Ухвала суду № 113991761, 05.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26185/23

УХВАЛА

05 жовтня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій представник позивачки просить суд:

вважати причину пропуску процесуального строку на подання адміністративного позову поважною та поновити пропущений за поважних причин строк звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії;

прийняти позовну заяву та розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 р та проведення перерахунку з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» №33/42-Т-24о/п від 22.06.2021 з основним розміром 70%;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» №33/42-Т-24о/п від 22.06.2021, виданої станом на листопад 2019 року у розмірі 80% грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,60грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №420/26185/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п.5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст.79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У позовній заяві позивачка, зокрема зазначає, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/6065/23 їй була перерахована пенсія.

Проте позивачка не зазначає та не надає суду доказів, коли саме відповідачем був проведений їй перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №420/6065/23, та не вказує, що такі докази вона не може отримати самостійно.

Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи , які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік встановлено прожитковий мінімум з розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року 2684 грн.

Згідно із ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру (вимоги зобов`язального характеру є похідними), оскільки оскаржуються окремі дії по перерахунку пенсії за різні періоди часу та з різних підстав.

Отже, сума судового збору за подання ОСОБА_1 адміністративного позову у даній справі становить 2147,20грн. ((2684*0,4)*2=2147,20).

В додатки до позовної заяви надано квитанцію про сплату судового збору у сумі 1073,60грн.

Отже до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, недоплата складає 1073,60грн. (2147,20-1073,60=1073,60).

Разом з позовною заявою подана заява, в якій представник позивача просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду та поновити цей строк, зазначаючи, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 залишено без змін рішення Верховного Суду від 04.02.2019 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення. Вирішуючи зазначену зразкову справу на користь пенсіонера, Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відповідно до ст. 63 Закону Х9 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 в пенсійного органу не було правових підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із урахування положень частини другої статті 13 цього ж Закону, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Велика Палата Верховного Суду з вказаними висновками погодилась та додатково звернула увагу на те, що застосування пенсійним органом до перерахунку пенсії показника максимального розміру пенсії у 70% грошового забезпечення є протиправним як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та від 21.08.2018 № 103. Тому застосування статті 13 Закону № 2262-)Ш, яка регулює призначення пенсій, є неправомірним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Таким чином, визначення дати перебігу процесуального строку з 01.01.2018 року свідчить про об`єктивну неможливість пенсіонера звертатися до суду за захистом свого порушеного права у 2018 році. Позивач отримав право на судовий захист і саме з цього моменту виник спір у публічно- правовій сфері стосовно реалізації права особи на соціальний захист, зумовлений протиправними діями пенсійного фонду. Крім цього, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку пенсіонер виходить з принципу "належного врядування та з презумпції, що розмір пенсії визначений відповідно до Закону. До прийняття рішення пенсіонер не мав розумних причин сумніватися у добросовісності дії працівників пенсійного фонду. В подальшому для захисту свого права позивач вимушений був звернутися до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області із заявою про видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення . В подальшому позивач звернувся до пенсійного фонду з відповідною заявою про перерахунок та виплату пенсії та отримав відмову. Таким чином, весь цей час поведінка позивача була активною щодо захисту свого права. Верховний суд у постанові від 26 січня 2021 року по справі №520/11178/2020 зазначив наступне: покликання судів на те, що строк звернення до суду слід обчислювати з дати отримання пенсії після перерахунку (у квітні 2018 року), Суд вважає помилковим, оскільки виходячи з принципу «належного врядування» пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду».

В якості фактів, які обґрунтовують її заяву про поновлення процесуального строку надає посилання на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/12704/18 від 14 травня 2019 року.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Також у зв`язку з військовою агресією з боку Російської Федерації на території України та відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 на території України введено військовий стан.. 02.03.2022 РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, а саме процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Фактично рада суддів визнала воєнний стан об`єктивною та поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2021р. у справі № 758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі №340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Позивачкою не надано доказів щодо дати, коли був проведений перерахунок пенсії позивача на виконання вимог постанови №103 від 21.02.2018 року; перебіг строку звернення до суду з цією позовною вимогою розпочався 01 наступного числа місяця, коли позивач отримав пенсію у перерахованому розмірі.

Суд відхиляє посилання представника позивачки на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі №520/11178/2020, оскільки у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 виклав іншу правову позицію; постанова у справі №240/12017/19 прийнята пізніше, а висновки щодо підстав поновлення строку суд має робити з урахуванням обставин конкретної справи, а не автоматично, використовуючи правові позиції Верховного суду, які не є релевантними для застосування до спірних правовідносин.

Посилання представника позивачки на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/12704/18 від 14 травня 2019 року суд до уваги не приймаєё оскільки цим рішенням визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»; рішення не має відношення до вирішення питання поновлення строку звернення до суду.

Крім того, сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, а саме лише факт запровадження воєнного стану в Україні та твердження, на які позивач посилається у своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не можуть вважатись поважними причинами для поновлення такого строку.

Суд констатує, що позивачка не заперечує те, що строк звернення до суду з позовом нею пропущений.

Причини пропуску строку, наведені у заяві, суд оцінює як загальні, не пов`язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк.

Крім того аргументи заяви не узгоджуються із наведеним у позовній заяві твердженням, що про порушення своїх прав позивачка дізналася після перерахунку пенсії за рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що причини, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, а подана заява про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких обставин позовна заява має бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом подання суду:

викладу обставин та доказів, коли саме відповідачем був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови №103 від 21.02.2018 року;

доказів, коли саме відповідачем був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №420/6065/23.

доказів сплати судового збору у сумі 1073,60грн.;

заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, ніж у заяві, поданій разом із позовною заявою, для поновлення строку та підтверджуючих доказів із зазначенням дат, з якими на думку позивачки підтверджується початок перебігу встановленого ст.122 КАС України строку, або пояснень та доказів, що строк не пропущений.

Суд звертає увагу, що витребувані докази, що стосуються суті справи, ураховуючи скорочені строки розгляду побідної категорії справ (ст.ст.262-263 КАС України), мають бути подані разом із позовною заявою, адже на ці обставини позивачка посилається у позовній заяві, при цьому залишаючи поза увагою положення п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 КАС України.

Керуючись ст.ст. 79, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачці.

Копію ухвали невідкладно направити позивачці (ч.6 ст.169 КАС України).

Ухвала окремо оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала постановлена 05.10.2023 року у з в`язку із перебуванням судді М.М. Аракелян з 02.10.2023 року по 04.10.2023 року включно у відпустці.

Суддя М.М. Аракелян