Постанова № 1140152, 09.08.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2007 р.

12:00

Справа № 13/21/06

Господарський суд Миколаївської області

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Карцеві М.С.,

з участю представників сторін:

від позивача - від позивача - Маліченко Л.Т. по дов. від 12.03.2006 р., Слесарчук В.М. по дов. від 03.08.2006 р.;

від відповідача - від відповідача - Щедров Є.В. по дов. № 12014/9/10-00 від 23.10.2006 р., Музиченко М.В. по дов. № 831/9/10-00 від 28.02.2007 р., Єремець Є.О. по дов. № 2966/9/10-00 від 26.03.2007 р.,

прокурор у судове засідання не з‘явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства фірми «Емия»(надалі –ППФ “Емия”), 54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 1-б,

до державної податкової інспекції (ДПІ) у Заводському районі м. Миколаєва, 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А,

про визнання противоправним і скасування частково рішення про застосування штрафних санкцій органу податкової служби, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, з урахуванням позовної заяви та уточнення до неї, просить визнати протиправним та скасувати прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (надалі –ДПІ) рішення № 2830432303/0 від 05.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій в частині застосування штрафних санкцій в сумі 10253105 грн. 18 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що документальна перевірка ППФ “Емия” в частині порушень, вказаних у розділі 3.3.1 акту № 49/23-300/20919981 від 23.05.2006 р., визначено на підставі наданих підприємцями ксерокопій квитанцій до прибуткових касових ордерів, у котрих не міститься інформації на підставі яких угод було внесено за цими ордерами платежі, та не врахувано пояснень приватних підприємців, які вказували на той факт, що ними в певний проміжок часу були надані грошові кошти не ППФ “Емия”, а підприємцю Мамедову А.Л.о. за купівлю (суборенду) магазинів.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем при проведені перевірки не дотримано вимог щодо порядку оформлення результатів виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а також, що відповідачем пропущений строк позовної давності про застосування штрафних (фінансових) санкцій, чим порушені положення ст.250 Господарського кодексу України.

ДПІ позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перевірку ППФ “Емия” здійснено у повному обсязі і оскаржуване рішення прийнято без порушень діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

На підставі наказу № 224 від 21.04.2006 р. ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва (ас. 85), останньою проведено виїзну планову перевірку ППФ “Емия” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р.

За результатами перевірки складено акт № 49/23-300/20919981 від 23.05.2006р. (ас.20-41). У даному акті документальної перевірки на сторінці 18 у пп. 3.3.1, який носить назву “Додержання порядку ведення касових операцій, додержання порядку патентування торгової діяльності за готівкові кошти, додержання порядку розрахунків із споживачами” вказано на встановлення ряду порушень законодавства, зокрема,

- п. 2.8 ст. 2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. за № 637 1 із змінами та доповненнями до нього, а саме, у 2005 році в 11 випадках перевищено встановлений ліміт залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 34992 грн. 56 коп.;

- п. 2.10 ст.2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 19.02.2001 р. за № 72 із змінами та доповненнями до нього, та п. 2.6 ст.2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 1 із змінами та доповненнями нього, а саме, не оприбуткування в касу підприємства сум, отриманих від підприємців та інших громадян за оренду торгівельних площ, а також на будівництво крамниць у 2003, 2004, 2005 роках у сумі 2050081 грн. 66 коп.

До цього акту висновком від 31.05.2006 р. за № 10/66/23-310/2 внесено зміни (ас.76). Так, у висновку вказано, що позивачем порушено:

- п. 2.8 ст.2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. за № 637 1 із змінами та доповненнями до нього, а саме, у 2005 році у 2 випадках перевищено встановлений ліміт залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 960 грн. 36 коп.;

- п. 2.10 ст.2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 19.02.2001 р. за № 72 із змінами та доповненнями до нього, та п. 2.6 ст.2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 1 із змінами та доповненнями до нього, а саме, не оприбуткування в касі підприємства сум, отриманих від підприємців та інших громадян за оренду торгівельних площ, а також на будівництво крамниць у 2003, 2004, 2005 роках в сумі 2050601 грн. 66 коп.

На підставі даних змін ДПІ прийнято оскаржуване рішення № 2830432303/0 від 05.06.2006 року про застосування штрафних санкцій в сумі 10254929 грн. 02 коп. (ас. 16), які складаються із суми 1920 грн. 72 коп. - подвійний розмір від понадлімітної суми каси та суми 10253008 грн. 30 коп. - п’ятикратний розмір неоприбуткованої суми готівки в касу підприємства).

Неоприбуткування в касу підприємства сум, отриманих від СПД -фізичних осіб та громадян за оренду торгівельних площ та на будівництво крамниць у 2003-2005 роки, наведено у таблиці додатку № 6 до акту (в самому акті помилково цей додаток вказано як додаток № 8).

При досліджені судом додатку № 6 до акту документальної перевірки з’ясовано, що даний додаток не містить інформації стосовно того на чиї прізвища були виписані квитанції до прибуткових касових ордерів, а також на підставі яких угод були внесені дані платежі.

На вимогу суду податковим органом було надано належним чином засвідчені копії квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Із поданих ППФ “Емия” суду письмових пояснень випливає, що між ППФ “Емия” та підприємцем Мамедовим Алекпер Лятиф огли (який є також керівником ППФ “Емия”) укладено договір оренди нежитлових приміщень за № 1С від 28.04.2007 р.

Прийнявши від ППФ “Емия” за цим договором приміщення, підприємець Мамедов А.Л.о. передав їх у суборенду підприємцям Андрієнко С.В. (торгівельний павільйон № 35), Запєваловій Н.С. (торгівельний павільйон № 36), Вовченко Т.П. (торгівельний павільйон № 38), Бєляєвій А.В. (торгівельний павільйон № 5), Дейнезі Н.М. (торгівельний павільйон № 9). Отримані від зазначених підприємців кошти у вигляді орендної плати за орендовані за договорами суборенди приміщення Мамедовим А.Л.о. у подальшому вносились у касу ППФ “Емия”.

Кошти в іноземній валюті від підприємців та фізичних осіб отримував не позивач, а в борг підприємець Мамедов АЛ.о. Останній, маючи печатку ППФ “Емия”, робив її відтиск на квитанціях до прибуткових касових ордерів, котрі передавав підприємцям на підтвердження отримання від них іноземної валюти (ас. 164-171).

Згідно частин 1 і 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, із змінами та доповненнями до нього, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов‘язкові реквізити:

- назву документа,

- дату та місце складання,

- назву підприємства, від імені якого складено документ,

- зміст та обсяг господарської операції,

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подані відповідачем квитанції до прибуткових касових ордерів за 2003-2005 роки, котрі покладено в основу як порушення законодавства щодо касових операцій, лише завірені відбитком печатки ППФ “Емия” і не містять інших реквізитів, встановлених як обов’язкових законодавством для первинних документів.

За частиною цих квитанцій вказані в них суми коштів були внесені в касу ППФ “Емия” безпосередньо підприємцем Мамедовим А.Л.о. як орендна плата, отримана від підприємців за укладеними між ними договорами суборенди нежитлових приміщень.

Так, підприємцем Мамедовим А.Л.о. по квитанції до прибуткового касового ордеру № 105 від 31.07.2005 р. внесено 550 грн., як суму орендної плати за договором суборенди від 01.05.2005 р., укладеним з Дейнегою Н.М; по квитанції до прибуткового касового ордеру № 122 від 31.07.2005 р. внесено 800 грн., як суму орендної плати за договором суборенди від 01.05.2005 р., укладеним з Андрієнко СВ.; по квитанції до прибуткового касового ордеру № 103 від 31.07.2005 р. внесено 550 грн., як суму орендної плати за договором суборенди від 01.05.2005 р., укладеним з Бєляєвою А.В.; по квитанції до прибуткового касового ордеру № 102 від 31.07.2005 р. внесено 550 грн., як суму орендної плати за договором суборенди від 01.05.2005 р., укладеним з Вовченко Т.П.; по квитанціям до прибуткового касового ордеру № 134 від 31.07.2005 р. та № 123 від 31.07.2005 р. внесено по кожному із них по 550 грн., як суму орендної плати за договором суборенди від 01.05.2005 р., укладеним із Запєваловою Н.С. по квитанції до прибуткового касового ордеру № 123 від 31.07.2005 р. внесено 550 грн., як суму орендної плати за договором суборенди від 01.05.2005 р., укладеним Запєваловою Н.С., вказане підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовується доводами та запереченнями відповідача.

Викладене узгоджується із доводами позивача, підтверджується касовими книгами підприємства за 2005 рік та актом документальної перевірки ППФ “Емія” від 23.05.2006 року за № 49/23-300/20919981 (додаток № 4). Крім того, цей акт не містить посилань на проведення зустрічних документальних перевірок підприємця Мамедова А.Л.о. (ас. 184-187), та у ході розгляду справи зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Як свідчить довідка № 58/17-107/1812202559 від 28.04.2006 р. про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СПД-фізичною особою Мамедовим А.Л.о., порушень останнім податкового та іншого законодавства не встановлено (ас. 184-187).

Поряд з викладеним, звертає на себе увагу та обставина, що в деяких поданих відповідачем квитанціях до приходних касових ордерів зазначено суму в іноземній валюті або у двох валютах: іноземній валюті та гривнах.

Проте, ДПІ не з’ясовано цієї обставини, і в акті, що став підставою для прийняття оскаржуваного в даній справі рішення, іноземну валюту переведено у гривню за курсом Національного Банку України і визнано прийняття до каси ППФ “Емия” іноземної валюти правомірним.

Відповідно ж до ст. 192 Цивільного кодексу України грошовою одиницею України є гривня. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

ППФ “Емия” не має ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою.

ДПІ не перевірено і не спростовано доводи позивача, підприємців, згідно пояснень яких за квитанціями до приходних касових ордерів, у котрих зазначено суми в іноземній валюті, кошти сплачувалися Мамедову А.Л.о., а не ППФ “Емия”.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що подані відповідачем квитанції до прибуткових касових ордерів не можна вважати допустимими доказами на підтвердження порушення ППФ “Емия” законодавства про касові операції.

Згідно наказу ДПА України від 10.08.2005 р. за № 327 “Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, зареєстрованого в Мін’юсті України за № 925/11205 від 25.08.2005 р.(надалі –Порядок) акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує наявність зазначених фактів (п.1.7 ст.1 Порядку).

Акт документальної перевірки, складений за результатами перевірки ППФ “Емия” не дає можливості встановити порушення порядку оприбуткування у касу підприємства готівкових коштів, оскільки не містить достовірної інформації та обґрунтованого і детального викладення порушень. Не містить таких даних і додаток № 6 до акту.

Таким чином, ДПІ виїзну документальну перевірку ППФ “Емия” проведено і за її результатами складено акт № 49/23-300/20919981 від 23.05.2006р., на підставі якого прийнято оспорюване рішення, з порушенням чинних нормативно-правових актів щодо порядку проведення та оформлення результатів перевірки.

Таким чином, ДПІ не доведено не оприбуткування позивачем у касу підприємства коштів у сумі 2050601 грн. 66 коп., котрі, як вважає відповідач, ППФ “Емия” отримано від підприємців та інших громадян за оренду торгівельних площ, та на будівництво крамниць у 2003, 2004, 2005 роках, а отже безпідставно визнано, що позивачем порушено п. 2.10 ст.2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 19.02.2001 р. за № 72 із змінами та доповненнями до нього, п. 2.6 ст.2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. за № 637 1 із змінами та доповненнями до нього, а також неправомірно застосовано норми Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 р. за № 436/95 щодо застосування штрафної санкції в п’ятикратному розмірі від не оприбуткованої суми.

У зв’язку з цим, суд визнає, що прийняте ДПІ оскаржуване рішення № 2830432303/0 від 05.06.2006 року про застосування штрафних санкцій в сумі 10253008 грн. 30 коп. підлягає скасуванню.

Суд також вважає, що відповідачем безпідставно застосовано за оспорюваним рішенням штраф за порушення п. 2.8 ст.2 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. за № 637 1 із змінами та доповненнями до нього, а саме, у подвійній сумі за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства 03.05.2005 р. на суму 48 грн. 44 коп. (додаток № 1 до акту перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем визнається дане порушення. Проте, штрафні санкції за це порушення є адміністративно-господарськими санкціями, і відповідно повинні застосовуватися згідно до вимог глави 27 розділу V Господарського кодексу України (надалі –ГК України).

Приписами п.2. вказаного вище Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до п.7 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові штрафні санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків встановлених законом.

Оспорюване рішення ДПІ прийнято 5 червня 2006 року, тобто після сплину одного року з дня вчинення порушення, а оскільки позивач письмово просить застосувати строк давності щодо цих штрафних санкцій, то суд скасовує оспорюване рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 96 грн. 88 коп.( 48 грн. 44 коп. х 2)

Враховуючи викладене, та беручи до уваги обґрунтованість застосування за оспорюваним рішенням штрафу за перевищення залишку ліміту готівки в касі 14.06.2005 р. в сумі 911 грн. 92 коп., суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 159, 161-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 5 червня 2006 року за №2830432303/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 10253105 (десять мільйонів двісті п’ятдесят три тисячі сто п’ять) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Ю.М. Коваль