Рішення № 113993422, 21.09.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3272/20

н/п 2/953/105/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Демченко С. В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Оганової В. В.,

секретар судового засідання - Кошова О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про скасування усиновлення,

УСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просила скасувати усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (після усиновлення ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановленого рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року, та внести зміни до актового запису № 14 від 25 липня 2011 року у Книзі реєстрації народжень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану виконкому Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини, та виключення з актового запису відомостей про усиновлювачів, а саме: матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записати ОСОБА_5 ; батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записати ОСОБА_6 ; прізвище усиновленому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »; по-батькові усиновленому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »; місце народження змінити з «м. Харків» на «село Островське Мар`їнського району Донецької області».

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про усиновлення задоволено та оголошено ОСОБА_1 усиновлювачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі рішення суду про усиновлення до актового запису № 14 від 25 липня 2011 року в Книзі реєстрації народжень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану виконкома Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області внесені зміни про матір, батька, прізвище, по батькові та місце народження ОСОБА_3 (після усиновлення ОСОБА_4 ) та видано нове свідоцтво про народження. Відповідні зміни були внесені і до актового запису № 10 від 19 квітня 2013 року в Книзі реєстрації народжень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану виконкома Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області про матір, батька, прізвище, по батькові та місце народження ОСОБА_11 (після усиновлення ОСОБА_12 ) та видано нове свідоцтво про народження. Зазначила, що з перших днів спільного проживання дітей у її сім`ї стало зрозуміло, що це дуже складні діти. Діти є рідними братом і сестрою по матері, яка померла, батьки - невідомі. З першу позивачка вважала, що це є наслідком педагогічної запущеності дітей, тому почала приділяти дуже багато уваги до виховання, зокрема намагалася роз`яснювати основні елементарні правила поведінки, огортала любов`ю, прививала їм любов і повагу до ближніх, проводила з ним дуже багато часу, проте всі її намагання зводилися нанівець. З малолітньою донькою позивачка знайшла взаєморозуміння, незважаючи на проблеми, однак налагодити відносини з малолітнім сином так і не вдалося, оскільки він не сприймає позивачку як матір та людину, яка є старшою за нього. Поведінка малолітнього ОСОБА_13 , як стверджує позивачка, стала нестерпною, оскільки він почав тікати з дому, обманювати, псувати меблі, робити непристойні речі, при цьому на зауваження позивачки не реагував. До сестри ніяких родинних почуттів не виявляв. У зв`язку з цим позивачка була вимушена звернутися до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, психологів та психіатра. Після обстеження малолітнього ОСОБА_13 лікарями, його направили до психо-неврологічного диспансеру № 3, де хлопчик був поставлений на облік. У вказаному диспансері ОСОБА_13 перебував два тижні, після чого його перевели до психоневрологічного дитячого санаторію № 1, що знаходиться в с. Лідне Харківського район Харківської області. Позивачка зауважила, що у школі у хлопчика також були постійні проблеми, оскільки він не проявляв жодної уваги до навчання, у колективі з дітьми постійно конфліктував та вів себе знервовано, на зауваження вчителів не реагував. Всі звернення позивачки до лікарів, психологів не дали жодних результатів, відносини між нею та малолітнім сином не покращилися, у зв`язку з чим у грудні 2019 року комісія ССД разом зі співробітниками поліції були змушені помістити дитину до приюту «Гармонія», де він фактично перебуває на теперішній час.Зауважила на тому, що як матір вона вжила всіх заходів щодо виховання дитини, маючи надію на виправлення поведінки малолітнього ОСОБА_13 , але жодних позитивних результатів це не дало. Звернула увагу на те, що під час усиновлення їй була надана медична інформація, відповідно до якої діти здорові, але, як з`ясувалося пізніше, діти мають психологічні та психіатричні проблеми, зокрема відповідно до висновків про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини та інших висновків фахівців в сфері медицини ОСОБА_13 має психіатричні та психологічні захворювання. Зазначила, що на час усиновлення вона не знала про наявність у малолітнього ОСОБА_13 невиліковної психічної хвороби, та що йому рекомендується постійний нагляд у психолога та психіатра, оскільки у нього повна мозкова дисфункція, синдром збудливості з дефіцитом уваги на фоні раннього органічного ураження ЦНС та енурез. У психоневрологічному диспансері хлопчику також були поставлені і інші діагнози, які є невиліковними. Посилаючись на положення п. 1-3 ч. 1 ст. 238 СК України, відповідно до яких усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, просила судскасувати усиновлення неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (після усиновлення ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року цивільну справу прийнято до провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

25 березня 2020 року від представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Погонцевої О. В. через канцелярію суду надійшов висновок щодо доцільності/недоцільності скасування усиновлення або визнання його недійсним та відповідність його інтересам дитини № 228 від 24 березня 2020 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2020 року витребувано зі Служби у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області пакет документів, який був наданий до суду з метою дослідження у судовому засіданні при розгляді справи про усиновлення (справа № 225/4706/18, н/п 2-о/225/594/2018) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою ОСОБА_1 , а саме висновки про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та усі наявні лікарські довідки, тощо, які стосуються ОСОБА_3 , та на підставі яких було складено вищезазначений висновок.

03 червня 2020 року від Служби у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області на виконання ухвали суду від 29 квітня 2020 року надійшов висновок про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2020 року витребувано з КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» відомості про те, чи знаходиться (знаходився) під наглядом (на диспансерному обліку) в КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з яким діагнозом, з якого часу і по який, якщо був знятий.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2020 року за наслідками підготовчого судового засідання справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 рокуу справі призначена судова психіатрична експертиза, проведення якої доручено Комунальному закладу охорони здоров`я «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», у зв`язку з чим провадження у справі зипинено.

04 січня 2021 року на адресу суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 618 від 15 грудня 2020 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2021 року провадження у справі відновлено.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу між суддями цивільної справи № 953/3272/20, провадження 2/953/245/21, який здійснено 12 травня 2021 року відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи (відпустка судді Якуші Н. В. у зв`язку з вагітністю та пологами»), цивільну справу передано в провадження судді Київського районного суду м. Харкова Божко В. В.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу між суддями цивільної справи №953/3272/20, провадження 2/953/245/21, який здійснено 22 вересня 2021 року відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи (рішення Вищої ради правосуддя № 1976/0-15-21 від 14 вересня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_14 з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку») цивільну справу передано в провадження судді Київського районного суду м. Харкова Лях М. Ю.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу між суддями цивільної справи №953/3272/20, провадження 2/953/123/22, який здійснено 20 жовтня 2022 року відповідно до наказу голови Київського районного суду м. Харкова Шаренко С.Л. №02-03/213 від 23 вересня 2022 року «Про надання відпустки по догляду за дитиною судді Лях М.Ю.», цивільну справу передано в провадження судді Київського районного суду м. Харкова Демченко С. В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року цивільну справу прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 травня 2023 року зобов`язано КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради надати інформацію щодо можливості допиту у судовому засіданні ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перебуває на обліку у КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради.

Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 18 травня та 17 серпня 2023 року задоволено заяви представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Оганової В. В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю малолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з приміщення Обласного закладу оздоровлення та відпочинку «Карпатські Мрії».

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що у неї склались проблемні стосунки з ОСОБА_16 , який зовсім не сприймає її як матір та не реагує на її зауваження. Вона зверталась до психолога та психіатра, але жодних результатів, які б покращили відношення дитини до матері і до оточуючих, немає. Між ними неодноразово виникали побутові проблеми на підставі негативної поведінки вдома, в школі, суспільстві, які призводять до нервово-емоційних зривів та негативу. На переконання позивачки, вона як матір вжила всіх заходів щодо виховання хлопчика, маючи надію на його виправлення, але жодних позитивних результатів це не дало. Наразі поведінка ОСОБА_4 є такою, що шкодить як йому самому, так і їй, як матері. Зазначила, що на даний час вони з дитиною не спілкуються та вона не має бажання спілкуватись з хлопчиком, який впродовж тривалого часу перебуває в Обласному закладі оздоровлення та відпочинку «Карпатські Мрії», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Під час ухвалення рішення по справі просила суд врахувати обставину, що під час усиновлення їй не була надана вся медична документація щодо стану здоров`я хлопчика, який, як виявилося у подальшому, страждає невиліковними психічними хворобами, у зв`язку з чим йому необхідний постійний нагляд у психолога та психіатра.

Представник позивачки - адвокат Єна Л. А. у судовому засідання позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та просила суд їх задовольнити, також відмовилась від допиту заявлених нею раніше свідків.

Представник відповідача Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо задоволення позову не заперечувала, зазначила, що у даному випадку це буде відповідати інтересам дитини. Вказала, що посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_4 страждає на психічну невиліковну хворобу у справі відсутні, при цьому діагноз, який встановлений хлопчику, характеризується зниженням пам`яті, труднощами навчання, зниженою здатністю концентруватися на виконанні завдання тривалий час та є нетяжкими невиліковними хворобами. Зауважила на тому, що в матеріалах справи наявні виписки з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 про те, що він перебував у медичному закладі у зв`язку із закритою черепно-мозковою травмою, що свідчить про обізнаність позивачки про можливі ускладнення стану здоров`я хлопчика. Таким чином підстав для скасування усиновлення з причини - «дитина страждає на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення» у цьому випадку немає. Вказала, що відповідно до висновку служби у справах дітей ОСОБА_17 , взявши на себе батьківські обов`язки, не впоралась з вихованням хлопчика, позбавленого батьківського піклування, не використала запропоновані їй можливості щодо налагодження стосунків у родині, які були запропоновані відділом соціальної роботи району. На переконання сторони відповідача, небажання позивачки підвищувати свій батьківський потенціал у вихованні усиновленої дитини, розуміти її вікові особливості, призвели до непорозумінь та конфліктів у родині та до того, що вже впродовж трьох років дитина перебуває у державних закладах, при цьому, що така дитина має усиновлювача. Зауважила на тому, що відповідач надав суду висновок щодо недоцільності скасування усиновлення усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, враховуючи те, що наразі ситуація в країні змінилася у зв`язку із введенням на території всієї країни воєнного стану, а також через інші обставини відповідач дійшов висновку, що усиновлення слід скасувати, бо таке суперечить інтересам дитини, та не забезпечує їй сімейного виховання з тих підстав, що позивачка за час перебування хлопчика у державних закладах жодного разу не відвідала дитину та не поцікавилася його життям та станом здоров`я, у тому числі засобами телефонного зв`язку. Під часу опитування хлопчика у судовому засіданні, а також під час спілкування вихователів з хлопчиком встановлено, що він категорично відмовляється повертатися в родину, посилаючись на жорстке поводження з ним позивачки. Наразі ж дитина повністю адаптована у дитячому середовищі та в подальшому заслуговує благополучних умов виховання в сім`ї, яких не створила для нього позивачка. Просила суд зосередити увагу позивачки на положеннях ст. 210 СК України, якою передбачено, що якщо усиновлення для дитини не є таємними, брат та сестра мають право знати про нове місце проживання, а тому позивачка не має права чинити різного роду перешкоди у спілкуванні брата та сестри.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Суд встановив, щоОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 14; батьками дитини зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданимо 25 липня 2011 року виконкомом Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

Розпорядженням керівникаВійськово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області № 83р від 20 вересня 2017 року «Про надання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статусу дитини-сироти», малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданий статус дитини-сироти.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року у справі № 225/4706/18задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей м. Торецьк Донецької області про усиновлення дітей, та оголошено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харків, громадянку України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 2-м відділом Ялтинського МУГУМВС України в Криму 06.08.1996) усиновлювачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оголошено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харків, громадянку України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 2-м відділом Ялтинського МУГУМВС України в Криму 06.08.1996) усиновлювачем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі вказаного рішення внесені змінити до актового запису №14 від 25 липня 2011 року в Книзі реєстрації народжень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану виконкома Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області такого змісту: матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харків, громадянку України; батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записати ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.135 СК України; прізвище усиновленому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінити з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_7 »; по батькові усиновленому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінити з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_9 », ім`я, дату народження - залишити без змін; місце народження змінити з «села Острівське Мар`їнського району Донецької області» на «м. Харків».

Крім того, на підставі вищевказаного рішення суду внесені зміни до актового запису №110 від 19 квітня 2013 року в Книзі реєстрації народжень, відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області такого змісту: матір`ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харків, громадянку України; батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записати ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.135 СК України; прізвище усиновленій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 змінити з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_7 », ім`я з « ОСОБА_18 » на « ОСОБА_19 »; по батькові усиновленій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 змінити з « ОСОБА_20 » на « ОСОБА_21 », дату народження - залишити без змін; місце народження змінити з «місто Дзержинськ Донецької області» на «м. Харків».

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року набрало законної сили 17 грудня 2018 року.

Відповідно до акту про передачу дитини у сім`ю усиновлювачів, на підставі рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року у справі № 225/4706/18 у приміщенні Центру соціально-психологічної реабілітації дітей м. Торецьк Донецької області у присутності начальника ССД ВЦА м. Торецьк Донецької області Никонової Т. В., 28 грудня 2018 року о 14 годині 30 хвилин передано, а усиновлювачами прийнято усиновлену ними дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11 січня 2019 року Мар`їнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повторно видано свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого зазначено усиновлювачів: матір - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_1 .

Зі змісту довідки про реєстрацію місця проживання особи від 27 лютого 2019 року слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27 лютого 2019 року по теперішній час значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .

З виписки з первинної облікової документації № 112/о, складеної у серпні 2019 року, щодо історії розвитку дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слідує, що за результатами психологічного обстеження ОСОБА_22 є комунікабельним, доброзичливим, має інтерес до співпраці, намагається виконувати завдання, однак в наявності психологічна та педагогічна затримка. Недостатньо розвинута вольова і когнітивна сфера, швидко втомлюється, рівень тривоги підвищений, поведінка імпульсивна та хаотична. Загальний рівень когнітивних функцій на рівні поганої норми.

Відповідно до педагогічної характеристики ОСОБА_22 , який станом на 28 серпня 2019 року (дату надання характеристики) навчався в Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 52 ХМР, він за час навчання зарекомендував себе як неврівноважений, некомунікабельний учень. Програмний матеріал засвоїв на початковому рівні. Загальний розвиток пізнавальної сфери - низький, на уроках не працює, не уважно слухає вчителя, активність не виявляє, до уроків готується не систематично, інколи ставить запитання, має схильність до предметів розвивального циклу. Логічне мислення не розвинене, хлопчик не вміє аналізувати. Мати цікавиться навчанням дитини та підтримує зв`язки з керівниками школи.

Зі змісту висновку про комплексну психолого - педагогічну оцінку розвитку дитини № 431 від 29 серпня 2019 року слідує, що у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлена соціально-педагогічна занедбаність. Крім того, хлопчику встановлений медичний діагноз, а саме: психіатр - F-06.7; невролог - наслідки раннього органічного ураження ЦНС з с-м лікворно-венозної дистензії. Енурез. Енкопрез? Отоларинголог - здоровий. Офтальмолог - без патологій. Хірург - Здоровий. Логопед - ЗНМ ІІІ рівні. Психолог - ЗІП = 82 б. Потребує особливих освітніх потреб, зокрема психолого -педагогічної корекції та лікувально-профілактичних, реабілітаційних заходів, індивідуального навчання не потребує, рекомендована освітня програма. Зазначені рекомендації батькам: дотримуватись режиму дня, запобігати виснаженню. Співпрацювати з педагогічними працівниками. Підтримувати теплі емоційні стосунки у сім`ї. Залучати дитину до виконання домашніх справ.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6183 травматологічного відділення Центральної міської лікарні м. Дзержинськ Донецької області слідує, що ОСОБА_23 (після усиновлення ОСОБА_4 ) з 14 червня по 19 червня 2014 року перебував на стаціонарі у лікарні. Анамнез захворювання - травма 12 червня 2014 року під час падіння. Стан відносно задовільний. Діагноз: забій м`яких тканин лобної області, струс головного мозку.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1083 КНП «ОКПЛ №3» ХОР, ОСОБА_4 з 18 лютого по 13 березня 2019 року перебував на стаціонарі у лікарні з діагнозом - психічний розлад внаслідок змішаного ураження ЦНС з когнітивними мозаїчними порушеннями та емоційно-вольовою незрілістю.

З виписки з історії хвороби № 483 від 01 листопада 2019 року, виданої КНП «ОДПС №2» ХОР слідує, що за час перебування ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в санаторії, його загальний стан був задовільний. Рекомендований нагляд невролога та психіатра.

Як слідує зі змісту виписки № 2985 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої 26 вересня 2019 року КНП «Харківська міська дитяча лікарня № 5», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлений діагноз - мінімальна мозкова дисфункція, синдром збудливості з дефіцитом уваги на фоні раннього органічного ураження ЦНС. Зазначено, що в фізичному розвитку дитина розвивалась за віком. В соматичному статусі: загальний стан задовільний. В неврологічному статусі: свідомість ясна, активний. Патологічних, менінгеальних рефлексів немає. Встановлені рекомендації: нагляд невролога, психолога.

З листа начальника ССД військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області № 363 від 20 березня 2023 року слідує, що відповідно до висновків про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 16 серпня 2017 року та 22 травня 2018 року, підписаних головним лікарем КНП (КЗ) «Центр первинної медико-санітарної допомоги» м. Торецька Лясевич Л. Т., копії яких зберігаються у особовій справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діти повністю здорові та не мають жодних психіатричних захворювань.

Крім того, у вказаному листі зазначено про те, що громадянка ОСОБА_1 була ознайомлена із зазначеними висновками про стан здоров`я дітей, про що вона вказувала у свої позовні заяві про усиновлення ОСОБА_3 та ОСОБА_11 до Дзержинського міського суду Донецької області. Окрім того, у рішенні Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року зазначено, що діти: ОСОБА_24 та ОСОБА_25 - здорові.

З наданого 03 червня 2020 року на виконання ухвали суду від 29 квітня 2020 року копії висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був наданий під час розгляду справи про усиновлення (справа № 225/4706/18) слідує, що за даними медичного обстеженнями ОСОБА_24 здоровий. Медичне обстеження проводилося у лікарів: невролог, психіатр, дерматовенеролог, хірург, отоларинголог, офтальмолог, педіатр.

Зі змісту витягу з історії розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що 19 липня 2017 року хлопчик перебував в ЦСПРД м. Торецьк під наглядом педіатра. ОСОБА_3 встановлений діагноз - здоровий.

Як слідує зі змісту до висновку судово-психіатричної експертизи № 618 від 15 грудня 2020 року, ОСОБА_4 на теперішній час недоумства та іншої психічної тяжкої невиліковної хвороби не виявляє.

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності/недоцільності скасування усиновлення або визнання його недійсним та відповідність його інтересам дитини № 228 від 24 березня 2020 року, скасування усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини.

Вказаний висновок обґрунтований тим, що відсутні підстави, передбачені ст. 238 СК України, окрім того роз`єднання рідних братів і сестер призводить до розриву родинних зв`язків, що суперечить ч. 1 ст. 210 СК України та порушує право дітей на спілкування.

З долучених до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 228 від 24 березня 2020 року акту про умови проживання, письмових заяв ОСОБА_1 та інформації адміністрації Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 52 ХМР Харківської області щодо усиновленої дитини, що були опрацьовані під час надання вищевказаного висновку, слідує, що умови проживання, виховання та утримання усиновленої дитини ОСОБА_22 у сім`ї ОСОБА_17 - задовільні, малолітній ОСОБА_22 займає окрему кімнату, яка обладнана спальним місцем, місцем для занять, шафою для одягу.

Як слідує зі змісту долучених до висновку копій заяв ОСОБА_17 , у неї з самого початку усиновлення ОСОБА_22 існували труднощі з його вихованням. У дитини, за словами матері, постійно виникали конфлікти у дитячому середовищі та з вчителями.

Зі змісту повідомлень про дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, слідує, що адміністрація ХЗОШ № 52 неодноразово повідомляла про те, що дитина ОСОБА_22 у позаурочний час знаходиться без догляду дорослих.

Зі змісту листа Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова Департаменту праці та соціальної політики № 03-22/130/20 від 21 січня 2020 року слідує, що родина ОСОБА_17 разом з дітьми ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стоять на обліку у Центрі, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах. З 24 січня 2019 року з родиною ОСОБА_17 почав працювати Центр за соціальною карткою сім`ї. За період роботи з родиною психологом Центру було встановлено, що ОСОБА_17 після усиновлення дітей почала помічати за хлопчиком деякі проблеми (надмірна збудливість, порушення уваги, проблеми з навчанням), з якими вона звернулась до лікарів. Після того як були проведені обстеження та з`ясовано, що діагноз ОСОБА_13 не піддається лікуванню, мати була вже повністю виснажена, що вплинуло на її психосоматичний стан. Цей факт і призвів, зі слів матері, до прийняття рішення щодо влаштування ОСОБА_13 до КЗ «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Гармонія».

Відповідно до листа Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова Департаменту праці та соціальної політики № 1192 від 23 грудня 2019 року, родина ОСОБА_1 отримує послуги за соціальною карткою клієнта, під соціальним супроводом родина не перебуває. ОСОБА_17 з сином ОСОБА_13 відвідували психолога ЦСССДМ та отримували консультації, з метою налагодження взаємовідносин у родині. Психологами Центру було виявлено, що через неслухняність хлопчика в родині виникають конфлікти та непорозуміння щодо поводження та відношення матері до сина. 23 жовтня 2019 року психолог Центру у складі комісії відвідали родину за місцем проживання, після чого мати до психолога Центру не зверталась. Психоемоційний стан дитини на час відвідування стабільний, хлопчик виявляв зацікавленість до присутності дорослих, але на запитання не давав чіткої відповіді.

З довідки КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» ХМР № 638/0/523-19 від 10 січня 2020 року слідує, що ОСОБА_22 перебував на обстеженні в лікарні з 12 грудня 2019 року по 03 січня 2020 року. За час перебування хлопчика в стаціонарі, мати дитину не відвідувала, станом здоров`я не цікавилась.

Зі змісту довідки КЗ Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Гармонія» № 12-02/249 від 12 березня 2020 року слідує, що мати вихованця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 жодного разу не відвідувала хлопчика у Центрі, не спілкувалася, не цікавилася його подальшою долею і здоров`ям, та не приймає участі у його розвиту і вихованні.

У судовому засіданні також була з`ясована думка неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив суду те, що йому відомо від ОСОБА_17 про те, що він є усиновленою дитиною. Під час з`ясування думки дитини суд встановив, що дитина не бажає повертатися у родину ОСОБА_17 та проживати разом з останньою. Зазначив, що йому подобається знаходитися в тому місці, де він наразі перебуває (Обласний заклад оздоровлення та відпочинку «Карпатські Мрії»), де він бажає залишитися.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їхніх представників, опитавши малолітнього ОСОБА_22 , повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

За змістом ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.

Призначенням концепції найкращих інтересів дитини є забезпечення ефективної реалізації всіх прав, проголошених у цій Конвенції, усебічний розвиток дитини, оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.

За змістом ч.ч. 1, 2 та 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти та батьки не повинні розлучатись всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Статтею 207 СК України встановлено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 232 СК України, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням, всиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення падає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

У контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 (провадження № 61-8871св21).

З метою недопущення порушення інтересів дитини ч. 1 ст. 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Так, у частині першій статті 238 СК України зазначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Як роз`яснив Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.

Порядок здійснення усиновлення (скасування усиновлення), здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей регулюється Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905.

Отже одним із головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.

Відповідно до статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей» від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивачка стверджувала, що усиновлений нею ОСОБА_22 страждає на психічну невиліковну хворобу, про що вона не знала на час усиновлення, а також на те, щоміж нею та ОСОБА_22 склалися незалежно від її волі стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Однією з неодмінних умов для скасування усиновлення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 СК України є те, що усиновлювачі не знали і не могли знати про психічну чи іншу невиліковну хворобу дитини під час усиновлення. Якщо вони знали про хворобу, ознайомившись під час усиновлення з медичним висновком, в якому констатовано діагноз, що свідчить про психічну хворобу дитини, - усиновлювачі не мають права вимагати скасування усиновлення дитини.

За змістом вказаної норми закону слідує, що скасування усиновлення за необізнаності про психічну хворобу дитини залежить в такому випадку виключно від волі усиновлювача, навіть якщо таке скасування усиновлення не в інтересах дитини.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що малолітній ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не страждає на недоумство, психічну чи іншу тяжку чи невиліковну хворобу, а тому, обставини встановлені п.2 ч.1 ст. 238 СК України, на яку як на підставу позову посилається позивач, відсутня.

Також позивач як підставу для скасування усиновлення зазначає п. 1, п.3 ч. 1 ст. 238 СК України.

У ході розгляду справи суд встановив, що між позивачкою та малолітнім ОСОБА_22 склалися вкрай напружені відносини, хоча впродовж проживання хлопчика в родині позивачки вона робила все можливе, щоб дитина мала все необхідне (фізичний та духовний розвиток).

У період 2019 року років після усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_4 , у дитини були виявлені певні психічні розлади, які негативно відобразились на сімейному оточенні і вихованні дитини, що спричинило погіршення рівня її освіти та конфліктів із однокласниками тощо.

Як встановлено судом в найкращих інтересах дитини за обставин, що склались є необхідність надання дитині допомоги з боку дитячих психологів та соціальних педагогів, через застосування програми реабілітації дитини, що на даний час є можливим лише у спеціалізованих дитячих закладах, де є відповідні фахівці, чого на даний час усиновлювач ОСОБА_17 не в змозі самостійно забезпечити у домашніх умовах, в силу незалежних від неї причин.

Отже обставини, які не залежать від волі позивачки, унеможливлюють подальше проживання хлопчика з нею, при цьому ні позивачка, ні малолітній ОСОБА_22 бути надалі сім`єю не бажають, що відповідно ст. 81 ЦПК України підтверджено належними та допустимими доказами у справі.

При цьому суд визнає безвідповідальним та такими, що заслуговує на осуд, ставлення позивачки до свої обов`язків як опікуна дитини після того, як між нею та дитиною дійсно незалежно від її волі сформувалася психологічна несумісність (адже забезпечення фізичних потреб дитини, що безумовно виконувала позивачка, не є тим єдиним, що повинні забезпечувати батьки) та дитину помістили у дитячий заклад, яке проявилось у тому, що за два роки позивачка навіть не поцікавилась життям та станом здоров`я дитини, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що таке усиновлення також суперечить інтересам дитини та не забезпечує їй сімейного виховання.

Суд вважає, що позивачка мала можливість будувати та корегувати стосунки, які склалися між нею і дитиною, не зважаючи на ускладнення цих стосунків особливостями психоемоційного стану дитини.

Посилання позивачки на відсутність можливості встановлення з дитиною взаєморозуміння, з тих підстав, що дитина не шанує її як матір, відсутність її батьківського авторитету, зміна поведінки дитини в негативну сторону носять характер припущень.

Таким чином, встановлено, що тривалий час між усиновлювачем ОСОБА_17 та малолітньою дитиною ОСОБА_22 склалися, незалежно від волі усиновлювача стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, що позбавляють усиновлювача можливості повноцінного виконання своїх батьківських обов`язків відповідно до вимог частини 2 статті 207 Сімейного кодексу України, крім того, таке усиновлення суперечить інтересам дитини та не забезпечує їй сімейного виховання.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що ключовим питанням при вирішенні справ про скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам дитини, тому першочергова увага у даній категорії справ повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди між усиновлювачем та усиновленим в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інші обставини, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що повернення дитини у сім`ю ОСОБА_17 саме по собі завдасть ще однієї психологічної травми ОСОБА_22 та моральних страждань, що є особливо небезпечним для дитини малолітнього віку. Про те, що перебування хлопчика в сім`ї позивачки не забезпечує йому сімейного виховання, сам ОСОБА_13 за два роки перебування в Центрі вже не має бажання повертатися у сім`ю ОСОБА_17 та бажає знайти собі нових батьків.

Установлені судом обставини свідчать про те, що поведінка позивача також мала вплив на погіршення стосунків з дитиною, тобто такі обставини відбулись не поза волею усиновлювача.

Аналізуючи пояснення сторін, досліджені у ході судового розгляду докази, суд констатує, що відношення позивачки до дитини вже сформовано таким чином, що вона не бачить і не бажає бути матір`ю ОСОБА_13 , вона добровільно та усвідомлено відмовилася від його виховання, дитина за два роки перестала за нею сумувати, отже повернення дитини до таких батьків дійсно суперечить інтересам дитини, не забезпечить їй сімейного виховання, адже сама позивачка заперечує обставини, які б могли стати підставами для нормалізації відносин між нею та усиновленим.

З огляду на викладене, враховуючи якнайкращі інтереси дитини - ОСОБА_4 , з метою забезпечення йому можливості реалізувати право на гідний рівень життя, належний духовний та моральний розвиток, на виховання у сім`ї, суд знайшов об`єктивне підтвердження факту того, що на теперішній час усиновлення дитини суперечить інтересам хлопчика, не забезпечує йому сімейного виховання, а тому дійшов висновку про наявність підстав для скасування його усиновлення усиновлювачкою ОСОБА_17 на підставі п.1, п.3 ч.1 ст. 238 СК України, що відповідатиме якнайкращим інтересами самої дитини.

Положеннями ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей.

Аналізуючи висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, суд вважає його таким, що суперечить інтересам ОСОБА_22 , враховуючи, що недоцільність скасування усиновлення органом опіки і піклування обґрунтовується виключно невідповідністю інтересам дитини, тоді як дослідженими судом письмовими доказами та наданими у судовому засіданні поясненнями сторін встановлено, що позивачка усунулася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього ОСОБА_13 . Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_17 після влаштування малолітнього ОСОБА_13 до комунального закладу соціально-психологічної реабілітації дітей «Гармонія» та обласного закладу оздоровлення та відпочинку «Карпатські Мрії» дитину не відвідувала, його здоров`ям та розвитком не цікавилася, хоча продовжувала бути його матір`ю й мала відповідні як права, так і обов`язки щодо дитини. Тобто повинна була нести повну відповідальність за здоров`я та психоемоційний стан дитини, чого остання не робила.

Крім того, у судовому засіданні представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Оганова В. В. зазначила, що на теперішній час дитина адаптована у дитячому середовищі та в подальшому заслуговує благополучних умов виховання в сім`ї, яких не створила для нього позивачка, а тому в найкращих інтересах дитини доцільним буде скасувати усиновлення хлопчика усиновлювачкою

ОСОБА_26 урахування викладеного, суд не приймає до уваги вищевказаний висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору у справі.

Суд, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Згідно зі ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

В силу ст. 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Суд роз`яснює ОСОБА_1 , що відповідно до положень ч. 2 ст. 210 СК України, якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце її проживання. З огляду на те, що для ОСОБА_4 , його усиновлення та усиновлення його сестри - ОСОБА_12 , не є таємним, тому ОСОБА_4 має право знати про місце проживання його сестри, при цьому ОСОБА_1 не має права забороняти чи іншими чином чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_4 з його сестрою ОСОБА_12 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про скасування усиновлення - задовольнити.

Усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (після усиновлення ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановленого рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року - скасувати.

Внести зміни до актового запису № 14 від 25 липня 2011 року у Книзі реєстрації народжень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану виконкому Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини, та виключення з актового запису відомостей про усиновлювачів, а саме:

- матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записати ОСОБА_5 ;

- батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записати ОСОБА_6 ;

- прізвище усиновленому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »;

- по-батькові усиновленому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »;

- місце народження змінити з «м. Харків» на «село Островське Мар`їнського району Донецької області».

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 35857909, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

Повний текст рішення складений 29 вересня 2023 року.

Суддя С.В. Демченко