Рішення № 113992830, 05.10.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 р. № 520/18014/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми, Сумська область, 40003, код ЄДРПОУ 43316700) про поновлення на посаді,-

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

-визнати незаконним та скасовати наказ «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » від 21.06.2023 № 5328/04 та наказ № 5416/04 від 26 червня 2023р. «про внесення змін до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» від 21.06.2023 № 5328/04;

-негайно поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на посаді начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

-стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.06.2023 року по день фактичного розрахунку на рахунок НОМЕР_2 , номер картки НОМЕР_3 , установа банку Приватбанк, МФО 305299;

-допустити негайне виконання в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що наказом «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » від 21.06.2023 № 5328/04 та наказом № 5416/04 від 26 червня 2023р. «про внесення змін до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» від 21.06.2023 № 5328/04 позивачку звільнено з посади начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Позивач вважає оскаржувані накази, а відповідно і саме звільнення, незаконними, безпідставними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки позивач на момент звільнення із займаної посади знаходилась у стані вагітності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачам до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в яких він просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв у межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Також зазначив, що за результатами проведеної перевірки було виявлено чисельні порушення чинного законодавства у сфері примусового виконання рішень з боку начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мірюк М.А., що свідчить та доводить про вчинення державним службовцем дисціплінарного проступку.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій вона підтримала правову позицію, викладену у позовній заяві.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суддя Кухар М.Д. з 31.07.2023 по 13.08.2023 та з 21.09.2023 по 22.09.2023 перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

До Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло подання начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Матвієнка Д.С. від 04.05.2023 № 7/34/1/23 ПД про Ініціювання порушення дисціплінарного провадження відносно начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 .

Начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитром Матвієнком в період з 20.04.2023 по 02.05.2023 було здійснено перевірки законності виконавчих проваджень № 71233169, №70799372 та №66082645.

За результатами перевірок вищезазначених виконавчих проваджень винесено постанови від 02.05.2023, відповідно до яких встановлені порушення чинного законодавства з боку начальника Відділу Мірюк М.А.

21 червня 2023 р. Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції ( далі- Відповідач) в особі начальника Свистун І.П. було видано наказ № 5328/04 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 (далі-Позивач) з посади начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та наказ № 5416/04 від 26 червня 2023р.про внесення змін до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.06.2023 № 5328/04.

Позивач, вважаючи такі дії відповідачів протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

За положеннями ст. 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з п.4 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є: вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відтак, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15.

Суд акцентує увагу, що згідно консультативного висновку спеціаліста, виданого лікарем акушером-гінекологом Кобяковською Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» від 10.07.2023, позивачка звернулась за консультацією 12.06.2023 та має вагітність 8 тижнів.

Одночасно суд зауважує, що твердження відповідача про ненадання позивачем довідок та необізнаність про вагітність позивача, до уваги не приймається, тому що для застосування положень ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи і застосування цієї норми не ставиться в залежність від своєчасного повідомлення працівником власника або уповноваженого ним органу про вагітність. Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 487/8351/19, постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 640/11441/17.

Наявність вагітності на день звільнення працівниці за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при відсутності ліквідації підприємства, установи, організації є безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

Крім того, норми трудового законодавства не передбачають обов`язку працівника повідомляти про свій стан вагітності, у тому числі й на момент ознайомлення з наказом про звільнення, але не вказують, що невиконання цієї умови є підставою для відмови у позові про поновлення на роботі, вирішення колізій у законодавстві повинно завжди тлумачитися, на користь особи, яка звернулася за захистом свого права, що узгоджується із висновком Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06.

У постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 752/5794/18 викладена позиція про те, що наявність вагітності на час звільнення є підставою для поновлення на роботі, а несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.

Такий же висновок, зокрема, викладено в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 561/171/17-ц (провадження № 61-28358св18), постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 505/3097/17-ц.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » від 21.06.2023 № 5328/04 та наказу № 5416/04 від 26 червня 2023р. «про внесення змін до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» від 21.06.2023 № 5328/04, діяв не на підставі Закону України «Про державну службу» та не в межах наданих йому повноважень законодавством України, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування відповідних наказів.

Стосовно позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі в зв`язку із повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно із частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його саме на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2020 року у справі №809/378/17.

Верховний Суд України в постанові від 16 жовтня 2012 року у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування наказів, якими позивача звільнено з посади є такими, що підлягають задоволенню з вищенаведених підстав, то належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на посаді начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно довідки Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.09.2023 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за квітень 2023 року складає 13991,63 грн. (20 робочих днів) та за травень 2023 року складає 15770,54 грн. (21 робочий день). Отже середньоденний заробіток становить 725,90 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що останній день роботи позивача є 26.06.2023 згідно наказу про звільнення, у зв`язку з чим період вимушеного прогулу складає 71 робочих дні, зокрема, у період з 27.06.2023 (наступний день після звільнення) по 05.10.2023 (дата ухвалення судом рішення). Середньоденна заробітна плата 725,90 грн, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 51538,90 грн.

Поряд з цим, у відповідності до положень п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та стягнення із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про поновлення на посаді задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » від 21.06.2023 № 5328/04 та наказ № 5416/04 від 26 червня 2023р. «про внесення змін до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» від 21.06.2023 № 5328/04.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на посаді начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми, Сумська область, 40003, код ЄДРПОУ 43316700) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 51538,90 грн. (п`ятдесят одну тисячу п`ятсот тридцять вісім гривень 90 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2023 року.

Суддя Кухар М.Д.