Рішення № 113995851, 04.10.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року № 376/2002/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом до Сквирської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії службових осіб Сквирської міської ради, які в порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" не надали запитувану інформацію на депутатське звернення ОСОБА_1 від 02.08.2021 №04;

- зобов`язати Сквирську міську раду розглянути депутатське звернення на отримання публічної інформації депутата Сквирської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 від 02.08.2021 №04 та надати запитувану інформацію, а саме: про нараховані та виплачені суми грошових коштів помісячно за період з 01.01.2021 по 27.07.2021 наступним службовцям Сквирської міської ради: голові ради Валентині Левицькій; секретарю ради Тетяні Власюк; заступнику голови ради Людмилі Сергієнко; заступнику голови Валентині Бачинській; заступнику голови Віталію Черненку; керуючій справами (секретарю) виконавчого комітету Наталії Згардійській у формі довідки, вказаної у депутатському зверненні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у відповіді на подане депутатське звернення, відповідач не надав запитуваної інформації, не роз`яснив законного права на оскарження отриманої відповіді, в зв`язку із чим вважає таку бездіяльність відповідача протиправно, а відповідь неповною, відтак був змушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 13.09.2021 адміністративну справу №376/2002/21 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

01.11.2021 адміністративна справа №376/2002/21 надійшла на адресу Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу була передана судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині даної ухвали недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідь, надана позивачу, містить в собі запитувану інформацію, зокрема, вказано суми посадових окладів, які встановлені керівництву Сквирської міської ради, а також нормативні акти, відповідно до яких проводяться нарахування посадових окладів, надбавок, премій, та інших виплат керівництву Сквирської міської ради. Тому, вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа своїм правом на подання пояснень відносно предмету спору не скористалась, пояснення до суду не надала.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.08.2021 року позивач, як депутат Сквирської міської ради VIII скликання, з метою здійснення своєї депутатської діяльності та надання офіційної інформації виборцям щодо розміру місячного грошового утримання службових осіб Сквирської міської ради, звернувся до розпорядника публічної інформації - Сквирської міської ради із відповідним депутатським зверненням (вих. № 04 від 02.08.2021).

У своєму депутатському зверненні, позивач просив надати інформацію, а саме: про нараховані та виплачені суми грошових коштів помісячно за період з 01.01.2021 по 27.07.2021 наступним службовцям Сквирської міської ради: голові ради Валентині Левицькій; секретарю ради Тетяні Власюк; заступнику голови ради Людмилі Сергієнко; заступнику голови Валентині Бачинській; заступнику голови Віталію Черненку; керуючій справами (секретарю) виконавчого комітету Наталії Згардівській.

Інформацію просив надати у формі довідки (табличному вигляді), в якій обов`язково зазначити помісячно:посадовий оклад;премію (відсоток, сума);надбавки;матеріальні допомоги;допомоги на вирішення побутових проблем та інші виплати, які були отримані вищевказаними службовцями.

12.08.2021 позивачу було надано лист Сквирської міської ради вих. № 3486 за підписом міського голови Левіцької В.П., в якому був фактично відсутній розгляд депутатського звернення та не надано запитуваної інформації.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповідної інформації, позивач звернувся з даним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої-другої статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, за змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, визначальним для публічної інформації є те, що вона є заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

При цьому, якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям відображеності та за документованості і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Зокрема, така правова позиція викладена в пункті 1.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» та постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 522/817/15-а та від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до Сквирської міської ради Київської області із запитом, у якому просив надати інформацію нараховані та виплачені суми грошових коштів помісячно за період з 01.01.2021 по 27.07.2021 окремим посадовим особам Сквирської міської ради. Позивач просив надати інформацію у формі довідки (табличному вигляді), в якій обов`язково зазначити помісячно:посадовий оклад;премію (відсоток, сума);надбавки;матеріальні допомоги;допомоги на вирішення побутових проблем та інші виплати, які були отримані службовцями ради.

Відповідач у листі від 12.08.2021 повідомив позивачу про те, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування подають на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію за минулий рік, з якою можна ознайомитись із Єдиного державного реєстру декларацій на офіційному сайті НАЗК.

Таким чином, відповідач фактично ухилився від надання конкретної відповіді на подане депутатське звернення.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Суд зазначає, що в даному випадку, надання позивачу запитуваної ним інформації що до заробітної плати посадових осіб місцевої ради не передбачає ані аналізу значного обсягу документів, ані необхідності створення нового документа.

При цьому, із запиту позивача не вбачається його намір отримати від відповідача конкретний документ з відповідною інформацією щодо заробітної плати посадових осіб органу місцевого самоврядування.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач неналежним чином розглянув запит позивача в частині надання інформації щодо заробітної плати голови ради, секретаря ради; заступникам голови ради; керуючій справами (секретарю) виконавчого комітету.

Посилання відповідача на суми встановлених окладів зазначеним вище посадовим особам ради, суд вважає неналежною відповіддю на запит, оскільки у ньому містилась вимога про надання помісячно: посадового окладу, премії (відсоток, сума);надбавки;матеріальні допомоги;допомоги на вирішення побутових проблем та інші виплати, які були отримані службовцями ради.

Щодо посилань позивача на відсутність у запиті інформації щодо порядку оскарження відмови, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Дослідивши лист Сквирської міської ради від 12.08.2021, суд дійшов висновку про те, що у вказаному документі дійсно не зазначено порядок оскарження відмови у наданні запитуваної інформації.

Вказане свідчить про невідповідність листа відповідача вимогам частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що Сквирська міська рада Київської області неналежним чином розглянула запит позивача в частині на дання інформації щодо нарахованих та виплачених сум грошових коштів помісячно за період з 01.01.2021 по 27.07.2021 службовим особам Сквирської міської ради.

Відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували вище встановлене.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Сквирьскої міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на запит від 02.08.2021 щодо нарахованих та виплачених сум грошових коштів помісячно за період з 01.01.2021 по 27.07.2021 службовцям Сквирської міської ради.

З метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за потрібне зобов`язати Сквирську міську раду розглянути депутатське звернення на отримання публічної інформації депутата Сквирської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 від 02.08.2021 №04 та надати запитувану інформацію, а саме: про нараховані та виплачені суми грошових коштів помісячно за період з 01.01.2021 по 27.07.2021 наступним службовцям Сквирської міської ради: голові ради Валентині Левицькій; секретарю ради Тетяні Власюк; заступнику голови ради Людмилі Сергієнко; заступнику голови Валентині Бачинській; заступнику голови Віталію Черненку; керуючій справами (секретарю) виконавчого комітету Наталії Згардійській у формі довідки, вказаної у депутатському зверненні.

У поданому адміністративному позові, разом із заявленими позовними вимогами, позивач просить стягнути на його користь витрати, пов`язані із надання йому правової допомоги у даній справі. При вирішенні даного питання суд враховує наступне.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Суд зазначає, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача, а саме: копію договору №26/2021 про надання правової (правничої) допомоги від 30.08.2021 року, протокол погодження гонорару та об`єму правової допомоги від 30.08.2021, акт надання послуг № 1-26/2021 від 02.09.2021, квитанція до прибуткового касового ордеру №7 від 02.09.2021 року на суму 3825,00 грн.

Таким чином, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальній всумі3825,00 грн. повністю підтверджені доказами, що були надані позивачем до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3825 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо стягнення сум в якості правової допомоги.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення (ст. 382 КАС України), то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, судовий контроль у формі, передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у розумінні суду, є актуальним для застосування у разі необхідності спонукати суб`єкта владних повноважень вчинити дії на виконання судового рішення у зв`язку з бездіяльністю такого суб`єкта владних повноважень.

У відповідності до приписів частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Враховуючи викладене, а також те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням рішення, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання за встановлених обставин на цій стадії судового процесу.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду відповідач не довів правомірність та повноту оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В зв`язку із тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору під час пред`явлення адміністративного позову, судові витрати в цій частині розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії службових осіб Сквирської міської ради, які в порушення вимогЗакону України "Про доступ до публічної інформації"не надали запитувану інформацію на депутатське звернення ОСОБА_1 від 02.08.2021 №04.

Зобов`язати Сквирську міську раду розглянути депутатське звернення на отримання публічної інформації депутата Сквирської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 від 02.08.2021 №04 та надати запитувану інформацію, а саме: про нараховані та виплачені суми грошових коштів помісячно за період з 01.01.2021 по 27.07.2021 наступним службовцям Сквирської міської ради: голові ради Валентині Левицькій; секретарю ради Тетяні Власюк; заступнику голови ради Людмилі Сергієнко; заступнику голови Валентині Бачинській; заступнику голови Віталію Черненку; керуючій справами (секретарю) виконавчого комітету Наталії Згардійській у формі довідки, вказаної у депутатському зверненні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму надання правової допомоги у розмірі 3825,00 грн. (три тисячі вісімсот двадцять п`ять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань до Сквирської міської ради (код ЄДРПОУ 04054961).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.