Ухвала суду № 114006712, 05.10.2023, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 р.

м.Харків

Справа № 639/3248/23

провадження 4-с/639/14/23

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на дії ( бездіяльність) державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач-Вікрите акціонерне товариство «Сведбанк», зняття арешту з квартири, скасування запису обтяження,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника-адвоката Бєлєвцової О.О. звернувся до суду зі скаргою на дії/ бездіяльність державного виконавця ( без зазначення прізвища) Салтівського відділу державної виконавчої служби ( далі ВДВС) у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач-Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» щодо не знятті арешту та заборони відчуження частини квартири АДРЕСА_1 , а також не скасуванні записів про таке обтяження та просить зняти арешт та заборону з частини квартири, скасувати запис про обтяження об`єкта нерухомого майна, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , накладену на підставі постанови державного виконавця Московського ВДВС Трофімової Т.М. від 26 липня 2010 року в рамках виконавчого провадження № 19797511 і внесений до реєстру нерухомого майна згідно рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень № 57835710 від 23.04.2021.

Обгрунтовуючи скаргу заявник вказує, що 16.06.2010 державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції, згідно виконавчого листа № 2-3995/09, виданого 02.12.2009 Жовтневим районним судом м.Харкова відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 8999,08 грн. на користь ВАТ «Сведбанк».26.07.2010 постановою державного виконавця накладено арешт і заборона відчуження частини квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику в межах суми звернення стягнення. Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» 26.07.2010 здійснено реєстрацію обтяження, яке перереєстроване державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради за № 41672486 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57835710 від 23.04.2021 .

ОСОБА_1 посилається на те, що 25.03.2011 державним виконавцем Московського ВДВС винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу в порядку п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Однак, арешт на нерухоме майно державним виконавцем знято не було.При зверненні 21.02.2022 до в.о. начальника Салтівського ВДВС отримана відповідь, в якій зазначено, що підстави для зняття арешту відсутні, оскільки виконавче провадження не закінчено. Повідомлено, що з повторним звернення до виконання виконавчого листа з 25.03.2011 по 14.04.2023 стягувач не звертався. Наявність не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, сплив строку звернення виконавчого документу до виконання є невиправданим втручанням, на думку заявника, у право особи на мирне володіння своїм майном,тому не має підстав для продовження дії арешту.Про своє порушене право заявник дізнався 15.06.2023, коли не отримав відповідь на чергове звернення до ВДВС від 09.06.2023.

В судовезасідання представникСалтівського ВДВСу м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також представник стягувача-ВАТ «Сведбанк»,будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, своїх пояснень або заперечень на скаргу не надали, що не перешкоджає в силу ч.2 ст. 450 ЦПК України її розгляду.

Суд, вислухавши вступне слово і пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи , приходить до наступного.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 19, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 31.08.2009 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» і стягнуто з ОСОБА_1 сума заборгованості по кредитному договору № 2009/1007/50-285 від 09.10.2007 у розмірі 8880,28 грн. та судові витрати 118 грн. 80 коп.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження,з 16.06.2010 на виконанні у Московському відділі державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало на виконанні виконавче провадження ВП № 19797511 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м.Харкова № 2-3995/09 , виданого 02.12.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанк» боргу в сумі 8999,08 грн.

Постановою державного виконавця від 26.07.2010 для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 в межах суми стягнення та оголошено заборону відчуження будь-якого майна, що належить боржнику. На підставі постанови відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження : 41672486.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та інших осіб відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 27.02.2010 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради. 26.07.2010 відомості про обтяження внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з реєстраційним номером 10072217 ( до 01.01.2013), та перенесені до Державного реєстру речових прав 23.04.2021, індексний номер 57835710.Вид обтяження-арешт нерухомого майна ОСОБА_1

25.03.2011 державним виконавцем Московського ВДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону на час вчинення виконавчої дії), у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання.

Після повернення зазначеного виконавчого листа № 2-3995/09 від 02.12.2009 повторно на виконання до Відділу він не надходив та на виконанні не перебуває.

Як вбачається з інформації Національного Банку України, з 24.05.2013 найменування Банку з АТ «Сведбанк» ( публічне) змінено на ПАТ «Омега Банк», постановою Правління Національного банку України № 437 від 06.07.2015 відкликана банківська ліцензія та ліквідовано ПАТ «Омега Банк».Дані щодо відступлення /продажу/ передачу кредитного договору позичальника у ліквідаційному балансі станом на 10.10.2019.

За положеннями пункту 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ у редакції, яка діє з 5 жовтня 2016 року, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною першою, другою статті 57 Закону № 606-XIV ( діяв до 5 жовтня 2016 року) було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Виконавчий документ, напідставі якоговідкрито виконавчепровадження, за яким виконання не здійснювалосяабо здійсненочастково,повертається стягувачуу разі,якщо уборжника відсутнє майно, на яке може бути звернутостягнення, а здійснені державнимвиконавцем відповіднодо цьогоЗакону заходи щодо розшуку такого майна виявилисябезрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав,передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторнопред`явити виконавчий документ до виконання протягомстроків,встановлених статтею22цього Закону(п.2ч.1,ч.5ст.47Закону №606- XIV ).

Аналогічні норми встановлені пунктом 2 частини першої статті 37 Закону «Про виконавче провадження».

У січня 2022 року представник заявника ОСОБА_1 звернувся до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові із заявою про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

Після повернення 25.03.2011 виконавчого листа № 2-3995/09 від 02.12.2009 стягувачу, повторно до ВДВС на виконання він не надходив та на виконанні не перебуває, що підтверджується довідкою Московського ВДВС в м.Харкові.

Зазначені обставинивиключають можливістьдержавного виконавцяпроводити виконавчідії ,зокрема щодозакінчення виконавчогопровадження завідсутності виконавчогодокумента іповторної заявистягувача,відкритого провадження, зняттяарешту, прощо заявник ОСОБА_1 в особіпредставника просиву своємузвернення також доСалтівського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Харкові,тобто не під час здійснення виконавчого провадження

Частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави закінчення виконавчого провадження.

Заявник не спростовує факт невиконання ним рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 31.08.2009 р.

Державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, оскільки відповідно до положень статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим.

У постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 569/17603 та від 22.12.2021 у справі № 634/292/21, на які посилається у скарзі заявник зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження ( відповідає п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року) не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до ч.3 ст. 37 зазначеного Закону арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.п.1,3,11 ч.1 ст. 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 вказано, що «повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.

Заявник оскаржує бездіяльність виконавчої служби за наслідками відмови у задоволенні його заяви про зняття арешту, а не під час прийняття державним виконавцем постанов, зокрема, про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 19797511.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Доводи заявникапро порушення бездіяльністю державного виконавця його права на мирне володіння своїм майном суд відхиляє. Права ОСОБА_1 по володінню та користуванню майном накладеним на це майно арештом жодним чином не обмежуються, оскільки арешт, як засіб забезпечення, спрямований лише на унеможливлення відчуження майна до повного виконання боржником своїх обов`язків у виконавчому провадженні.

Відмова Салтівського ВДВС у знятті арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, ґрунтується на законі, який в даній ситуації не передбачає обов`язку знімати арешт у зв`язку із поверненням виконавчого документу стягувачу, тривалою відсутністю повторного пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання.

За встановлених обставин, суд не знаходить підстав для задоволення скарги та зняття арешту та заборони відчуження майна ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.447,451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ( бездіяльність) державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач-Вікрите акціонерне товариство «Сведбанк», зняття арешту з квартири, скасування запису обтяження- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ -