Рішення № 113995848, 03.10.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року № 320/8256/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Підприємства об`єднання громадян Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Підприємство об`єднання громадян "Навчально-спортивна база "Переяславль" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2018 рік Підприємства об`єднання громадян "Навчально-спортивна база "Переяславль" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос", оформлене листом від 30.03.2021 №14014/6/10-36-04-05;

- визнати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2018 року платника Підприємства об`єднання громадян "Навчально-спортивна база "Переяславль" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" поданою 24.03.2021 в день її фактичного отримання відповідачем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що уточнююча податкова декларація позивача містила всі обов`язкові реквізити, а контролюючий орган не мав правових підстав ставити під сумнів їх правильність та достовірність, був наділений повноваженнями проведення перевірки правильності реквізитів у порядку проведення п.50.3 ст. 50 або п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, якими не скористався, тому рішення позивача не може вважатись законним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 (суддя Терлецька О.О.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.06.2022 на підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 №76-р/ка у зв`язку з перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестимісячного віку, було проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/8256/21, за результатами якого справа була передана для розгляду судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою суду від 15 червня 2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Балаклицьким А.І.

Ухвалою суду від 03.10.2023 замінено відповідача - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на його правонаступника ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем при поданні уточнюючої декларації було невірно зазначено код території за КОАТУУ за місцезнаходженням земельної ділянки, чим порушено п. 48.4 ст. 48 Податкового Кодексу України. Відтак, відповідач мав всі законодавчо визначені повноваження для неприйняття уточнюючої податкової декларації за 2018 рік з плати за землю.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач Підприємство об`єднання громадян Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №000484, виданого на підставі рішення Стовп`язької сільської ради від 17.04.1992 року є землекористувачем земельної ділянки, площею 12,8 га, розташованої в межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, з цільовим призначенням-для ведення учбової спортивної бази.

24.03.2021 року позивачем була подана уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2018 рік до раніше поданої податкової декларації з плати за землю від 17.08.2018 року.

Уточнююча декларація була прийнята відповідачем Головним управлінням ДПС у Київській області, що підтверджується квитанцією №2 від 24.03.2021 року.

Однак, в подальшому листом від 30.03.2021 року №14014/6/10-36-04-05 відповідач повідомив позивача про відмову у прийнятті декларації, з посиланням на п. 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України, а саме невірним зазначенням коду території за КОАТУУ.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма передбачає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Обов`язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів визначено підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України.

За змістом пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

При цьому відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У свою чергу, у розумінні пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (останні відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди).

Отже, що юридичні особи - землекористувачі та власники земельних ділянок, які мають об`єкт оподаткування, визначений статтею 270 ПК України, - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності, є платниками податків, а відтак у них є обов`язок подавати податкову декларацію з плати за землю.

За приписами пункту 46.5 статті 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов`язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За визначенням, наведеним у пункті 48.2 ПК України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків

Перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначений у пункті 48.3 статті 48 ПК України, якими є: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.4 статті 48 ПК України передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента.

Відповідно до пунктів 49.1 - 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з пунктами 286.2 - 286.4 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Таким чином, з наведеного слідує, що контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки подається податкова декларація щороку (за вибором платника податку - річна до 20 лютого поточного року або щомісяця звітна) у разі виникнення об`єктів оподаткування або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню.

Згідно з пунктом 47.1 статті 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Загальний порядок подання податкової декларації визначений пунктом 49.3 статті 49 ПК України, згідно з яким податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису.

Позивач зазначає, що в уточнюючій декларації ним були зазначені всі необхідні реквізити. Відтак, податковий орган не мав права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її отримання з додержанням вимог ст. 48 Податкового Кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Обов`язку платника податків подати податкову декларацію (підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України) кореспондується обов`язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію (пункт 49.8 статті 48 ПК України). Водночас, пунктом 49.8 статті 48 ПК України обумовлено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином суд зауважує, що прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежується перевіркою лише наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. Процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками.

Пунктом 48.7 статті 48 ПК України прямо обумовлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. І навпаки, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою. Свідченням цього є наявність на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; відсутність повідомлення контролюючого органу про відмову у прийнятті податкової декларації (пункт 49.9 статті 49 ПК України).

Так, відповідно до пункту 49.15 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно з положеннями пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації дає право платнику податків подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (пункт 49.12 статті 49 ПК України).

Як встановлено судом під час розгляду справи, приймаючи податкову декларацію з плати за землю за 2018рікконтролюючим органом була встановлена недостовірність її реквізитів, а саме: позивачем в уточненій декларації зазначено КОАТУУ за № 3223387200 (с. Стовп`яги, Бориспільский р-н, Київська обл.) замість № 32110000000 (м. Переяслав-Хмельницький), тобто позивачем було зазначено код органу місцевого самоврядування не за місцезнаходженням земельної ділянки.

Суд погоджується із доводами відповідача, що складання податкової декларації з плати за землю має здійснюватися із зазначенням у рядку 7 декларації код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, на території якого знаходиться земельна ділянка, щодо якої подається декларація. Юридична особа, яка має у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки на території різних населених пунктів (сіл, селищ, міст), за їх межами або в різних районах одного населеного пункту (міста), в тому числі у рік об`єднання населених пунктів територіальних громад в об`єднані територіальні громади (коди згідно з КОАТУУ різні), які відносяться до одного контролюючого органу, подає до такого контролюючого органу окремі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) щодо кожного коду органу місцевого самоврядування за місце знаходженням земельної ділянки. У разі об`єднання в поточному році населених пунктів територіальних громад в об`єднані територіальні громади з початку нового бюджетного року до контролюючого органу юридичною особою подаються окремі податкові декларації з плати за землю щодо кожного коду об`єднаної територіальні громади за місце знаходженням земельної(их) ділянки(ок) за КОАТУУ.

Такий порядок дозволяє здійснювати належне адміністрування плати за землю, як відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України належить до місцевих податків, рішення про встановлення яких відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України в межах своїх повноважень приймають сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (пункт 12.3 статті 12 ПК України).

Необхідність подання податкових декларацій з плати за землю щодо кожного коду органу місцевого самоврядування за КОАТУУ обумовлена тією обставиною, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5 статті 10 ПК України) - на відкриті в органах Казначейства рахунки за надходженнями до місцевих бюджетів.

Отже, зобов`язання перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів контролюючий орган має під час прийняття податкової звітності.

Таким чином, відповідачем, з урахуванням вимог ст. 48 Податкового Кодексу України, було законно і обґрунтовано відмовлено у прийнятті уточненої податкової декларації, оскільки остання містила недостовірні відомості.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного вище аналізу нормативно-правових норм та обставин у справі, перевірених письмовими доказами, суд дійшов переконання, що відповідачем було доведено правомірність прийнятого рішення від 30.03.2021 року. Таким чином, позов не підлягає задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.