого до позовної заяви, у зв`язку з чим відповідні доводи відповідача про підписання рахунків невстановленою особою є безпідставними та такими, що спростовані матеріалами справи.

При цьому, суд приймає як належні та допустимі докази на підтвердження обставини щодо виставлення позивачем відповідачу рахунків. Так, роздруківки знімків екранів комп`ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом (п. 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21).

Таким чином, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного Договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через СУР, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.

При цьому, суд відзначає, що іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд дійшов висновку щодо належності їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.

Водночас, аналогічний підхід щодо визначення моменту відліку строку на оплату платіжного документа у відповідності до Правил ринку був застосований судами і у справі № 910/11109/21 та у справі № 910/8901/20, правовідносини у яких є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається.

З огляду на викладене та враховуючи п. 7.7.3 Правил ринку, строк на оплату платіжного документа розпочинається з наступного дня після виставлення рахунків АР в СУР.

Суд зазначає, що доводи про виставлення позивачем рахунків-фактур із порушенням вимог постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідної до якої виставлення рахунків за небаланси електричної енергії проводиться щодекадно протягом місяця, є необґрунтованими, оскільки суперечать зібраним у справі доказам, наявним у справі рахункам, інформації з системи управління ринком (MMS) із зазначенням дат направлення рахунків, згідно яких позивачем виставлення рахунків проводилося не раніше спливу відповідної декади кожного місяця.

Крім того, відповідачем не конкретизовано які саме рахунки були виставлені позивачем із порушенням щодекадного терміну.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 7.3.1 Правил ринку (в редакціях, що діяли протягом спірного періоду до внесення у даний пункт змін постановою НКРЕКП № 458 від 06.05.2022) передбачалось надсилання АР платіжних документів СВБ на щоденній основі, а не на щодекадній.

Доводи відповідача про порушення інтервалу виставлення позивачем рахунків та виставлення рахунків у більшій кількості, замість передбачених трьох рахунків, відхиляються судом, оскільки положення Постанови № 766 не встановлює жодних дат виставлення рахунків, а лише передбачає, що вони виставляються щодекадно, і позивачем повністю дотримано дані положення при виставленні рахунків.

Посилання відповідача на те, що закінчення зазначеного у рахунках строку для оплати є підставою їх не оплати, визнаються судом безпідставними, оскільки згідно з приписами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що виставлені позивачем протягом дії постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 рахунки не підлягали оплаті. Більше того, такі доводи суперечать самій поведінці відповідача, який частково сплачував заборгованість по виставленим позивачем рахункам, що вбачається із долученої до позовної заяви довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 14.04.2023 № 16/2-09/1002, а також сплатив частково борг під час розгляду даної справи.

Також відповідач зазначав про невідповідність загальної суми по актам купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів загальній сумі по рахункам-фактурам, з приводу чого суд зазначає таке.

Платіжний документ, відповідно до значення терміну, який вживається у Правилах ринку - це рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.

Відповідно до пунктів 5.7, 5.8. Договору, якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП. Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку.

Між тим, відповідно до п. 7.8.1 Правил якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.

Суд встановив, що позивач відповідачу виставляв рахунки-фактури (invoice) з 26.01.2021 до 06.02.2023 і відповідач не висловлював своїх заперечень щодо інформації, яка містилася у них. Крім того, відповідачем не зазначено будь-якого іншого розміру його грошових зобов`язань.

Більш того, відповідач не лише не заперечував проти інформації, вказаної у платіжних документах, а й продовжував накопичувати різницю електричної енергії між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до Правил ринку (визначення терміну небаланс електричної енергії міститься у п. 46 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Отже, підсумовуючи зазначене, суд відзначає, що ні неправильне оформлення рахунків, ні закінчення строків для оплати, які вказані в цих рахунках, ні інші наведені відповідачем обставини не звільняють його від обов`язку сплатити вартість отриманої від позивача електричної енергії для врегулювання небалансів, та не можуть бути підставами для відмови від її оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свій обов`язок по оплаті виставлених позивачем рахунків у повному обсязі в установлений Правилами ринку строк не виконав, чим порушив свої договірні зобов`язання, станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача за період з січня 2021 року по січень 2023 року складала 2 263 925 826,33 грн, що відповідачем не спростовано жодними доказами.

Враховуючи часткову сплату відповідачем боргу в сумі 5 815 745,63 грн, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що станом на час прийняття даного рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 258 110 080,70 грн, яка відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню з останнього у повному обсязі.

З огляду на прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем, останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 173 375 573,35 грн за загальний період прострочення з 29.01.2021 по 23.04.2023.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми прострочення платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, із розрахунку позивача вбачається, що за більшістю рахунків ним нараховано пеню із перевищенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку.

При цьому, суд встановив, що сторонами не було узгоджено в Договорі іншого строку нарахування пені, аніж той, який визначено загальними положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, із наведеного вбачається, що в період нарахування позивачем пені тривав карантин, а тому дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX фактично надавала можливість позивачу нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

Постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766» доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 підпунктом 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», вказана постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» відхиляє як необґрунтовані відповідні доводи позивача про те, що зміст підпункту 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 слід тлумачити як рекомендацію. При цьому, відповідно до правових позицій Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.09.2022 у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Стосовно того, що відповідні положення про зупинення нарахування штрафних санкцій до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 внесені лише 26.04.2022 відповідною постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413, суд зазначає, що такі положення розповсюджують свою дію на весь період дії в Україні воєнного стану, адже саме таке тлумачення спірної норми відповідає принципу справедливості, добросовісності, розумності й меті, яку ставила перед собою НКРЕКП, приймаючи відповідні постанови - стабілізація учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду, про що, зокрема, свідчать і преамбули вищеназваних постанов НКРЕКП.

Оскільки у даній справі період нарахування пені позивачем заявлено такий, що входить у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення грошового зобов`язання, починаючи з 24.02.2022.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум пені за загальний період прострочення з 29.01.2021 по 23.02.2022 за кожен день прострочення, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 60 482 583,42 грн, яка, відповідно, підлягає стягненню з відповідача.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Відповідно до пунктів 1.15.4., 1.15.7 Правил ринку, учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов`язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв`язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов`язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами. Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.

Відповідно до положень пунктів 6.1.-6.4. Договору визначено, що якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру, обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів, установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають безпосереднє відношення до виконання цього Договору) унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за цим Договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом п`яти днів з моменту виникнення таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов`язань позбавляє таку сторону права посилатися на будь-яку зазначену в пункті 6.1. цього Договору обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. У разі дії форс-мажорних обставин більше 30 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати цей Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії. Наявність форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її територіальними підрозділами.

Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, суд зазначає таке.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Крім іншого, суд відзначає, що відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Суд відхиляє доводи відповідача про повідомлення контрагентів про настання обставин непереборної сили шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на своєму офіційному сайті, оскільки як Правилами ринку, так і умовами Договору визначено чіткий порядок повідомлення іншої сторони договору про настання форс-мажорних обставин, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, а також відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував що порушення зобов`язання за Договором з боку ДП «Гарантований покупець» сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягненні пені суд зазначає таке.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із Законом України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» Цивільний кодекс України доповнено пунктами 12 - 14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, до спливу позовної давності законом її було продовжено, і дія відповідних обставин не припинилися до часу звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Тому суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 142 500 471,24 грн та інфляційних втрат в сумі 893 425 192,42 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, суд встановив, що здійснений позивачем розрахунок у цій частині є обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 та від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Відповідні заперечення відповідача проти правильності здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд відхиляє як необґрунтовані. Стосовно здійсненого позивачем розрахунку 3% річних відповідач не заперечував.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 142 500 471,24 грн та інфляційних втрат в сумі 893 425 192,42 грн.

Водночас, відповідачем із посилання на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, частини 1, 2 ст. 233 ГК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, заявлено клопотання про зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних до 1 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.02.2020 у справі № 924/456/19).

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі № 911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Оцінюючи обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення пені, суд враховує, що відповідач є державним підприємством на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, майно підприємства є державною власністю, а Кабінет Міністрів України передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, а також те, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

При цьому, судом взято до уваги ступінь виконання відповідачем зобов`язань, а саме здійснення часткових оплат наявної перед позивачем заборгованості за Договором, а також те, що порушення відповідачем виконання зобов`язань не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).

З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір обґрунтованих до стягнення сум пені на 50%, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 30 241 291,71 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 суд зазначає, що викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на відмову в частині стягнення пені.

При цьому, суд відзначає, що усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд вважає, що у даній справі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/6843/23 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 5 815 745,63 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) заборгованість у розмірі 2 258 110 080 (два мільярди двісті п`ятдесят вісім мільйонів сто десять тисяч вісімдесят) гривень 70 коп, інфляційні втрати у розмірі 893 425 192 (вісімсот дев`яносто три мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто дві) гривні 42 коп., 3% річних у розмірі 142 500 471 (сто сорок два мільйони п`ятсот тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 24 коп., пеню у розмірі 30 241 291 (тридцять мільйонів двісті сорок одна тисяча двісті дев`яносто одна) гривня 71 коп. та 907 272 (дев`ятсот сім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 52 коп. судового збору.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.10.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко