Вирок № 114012646, 09.10.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16305/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 та її адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/16305/23, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071030001212 від 16.06.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, без освіти, не заміжньої, на утримання восьмеро неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючої, раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

15.06.2023 близько 09:45 год., ОСОБА_4 , в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, востаннє від 01.05.2023 Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 254/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб, перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Б. Бращайків,6, в приміщенні Ужгородської міської клінічної лікарні, умисно, таємно, викрала, належну потерпілій ОСОБА_6 дитячу коляску марки «Hauck», загальною вартістю 2915 грн., чим спричинила потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнала повністю, щиро покаялася у вчиненому та підтвердила обставини вчиненого злочину, що викладені в обвинувальному акті, при цьому вказавши суду час, місце і спосіб вчиненого злочину. На даний час шкодує у вчиненому та просить суд суворо її не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Претензій майнового характеру до ОСОБА_4 не має. Цивільний позов не заявляє. Покарання залишає на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, які правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності і істинності їх позицій не має, розуміючи при цьому, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

У справах Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії від 06.12.1998 (пункт 253), Козинець проти України від 06.12.2007 (пункт 54), Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011 (пункт 150), Зякун проти України від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, «поза розумним сумнівом», до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікує її дії за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, що відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, та те, що ОСОБА_4 раніше не притягалася до кримінальної відповідальності.

Поряд з вказаними обставинами, при призначенні покарання суд враховує дані щодо особи обвинуваченої ОСОБА_4 , яка на обліку в лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, на утриманні має восьмеро неповнолітніх дітей.

Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 є те, що остання щиро покаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, дала визнавальні показання.

Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 те, що остання свою вину визнала повністю.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 не встановлено.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченої, а також обставини, що пом`якшують покарання, а тому приходить до висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає про необхідність призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України та можливість виправлення обвинуваченої без відбування нею призначеного покарання, а тому вважає за необхідне застосувати до неї положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням їй обов`язків згідно ст.76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченої та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлено. Судові витрати по справі складають 1195,00 грн. за проведену по справі експертизу, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 .

Долю речових доказів по справі, суд вирішує у порядку визначеному ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.7-29, 368-371,373,374,376,392,394,395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням на неї обов`язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази: дитячу коляскумарки «Hauck» вважати повернутою власниці;

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь НДЕКЦ в Закарпатській області судові витрати за проведену по справі експертизу в сумі 1195, 00 грн. (одержувач: УК у м. Ужгород 24060300, код одержувача: 38015610, р/рахунок: 31110115007002 в ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО: 899998, призначення: за експертизу).

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий ОСОБА_1