Рішення № 114019643, 27.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2023Справа № 910/11596/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Якабу Трейд»

про стягнення 255.251,90 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Якабу Трейд» про стягнення 255.251,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору поставки № К 14 від 01.03.2017 (далі - договір) позивачем у 2022 році поставлено відповідачу товар на загальну суму 1.630.113,50 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. З урахуванням поставленого у 2021 році та неоплаченого товару на суму 913.351,41 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків, загальна сума поставленого та неоплаченого товару становила 2.543.464,91 грн. Відповідачем поставлений товар сплачено частково в сумі 1.393.155,42 грн. Також між сторонами підписані 4 видаткові накладні на повернення відповідачем позивачу товару на загальну суму 425.772,00 грн. Відповідно до умов договору відповідач здійснює оплату вартості поставленого йому позивачем товару частково, пропорційно кількості одиниць товару, який відповідач продав третім особам; при цьому, відповідач не пізніше 5 числа кожного календарного місяця, що слідує за місяцем в якому відбулась поставка відповідної партії товару відповідачу, зобов`язаний направляти позивачу електронною поштою звіт про кількість реалізованих одиниць товарів з кожної партії протягом місяця, що були поставлені згідно кожної видаткової накладної, та залишки нереалізованого товару на дату формування звіту та не пізніше 15 числа кожного календарного місяця сплачувати вартість реалізованих відповідачем третім особам одиниць товару згідно з відомостями, вказаними у звіті; у разі, якщо протягом 125 календарних днів з моменту постачання позивачем відповідно партії товару відповідачу відповідач не реалізовує всі одиниці такої партії товару третім особам або не повертає нереалізований товар у порядку, визначеному договором, відповідач зобов`язаний на вимогу позивача повернути йому товар. 06.09.2022 позивачем надіслано відповідачу вимогу № 1 від 05.09.2022, в якій він просив сплатити суму основного боргу та штрафні санкції за порушення строків оплати за договором. Враховуючи викладене, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 255.251,90 грн, з яких 209.495,42 грн пені, 33.186,75 грн інфляційних втрат та 12.569,73 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/11596/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.07.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494875957 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160, літ. Ю, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 27.07.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 31.07.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494875957, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 15.08.2023 включно.

28.07.2023 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

03.08.2023 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення проти розгляду справи № 910/11596/23 за правилами спрощеного позовного провадження з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання мотивоване тим, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті, оскільки спір між сторонами є складним та його не можна віднести до категорії справ незначної складності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11596/23 від 07.08.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Якабу Трейд» про розгляд справи № 910/11596/23 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

16.08.2023 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування у позивача копії звітів про кількість реалізованих одиниць товарів кожної партії товарів за кожен місяць, які були отримані ТОВ «Перо» від ТОВ «Якабу Трейд» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, відповідно до умов договору поставки № К14 від 01.03.2017. Клопотання мотивоване тим, що дані звіти підтвердять суму реалізованого відповідачем товару, а отже без них не можливо встановити, чи дійсно настав обов`язок здійснити оплату. Неможливість надання відповідачем даних доказів останній обґрунтовує тим, що працівники, які направляли такі звіти, звільнилися, а у відповідача відсутній доступ до їх електронної пошти.

Частини 2 та 3 статті 81 встановлює, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки витребувані докази не є за умовами договору єдиними доказами в підтвердження або спростування обставин викладених у позовній заяві.

16.08.2023 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про призначення судової експертизи. На вирішення експерта відповідач просить поставити наступні питання:

- Чи правильно здійснено відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Перо» з поставки товару ТОВ «Якабу Трейд» за договором поставки № К14 від 01.03.2017?

- Чи відповідають надані позивачем документи (в т.ч. первинні) фактичному бухгалтерському обліку сторін, щодо підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № К14 від 01.03.2017? Якщо так, то у якому розмірі та коли саме ця заборгованість виникла?

- Чи був відповідачем реалізований споживачам товар, поставлений позивачем за договором поставки № К14 від 01.03.2017 на суму боргу, що вказує позивач?

Підставою для призначення судової експертизи відповідач зазначає необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, а для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Пунктом 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, в тому числі вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11596/23 від 07.08.2023 було встановлено, що даний спір входить до переліку, встановленому ч. 5 ст. 12 вказаного Кодексу для розгляду справи, що розглядаються виключно в порядку спрощеного позовного провадження, та виклюється можливість застосування ст. 250 Господарського процесуального кодексу України в частині переведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи аналіз вказаних норм, суд приходить до висновку, що призначення судової експертизи при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження є неможливим.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

У даному випадку матеріали справи містять всі необхідні документи для визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № К14 від 01.03.2017 а отже не потребуються спеціальні знання.

Також, суд звертає увагу відповідача, що останній не був позбавлений права надати суду висновок експерта на замовлення відповідача, у відповідності до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.

18.08.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (поданий до відправлення до поштового відділу зв`язку 14.08.2023) відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав: позивачем не доведено належним чином факт поставки відповідачу товару, оскільки у наданих позивачем видаткових накладних не встановлена особа представника відповідача (не зазначено посади та прізвище особи, відповідальної за здійснення господарських операцій); позивачем не надано до суду копії звітів відповідача щодо реалізованого товару, а тому неможливо встановити, чи дійсно настав у відповідача обов`язок здійснити оплату; відповідач не отримував вимогу позивача на оплату за поставлений товар та позивачем не надано доказів отримання відповідачем такої вимоги; позивачем не доведено розмір заборгованості, а тому і нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є не правильним, а нарахування пені не відповідає нормам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; у відповідача не настав строк виконання обов`язку сплатити грошові кошти, оскільки поставлений позивачем товар не був реалізований в повній мірі.

25.08.2023 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/11596/2 до моменту винесення рішення Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/14834/22. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що оскільки підставою розгляду даної справи та справи № 910/14834/22 є договір поставки № К14 від 01.03.2017, провадження у даній справі підлягає зупиненню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає іншу справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Дані обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Враховуючи матеріали справи, мотиви клопотання відповідача та положення ст.ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав та доцільності для його задоволення, з огляду на те, що зупинення провадження до набрання законної сили рішення у справі № 910/14834/22 не є обставиною, яка свідчить про неможливість розгляду даної справи.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі, у зв`язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перо» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Якабу Трейд» (покупець, відповідач) укладено договір постави № К14 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник бере на себе зобов`язання передати (поставити) у власність покупцю у встановлений строк товари на умовах, в обсязі та в порядку, передбаченому цим договором, а покупець зобов`язується прийняти ці товари і своєчасно здійснити їх оплату на умовах, визначених цим договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 209.495,42 грн пені, 33.186,75 грн інфляційних втрат та 12.569,73 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених печатками сторін, і діє до 01.03.2018, а щодо зобов`язань за цим договором - до повного їх виконання.

Додатковою угодою № 1 до договору поставки № К14 від 01.03.2017 сторонами внесено зміни до п. 10.1 договору та визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2021 включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на момент дії даного договору - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 10.4 договору, в редакції додаткової угоди № 1, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік і на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила письмово про його розірвання не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку його дії.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Відповідно до п. 1.4 договору видаткова накладна є документом, підписання сторонами якого засвідчує передачу партії товару покупцеві згідно умов цього Договору. Накладна є невід`ємною частиною договору.

Одночасно з прийняттям товару покупець підписує та ставить печатку на двох екземплярах видаткової накладної, в якій обов`язково зазначається номер накладної, найменування, кількість, ціна товару, що передається, дата передачі товару. Один екземпляр видаткової накладної залишається у постачальника, а другий передається покупцю. Підписання видаткової накладної сторонами є фактом, що належним чином підтверджує передачу товару покупцеві постачальником (п. 3.7 договору).

Товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 3.10 договору)

Підписанням видаткової накладної покупець підтверджує свою заявку на придбання товару, згоду з його кількістю, асортиментом та вартістю, а також факт отримання товару відповідно до умов заявки разом з документами, вказаними у п. 3.9 цього договору (п. 3.12 договору).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар, у період з 05.01.2022 по 22.02.2022, на загальну суму 1.630.113,50 грн що підтверджується підписаними та скріпленими печаткам обох сторін наступними видатковими накладними:

№ 200 від 05.01.2022 на суму 24.757,49 грн;

№ 201 від 05.01.2022 на суму 58.928,24 грн;

№ 591 від 13.01.2022 на суму 100.068,20 грн;

№ 592 від 13.01.2022 на суму 235.356,32 грн;

№ 597 від 13.01.2022 на суму 24.710,25 грн;

№ 598 від 13.01.2022 на суму 67.877,58 грн;

№ 870 від 18.01.2022 на суму 12.408,22 грн;

№ 871 від 18.01.2022 на суму 36.175,42 грн;

№ 1095 від 19.01.2022 на суму 1.634,51 грн;

№ 1096 від 19.01.2022 на суму 3.380,65 грн;

№ 1155 від 20.01.2022 на суму 5.626,25 грн;

№ 1156 від 20.01.2022 на суму 915,60 грн;

№ 1234 від 21.01.2022 на суму 522,62 грн;

№ 1235 від 21.01.2022 на суму 17,50 грн;

№ 1306 від 24.01.2022 на суму 1.330,35 грн;

№ 1327 від 25.01.2022 на суму 200,21 грн;

№ 1328 від 25.01.2022 на суму 38.170,30 грн;

№ 1481 від 26.01.2022 на суму 182,71 грн;

№ 1482 від 26.01.2022 на суму 7.984,06 грн;

№ 1510 від 27.01.2022 на суму 422,10 грн;

№ 1511 від 27.01.2022 на суму 7.478,31 грн;

№ 1584 від 28.01.2022 на суму 256.19 грн;

№ 1585 від 28.01.2022 на суму 8.337,49 грн;

№ 1586 від 31.01.2022 на суму 50.899,72 грн;

№ 1587 від 31.01.2022 на суму 303.013,20 грн;

№ 1656 від 31.01.2022 на суму 520,10 грн;

№ 1657 від 31.01.2022 на суму 6.817,72 грн;

№ 1669 від 01.02.2022 на суму 1.183,01 грн;

№ 1670 від 01.02.2022 на суму 22.542,94 грн;

№ 1802 від 02.02.2022 на суму 877,81 грн;

№ 1803 від 02.02.2022 на суму 6.150,90 грн;

№ 1854 від 03.02.2022 на суму 444,50 грн;

№ 1855 від 03.02.2022 на суму 6.752,06 грн;

№ 1969 від 04.02.2022 на суму 7.310,12 грн;

№ 1970 від 04.02.2022 на суму 6.588,12 грн;

№ 1985 від 07.02.2022 на суму 5.145,77 грн;

№ 1986 від 07.02.2022 на суму 12.945,79 грн;

№ 2007 від 08.02.2022 на суму 36.326,70 грн;

№ 2008 від 08.02.2022 на суму 14.311,78 грн;

№ 2185 від 09.02.2022 на суму 173,46 грн;

№ 2186 від 09.02.2022 на суму 12.869,51 грн;

№ 2287 від 10.02.2022 на суму 45,50 грн;

№ 2288 від 10.02.2022 на суму 19.873,12 грн;

№ 2345 від 11.02.2022 на суму 296.107,63 грн;

№ 2346 від 11.02.2022 на суму 169.670,09 грн;

№ 2379 від 11.02.2022 на суму 237,30 грн;

№ 2380 від 11.02.2022 на суму 4.337,94 грн;

№ 2447 від 14.02.2022 на суму 2.499,77 грн;

№ 2448 від 14.02.2022 на суму 382,20 грн;

№ 2465 від 15.02.2022 на суму 489,16 грн;

№ 2466 від 15.02.2022 на суму 3.479,76 грн;

№ 2620 від 16.02.2022 на суму 117,53 грн;

№ 2759 від 18.02.2022 на суму 241,50 грн;

№ 2842 від 21.02.2022 на суму 170,03 грн;

№ 2859 від 22.02.2022 на суму 733,39 грн;

№ 2860 від 22.02.2022 на суму 114,80 грн.

Стосовно посилань відповідача на те, що за вказаними видатковими накладними неможливо встановити особу представника відповідача (не зазначено посади та прізвище особи, відповідальної за здійснення господарських операцій), а отже дані докази не підтверджують факт отримання товару відповідачем, суд відзначає, що наявність підпису у всіх наведених видаткових накладних, які засвідчені відтиском печатки відповідача, не може свідчити про те, що особа, яка підписала акт, є неуповноваженою, оскільки відтиск печатки є свідченням участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Якабу Трейд», як юридичної особи, у вчиненні дій щодо прийняття товару за вказаними накладними.

Відповідно до п. 3.13 договору у випадку, якщо протягом 125 (ста двадцяти п`яти) календарних днів з дати поставки товару покупець не здійснив продаж товару третім особам з незалежних від покупця причин, частина такого нереалізованого товару може бути повернута постачальнику. Для цілей цього пункту договору, під товаром, який може бути повернутий постачальнику, розуміється конкретно визначений товар, жодна одиниця якого не була реалізована третім особам протягом 125 (сто двадцяти п`яти) календарних днів з дати поставки покупцю такого товару постачальником. У такому випадку обов`язок забезпечити перевезення товару та ризики його випадковою знищення покладається на покупця до моменту повернення товару постачальнику.

Між сторонами було підписано та скріплено печатками накладні на повернення на загальну суму 425.772,00 грн, а саме:

накладна на повернення товару № 0000-001739 від 12.08.2022 на суму 88.144,30 грн;

накладна на повернення товару № 0000-001740 від 12.08.2022 на суму 47.612,63 грн;

накладна на повернення товару № 0000-001741 від 12.08.2022 на суму 49.171,55 грн;

накладна на повернення товару № 0000-001742 від 12.08.2022 на суму 240.843,52 грн.

Відповідачем заперечень щодо повернення товару на суму 425.772,00 грн на підставі наведених накладних на повернення до суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову сплату за поставлений товар, а саме загалом сплачено 1.393.155,42 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 102 від 05.01.2022, № 101 від 05.01.2022, № 793 від 13.01.2022, № 792 від 13.01.2022, № 4023 від 20.01.2022, № 4022 від 20.01.2022, № 6717 від 27.01.2022, № 6716 від 27.01.2022, № 15555 від 03.02.2022, № 15554 від 03.02.2022, № 19944 від 11.02.2022, № 19942 від 11.02.2022, № 25522 від 17.02.2022, № 25521 від 17.02.2022, № 45401 від 25.04.2022, № 45402 від 25.04.2022, № 45931 від 02.05.2022, № 45932 від 02.05.2022, № 47591 від 09.05.2022, № 47937 від 10.05.2022, № 48831 від 16.05.2022, № 49623 від 24.05.2022, № 50337 від 31.05.2022, № 51250 від 08.06.2022, № 51249 від 08.06.2022, № 51640 від 14.06.2022, № 51639 від 14.06.2022, № 52174 від 21.06.2022, № 52173 від 21.06.2022, № 53554 від 30.06.2022, № 53553 від 30.06.2022, № 53940 від 05.07.2022, № 53939 від 05.07.2022, № 54826 від 12.07.2022, № 54825 від 12.07.2022, № 55985 від 19.07.2022, № 55984 від 19.07.2022, № 56671 від 26.07.2022, № 56670 від 26.07.2022, № 57486 від 02.08.2022, № 57485 від 02.08.2022, № 58284 від 09.08.2022, № 58283 від 09.08.2022, № 58852 від 16.08.2022, № 58853 від 16.08.2022, № 59367 від 23.08.2022, № 59366 від 23.08.2022, № 59886 від 30.08.2022, № 59885 від 30.08.2022, № 60421 від 06.09.2022, № 60420 від 06.09.2022, № 61104 від 13.09.2022, № 61103 від 13.09.2022, № 61561 від 20.09.2022, № 61560 від 20.09.2022, № 62084 від 27.09.2022, № 62083 від 27.09.2022, № 62921 від 07.10.2022, № 62920 від 07.10.2022, № 63866 від 21.10.2022, № 63865 від 21.10.2022, № 64232 від 25.10.2022, № 64231 від 25.10.2022, № 64946 від 03.11.2022, № 65700 від 11.11.2022, № 65699 від 11.11.2022, № 66150 від 16.11.2022, № 66149 від 16.11.2022, № 66819 від 25.11.2022, № 67364 від 02.12.2022, № 68228 від 09.12.2022, № 68704 від 14.12.2022, № 66705 від 14.12.2022, № 69815 від 23.12.2022, № 70446 від 29.12.2022, № 71199 від 06.01.2023, № 71606 від 12.01.2023; № 72221 від 19.01.2023, 72680 від 26.01.2023, № 72681 від 26.01.2023, № 73234 від 02.02.2023, № 73235 від 02.02.2023, № 73736 від 09.02.2023, № 74181 від 16.02.2023; № 74623 від 24.02.2023; № 75171 від 03.03.2023; № 75170 від 03.03.2023; № 75558 від 09.03.2023; № 76119 від 16.03.2023; № 76574 від 23.03.2023; № 76932 від 30.03.2023; № 76931 від 30.03.2023; № 77047 від 06.04.2023; № 77046 від 06.04.2023; № 3627 від 25.05.2023; № 4248 від 15.06.2023; № 4270 від 15.06.2023.

В матеріалах справи наявний підписаний зі сторони позивача та відповідача, та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаємних розрахунків за період: серпень 2021 року - грудень 2021 року, за договором поставки № К14 від 01.03.2017, відповідно до якого станом на 31.12.2021 заборгованість ТОВ «Якабу Трейд» перед ТОВ «Перо» становила 913.351,41 грн.

Відповідачем заперечень щодо суми заборгованості за договором поставки № К14 від 01.03.2017 за період з серпня по грудень 2021 року, що становить 913.351,41 грн та заперечень щодо підписання ним вказаного акту звірки взаємних розрахунків, не подано.

Доказів оплати заборгованості за договором поставки № К14 від 01.03.2017 за період з серпня по грудень 2021 року, у сумі 913.351,41 грн відповідачем не надано.

Також матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 - 29.08.2022, за договором поставки № К14 від 01.03.2017, відповідно до якого станом на 29.08.2022 заборгованість ТОВ «Якабу Трейд» перед ТОВ «Перо» становить 745.695,26 грн.

Відповідачем заперечень щодо підписання ним вказаного акту звірки взаємних розрахунків не подано.

Отже враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що станом на момент звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва (20.07.2023) у відповідача наявна заборгованість у розмірі 724.537,49 грн (1.630.113,50 грн + 913.351,41 грн - 425.772,00 грн - 1.393.155,42 грн).

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 4.4 договору покупець здійснює оплату вартості поставленого йому постачальником товару частково, пропорційно кількості одиниць товару, який покупець продав третім особам. При цьому, покупець не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, що слідує за місяцем в якому відбулась поставка відповідної партії товару покупцю, зобов`язаний направляти постачальнику електронною поштою звіт про кількість реалізованих одиниць товарів з кожної партії протягом місяця, що були поставлені згідно кожної видаткової накладної, та залишки нереалізованого товару на дату формування звіту, та не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного календарного місяця сплачувати вартість реалізованих покупцем третім особам одиниць товару згідно з відомостями, вказаними у звіті.

Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що у разі, якщо протягом 125 календарних днів з моменту постачання постачальником відповідної партії товару покупцю покупець не реалізовує всі одиниці такої партії товару третім особам або не повертає нереалізований товар у порядку, визначеному п.п. 3.14, 3.15 цього договору, покупець зобов`язаний на вимогу постачальника повернути йому товар, відповідно до п.п. 3.14 3.15 цього договору, або оплатити у повній мірі вартість такого товару.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2022 позивачем направлено на адресу відповідача (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160, літ. Ю) вимогу № 1 від 05.09.2022, відповідно до якої позивач вимагав протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити суму боргу у розмірі 743.663,21 грн.

Докази направлення на адресу відповідача відповідної вимоги наявні в матеріалах справи (опис вкладення у цінний лист за № 0407141520019, накладна № 0407141520019 та фіскальний чек від 06.09.2022).

Заперечення відповідача щодо неотримання ним вимоги позивача № 1 від 05.09.2022, суд не приймає до розгляду з огляду на наступне

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до п. 8.1 договору всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором виконуються в письмовій формі українською або російською мовою та доставляються кур`єром або передплаченим рекомендованим поштовим відправленням або надсилається електронною поштою чи факсом відповідній стороні…

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що повідомлення вважається здійсненим належним чином та у відповідності до умов цього договору з моменту відправлення такого повідомлення, якщо це незаперечно засвідчено відповідною квитанцією про поштове відправлення, а у випадку доставки кур`єром - при отримання, що незаперечно засвідчується підписом про отримання.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, строк пересилання рекомендованої кореспонденції в межах населеного пункту становить 3 дні + 1 день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відтак, зважаючи на умови договору та на нормативні строки пересилання поштових відправлень, позивачем було здійснено відправлення вимоги № 1 від 05.09.2022 належним чином, а відповідач мав можливість отримати дану вимогу 09.09.2022.

За змістом статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги п. 4.5 договору, який встановлює обов`язок покупця на вимогу постачальника оплатити у повній мірі вартість не реалізованого товару, а також враховуючи те, що вимогою № 1 від 05.06.2022 був вставлений 7-ми денний строк для добровільної спати вартості товару, відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу вартість товару у строк до 16.09.2022 включно.

Заперечення відповідача щодо того, що за відсутності звітів про кількісті реалізований одиниць товару неможливо встановити суму, яка підлягає сплаті та строк оплати, суд не приймає до розгляду з огляду на наступне

Як вже було зазначено, пунктом 4.4. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості поставленого йому постачальником товару частково, пропорційно кількості одиниць товару, який покупець продав третім особам. При цьому, покупець не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, що слідує за місяцем в якому відбулась поставка відповідної партії товару покупцю, зобов`язаний направляти постачальнику електронною поштою звіт про кількість реалізованих одиниць товарів з кожної партії протягом місяця, що були поставлені згідно кожної видаткової накладної, та залишки нереалізованого товару на дату формування звіту, та не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного календарного місяця сплачувати вартість реалізованих покупцем третім особам одиниць товару згідно з відомостями, вказаними у звіті.

З даного пункту договору вбачається, що обов`язок створення та направлення таких звітів покладено саме на відповідача.

Посилання відповідача, що працівники які здійснювали відправку цих звітів звільнилися та доступ до їхньої електронної пошти відсутній, суд не приймає до уваги, оскільки стороною договору є саме юридична особа - ТОВ «Якабу Трейд», а тому і відправлення електронної кореспонденції здійснюється від імені юридичної особи.

Також, суд звертає увагу, що позовні вимоги позивача достатнім чином обґрунтовані для встановлення факту прострочення відповідачем свого зобов`язання по оплаті поставленого товару (підписані та скріплені печатками видаткові накладні, підписані акти звірки взаємних розрахунків, докази часткової оплати відповідачем поставленого позивачем товару), та не базуються на звітах про кількість реалізованих одиниць товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2.1 договору покупець зобов`язаний на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, приймати та своєчасно оплачувати поставлений товар.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість поставленого товару у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 724.537,49 грн (станом на момент звернення позивача з позовом - 20.07.2023).

Суд відзначає, що матеріали справи містять платіжну інструкцію № 5464 від 27.07.2023, згідно з якою відповідачем сплачено на користь позивача 1.058,34 грн.

Проте, дана платіжна інструкція не приймається до уваги, оскільки платіж було здійснено після подачі позовної заяви та даний період не входить до розрахунків позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Також суд звертає увагу, що призначенням платежу за платіжною інструкцією № 5464 від 27.07.2023 є: «оплата за товар (книги) згідно договору № К14-2 від 01.03.2017», тоді як предметом даного договору є договір поставки № К14 від 01.03.2017.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку порушення строків оплати товару покупець за кожен день прострочення сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати орендної плати, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої становить 91.079,75 грн (за обґрунтованими розрахунками позивача, проте до 17.03.2023).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 91.079,75 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню, а в іншій частині в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме позивачем здійснено нарахування пені до 14.07.2023, тоді як 6-ти місячний строк від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (з 17.09.2022), закінчується 17.03.2023.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 33.186,75 грн інфляційних втрат та 12.569,73 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 33.186,75 грн інфляційних втрат та 12.569,73 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача) та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Якабу Трейд» (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160, літ. Ю, код ЄДРПОУ 41112852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12-А, код ЄДРПОУ 33886524) 91.079 (дев`яносто одну тисячу сімдесят дев`ять) грн 75 коп. пені, 33.186 (тридцять три тисячі сто вісімдесят шість) грн 75 коп. інфляційних втрат, 12.569 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 73 коп. 3% річних та 2.052 (дві тисячі п`ятдесят дві) грн 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова