Постанова № 1140006, 13.11.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" листопада 2007 р. Справа № 217/6-06

10:50 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поднєбес О.В.

розглянувши адміністративну справу № 217/6-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Івона”, м. Вишгород

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, м.Вишгород

про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2006 року № 0000232300/0, № 0000242300/0, № 0000501701/0 винесених ДПІ у Вишгородському районі Київської області

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача Колодій О.М. (довіреність № 2551 від 22.02.2007 року)

від прокуратури Матвієць В.В. (посвідчення № 54 від 28.03.2007 року)

Обставини спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Івона” (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 15.06.2006 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” внаслідок чого відповідачем було незаконно винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано суму податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб та штрафну санкцію.

Представник позивача без поважних причин в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується реєстрами відправки вихідної рекомендованої кореспонденції суду.

Таким чином, позивач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутністю відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд,

встановив:

Відповідно до Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (зі змінами та доповненнями) (далі –Закон №509) основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою i своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків i зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Зазначений контроль органи державної податкової служби здійснюють шляхом проведення у відповідності з п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII) документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у Вишгородському районі була проведена планова документальна перевірка ТОВ «Івона»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року, про що складено Акт №195/23-2/32201229 від 16.03.2006 року.

За результатами перевірки ДПІ у Вишгородському районі винесено податкові повідомлення-рішення №0000232300/0, №0000222300/0, №0000242300/0, №0000501701/0 від 30.03.2006 року.

Позивач в позові вказує, що донарахування відповідачем податку на додану вартість зроблені безпідставно, оскільки передоплата товару та надходження товару було відображено в податковому обліку належним чином. Крім того, позивач в судовому засіданні вказав на незаконність донарахування податку з доходів фізичних осіб, з посиланням на те, що в Акті перевірки не вказано кому безпідставно надавалась податкова пільга.

З огляду на зазначене, представник позивача стверджує, що контролюючий орган прийняв рішення відносно ТОВ „Івона" необґрунтовано та з порушенням норм чинного законодавства України, тому керуючись Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" просить визнати їх нечинними.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного :

Суд дослідивши обставини справи, встановив, що ДПІ у Вишгородському районі надіслала позивачеві податкове повідомлення-рішення №0000232300/0 від 30.03.2006 року щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 330226,00 грн. (основний платіж 220061,33 грн., штрафна (фінансова) санкція 110164,67 грн.), №0000242300/0 від 30.03.2007 року щодо зменшення суми заявленої до бюджетного відшкодування у розмірі 115866,06 грн., №0000222300/0 від 30.03.2007 року щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 18397,80 грн. (основний платіж 6839,26 грн., штрафна (фінансова) санкція 11558,56 грн.), №0000501701/0 від 30.03.2006 року щодо визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2657,52 грн. (основний платіж 885,84 грн., штрафна (фінансова) санкція в сумі 1771,68 грн.).

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту –КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В судовому засіданні представником Відповідача надано до суду письмові заперечення до позову, в яких останній вказує на повну відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що одним з постачальників, у якого ТОВ „Івона” придбавало металобрухт чорних металів є ПП „Тартус” (322083326556, м. Київ, вул.. Інститутська, 16, кв. 4., Договір придбання № 14/02-15/02 від 14.02.2005 року та Договір придбання №ТР-010805 від 01.08.2005 року терміном дії –до 31.12.2005 року). Податковий облік витрат, понесених на сплату податку на додану вартість в ціні придбання товарів (робіт, послуг) у даного постачальника, оформлено податковими накладними, виданими ТОВ „Івона”. Оплата придбаного товару у вказаному періоді здійснювалась покупцем по предоплаті з розрахункового рахунку товариства, відкритого у АКБ “Правекс-Банк” №2600500660197/980. Одночасно, протягом звітних періодів, у яких здійснювались предоплати постачальнику, покупець отримував товар.

Згідно виписок з банківського розрахункового рахунку №2600500660197/980, у березні місяці 2005 року, ТОВ „Івона” здійснено предоплати за товар постачальнику ПП „Тартус” в загальній сумі 460000,0 грн., на яку покупцю виписано податкові накладні. З метою виконання умов укладеного договору, ПП „Тартус” у березні місяці 2005 року відвантажено ТОВ „Івона” товар –брухт з нержавіючої сталі 3Б26 по наступних первинних документах ВН №02-03і від 02.03.2005 року, згідно якої реалізовано 9,35 т. вказаного товару за ціною продажу 6400,0 грн./т. на загальну вартість без урахування ПДВ –59840,0 грн. (п/н №0203іі від 02.03.05р.); ВН № 03-03і від 03.03.2005 року, згідно якої реалізовано 15,434 т. товару за ціною 6400,0 грн./т. на загальну вартість 98777,6 грн. (без урахування ПДВ) (п/н №03-03і від 03.03.05 р.); ВН № 04-03і від 04.03.2005 року, згідно якої реалізовано 8,9 т. товару за ціною 6400,0 грн./т. на загальну вартість 56960,0 грн. (п/н №04-03і від 04.03.05 р.)

Враховуючи те, що в одному звітному періоді, Позивачем здійснювалась як попередня оплата товару, та і його безпосереднє придбання, обсяг понесених витрат на сплату податку на додану вартість в ціні придбання товарів по операціях з даним контрагентом у вказаному періоді визначається згідно вимог пп. 7.5.1 п.7.5. ст. Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зі зм. і доп.), а саме, по даті здійснення першої з подій –або даті списання коштів з розрахункового рахунку покупця, або даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів.

Таким чином, Позивач в одному податковому періоді безпідставно включив до податкового кредиту суму витрат по сплаті податку на додану вартість в складі попередньої оплати за товар та в складі вартості придбаного, в рахунок погашення такої предоплати, товару.

Крім того, перевіркою було встановлено, що протягом періоду з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року, згідно поданої до ДПІ у Вишгородському районі податкової звітності з податку на прибуток, Позивачем понесено валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 7797,5 тис. грн.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, протягом перевіряє мого періоду Позивач здійснював операції з придбання металобхту чорних металів Придбаний за результатами проведених операції придбання –продажу металобрухт у бухгалтерському обліку покупця відображався по видах товару по рахунку 281 „Товар” , звідки списувався по мірі реалізації.

Податковий облік придбання металобрухту чорних металів оформлено приймально –здавальними актами (спеціалізованої форми №19), де зазначено інформацію про здавача та отримувача МЧМ, вагу, ціну, вартість товару за видами та відсоток забруднення (природного убутку при транспортуванні згідно з встановленими нормами), посвідченням про результати радіаційного контролю, видатковими та податковими накладними.

Оплата придбаного товару у вказаному періоді здійснювалась покупцем по предоплаті з розрахункового рахунку товариства, відкритого у АКБ “Правекс-Банк” №2600500660197/980. Одночасно, протягом звітних періодів, у яких здійснювались предоплати постачальнику, покупець отримував товар по вищезазначених первинних документах.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було виявлено, що ТОВ „Івона” при формування обсягів понесених валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), в порушення вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»одночасно включало до складу таких витрат суми попередньої оплати за товар та вартості придбаного, в рахунок погашення такої предоплати, товару /згідно даних журналу –ордеру № 6/.

Таким чином, Позивачем безпідставно одночасно включено до складу валових витрат одного й того ж податкового періоду, суми попередньої оплати за товар та вартості придбаного, в рахунок погашення такої предоплати, товару.

Під час дослідження в судовому засіданні матеріалів справи, судом встановлено що Позивачем в 2004-2005 роках 17 працівникам надавалась соціальна пільга.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

У відповідності п.п.6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

При цьому, в судовому засіданні, згідно пояснень сторін та поданих доказів, було встановлено, що соціальна пільга 17 працівникам надавалась без подання відповідних заяв, що спричинило недоутримання до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

1. У задоволенні відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя Маляренко А.В.