Рішення № 113996985, 02.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42687/21

Провадження № 2-а/761/135/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії, яка була розподілена судді Макаренко І.О..

Після задоволення заяви про самовідвід, справа 25.01.2022 року надійшла в провадження судді Притули Н.Г.

При відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 12.07.2022 року, було залучено як третіх осіб - Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В позовних вимогах позивач просить:

-визнати протиправною триваючу до 16.11.2021 року бездіяльність відповідача під час примусового виконання у рамках виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 з виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду м.Києва від 23.12.2014 року за №№2610/3926/2012 й зобов`язати відповідача дотриматись у рамках зазначених виконавчих проваджень приписів статей 1, 3, 8, 2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.18, ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», ст.188-13 КУпАП і розділу ХІV «Відповідальність у виконавчому провадженні» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2020 року №512/5;

-визнати протиправними і скасувати постанови від 16.11.2021 року за НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та зобов`язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України повторно здійснити перевірку законності виконавчого провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 із винесенням постанови «Про результати перевірки виконавчого провадження» із зазначенням у мотивувальній частині кожної такої постанови короткого змісту кожної проведеної виконавчої дії, починаючи з відкриття виконавчого провадження у січні 2015 року та із зазначенням про відповідність кожної виконавчої дії вимогам чинного законодавства на момент вчинення виконавчої дії з посиланням на відповідну норму Закону України «Про виконавче провадження»;

-визнати протиправними і скасувати постанови від 17.11.2021 за НОМЕР_1, НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду м.Києва від 23.12.2014 року за №26/3926/2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у постановах відповідача від 16.11.2021 року за НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 начальником ВПВР при перевірці всіх матеріалів цих виконавчих проваджень пропущено такі рішення виконавця Думанської А., як от вимоги державного виконавця якими під час примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27.06.2012 року по справі №26108/3926/2012 остання у 2015 році зобов`язувала боржника виконати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва й цієї описки начальник не виправив, не вказав дати таких вимог, а вказав лише норми Закону України «Про виконавче провадження» якими боржнику було скеровано вимогу.

Як зазначає позивач, оскаржуваними рішеннями за НОМЕР_1, НОМЕР_4 від 16.11.2021 року порушено його права, а оскаржуваними рішеннями за №№45976293, НОМЕР_3 від 16 та 17 листопада 2021 року порушено його інтереси.

Описавши коротко дію виконавця Думанської А. від 27.07.2017 із відновлення виконавчого провадження, кожного з 4-х, і зазначивши ст. 41 вже Закону №1404 від 02.6.2016р., що є чинним з 05.10.2016р., начальником ВПВРпри перевірці всіх матеріалів виконавчих проваджень не встановлено, що в тих постановах від 27.07.2017 виконавця не вказано назву зобов`язаної особи, яка отримала оригінал виконавчого листа №2610/3926/2012 і яка зобов`язана його повернути в орган ДВС,й відповідно не зазначено норму права, яку порушила 27.07.2017 виконавець Думанська А. не вказуючи у своїх постановах обов`язкові реквізити, які передбачала відповідна Інструкція з організації примусового виконання рішень.

Начальником ВПВР при перевірці зазначених виконавчих проваджень не встановлено 16.11.2021 також, що в постановах від 27.07.2017 виконавця НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_2 не було вказано назву зобов`язаної особи, тобто тієї, яка зобов`язана повернути, однак установлено, що суд отримав ті постанови, а це унеможливлювало оскаржувати позивачу бездіяльність відповідальної посадової особи суду.

Зазначаючи коротко дії виконавця Нещадима І.С із закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5,НОМЕР_3, 17.04.2019 на підставі п.13 ч.1 ст.39 Закону №1404від 02.6.2016р начальник ВПВР не зазначив, що відповідно до ч.2 цієї статті 39 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.13 частиною першою статті 39, виноситься в день настання відповідних обставин і що виконавцю Думанській А. ці обставини були відомі у вересні 2017р., а отже те, що ці обставини стали відомі 17.04.2019 (через 19 місяців) і виконавцю Нещадим І. у зв`язку із заміною виконавця Думанської А. є порушенням і порядку, визначеного ч.2 ст. 39 для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, і строку.

Зазначаючи коротко дії виконавця Рубель І. у виконавчому провадженні НОМЕР_8, що мали місце 15.05.2019, а саме направлення і вимоги боржнику Київраді, і листа в райсуд, начальником ВПВР не зазначено відповідність цих її дій вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону.

Зазначаючи про рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2019 по справі №761/19292/19 начальник під час розгляду скарг стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_6, НОМЕР_7 оминув те, що набрало законної сили судове рішення станом на 03.12.2019 у зв`язку із відсутністю апеляційної скарги на це рішення, як уникає від зазначення 16.11.2021 у постановах того, що 02 січня 2020 року рекомендованою кореспонденцією відповідач по справі №761/19292/19 по пошті отримав копію рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2019 по справі №761/19292/19, а отже скарга від 28.01.2020 стягувача на бездіяльність виконавця Нідченко Д. щодо його обов`язку відновити після 02.01.2020 і до 28.01.2020 виконавче провадження №№4597295 і НОМЕР_7 є обгрунтованою й підлягала до задоволення якби Озадовський Р. не залишив їх без розгляду 24-25 лютого 2020, а виконавець Нідченко Д., знаючи про подання скарги на нього, не виніс би в порядку ст.41 Закону №1404 і лише 04.02.2020 постанови про відновлення, щоб потім їх скасувати 10.04.2020.

Як не зазначає начальник ВПВР у своїх постановах №№45976295, НОМЕР_7 від 16.11.2021 і того, що МЮ України, подавши у справі №761/19292/19 апеляційну скаргу на рішення райсуду від 22.11.2019р. втратило право 20.01.2020 на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки останнім днем строк коли МЮ України мало право на поновлення Шостим апеляційним адміністративним судом строку на апеляційне оскарження було 13 січня 2020.

Далі, по тексту постанов від 16.11.2021 за НОМЕР_1, НОМЕР_2, зазначивши, що 28.01.2020 стягувач подав скаргу, що оскаржено рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2019 по справі №761/19292/19 в апеляційному порядку, але не зазначив, що для того, щоб було поновлено 11.02.2020 строк на його оскарження МЮ України приховало поштовий конверт в якому отримав відповідач це рішення 02.01.2020, начальник ВПВР зазначив повторно, що частково скасовано те рішення райсуду, й з протиправною метою зазначив, що до 27.02.2020 постанова від 17.04.2019 державного виконавця НОМЕР_1, НОМЕР_3 були чинними, приховавши поряд із інформацією про приховування поштового конверту і незаконного поновлення строку на апеляційне оскарження таку обставину як от те, що з 03.12.2019 по 11.02.2020 рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2019 по справі №761/19292/19 набрало чинності, а отже у цих постановах не можуть бути застосовані положення абзацу 2 частини першої статті 40 Закону №1404-VIII від 02.06.2016, оскільки у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасованою, виконавче провадження відповідно до ч.1 ст.41 цього Закону підлягало відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, висновки у постановах від 16.11.2021 за №№ НОМЕР_7, НОМЕР_2 щодо того, що скарга від 28.01.2020 стягувача щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу Нідченко Д.Є. щодо виконання постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27.06.2012 №2610/3926/2012 не підлягає задоволенню, є неправомірними з огляду на принцип верховенства права.

У постановах від 16.11.2021 за НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 16.11.2021 в частині зобов`язання повноважного виконавця відділу вчинити дії, реалізувати відповідні повноваження в межах, на підставі та в порядку, визначених пунктами ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, то відповідач зазначив, що виконавче провадження № НОМЕР_7 і № НОМЕР_3 передано головному державному виконавцю відділу Нідченку Д.Є., який керуючись статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VHI, прийняв постанову про відновлення виконавчого провадження і в подальшому неодноразово до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ним було скеровано вимоги щодо виконання виконавчого листа, що не відповідає дійсності, так як наступними своїми рішеннями, після постанов від 04.02.2020, цей виконавець скасованими 27.05.2020 постановами начальника ВПВР, перевів 10.04.2020 виконавче провадження №№ НОМЕР_7 і НОМЕР_3 у закінчений стан.

Після цього начальник ВПВР постановами від 16.11.2021 за №№ НОМЕР_7 і НОМЕР_2, установив, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив відділ, що він на виконання рішення суду розробив проект рішення Київської міської ради «Про безоплатну передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2768 га, за нормами ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 », який відповідно до Регламенту Київської міської ради 07.07.2021 подано до Київської міської ради (справа 786941385). Також, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив відділ, що відповідно до статті 31 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №579/579, підготовлений проект рішення Київської міської ради, зареєстрований в раді за № 08/231- 2357/ПР від 07.07.2021, передано до управління організаційного та документального забезпечення діяльністю Київської міської ради для формування попереднього проекту порядку денного пленарного засідання Київської міської ради. А от про те, що Постійна комісія Київради своїм рішенням від 14.07.2021 вказаний проект відхилила, то у постанові від 16.11.21 нічого не зазначено.

За таких обставин, на думку позивача, постанови від 16.11.2021 за №№ НОМЕР_7, НОМЕР_2 підлягають до визнання їх протиправними і скасування, із зобов`язанням відповідача прийняти рішення про задоволення вимог скарг від 28.01.2020 , із зобов`язання відповідача прийняти на підставі тих скарг нові постанови за №№ НОМЕР_7, НОМЕР_3 із зазначенням ним у мотивувальній частині кожної постанови короткого змісту всіх проведених, починаючи з січня 2015р. виконавчих дій та їх відповідність вимогам на момент вчинення дії чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону «Про виконавче провадження».

Як зазначає позивач, боржники самостійно не виконали рішення суду від 27.06.2012 №2610/3926/2012, адже рішенням постійної комісії проект її рішення рішенням від 14.07.2021 відхилено при тому, що і рада має вчинити дії із розробки проекту рішення, а державний виконавець не вчиняв усіх необхідних виконавчих дій до 17.11.2021, зокрема, тих, що передбачені п.п.10, 16, 18, 19, 22 ч.3 ст.18 , ч.2 ст.75, ч.ч.1-2 ст. 76 Законом № 1404-VIII від 02.06.2016р, то державний виконавець Рубель І. під час примусового виконання допустила істотні порушення Закону України "Про виконавче провадження", та оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець Рубель І. таким чином діяв до 17.11.2021 і 17.11.2021 із порушенням вказаного Закону, при цьому систематично вчиняють бездіяльність і прикриваючись своїми неефективними вимогами, за невиконання яких адресатами, яким їх скерувала, не було жодну особу притягнуто в порядку ст.188-13 КУпАП.

Крім того, з постанови суду від 27.06.2012, вбачається, що суд зобов`язав і Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, і Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , що нині є вул.Ф. Максименко .34 у м.Києві, то таким чином апріорі не може існувати рішення солідарного боржника - Київради (пленарне чи рішення засідання її постійної комісії), яким відхилено вказаний проект.

Відтак, постанови виконавця Рубель І. від 17.11.2021, винесені у виконавчих провадженнях за НОМЕР_1, НОМЕР_3 внаслідок надуманих обставин, а саме, що є такий проект рішення Київради, який відповідає вимогам Регламенту Київради і не є відхиленим рішенням постійної Комісії іншого солідарного боржника - КИЇВРАДИ, винесеної внаслідок протиправних постанов від 16.11.2021 за №№ НОМЕР_7, НОМЕР_3 керівника органу ДВС, що не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, вимогам резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2021 по справі № 761/10931/20 й приписам п.7 Розділу XII вказаної інструкції 17.11.2021, мають бути визнані протиправними і скасовані.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2022 року відкрито провадження по справі та ухвалено розгляд адміністративної справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.08.2022 року до суду надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на заявлені вимоги в яких представник просить відмовити в задоволенні вимог скарги.

Як зазначає уповноважений представник, всі рішення та процесуальні документи в межах виконавчих проваджень прийняті державним виконавцем на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державними виконавцями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вживалися заходи примусового виконання, вказане не може свідчити про допущену бездіяльність чи протиправність державних виконавців Відділу.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як встановлено в судовому засіданні, на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4, НОМЕР_7, де стягувачем є ОСОБА_1 та виконавче провадження НОМЕР_6, НОМЕР_2, де стягувачем є ОСОБА_2 .

Оскільки провадження у справі відкрите за скаргою ОСОБА_1 , тому суд розглядає скаргу лише в межах виконавчого провадження НОМЕР_8, НОМЕР_7, так як права та інтереси ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_6, НОМЕР_2 не порушуються. В той же час ОСОБА_2 не позбавлений можливості у випадку, якщо він вважає що його права порушені звернутися до суду з адміністративним позовом та оскаржити дії, бездіяльність та постанови державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що постановами від 16.11.2021 року у ВП НОМЕР_8, НОМЕР_7 заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Руслан Юрійович, керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII та розділом ХІІ Інструкції з примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) на підставі скарги ОСОБА_1 від 28.01.2020 щодо бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити дії по зазначених виконавчих провадженнях здійснив перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України при примусовому виконанні виконавчого листа № 2610/3926/2012, виданого 23.12.2014 Шевченківським районним судом м. Києва щодо боржників - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради про зобов"язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння АДРЕСА_2 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003р., ОСОБА_2 від 06.06.2005р., про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння АДРЕСА_2 .

Як вбачається у вказаних постановах було проаналізовано виконавчі дії, які були вчинені виконавцями при примусовому виконанні виконавчих листів.

В той же час, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, постановами від 17.11.2021 року (ВП НОМЕР_5) та від 06.12.2021 року (ВП НОМЕР_8) вказані виконавчі провадження закінчені на підставі п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з виконанням рішення суду.

Позивач оскаржував постанову від 06.12.2021 року та рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 03.04.2023 року (справа № 761/940/22) в задоволенні позовних вимог та відповідно скасування постанови про закінчення виконавчого провадження було відмовлено.

Рішення суду на даний час набрало законної сили.

А тому суд вважає, що зазначене позивачем щодо неповного обґрунтування перевірених виконавчих проваджень та перевірки дій державного виконавця при вчиненні виконавчих дій (відповідність їх вимогам Закону України «Про виконавче провадження») на даний час не має будь-якого правового значення.

У постанові про закриття виконавчого провадження від 17.11.2021 року державний виконавець зазначив, що у відділі на виконання перебуває виконавче провадження № НОМЕР_7. Державним виконавцем здійснювались заходи примусового виконання рішень визначених Законом України "Про виконавче провадження". Боржник - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлено відділ, що на виконання рішення суду Департаментом розроблено проект рішення Київської міської ради «Про безоплатну передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2768 га, за нормами ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 », який відповідно до Регламенту Київської міської ради 07.07.2021 подано до Київської міської ради (справа 786941385). Також повідомлено, що відповідно до витягу з протоколу № 12/14 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.07.2021 вказаний проєкт рішення відхилено. Разом з чим, зазначений проєкт рішення Київської міської ради погоджено 28.07.2021 управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради. Боржником зазначено, що враховуючи викладене та відповідно до статті 31 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київради від 07.07.2016 № 579/579, листом від 29.07.2021 № 0570202/2-18725 підготовлений Департаментом проєкт рішення Київської міської ради від 07.07.2021 № 08/231-2357/ПР передано до управління організаційного та документального забезпечення діяльністю Київської міської ради для формування попереднього проекту порядку денного пленарного засідання Київської міської ради. Враховуючи, що боржником (Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) в межах повноважень здійснено дії щодо виконання рішення суду, а саме: розроблено проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 земельної ділянки та передано відповідні документи для розгляду на пленарне засідання Київської міської ради, вимоги виконавчого листа виконані.

Пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що проект землеустрою не був прийнятий про що позивач зазначав в позовній заяві.

Позивач також просив винести окрему ухвалу, однак суд не вбачає на даний час підстав для винесення окремої ухвали.

Таким чином з врахуванням встановленого в судовому засіданні, суд вважає, що під час розгляду справи не встановлено порушень Закону України «Про виконавче провадження», тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 249, 250, 255, 287, 383 КАС України; ст.ст.18, 39, 41 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г. Притула